Справа № 128/3039/16-к
06 липня 2018 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі
судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6
захистників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження № 12016020100000773 від 03.06.2016 року, відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, відносно якого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою,-
ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прокурор просить продовжити строк тримання під вартою до 60 діб, враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, і жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків, та ризики, які стали підставою, для визначення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового слідства не зменшилися.
Потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захистник ОСОБА_8 підтримали клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_7 просили, застосувати до обвинуваченого більш м'яку міру запобіжного заходу не пов'язану з утриманням під вартою, враховуючи, що прокурором не доведено наявність ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Частиною 3 ст. 331 КПК України визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України та продовжено за ухвалами суду.
Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
При цьому, суд враховує, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , віднесений відповідно до ст.12 КК України, до категорії тяжких злочинів, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення - строком покарання до 10 років позбавлення волі, що дає достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може, уникнути покарання, шляхом переховування від суду, про що свідчить намагання обвинуваченого приховати сліди злочину з метою уникнення відповідальності, що виразилося у виволіканні тіла ОСОБА_9 з будинку та залишення його на узбіччі дороги, та може іншим чином перешкоджати руху кримінального провадження.
На теперішній час, враховуючи, що розгляд справи, ще не завершено, не вирішено питання щодо огляду частини доказів сторони державного обвинувачення, тому суд вважає, що вказані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися.
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України не встановлено.
У зв'язку із викладеним, на підставі ч.3 ст.331 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволення.
Клопотання сторони захисту обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу на інший запобіжний захід не пов'язаний з утриманням під вартою до задоволення не підлягає.
Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне продовжити термін тримання під вартою ОСОБА_4 строком до 2 місяців.
Враховуючи вимоги норм розділу ІІ КПК України, зокрема, ст. ст. 177,183,199, а також вищевказані обставини, суд вважає, що більш м'які заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу, щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, у вигляді тримання під вартою на термін до 2 місяців - до 04 вересня 2018 року включно.
Копію ухвали направити для виконання начальнику УВП№1 м. Вінниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1