Справа № 128/1719/18
Іменем України
06 липня 2018 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі головуючого - судді Ганкіної І.А.
при секретарі Жигаровій Д.О.
за участю прокурора Клопотовського В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративний матеріал, який надійшов від Військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , старшого техніка обслуги обслуговування літаків і двигунів інженерно - авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-10 ч.2 КУпАП, -
До суду надійшли адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-10 КУпАП, з яких вбачається, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.12.2016 року №277, військовослужбовця військової служби за контрактом, старшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначено на посаду старшого техніка обслуги обслуговування літаків і двигунів інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах вірності конституційному обов'язку та військовій присязі, верховенства права, законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав і свобод, виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу, додержання військової дисципліни.
Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 2, 11, 16, 49, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, старший лейтенант ОСОБА_1 , під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців. Крім цього, згідно вищевказаних положень, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно вимог ст.ст. 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність органів державної влади у своїй сукупності призвели до порушення економічних інтересів держави. При цьому, в умовах перебування держави у стані протидії військовій агресії, постійно зростаючої проблеми фінансово-економічного забезпечення потреб безпеки та оборони держави, актуалізується потреба захисту цих інтересів.
Вказані обставини свідчать про наявність підстав для застосування прокурором наданих Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» повноважень щодо представництва інтересів держави в суді.
Повноваження військових прокурорів у сфері протидії військовим адміністративним правопорушенням визначено Законом України «Про прокуратуру» та Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно ч. 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор під час здійснення представницьких повноважень, у разі встановлення ознак адміністративного правопорушення зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Статтею 250 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні у справах про адміністративне правопорушення, мають право порушувати провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Статтею 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено перелік осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення. Зокрема, пунктом 11 передбачено, що прокурор складає адміністративні протоколи за статтями 17210 - 17220, 1854, 1858, 18511 цього Кодексу.
Одночасно, статтею 251 Кодексу визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Так, старший лейтенант ОСОБА_1 , всупереч вищевказаним нормативно-правовим актам, у період з 22.06.2018 року по 25.06.2018 року без дозволу командирів та поважних причин був відсутні на службі у військовій частині НОМЕР_1 (за даним фактом 25.06.201 командуванням військової частини НОМЕР_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП).
23.06.2018 року за усним наказом ТВО командира авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 , військовослужбовці вказаної військової частини авіаційний технік корабля інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї старший лейтенант ОСОБА_3 та старший авіаційний технік обслуги обслуговування літаків та двигунів інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї старший лейтенант ОСОБА_4 вибули до місця проживання ( АДРЕСА_1 ) старшого лейтенанта ОСОБА_1 з метою доведення останньому усного наказу ОСОБА_2 про негайне прибуття до військової частини НОМЕР_1 за дислокацією: с. Гавришівка, Вінницького району Вінницької області.
23.06.2018 року близько 11.30 год. старший лейтенант ОСОБА_3 у присутності старшого лейтенанта ОСОБА_4 , знаходячись за адресою АДРЕСА_1 , довів старшому лейтенанту ОСОБА_1 усний наказ ТВО командира авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 про негайне прибуття на службу до військової частини НОМЕР_1 . Однак, старший лейтенант ОСОБА_1 , всупереч вищевказаним нормативно-правовим актам, відмовився виконувати усний наказ ТВО командира авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 про негайне прибуття 23.06.2018 року на службу до вказаної військової частини.
25.06.2018 року о 08.30 год. старший лейтенант ОСОБА_1 самостійно прибув до військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання своїх службових обов'язків за посадою.
Таким чином, старший лейтенант ОСОБА_1 , являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , старшим техніком обслуги обслуговування літаків і двигунів інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї, відмовився від виконання законних вимог командира (начальника), в умовах особливого періоду (Вищий адміністративний суд України в постанові від 16.02.2015 у справі №800/582/14 зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду та останній діє до теперішнього часу), тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172 -10 КУпАП.
В судовому засіданні правопорушник ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 172-10 ч. 2 КУпАП визнав, щиро розкаявся та пояснив, що дійсно не виконав усний наказ свого командира, переданий йому 23.06.2018 року ст. лейтенантом ОСОБА_3 про необхідність явки в військову частину НОМЕР_1 та прибув у військову частину лише 25.06.2018 року о 08 год.30 хв..
Заслухавши пояснення правопорушника, дослідивши та оцінивши матеріали адміністративної справи, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, матеріали проведення службового розслідування щодо нез'явлення старшого лейтенанта ОСОБА_1 на військову службу 22.06.2018 року до військової частини НОМЕР_1 , приходжу до висновку про доведеність його вини та враховуючи характеризуючі відомості особи правопорушника / вину визнав, щиро розкаявся /, суд вважає, що дії правопорушника слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 172 -10 КУпАП, а саме, як відмова від виконання законних вимог командира (начальника).
Враховуючи досліджені докази та пояснення правопорушника, враховуючи думку прокурора щодо накладення адміністративного стягнення, суд вважає за необхідне застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у виді мінімального розміру штрафу.
Відповідно до ст. 40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави 352 грн. 40 коп. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40 - 1, 172-10 ч.2, 280, 283, 284 КУпАП, суддя-
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-10 ч.2 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 145-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2465 грн. в прибуток держави.
Штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області на протязі 10 - ти діб.
Суддя І.А. Ганкіна