"05" червня 2018 р.
м. Київ
справа № 755/8405/18
провадження № 2/755/4208/18
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., перевіривши додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, по позовній заяві ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини.
Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Для цього Цивільний процесуальний кодекс України покладає на суд обов'язок, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що позовна заява не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1, 3 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява, серед іншого, повинна містити: зазначення ціни позову, яка визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Разом з тим, зміст позовної заяви не містить визначення позивачем ціни позову, яка має бути визначена сукупністю всіх виплат по аліментам, але не більше ніж за шість місяців, - що є вимогою п. 3 ч. 3 ст. 175 та п. 3 ч. 1 ст. 176 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно ч. 5 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява, серед іншого, повинна містити: виклад обставин. Якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Разом з тим, звертаючись до суду з вимогою про стягнення з відповідача громадянина Республіки Болгарія грошового утримання у частці від доходів (заробітку) відповідача, позивачем має бути долучено до матеріалів позовної заяви документи або засвідчені з урахуванням вимог законодавства щодо засвідчення документів, виданих на території іноземних держав, на підтвердження місця роботи відповідача та розміру отриманого ним заробітку, що має бути досліджено при постановленні рішення суду та є вимогою компетентних державних органів при виконанні рішення національного суду на території іноземних держав.
Крім того, відповідно до статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право», цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом:1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.
Згідно статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Крім того, згідно статті 68 Закону України «Про міжнародне приватне право», вимога про утримання родичів та інших членів сім'ї (крім батьків та дітей) не може бути задоволена, якщо відповідно до права місця проживання особи, яка зобов'язана надати утримання, такого зобов'язання про утримання не існує.
Згідно статті 67 Закону України «Про міжнародне приватне право», зобов'язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, крім випадків, передбачених статтею 66 цього Закону, регулюються правом держави, у якій має місце проживання особа, яка має право на утримання. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним у частині першій цієї статті, застосовується право їхнього спільного особистого закону. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним частинами першою і другою цієї статті, застосовується право держави, у якій особа, яка зобов'язана надати утримання, має місце проживання.
Згідно положення ч. 5 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Разом з тим, з огляду на вищенаведені норми процесуального законодавства України та міжнародного приватного права, позивач, звертаючись до суду з позовом до відповідача громадянина Республіки Болгарія про стягнення з останнього на її користь грошового утримання до досягнення дитиною трирічного віку, що не є аліментним зобов'язанням згідно норм сімейного законодавства України та міжнародного законодавства, має урахувати норми діючого міжнародного законодавства та міжнародних угод, ратифікованих згідно національного законодавства та підписаних державою, громадянином якої є відповідач в розрізі спірних правовідносин.
Так, ураховуючи ч. 3 статті 67 Закону України «Про міжнародне приватне право», позивач, як особа, яка має право на утримання до досягнення дитиною трирічного віку відповідно до норм Сімейного кодексу України, та не може його отримати у зв'язку із проживанням відповідача на території іншої держави, має урахувати положення законодавства щодо аналогічних правовідносин держави, громадянином якої та на території якої проживає відповідач, тобто законодавства Республіки Болгарія. Однак зміст позовної заяви не містить посилання на норми міжнародного законодавства/міжнародні договори, ратифіковані державою Україна та Болгарією щодо урегулювання спірних правовідносин в частині матеріального утримання позивача до досягнення дитиною трирічного віку, що підлягають дослідженню. При цьому не урахування законодавства Республіки Болгарія при вирішення питання, яке є предметом досліджуваного спору, може призвести до труднощів або неможливості виконання рішення на території держави, громадянином якої є відповідач.
Крім того, звертаючись до суду із позовом, відповідачем за яким є громадянин іншої держави, позивачем має бути долучено до позовної заяви документи, засвідчені у встановленому законом порядку, тобто документи, видані та зареєстровані на території іншої держави, мають бути легалізовані на території України у встановленому національним законодавством порядку, що є підтвердженням їх дійсності, а копії цих документів підлягають до обов'язкового засвідчення. При цьому власноручне засвідчення позивачем фотокопій таких документів не є підтвердженням їх належного засвідчення, тому такі копії не можуть бути прийняті судом у якості доказової бази по справі, що, відповідно, ускладнить постановлення рішення суду, його подальше виконання уповноваженими органами Міністерства юстиції України, та легалізацію виконання національного рішення суду на території Республіки Болгарія.
Крім того, позивачем має бути ураховано положення статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», який містить вичерпний перелік підстав визначення підсудності справ судам України, однак до такого переліку справ не належить розгляд позовних заяв, пред'явлених до відповідача-громадянина іншої держави, щодо стягнення грошового утримання до досягнення дитиною трирічного віку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями175, 177, 185, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.