Справа № 22-ц/793/1102/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_1
Категорія: 50 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2
26 червня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Нерушак Л.В.( судді - доповідача )
суддів Василенко Л.І., Карпенко О.В.
за участю секретаря Наконечної М.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3;
відповідач - ОСОБА_4; представник відповідача - адвокат ОСОБА_5
особа, яка подає апеляційну скаргу - відповідач ОСОБА_4;
розглянувши у м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 травня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Троян Т.Є. у залі Соснівського районного суду м. Черкаси 3 травня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дочку на період навчання та матеріальної допомоги, - :
27.03.2018 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дочку на період її навчання та матеріальної допомоги, посилаючись на те, що ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 14 липня 1995 року по 21 листопада 2011 року. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.11.2011 року шлюб між сторонами розірвано.
Позивач вказує, що від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Позивач ОСОБА_8 посилається, що після розірвання шлюбу дочка ОСОБА_9 залишилася проживати разом з нею, а відповідач ОСОБА_4 став проживати окремо. За рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 жовтня 2011 року відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 до її повноліття, проте аліменти він не сплачував, тому станом на 25 березня 2018 року має заборгованість зі сплати аліментів у сумі 72842,23 грн.
24 березня 2018 року ОСОБА_6 досягла повноліття та виплата аліментів припинилася. Однак на даний час дочка навчається в Черкаському музичному училищі імені ОСОБА_10 на денній формі навчання, в зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги батьків.
Згідно довідки № 1002 від 15 березня 2018 року, виданої директором училища ОСОБА_6 є студенткою 3 курсу денної форми навчання. Термін навчання складає з 01 вересня 2015 року по 30 червня 2019 року.
Крім того, позивач вказує, що донька ОСОБА_6 хворіє та не може працювати, тому потребує додаткових матеріальних витрат і на лікування. Однак, відповідач ОСОБА_4 матеріальної допомоги на лікування дитини не надає, що ставить дочку в скрутне матеріальне становище. Тому позивач ОСОБА_3 просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 аліменти в зв'язку з продовженням навчання на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. щомісячно на період навчання, з моменту звернення з відповідною заявою до суду та до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2019 року, або не більше як до досягнення нею 23 років. Також позивач просила стягнути з відповідача ОСОБА_4 матеріальну допомогу на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно на лікування. Судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5 (Ільїна), б.88, офіційно не працюючого, на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6 (Красіна), 72, аліменти на період її навчання у розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 27.03.2018 року і до закінчення терміну навчання - по 30.06.2019 року, але не більш, ніж до досягнення позивачем 23 років.
Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5 (Ільїна), б.88, офіційно не працюючого, на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6 (Красіна), 72, матеріальну допомогу в розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 27.03.2018 року.
Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 оскаржив рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права не тільки щодо вимог позивача про стягнення матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дочки, а також щодо стягнення аліментів на її утримання на час навчання.
ОСОБА_4 посилається, що позивачем не надано суду доказів про те, що повнолітня дочка є непрацездатною. В матеріалах справи в додатках до позовної заяви від 26.03.2018 року є копія медичного висновку № 167 від 27.10.2014 року про наявність в дочки на той час захворювання спини. В тексті висновку вказано, що він дійсний до 24.03.2018 року, дата перегляду 01.02.2018 року. Із наявних в матеріалах справи, наданих медичних документів, відсутні відомості, що підтверджують непрацездатність ОСОБА_6. Також ОСОБА_4 зазначає, що ОСОБА_3 не надала суду документи, що підтверджують потребу дочки в матеріальній допомозі батьків. Це довідка органів Пенсійного фонду про отримувану пенсію, її розмір, довідку про заробітку плату, довідки про дохід, довідку про доходи сім'ї в цілому. Також позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що батько спроможний сплачувати матеріальну допомогу. ОСОБА_4 в апеляційній скарзі також звертає увагу на те, що висновок суду у рішення, стосовно того, що відповідач матеріальної допомоги на навчання доньки не надає і має заборгованість по аліментам не відповідає фактичним обставинам справи. Тому ОСОБА_4 просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.05.2018 року по цивільній справі № 712/3109/18 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної допомоги в розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 27.03.2018 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальної допомоги в розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 27.03.2018 року.
25 червня 2018 року на адресу апеляційного суду Черкаської області від позивача ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві ОСОБА_3 зазначає, що апеляційна скарга надумана, та не відповідає дійсним обставинам справи. Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, повно і всебічно дослідив матеріали справи, оцінив в сукупності всі письмові докази, які були надані сторонами по справі, прийняв справедливе та об'єктивне рішення по справі. Тому посилання ОСОБА_4 на ті обставини, що судом не правильно застосовані норми сімейного законодавства, є надуманими та такими, що не відповідають дійсності. У відзиві ОСОБА_3 просить відмовити ОСОБА_4 в задоволенні його апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Справа в суді апеляційної інстанції розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням, але без виклику сторін.
Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, яким є апеляційний суд Черкаської області.
Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи ; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, а висновок суду про задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної допомоги в розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи з 27.03. 2018 року, не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Із змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 травня 2018 року відповідачем ОСОБА_4 оскаржується лише в частині стягнення матеріальної допомоги щомісячно в розмірі 1500 грн. з відповідача ОСОБА_4 на користь дочки ОСОБА_6
Щодо стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_4 на користь дочки ОСОБА_6 на період її навчання у розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 27.03.2018 року і до закінчення терміну навчання - по 30.06.2019 року, але не більш, ніж до досягнення позивачем 23 років рішення суду першої інстанції ОСОБА_4 не оскаржується, тому не переглядається судом апеляційної інстанції .
Вирішуючи спір, та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на дочку, яка продовжує навчання, на період навчання та матеріальної допомоги , суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог, визначивши лише розмір аліментів на період навчання у меншій сумі, ніж просила позивач, посилаючись, що відповідно до вимог сімейного законодавства визначено обов'язок батьків утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання.
Задовольняючи вимоги про стягнення матеріальної допомоги в розмірі 1500 гривень щомісячно з 27.03. 2018 року, суд виходив із наданих позивачем медичних документів, з яких вбачається, що ОСОБА_6 хворіє, а тому потребує матеріальної допомоги від батька ОСОБА_4 в зв'язку з лікуванням та станом здоров'я.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення матеріальної допомоги в розмірі 1500 гривень щомісячно з 27. 03. 2018 року з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6, оскільки висновки суду є необґрунтованими, не відповідають обставинам справи та вимогам закону, суд дійшов даного висновку, не звернувши уваги на вимоги закону щодо спірних правовідносин, та надані сторонами докази, чим допустив порушення вимог матеріального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_4 та ОСОБА_11 є батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується даними свідоцтва про народження серії I-СР № 065060, виданого 19.05.2000 року (а. с.9).
Згідно даних довідки № 1002 від 15 березня 2018 року, виданої директором училища ОСОБА_6 є студенткою 3 курсу денної форми навчання за спеціалізацією фортепіано. Термін навчання складає з 01 вересня 2015 року по 30 червня 2019 року (а.с.15).
Відповідно даних довідки з місця проживання № 232 від 20.03.2018 року дочка ОСОБА_6 проживає разом з матір 'ю за адресою м. Черкаси, вул. Казбетська, 72 (а.с.16).
Як вбачається із змісту позовної заяви, відносно стягнення матеріально допомоги з ОСОБА_4 на користь дочки ОСОБА_6, позивач посилається на вимоги ст. 198 СК України, якою передбачено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Крім того, мати - позивач ОСОБА_3 посилається на те, що дочка ОСОБА_6 хворіє, тому потребує додаткових матеріальних витрат на лікування.
Відповідно до ст. 198 СК України зобов'язання батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Однак, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач ОСОБА_8 не надала суду доказів про те, що повнолітня дочка ОСОБА_6 є непрацездатною, так як із змісту наявних в матеріалах справи медичних документів не вбачається відомостей, що підтверджують непрацездатність ОСОБА_6. В матеріалах справи відсутні довідки ЛКК чи висновок про наявність у ОСОБА_6 групи інвалідності , а з наданих копій консультативних висновків лікарів не вбачається достатніх даних, щоб дійти висновку про необхідність щомісячного стягнення матеріальної допомоги в розмірі 1500 гривень з відповідача - батька ОСОБА_4
Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги про стягнення матеріальної допомоги в розмірі 1500 гривень щомісячно з 27 березня 2018 року з відповідача ОСОБА_4 на користь дочки ОСОБА_6, в рішенні вказав, що позивачем надано медичні документи, з яких вбачається, що ОСОБА_6 хворіє, тому потребує матеріальної допомоги від батька.
Проте, апеляційний суд звертає увагу, суд першої інстанції не перевірив належним чином, що саме вказано в даних медичних документах : консультативних висновках лікарів, медичної картки амбулаторного хворого та не пересвідчився, яке саме лікування призначено, та яка вартість такого лікування, яка вартість проведеної діагностики ОСОБА_6
В матеріалах справи міститься лише одна квитанція на придбання ліків на суму 1927, 66 грн., однак вона не підтверджує, що саме ці ліки використовувались для лікування ОСОБА_6, та були їй призначенні лікарями, оскільки такої виписки з призначенням вказаних в квитанції медичних препаратів сам ОСОБА_6 матеріали справи не містять.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що витрачені кошти в зв'язку з хворобою та призначеним лікуванням особі, можливо стягнути лише однією сумою згідно оплачених та понесених витрат, та вони не підлягають стягненню на майбутнє щомісячно, на що суд першої інстанції уваги не звернув, та дійшов помилкового висновку, задовольнивши вимоги про стягнення матеріальної допомоги по 1500 гривень щомісячно без зазначення кінцевої дати, що є неприпустимим, оскільки не відповідає нормам чинного законодавства.
Обов'язковими умовами для стягнення матеріальної допомоги згідно до вимог ст. 198 СК України є не лише непрацездатність повнолітньої дочки, що в матеріалах справи, як зазначалось вище, не підтверджено належними та допустимими доказами, а й можливість батьків надавати таку матеріальну допомогу.
Суд першої інстанції, в порушення вимог закону, не пересвідчився , що відповідач ОСОБА_4 має можливість надавати матеріальну допомогу дочці не лише на період навчання в розмірі 1000 гривень щомісячно, а й матеріальну допомогу в зв'язку із станом здоров'я та необхідністю проходження курсів лікування, оскільки справа розглядалась без участі сторін, а згідно наданого відповідачем ОСОБА_4 відзиву, ним не заперечувалось проти надання матеріальної допомоги дочці в розмірі 1500 гривень щомісячно.
Проте, в поданій апеляційній скарзі , відповідач ОСОБА_4 вказує, що сторони намагались добровільно, в процесі мирного врегулювання спору, вирішити питання матеріального утримання повнолітньої дочки, та він погодився сплачувати щомісячно по 1000 гривень аліментів на утримання дочки на період її навчання в музичному училищі, але погодився лише в цій частині вимог позивача. Тому відповідач ОСОБА_4 наполягає, що ним не давалась згода на стягнення ще по 1500 гривень матеріальної допомоги щомісячно, і ніякого відзиву особисто він не писав та суду не подавав. ОСОБА_4 вказує, що лише після досягнення домовленостей та нотаріального посвідчення договору дарування належної йому частки будинку дочці ОСОБА_6, він погодився надавати матеріальну допомогу дочці лише на період навчання в розмірі 1000 гривень щомісячно до закінчення навчання, а так взагалі заперечував, що має можливість надавати дочці матеріальну допомогу.
ОСОБА_4 посилається, що підписав наданий йому відзив, який склала сама позивач, та погодився із написаним в ньому текстом. Однак в підписаному ним тексті відзиву не було вказано речення «В іншій частині позовні вимоги визнаю повністю « , з чим він не погоджується, бо дізнався про таку обставину лише після ухвалення рішення та ознайомлення з матеріалами справи. Вважає, що позивач ввела його в оману, а він, довіряючи їй, підписав відзив лише щодо часткового визнання позовних вимог щодо сплати по 1000 гривень щомісячно за період навчання дочки. Повістку в суд отримав 10 травня 2018 року, а засідання було призначено на 3 травня 2018 року, тому він не був присутнім, та не міг дати особистих пояснень суду.
Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо скасування рішення суду першої в частині щодо задоволення вимог про стягнення матеріальної допомоги в розмірі 1500 гривень щомісячно на користь повнолітньої дочки, оскільки вважає доводи підставними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки доводи апеляційної скарги в цій частині спростовують висновки суду щодо задоволення вимог позивача про стягнення матеріальної допомоги в розмірі 1500 гривень.
Із матеріалів справи не вбачається, що позивачем ОСОБА_3 надавались суду докази, про матеріальний стан відповідача ОСОБА_4 та його можливість матеріально утримувати повнолітню дочку щодо її лікування, так як і самим відповідачем ОСОБА_4 на спростування вимог позивача не надано суду підтвердження, що батько ОСОБА_4 не спроможний сплачувати матеріальну допомогу.
Суд повинен був з'ясувати матеріальний стан обох батьків та їх можливість надавати матеріальну допомогу повнолітній непрацездатній дочці, однак дані докази відсутні в матеріалах справи.
Згідно даних квитанції від 14.03.2018 року ОСОБА_4 сплатив 72 842,23 грн. в рахунок погашення заборгованість по аліментам , яка виникла із - за несвоєчасної сплати щомісячно аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_6 за період до березня 2018 року (а.с.83).
Із матеріалів справи вбачається, що на утриманні відповідача ОСОБА_4 є непрацездатна матір, яка потребує сторонньої допомоги (а.с.96-98), однак дані докази були додані відповідачем до апеляційної скарги і не надавались суду першої інстанції .
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції допустився помилки та безпідставно прийшов до висновку, що повнолітня дочка потребує матеріальної допомоги в зв'язку з лікуванням, а відповідач ОСОБА_4 має можливість надавати таку допомогу, тому безпідставно задовольнив вимоги, не звернувши уваги на вимоги закону, чим допустив порушення вимог матеріального права
За таких обставин, Апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині вимог щодо стягнення матеріальної допомоги з відповідача ОСОБА_4 в розмірі 1500 гривень щомісячно на користь ОСОБА_6 , починаючи з 27.03. 2018 року, тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні та скасуванню у частині вказаних задоволених вимог, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення матеріальної допомоги в розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи з 27 березня 2018 року з відповідача на користь ОСОБА_6
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Оцінюючи надані сторонами докази, як в підтвердження позовних вимог, так і в їх заперечення, апеляційний суд вважає, апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
За таких обставин, оскільки оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, при невідповідності висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильному застосуванні матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_7 та зміні рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дочку на період навчання та матеріальної допомоги, скасувавши рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної допомоги в розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 27.03.2018 року та ухвалення нового судового рішення, яким слід відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальної допомоги в розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 27.03.2018 року. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дочку на період навчання та матеріальної допомоги - змінити, скасувавши в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної допомоги в розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 27.03.2018 року та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальної допомоги в розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 27.03.2018 року.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судові витрати, понесені за подання апеляційної скарги залишити за стороною, яка подавала апеляційну скаргу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови , в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Головуючий Нерушак Л.В.
Судді Карпенко О.В.
ОСОБА_12