ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
26 червня 2018 року Справа № 923/330/18
Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "АХА Страхування", м.Київ
до Приватного підприємства "ПВКФ "Євротранс-Н", м. Херсон
про стягнення 5990 грн. 31 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: ОСОБА_1, представник, довіреність від 01.04.2018р.
Позивач (ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ, код ЄДРПОУ 20474912) звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача (ПП "ПВКФ "Євротранс-Н", м. Херсон, код ЄДРПОУ 38823118) 5990 грн. 31 коп. страхового відшкодування, виплаченого страхувальнику у зв'язку з пошкодженням при перевезенні вантажу, застрахованого згідно укладеного між позивачем та ТОВ "Дунапак Таврія" (перевізник вантажу) договору добровільного страхування вантажу № 1793г7зг від 03.10.2017.
Провадження у справі відкрито згідно ухвали господарського суду від 07.05.2018.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач в судове засідання не прибув. 25 червня 2018 року звернувся до суду з клопотанням про проведення судового засідання без участі представника позивача.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 202 ГПК України, господарський суд розглядає справу без участі представника позивача.
Відповідач в наданих у судовому засіданні усних поясненнях заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмовому відзиві.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд
03.10.2017 між АТ “Страхова компанія “АХА Страхування” (далі - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дунапак Таврія” (далі - страхувальник) було укладено генеральний договір добровільного страхування вантажу № 1793г7зг (далі - договір страхування).
У відповідності до умов вказаного договору страхування позивач взяв на себе зобов'язання, у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
Відповідно до п.п. 4.2.1 договору страхування страховими випадками є пошкодження або повна загибель (втрата) всього вантажу або його частини під час перевезення вантажу внаслідок будь-яких подій, за винятком зазначених в п. 5 договору страхування.
Відповідно до п. 7 договору страхування, договір є дійсним за умови оплати страхувальником страхового платежу відповідно до п. 2.7. договору страхування, перевезення вважається застрахованим з моменту коли вантаж взятий до завантаження на транспортний засіб зі складу чи місця зберігання в пункті відправлення згідно транспортних та товаросупроводжувальних документів та умов п. 3.2. договору страхування.
18.02.2016 року між Приватним підприємством “ПВКФ “ЄВРОТРАНС-Н” (експедитор, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дунапак Таврія” (клієнт) укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування вантажів № 1802-16 (далі договір про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів).
Відповідно до умов договору про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, експедитор від свого імені та за рахунок клієнта зобов'язується надати експедиційні послуги по організації та забезпеченню перевезень вантажів клієнта, а клієнт зобов'язується приймати та сплачувати надані послуги.
Відповідно до п. 2.1 договору про транспортно-експедиційне обслуговування, сторони обумовлюють умови надання послуг, які необхідні для здійснення перевезень в заявках.
Відповідно до п. 5.3. договору про транспортно-експедиційне обслуговування - при виникненні збитків внаслідок неналежного виконання договору, винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки, підтверджені необхідними документами.
Позивач у позові зазначає, що у день доставки вантажу вантажоодержувачем, 30.04.2017 було складено акт - рекламацію № 138, відповідно до якого продукція, за виключенням перших трьох шарів, в кількості 1744 кг повинна бути зарекламована. Пошкодження продукції відбулось внаслідок її намокання під час перевезення.
У зв'язку з невиконанням обов'язків за договором страхувальнику було завдано збитки у розмірі 15990 грн. 31 коп. Відповідно до акту рекламації № 138 було пошкоджено:
1) 716 кг рулону № 82704840, які коштують 210,635059 EURO.
2) 1027 кг рулону № 8270855, які коштують 302,049983 EURO.
Згідно з п. "Стоимость отбракованного товара" акту рекламації № 138 загальний розмір завданих збитків складає 15990 грн. 31 коп.
У результаті пошкодження продукції, застрахованої АТ "СК АХА Страхування", згідно з умовами договору страхування, на підставі страхового акту № АХА2359766 від 13.02.2018, позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 5990 грн. 31 коп. (а.с. 53).
Посилаючись на приписи ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", позивач просить стягнути з відповідача збитки в сумі 5990 грн. 31 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що при прийомці вантажу було встановлено його пошкодження, по факту якого заявлено рекламацію від 30.10.2017 № 138 на суму 15990 грн. 31 коп., у якій зазначено тип пошкодження (мовою оригіналу): "повреждение торца рулона", "потертость внешних слоев", замокший рулон", "повреждение гильзы рулона", склейка в рулоне".
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність” експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Відповідно до ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У разі пошкодження вантажу перевізник відповідає в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.
Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбитражу при ОСОБА_2 СРСР від 25 квітня 1966 № П-7, при прийманні вантажу від органів транспорту підприємство-отримувач у відповідності до діючих на транспорті правил перевезення вантажів зобов'язано перевірити, чи забезпечене збереження вантажу при перевезенні, зокрема: перевірити, чи були дотримані встановленні правила перевезення, які забезпечують збереження вантажу від пошкодження і псування (укладка вантажу, температурний режим, тощо), строки доставки, а також провести огляд вантажу. У разі отримання від органу транспорту вантажу без перевірки кількості місць, ваги і стану, його отримувач в порядку, встановленому правилами оформлення видачі вантажів, зобов'язаний вимагати від органів транспорту, щоб на транспортному документі була зроблена відповідна відмітка. При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що поступила, тари або пакування вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, посвідчуючих якість продукції, одержувач зупиняє подальше приймання продукції і складає акт (п. 16 інструкції).
Відповідно до п. 30 вказаної Інструкції якщо між виробником (відправником) і одержувачем виникнуть розбіжності про характер виявлених дефектів і причини їх виникнення, то для визначення якості продукції одержувач зобов'язаний запросити експерта бюро товарних експертиз, представника відповідної інспекції з якості або іншої компетентної організації.
Судом встановлено, що ТОВ “Дунапак Таврія” прийом вантажу не зупинило та не довело до відома ПП “ПВКФ “Євротранс-Н” про виявлені пошкодження вантажу.
До позовної заяви додано акт огляду пошкодженого вантажу від 30.10.2017, складений представником ПрАТ СК "АХА Страхування" ОСОБА_3 в присутності представника страхувальника ОСОБА_4 (а.с. 28).
В даному акті зазначено, що огляд вантажу проводився за адресою: Херсонська область, м. Олешки, вул. Гвардійська, 103, але не вказано де саме (в кузові автомобіля, на рампі, в приміщенні складу). Огляд вантажу проводився без участі водія автомобіля, який здійснював перевезення, та представника ПП “ПВКФ “Євротранс-Н”. При огляді були виявлені наступні пошкодження: рулон № № 82704840 - "намокание в нижней части, глубина намокания - 10 см", рулон № 8270855 "намокание в нижней части, глубина намокания - 15 см".
У акті вказано, що причиною намокання рулонів є "неплотность в полу полуприцепа, через которые попала влага на застрахованное имущество". Але позивачем не додано доказів на підтвердження таких висновків, а також документів, що свідчать про те, що представник страхової компанії є спеціалістом з якості.
Фотографії, додані позивачем до матеріалів справи (а.с. 29-33) не дають можливості однозначно стверджувати про наявність пошкоджень саме на тих рулонах, які доставлялися ПП “ПВКФ “Євротранс-Н”, оскільки зображення пошкоджень та номерів рулонів містяться на різних фотографіях, на яких відсутні спільні об'єкти, які б давали можливість однозначно стверджувати про те, що на фото зображено один і той самий рулон.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що фотографії, додані до матеріалів справи, не є належними та допустимими доказами наявності пошкоджень на товарі, що доставлявся відповідачем.
Прийомка вантажу представником ТОВ "Дунапак Таврія" зазвичай здійснюється на рампі складу, а потім папір силами власника переміщується на склад. Враховуючи, що за даними архіву сайту погоди, доданими до матеріалів справи (а.с. 73), 30.10.2017 в Олешках йшов дощ, існує ймовірність намокання паперу в нижній частині на рампі складу після його вивантаження з автомобілю.
Відповідно до ст. 315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.
Претензій щодо якості вантажу, що був доставлений 30.10.2017, ТОВ "Дунапак Таврія" на адресу ПП "ПВКФ "Євротранс-Н" не направляло. Акт надання послуг № 410 від 31.10.2017 був підписаний ТОВ "Дунапак Таврія" без зауважень, рахунок на оплату послуг був сплачений 06.12.2017 в повному обсязі.
Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються втрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Аналогічна норма права міститься у статті 22 ЦК України.
Зазначені статті визначають загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. При наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона.
Суб'єктом є боржник; об'єктом-правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї противоправної поведінки і її наслідків. Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих ним на себе зобов'язань, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Разом з тим, виходячи з представлених сторонами доказів, позивачем не надано переконливих доказів на підтвердження факту, що пошкодження вантажу сталося саме з вини відповідача.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відмовляє у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. У позові відмовити.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення підписано 13.07.2018 у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному з 02.07.2018 по 11.07.2018 включно.
Суддя Н.О. Задорожна