79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.07.2018р. Справа №914/311/18
За позовною заявою: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Дженерал ОСОБА_2 Логістик”, м.Яготин, Яготинський р-н, Київська обл.
до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії “Перша приватна броварня “Для людей - як для себе”, м.Львів
про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом згідно замовлення в розмірі 441 195,56 грн.
Суддя Ділай У.І.
Секретар Климишин Ю.О.
За участю представників:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: ОСОБА_3 - представник (Довіреність б/н від 01.01.18р.)
Права і обов'язки роз'яснено. Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Дженерал ОСОБА_2 Логістик” до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії “Перша приватна броварня “Для людей - як для себе” про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом згідно замовлення в розмірі 441 195,56 грн.
Ухвалою суду від 16.03.2018р. відкрите провадження у справі та призначено розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 29.03.2018р.
29.03.2018р. в судовому засіданні відповідачем подано Відзив на позовну заяву (№ 299 від 28.03.2018р.), з пропуском строку, який суд надав ухвалою суду від 16.03.2018р. відповідачу для подання відзиву. Окрім того представник відповідача, надав копію відзиву представнику позивача в судовому засіданні.
Суд роз'яснив представнику відповідача, що ним пропущено строк на подання відзиву, на що представник відповідача клопотав про прийняття та долучення відзиву до матеріалів справи. Представник позивача щодо вирішення клопотання відповідача поклався на розсуд суду.
Окрім того, 29.03.2018р. в судовому засіданні представник позивача подав на розгляд суду клопотання про долучення до матеріалів справи засвідчених копій заявок на перевезення.
Представник позивача в судовому засіданні 29.03.2018р. підтримав позовні вимоги, надав суду усні пояснення щодо обставин справи, та підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні 29.03.2018р. заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у Відзиві № 299 від 28.03.2018р., та зазначає, що строк оплати за надані послуги згідно з актами, що долучені позивачем до позовної заяви не настав і визначається у відповідності до ст. 530 ГК України.
Ухвалою суду від 29.03.2018р. розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладено на 03.05.2018р. та зобов'язано сторін у строк до 30.04.2018р. надати суду Акт звірки взаємних розрахунків.
03.05.2018р. за вх.№15432/18 від позивача через канцелярію суду поступило Клопотання про надання позивачу додаткового строку для надання відповіді на відзив, та підписаного обома сторонами акту звірки взаємних розрахунків, в зв'язку з чим розгляд справи відкласти.
Сторони явки повноважних представників в судове засідання 03.05.2018р. не забезпечили, вимог ухвали суду від 29.03.2018р. не виконали.
14.05.2018р. за вх.№16840/18 від позивача через канцелярію суду поступила відповідь на відзив, в якому позивач зазначає, що на підтвердження надходження відповідачу претензії №28/11/2017/1 від 28.11.2017р. позивачем додано експрес накладну №20400070571727 від 06.12.2017р. Позивач вважає, що заперечення відповідача на позовні вимоги, які наведені відповідачем у відзиві, являються необґрунтованими та такими, що не можуть бути прийнятими судом до уваги, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
Ухвалою суду від 03.05.2018р. розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладено на 15.05.2018р.
14.05.2018р. за вх.№16840/18 від позивача поступило Клопотання про долучення до матеріалів справи копії Акту звірки взаємних розрахунків за період січень 2018р. - квітень 2018р., копії Акту здачі-прийому робіт (надання послуг) №ОУ-00002221 від 17.10.2017р., та копії експрес-накладних ТОВ “Нова Пошта”.
Представник позивача в судовому засіданні 15.05.2018р. підтримав подані заперечення на відзив відповідача. При цьому, доказів на підтвердження оплат відповідачем суду не надав, клопотав суд про надання часу для цього.
В судовому засіданні 15.05.2018р. представник відповідача зазначив, що були здійснені оплати і сума боргу, яка залишилась перед позивачем складає 9 800 грн.. Окрім того, представник відповідача надав суду копію Акту звірки взаємних розрахунків за період січень 2018р. - квітень 2018р.
Ухвалою суду від 15.05.2018р. розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладено на 05.06.2018р.
05.06.2018р. на електрону адресу суду надійшло клопотання вх.№20263/18 про розгляд справи без участі представника позивача, клопотання вх.№20262/18 про долучення документів до матеріалів справи та Заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Дженерал ОСОБА_2 Логістик” просить стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії “Перша приватна броварня “Для людей - як для себе” інфляційні втрати у розмірі 17177,60 грн., три проценти річних у розмірі 3362,52 грн. та судового збору у розмірі 1762,00 грн. Враховуючи положення ст. 46 ГПК України, суд прийшов до висновку про прийняття вказаної заяви до розгляду.
Сторони явки повноважних представників в судове засідання 05.06.2018р. не забезпечили.
Ухвалою суду від 05.06.2018р. підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 03.07.2018р.
08.06.2018р. до суду надійшла від представника позивача заява про зменшення позовних вимог, в якій зазначено, що відповідач оплатив основний борг, відтак, просить стягнути з ТзОВ ТВК “Перша приватна броварня “Для людей - як для себе” 17177,60грн. інфляційних втрат та 3362,52грн. 3% річних. А також до суду надійшло клопотання про повернення судового збору у розмірі 6038,00грн.
20.06.2018р. відповідач подав до суду відзив на заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якого вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, оскільки позивачем не було доведено наявність у відповідача перед позивачем будь-якої заборгованості, а позовні вимоги, які заявлені у заяві про зменшення позовних вимог по суті є похідними від вимог про стягнення заборгованості наявність якої позивачем у судовому засіданні доведено не було і було спростовано у відзиві відповідача.
Представник позивача в судове засідання 03.07.2018р. не з'явився, однак направив на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі.
У судовому засіданні 03.07.2018р. заперечив проти позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову.
В процесі розгляду матеріалів справи суд -
встановив:
08 червня 2015 року між сторонами укладено договір транспортної експедиції №33/15, відповідно до якого позивач зобов'язувався організувати та забезпечувати доставку власним автотранспортом або залученим на підставі окремих договорів, довірені йому відповідачем вантажі до пункту призначення та видати його одержувачу, а відповідач зобов'язувався сплатити за перевезення вантажу плату, обумовлену даним договором.
У п. 7.4 договору сторони узгодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.
Пунктом 7.5 договору передбачено, що якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про бажання припинити дію даного договору, то його дія продовжується ще на один рік.
У період з вересня 2017 року по жовтень 2017 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дженерал ОСОБА_2 Логістик» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе» було погоджено замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом.
На підставі погоджених між сторонами замовлень на перевезення вантажів автомобільним транспортом, позивач виконав покладені на нього зобов'язання щодо надання послуг з перевезення вантажів, здійснивши в строки та в порядку передбаченому замовленнями на перевезення вантажів автомобільним транспортом, доставку вантажів до пунктів призначення та передачу їх вантажоодержувачам.
Всього за період з вересня 2017 року по жовтень 2017 року позивачем було надано відповідачу послуг з перевезення вантажів на загальну суму 431 400,00грн.
За твердженням позивача, ТзОВ «Дженерал ОСОБА_2 Логістик» було направлено відповідачу комплекти належних чином оформлених документів по кожному окремому перевезенню.
У зв'язку із несплатою відповідачем отриманих послуг за період з вересня 2017 року по жовтень 2017 року, в порядку досудового врегулювання спору, покликаючись на умови договору транспортної експедиції №33/15 від 08.06.2015р., позивач направив відповідачу ОСОБА_4 № 28/11/2017/1 від 28 листопада 2017 року про сплату суми заборгованості за надані транспортні послуги. Вказана претензія залишена ТзОВ ТВК “Перша приватна броварня “Для людей - як для себе” без відповіді та задоволення.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не оплатив вчасно позивачу надані транспортні послуги за період з вересня 2017 року по жовтень 2017 року. Відтак, ТзОВ «Дженерал ОСОБА_2 Логістик» звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 431 400,00грн., 8235,43грн. інфляційних втрат та 1560,13грн. 3% річних.
Після відкриття провадження у справі господарським судом Львівської області відповідач оплатив надані послуги позивачу в розмірі 431 400,00грн. Відтак, ТзОВ «Дженерал ОСОБА_2 Логістик» подало до суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач згідно із ст.625 ЦК України просив стягнути з відповідача 17177,60грн. інфляційних нарахувань за період з 15.12.2017р. по 22.05.2018р. та 3362,52 грн. 3% річних за період з 15.12.2017р. по 22.05.2018р.
Відповідач заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що станом на 22 грудня 2017 року у відповідача не було заборгованості за надані послуги, оскільки строк здійснення оплати за послуги сторонами у заявках встановлений не був і відповідно не настав. Претензія позивача від 28.11.2017р. № 28/11/2017/1 відсилає до Договору транспортної експедиції № 33/15 від 08.06.2015р., а також рахунки на оплату, акти прийому- передачі, товарно-транспортну документацію і зареєстровані податкові накладні без зазначення їх конкретних реквізитів чи будь-яких інших відомостей про здійснювані господарські операції.
Також відповідач повідомив, що договір транспортної експедиції № 33/15 від 08.06.2015р. припинив свою дію в силу пунктів 7.4. та 7.5., тобто за замістом претензії, яка долучена до матеріалів справи неможливо було встановити про які господарські операції і про яку заборгованість йдеться. Відтак, ТзОВ ТВК “Перша приватна броварня “Для людей - як для себе” не вважає дану претензію вимогою в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України як вимогу по сплаті заборгованості по актах здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з вересня 2017 року по жовтень 2017 року. При цьому, відповідач наголосив, що кожне замовлення між сторонами погоджувалося окремо, усі господарські операції не пов'язані одним договором, а по суті є окремими договорами.
Крім того, відповідач звернув увагу, що Претензія № 28/11/2017/1 від 28.11.2017р. на його адресу не надходила. При цьому, долучена до матеріалів справи накладна ТзОВ «Нова пошта» №20400070571727 про відправлення вищевказаної претензії не є належним доказом відправлення саме такої претензії відповідачу, вказуючи на відсутність опису вкладення у вказане поштове відправлення. Натомість, претензій про стягнення заборгованості згідно актів здачі-приймання (надання послуг) за період з вересня 2017 року по жовтень 2017 року позивач відповідачу не направляв.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного.
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64. 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 року дав офіційне тлумачення такого змісту.
«частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод;
відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене:
частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі».
Окрім того, Конституційний Суд України в мотивувальній частині цього рішення зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить, загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Відповідно із заявленими позовними вимогами позивач просив стягнути з відповідача 17177,60грн. інфляційних нарахувань за період з 15.12.2017р. по 22.05.2018р. та 3362,52 грн. 3% річних за період з 15.12.2017р. по 22.05.2018р. (згідно із заявою про зменшення позовних вимог).
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України..
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
У частині 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Як роз'яснено у пп. 1.7 п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Подання ж кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки, в заявках, рахунках та актах здачі-прийому робіт сторони не обумовили строк оплати, такий обов'язок відповідач повинен виконати відповідно до положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, тобто у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Позивач на адресу відповідача направляв лист-претензію № 28/11/2017/1 від 28.11.2017р. про сплату суми заборгованості за надані транспортні послуги в загальній сумі 324400,00 грн.
Проаналізувавши зміст долученої позивачем до матеріалів справи копії листа-претензії № 28/11/2017/1 від 28.11.2017р., господарський суд Львівської області вважає за необхідне зазначити, що ТзОВ «Дженерал ОСОБА_2 Логістик» покликається на положення договору транспортної експедиції № 33/15 від 08.06.2015р., який припинив свою дію на підставі пунктів 7.4. та 7.5. Водночас, позивач не навів у вимозі обставин, на підставі яких пред'явлено претензію; не долучив доказів, що підтверджували б обставини, за якими поданий даний позов; відсутній розрахунок суми претензії; не додано інших доказів, які б підтверджували вимогу про сплату заборгованості саме за надані транспортно-експедиційні послуги в період з вересня 2017 року по жовтень 2017 року.
Також суд звертає увагу, що між сторонами спору була багаторазова співпраця в частині транспортно-експедиційних послуг, відтак, зважаючи на зміст вищевказаної претензії, у суду відсутні необхідні відомості для застосування приписів ст. 530 ЦК України та для нарахування в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України - інфляційних втрат та 3% річних за період наданих транспортно-експедиційних послуг з вересня 2017 року по жовтень 2017 року.
Відповідно до п. 3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Враховуючи все вищенаведене, належних доказів про порушення прав та інтересів ТзОВ «Дженерал ОСОБА_2 Логістик» в частині стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог) до позовної заяви та матеріалів справи не долучено та суду не надано, відтак, права позивача не порушені відповідачем та є відсутнім порушення суб'єктивного права позивача, що підлягає судовому захисту у даному спорі.
Судовий збір покладається на позивача. Стосовно клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору, у зв'язку із поданням заяви про зменшення позовних вимог, суд прийшов до висновку його задоволити та повернути з державного бюджету 6038,00грн. судового збору
Керуючись статтями 4, 7 ,13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позовних вимог відмовити.
2.Судовий збір у розмірі 1762,00грн. покласти на позивача.
3.Повернути ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Дженерал ОСОБА_2 Логістик” (07700, Київська область, м. Яготин, вул. Філатова, буд. 112, ідентифікаційний код 39174532) з державного бюджету зайво сплаченого судового збору у розмірі 6038,00грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 13.07.2018р.
Суддя Ділай У.І.