11.07.2018р. Справа №914/903/18
місто Львів
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут", адреса: 79039, місто Львів, вулиця Золота, 42;
до відповідача:Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, адреса: 82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Сколівська, 7;
предмет позову: стягнення 54'086,73 грн.
СуддяОСОБА_1
Секретар судового засіданняОСОБА_2
Представники:
позивача:ОСОБА_3 - довіреність №007.1Др-4-0318 від 14.03.2018,
відповідача:не з'явився.
Судові процедури.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про стягнення 54'086,73 грн. Ухвалою від 21.05.2018 позов залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків. У зв'язку з усуненням позивачем виявлених недоліків, ухвалою суду від 05.06.2018 провадження у справі було відкрито, розгляд справи по суті призначено на 11.07.2018.
У судове засідання 11.07.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, причин неявки не повідомив суду, хоч належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 5).
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на зазначене, суд вважає за необхідне здійснювати розгляд справи по суті за відсутності відповідача.
Аргументи сторін.
Позиція позивача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач у порушення умов Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (бюджетних організацій) №41DPLvz1057-18 від 31.01.2018 не виконав свого обов'язку зі своєчасної оплати вартості отриманого природного газу за період з січня по березень 2018 року, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 51'939,30 грн. Окрім того, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу 364,13 грн. інфляційних втрат, 144,96 грн. - 3% річних та 1'638,34 грн. - пені.
Заперечення відповідача.
Відповідач не подав до суду відзиву на позовну заяву.
Обставини справи.
Сторони у справі уклали Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (бюджетних організацій) №41DPLvz1057-18 від 31.01.2018 (далі - Договір) (а.с. 12-13). За умовами пункту 1.1 цього договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується передати у власність споживачу (відповідач у справі) у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.
На виконання своїх зобов'язань позивач передавав, а відповідач приймав газ з січня 2018 року по березень 2018 року на загальну суму 85'387,20 грн., що підтверджується такими актами приймання-передачі природного газу:
- №ЗЛВ00007271 від 31.01.2018 на загальну суму 37'860,16 грн. (а.с. 14);
- №ЗЛВ00016765 від 28.02.2018 на загальну суму 25'041,01 грн. (а.с. 15);
- №ЗЛВ00017470 від 31.03.2018 на загальну суму 22'486,03 грн. (а.с. 16).
Відповідач свій обов'язок зі сплати отриманого газу виконав частково 31.01.2018 у розмірі 33'447,90 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи карткою рахунку від 20.04.2018 (а.с. 17) та листом №108/10/13-11-03-00 від 07.02.2018 (а.с. 28). Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 51'939,30 грн. відображена в акті звіряння від 20.04.2018 (а.с. 18).
Відповідачем не представлено суду доказів оплати боргу, не надано суду інших доказів, які б мали значення для правильного вирішення спору.
При ухваленні рішення суд виходив з наступного.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до пункту 4.2 Договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку. 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу. Остаточний розрахунок з оплати місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Як установлено судом, протягом січня-березня 2018 року позивач поставляв, а відповідач використовував (приймав) газ. Кореспондуючий обов'язок з оплати відповідач виконував не в повній мірі. Таким чином, позовні вимоги про стягнення 51'939,30 грн. основного боргу є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Щодо стягнення пені.
Згідно з пунктом 6.2.1 Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу. Суд погоджується з правильністю нарахування позивачем пені. Таким чином до стягнення підлягає 1'638,34 грн. пені.
Щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, перевіривши правильність проведених нарахувань, вважаючи їх правильними, суд вважає вимоги позивача про стягнення 144,96 грн. трьох процентів річних та 364,13 грн. інфляційних втрат обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 1'762,00 грн. відшкодування судових витрат.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 81, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути зі Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (адреса: 82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Сколівська, будинок 7; ідентифікаційний код 39519683) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" (адреса: 79039, Львівська область, місто Львів, вулиця Золота, будинок 42; ідентифікаційний код 39594527) 51'939 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 30 коп. основного боргу, 1'638 (одна тисяча шістсот тридцять вісім) грн. 34 коп. пені, 144 (сто сорок чотири) грн. 96 коп. - 3% річних, 364 (триста шістдесят чотири) грн. 13 коп. інфляційних втрат та 1'762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. відшкодування витрат на оплату судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 13.07.2018.
Суддя Рим Т.Я.