ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.05.2018Справа № 910/2819/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., дослідивши матеріали господарської справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНТРАСТ ГАРАНТ»
до відповідача публічного акціонерного товариства «ПРАЙМ-БАНК»
про визнання права власності,
Представники:
від позивача Гуртова Т.І. (за дов.), Кілічава Т.М. (ордер)
від відповідача Маяков Д.Р. (за дов.)
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНТРАСТ ГАРАНТ» до публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «ПРАЙМ-БАНК» про визнання права власності на транспортний засіб марки ВАЗ 211540, 2012 року випуску, об'єм двигуна: 1596 см. куб., номерний знак НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2.
Позовні вимоги мотивовані такими обставинами.
Наразі триває процедура ліквідації публічного акціонерного товариства «ПРАЙМ-БАНК». Позивача є кредитором відповідача на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного 17 серпня 2017 року ТДВ «СК «ФІНГАРАНТ» та ТОВ «ФІНТРАСТ ГАРАНТ», відповідно до якого ТДВ «СК «ФІНГАРАНТ» відступило ТОВ «ФІНТРАСТ ГАРАНТ» право вимоги за кредиторською вимогою б/н від 22.01.2015 щодо виплати всіх належних коштів, що знаходяться на всіх рахунках, відкритих ТДВ «СК «ФІНГАРАНТ» в ПАТ «ПРАЙМ-БАНК», у тому числі на рахунку № 265073012007.
На дату укладення цього договору залишок заборгованості за кредиторською вимогою становив 48 014 085,80 грн.
21.08.2017 ТОВ «Фінтраст гарант» надіслало ПАТ «ПРАЙМ-БАНК» листа з повідомленням № 17/08 від 17.08.2017 про відступлення права вимоги. У листі ТОВ «ФІНТРАСТ ГАРАНТ» також просило внести зміни про кредитора до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ПРАЙМ-БАНК», що підлягають задоволенню в 7-му чергу, а також просило повідомити про внесення змін про кредитора до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ПРАЙМ-БАНК».
Таким чином, станом на день подачі позову ТОВ «ФІНТРАСТ ГАРАНТ» є кредитором ПАТ «ПРАЙМ-БАНК» на суму 48 014 085,80 грн.
Зараз задовольняються вимоги сьомої черги.
За твердженням позивача, він має майже 90% кредиторських вимог серед інших кредиторів 7-ої черги. Оскільки з жовтня 2015 року по день звернення з позовом, пройшло більше двох років, і за цей час кредиторські вимоги сьомої черги не погашались, продаж майна проводиться, але усі надходження витрачаються на витрати, то задоволення вимог ТОВ «ФІНТРАСТ ГАРАНТ» за загальною процедурою, встановленою Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що є порушенням ст. 1 Першого Протоколу Європейської Конвенції, так як основною причиною не отримання коштів позивачем є оплата витрат Фонду.
За таких обставин позивач вважає, що часткове задоволення його кредиторських вимог можливе шляхом визнання права власності на майно, зареєстроване за банком - транспортний засіб марки ВАЗ 211540, 2012 року випуску, об'єм двигуна: 1596 см. куб., номерний знак НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2. Згідно зі звітом про оцінку вартості вищевказаного колісного транспортного засобу, ринкова вартість цього автомобіля на дату оцінки становить 119 450,00 грн. Відповідно до відповіді Фонду № 27-26726/17 від 28.12.2017 оціночна вартість активів ПАТ «ПРАЙМ-БАНК» станом на 26.12.2017 становила 22 228,79 тис.грн. Отже, вартість авто складає 0,54% від залишкової вартості активів банку, що не порушує права інших кредиторів банку при задоволенні вимог позивача.
Суд своєю ухвалою від 19.03.2018 відкрив провадження у справі № 910/2819/18.
Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив у повному обсязі. Зокрема, відповідач зазначив, що наразі діє спеціальна процедура пред'явлення майнових вимог до відповідача та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому задоволення вимог окремого кредитора - юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принципи пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Крім того відповідач зазначив, що 08.09.2009 між банком та гр.. ОСОБА_4 (працівником банку) було укладено договір про матеріальну відповідальність працівника за передані йому підзвітні цінності.
В ході інвентаризації майна ПАТ «ПРАЙМ-БАНК» було встановлено факт нестачі транспортних засобів, залишковою вартістю 413 901,75 грн., що підтверджується протоколом № 1 засідання робочої інвентаризаційної комісії ПАТ «ПРАЙМ-БАНК» для інвентаризації основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів від 02.06.2016.
Згідно з протоколом № 1, крім іншого, виявлено нестачу транспортного засобу ВАЗ 211540, 2012 року випуску, об'єм двигуна: 1596 см. куб., номерний знак НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2
В червні 2016 року банк звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовною заявою про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків.
08.02.2017 Оболонський районний суд м. Києва у справі № 756/8127/17-ц ухвалив заочне рішення на користь банку про стягнення з ОСОБА_4 413 901,75 грн. матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків.
Отже на балансі банку транспортний засіб ВАЗ 211540, 2012 року випуску, об'єм двигуна: 1596 см. куб., номерний знак НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 не перебуває, а 413 901,74 грн. включені в ліквідаційну масу та віднесені на рахунок дебіторської заборгованості.
Також відповідач зазначив, що оціночна вартість об'єкта оцінки - транспортного засобу ВАЗ 211540, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, в розмірі 119 450,00 станом на 28.02.2018 не є належним доказом, оскільки сама оцінка проведена з порушенням вимог ст. 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій просить визнати право власності на 69,33% частини автомобіля ВАЗ 211540, 2012 року випуску, об'єм двигуна: 1596 см. куб., номерний знак НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Право власності, які і будь-яке суб'єктивне право, виникає за наявності певних юридичних фактів. Дані юридичні факти, які утворюють правовідносини власності, поділяються на первісні і похідні.
За первісних фактів право власності виникає на річ вперше, за похідних - право власності виникає у суб'єкта внаслідок волевиявлення попереднього власника.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).
Здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).
Отже, повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій.
Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільним правами законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).
Таким чином, позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний - усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.
Одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.
Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Вказаний спосіб захисту права власності пов'язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме суд в разі виникнення спору здійснює це доведення.
Отже, рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 ЦК України, є правозахисним актом, і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.
У зв'язку з цим, момент виникнення права не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.
Тобто, підставою для звернення до суду з позов про визнання права власності згідно зі ст. 392 ЦК України є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.
Водночас, за відсутності права власності у позивача на спірне майно (автомобіль), що сторони визнають, його вимога про визнання права власності фактично пов'язана зі зміною власника за рішенням суду.
У зв'язку з цим суд констатує, що відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законодавством України не надано повноважень суду змінювати власника.
З огляду на це, підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача. У зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, суд повертає позивачеві з Державного бюджету України 29,75 грн. судового збору
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНТРАСТ ГАРАНТ» до публічного акціонерного товариства «ПРАЙМ-БАНК» відмовити.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНТРАСТ ГАРАНТ» (бульвар Лесі Українки, 26, к. 405, м. Київ, 01133, код 39730098) з Державного бюджету України 29,75 грн. судового збору.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення може бути в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 13.07.2018.
Суддя С. А. Ковтун