61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
12.07.2018р. Справа №905/2708/16
за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі
Регіональної філії «Донецька залізниця», м.Лиман
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мастер Групп», м.Маріуполь
про стягнення штрафу в сумі 185415,00 грн.
Головуючий суддя Г.В. Левшина
Суддя С.С. Тарапата
Суддя Г.Є. Курило
при секретарі судового засідання Хохуля М.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2-по дов.
від відповідача: не з'явився
В засіданні суду брали участь
Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мастер Групп», про стягнення штрафу в сумі 185415,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невірне зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній №35742733, згідно якої маса вантажу у вагоні №65299323 дорівнювала 61200 кг (нетто), в той час як згідно комерційного акту АП №648758/245 від 18.03.2016р. маса вантажу у вагоні №65299323 становить 60300 кг (нетто). Таким чином, за твердженням позивача, згідно ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати.
Відповідач у запереченні на позовну заяву від 08.10.2016р. позовні вимоги не визнав, посилаючись на ті обставини, що:
- твердження позивача відносно того, що маса вантажу визначена вантажовідправником без участі представника залізниці є необґрунтованим, адже, вантаж було зважено на вагонних вагах позивача та в присутності працівника позивача - агента ОСОБА_3 про що, були внесені відповідні відомості до накладної №35742733;
- відповідно до вимог ст.130 Статуту залізниць України у разі спору щодо перевезення вантажу, відповідні комерційні акти надаються до суду в оригіналі;
- всупереч вимог ст.9 Правил складання актів позивач не вказав обставин, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу.
19.12.2016р. до суду від позивача надійшли пояснення №НЮ-6/11 від 15.12.2016р., в яких позивач зазначив, що додатковим службовим розслідуванням було встановлено, що 10.03.2016р. на станції ОСОБА_4 регіональної філії «ОСОБА_4 залізниця» ПАТ «Українська залізниця» було прийнято до перевезення у вагоні №65299323 вантаж «Металобурухт вид 17» за відправкою ОСОБА_4 - Сартана №35742733, вантаж розміщено й закріплено згідно гл. 1 Додатку 3 до СМГС силами та засобами вантажовідправника, маса вантажу визначена відправником. До вказаних пояснень позивачем додано копію висновку актово-претензійного відділу Служби комерційної роботи та маркетингу регіональної філії «ОСОБА_4 залізниця» ПАТ «Українська залізниця».
19.12.2016р. до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мастер Групп”, м.Маріуполь про зупинення провадження по справі до розгляду справи №905/3474/16.
Зокрема, як встановлено, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мастер Групп», м.Маріуполь звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», м.Лиман про стягнення вартості втраченого вантажу в сумі 2745,00 грн.
Ухвалою від 12.01.2017р. зупинено провадження по справі №905/2708/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», м.Лиман до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мастер Групп», м.Маріуполь про стягнення штрафу в розмірі 185415,00 грн. за невірне зазначення у накладній маси вантажу до розгляду справи №905/3474/16, зобов'язано сторони повідомити господарський суд Донецької області про результати розгляду справи №905/3474/16 протягом 5 днів з моменту набрання законної сили відповідним процесуальним документом.
У зв'язку з відсутністю протягом тривалого часу у суду відомостей щодо результатів розгляду справи №905/3474/16, листом від 19.03.2018р. судом було запропоновано сторони повідомити про результати розгляду вказаних вище справ, надати відповідні процесуальні документи.
Проте, жодних відомостей щодо результатів розгляду справи №905/3474/16 сторонами до матеріалів даної справи не було надано.
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (Розділи 1-3)» внесено зміни, зокрема, до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 15.12.2017р.
Згідно п.9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
За приписами статті 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Сторонами відповідного повідомлення щодо усунення обставин, що зумовили зупинення провадження по даній справі, не надано.
Одночасно, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, наявні відомості щодо розгляду справи №905/3474/16 господарським судом м.Києва.
У зв'язку з вище викладеними обставинами ухвалою суду від 16.05.2018р. поновлено провадження у справі №905/2708/16; призначено справу №905/2708/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», м.Лиман до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мастер Групп», м.Маріуполь про стягнення штрафу в розмірі 185415,00 грн. до розгляду за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначити на 16.05.2018 року о 15:00 год.
11.05.2018р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 11.05.2018р., в якому відповідач заперечив проти позовних вимог з тих же підстав, які були викладені у запереченні на позовну заяву від 08.10.2016р.
22.06.2018р. до суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи заяви свідка.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
10.03.2016р. зі станції ОСОБА_4 залізниці ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мастер Групп» на адресу ПАТ МК «Азовсталь» на станцію Сартана Донецької залізниці відвантажено за залізничною накладною №35742733 у вагоні №65299323 вантаж - пакети із легковажних стальних відходів та ломів.
При оформленні залізничної накладної №35742733 у вагоні №65299323 відповідачем вказано масу вантажу: нетто - 61200 кг.
Як свідчить розділ 26 та 28 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на 150-ти тонних вагонних вагах.
Згідно п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Згідно копії висновку актово-претензійного відділу Служби комерційної роботи та маркетингу регіональної філії «ОСОБА_4 залізниця» ПАТ «Українськазалізниця» надано позивачем в поясненнях №НЮ-6/11 від 15.12.2016р. вбачається, що додатковим службовим розслідуванням було встановлено, що 10.03.2016р. на станції ОСОБА_4 регіональної філії «ОСОБА_4 залізниця» ПАТ «Українська залізниця» було прийнято до перевезення у вагоні №65299323 вантаж «Металобурухт вид 17» за відправкою ОСОБА_4 - Сартана №35742733, вантаж розміщено й закріплено згідно гл. 1 Додатку 3 до СМГС силами та засобами вантажовідправника, маса вантажу визначена відправником.
Таким чином, твердження відповідача у запереченні на позовну заяву про те, що маса вантажу визначена вантажовідправником у присутності представника залізниці спростовується матеріалами справи, адже, представником залізниці було прийнято до перевезення вагон шляхом візуального огляду без перевірки маси та кількості вантажу, що узгоджується з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення.
Крім того, у п.20 накладної №35742733 зазначено, що відповідальним за розміщення та кріплення вантажу - менеджер ОСОБА_5, який є представником вантажовідправника.
Відповідачем до матеріалів справи надано заяву свідка ОСОБА_5, щодо оцінки якої суд виходить з наступного.
Згідно із ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.
Положеннями ст.88 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Оскільки залізнична накладна є основним перевізним документом, який заповнюється відправником, залізницею, одержувачем і містить всі відомості відносно вантажу, то і відповідні відомості щодо визначена маси вантажу встановлюватись виключно залізничною накладною, внаслідок чого такі обставини не можуть встановлюватися на підставі показань свідків, з огляду на що, в порядку ст.86 Господарського процесуального кодексу України судом вказані докази (заяви свідків) відхиляються.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
На станції призначення Сартана Донецької залізниці на підставі заяви вантожоотримувача була проведена перевірка маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у вагоні №65299323
не відповідає масі, вказаній відправником у накладній.
За результатами перевірки був складений комерційний акт РА №АП 648758/245 від 18.03.2016р. відповідно до якого за результатами контрольного переважування вагону №35742733 на 150-ти тонних вагонних вагах вантажоотримувача (держ. повірка 08.09.2015 р.) виявилось, що при переваженні вага брутто складає 83300 кг., тара 23000 кг., нетто 60300 кг., що менше ваги зазначеної відправником в документі на 900 кг. В акті зазначено, що вагон зважували двічі, результати не змінились. У комерційному акті також містяться відомості про те, що маркування не порушено, виїмок та заглиблень не має, двері і люки закриті.
Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Суд встановив, що комерційний підписаний належними особами у відповідності до п.10 Правил складання актів.
Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту).
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №863/5084 від 24.11.2000р., а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1 та п.2.2, графи «Маса вантажу, визначена відправником, кг. та «Спосіб визначення маси» заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч.1 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п.2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Таким чином, для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту, а підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у ньому.
Згідно п.9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 у комерці1йному акті детально описується стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена не збереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі причини та висновки про причини не збереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вноситься.
Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
Як встановлено судом, у комерційному акті РА №АП 648758/245 від 18.03.2016р. зазначено
відомості про те, що: маркування не порушено, виїмок та заглиблень не має, прибув без охорони в документі не значиться, двері та люки закриті, с моменту прибуття і до комерційного переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки к-та Азовсталь і комерційного агента станції Сартана, комерційне переважування здійснювалося вагар і ст. к к-та Азовсталь Шевчук, Луканниа, ДМС ст. Сартана ОСОБА_6 і комерційного агента ст. Сартана ОСОБА_7, завідувач вантажним двором по штатному розпису не рахується. Крім того, в акті зазначено, що вагон в технічному відношенні справний.
Комерційний акт РА №АП 648758/245 від 18.03.2016р. підписано: начальником станції - ОСОБА_6, завідувачем вантажного двору ОСОБА_8, прийомоздавальником - ОСОБА_7, вантажоотримувачем - ОСОБА_9
Отже, твердження відповідача, що позивач всупереч п.9 Правил складання актів не вказав обставин, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу відхиляється, адже комерційний акт РА №АП 648758/245 від 18.03.2016р. містяться всі необхідні відомості передбачені Правилами складання актів та підписаний належними особами.
Суд, погоджується з доводами відповідача про те, що відповідно до вимог ст.130 Статуту залізниць України, у разі спору щодо перевезення вантажу, відповідні комерційні акти надаються до суду в оригіналі, однак, у матеріалах справи №905/2708/16 міститься оригінал комерційний акт АП 648758/245 від 18.03.2016р.
Таким чином, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом - комерційним актом АП 648758/245 від 18.03.2016 р.
Крім того, ухвалою суду від 11.10.2016р. було зобов'язано Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» надати в строк до 20.10.2016р. до господарського суду Донецької області письмові пояснення щодо фактичної маси вантажу, який був отриманий за залізничною накладною №35742733 (вагон №65299323, вантаж - пакети з легковагових стальних відходів та лому, відправник - ТОВ «МастерГрупп».
21.10.2016р. на електрону адресу та на поштову адресу суду від Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» надійшла заява №09-1500 від 20.10.2016р. на виконання вимог ухвали суду від 11.10.2016р., в якій останній повідомив, що маса вантажу нетто, який прибув у вагонні №65299323 за залізничною накладною №35742733, згідно відомостей зважування вхідних вантажів на ПАТ «МК «Азовсталь» складає 59,55 т. До вказаної заяви Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» надано відомість зважування - вхідних вантажів с 01.03.2016-00:00:00 по 21.10.2016-00:00:00.
Разом з тим, суд приймає до уваги, що рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2017р. по справі №905/3474/16, яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень (доступне за наступним посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65579998), відмовлено повністю в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мастер Груп» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення вартості втраченого вантажу в розмірі.
Згідно вказаного рішення суду встановлено, що строк пред'явлення позову за комерційним актом АП 648758/245 від 18.03.2016р. сплив 19.09.2016р., а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Таким чином, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надані жодні докази, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.
Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
Виходячи з того, що провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 37083,00 грн., позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 185415,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч.1 ст.231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ч.1 ст.24 Статуту залізниці України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених ними у накладній.
Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Необхідність з'ясування наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у даному випадку відсутня, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу за неправильну зазначену масу вантажу, а не про стягнення збитків.
В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, якими чітко визначено розмір штрафу, який розраховується від провізної плати за всю відстань перевезення. Тобто в даному випадку актом цивільного законодавства визначено розмір (п'ятикратний) та порядок розрахунку, який розраховується від провізної плати.
Відповідно до п.6 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року №317 "Про затвердження збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та коефіцієнтів, що застосовуються до збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги" (надалі збірник тарифів) тарифи застосовуються при визначенні плати за перевезення вантажів вантажною і великою швидкістю та пасажирськими поїздами за відстань залізницями України: у внутрішньому сполученні - від станції відправлення до станції призначення, які відкриті для виконання комерційних операцій згідно з Тарифним керівництвом №4 залізниць України.
Пунктом 11 вказаного збірнику тарифів встановлено, що плата за перевезення визначається згідно з Правилами застосування тарифів, наведеними в розділі II цього Збірника та відповідно п.2.2 Збірника обчислюється залежно від відстані перевезення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що застосування позивачем до відповідача штрафних санкцій у розмірі п'ятикратної всієї суми провізної плати, у зв'язку з невиконанням відправником зобов'язання щодо зазначення у накладній вірної маси вантажу, відповідає ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України та ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного суду України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2018р. по справі №906/434/17, від 05.07.2018р. по справі №925/1256/17.
Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України.
Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 185415,00 грн. підлягають задоволенню в повній сумі.
Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю, враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій останнього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 74, 76, 77, 81, 236-241, Перехідними положеннями Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мастер Групп» про стягнення штрафу в сумі 185415,00 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мастер Групп» (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Миру, буд. 96, ЄДРПОУ 32515829, р/р 2600000 в ПАТ «Алекс-банк», МФО 380720, ЄДРПОУ 32515829) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (84404, Донецька обл., м. Лиман, вул. Кірова, 22, р/р 26008300878291 в АТ «Ощадбанк», МФО 335106, ЄДРПОУ 40150216) штраф в сумі 185415,00 грн. та судовий збір в сумі 2781,22 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 12.07.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 13.07.2018р.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Головуючий суддя Г.В. Левшина
Суддя С.С. Тарапата
Суддя Г.Є. Курило