61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
02.04.2018р. Справа №905/2964/17
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, код ЄДРПОУ 20077720
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 03361075
про стягнення 125145521,07 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Бикова Я.М.
Справа розглядалась за правилами загального позовного провадження
У засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_1 - гол. юрисконс.
від відповідача: не з'явився
Згідно із ст.ст.183, 216 ГПК України
в засіданні суду оголошувались перерви з 06.02.2018р. по 01.03.2018р., 02.04.2018р. з 15:14 год. по 16:45 год.
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ про стягнення боргу у загальній сумі 125145521,07 грн, в тому числі: основного боргу у сумі 80473059,38 грн, пені - 17642638,72 грн, 3% річних - 4421201,70 грн, інфляційних втрат - 22608621,27 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №13-384-ВТВ від 24.01.2013р. (за поставками березня, травня-вересня, листопада-грудня 2015 року) в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, несвоєчасна оплата поставок жовтня-листопада 2014 року, заборгованість за якими стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015р. по справі №905/1228/15, стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за цими зобов'язаннями у періоди, які не були предметом розгляду у вказаній справі.
Відповідач у відзиві №15/1-278 від 31.01.2018р. просив суд відстрочити виконання рішення суду на 1 рік та зменшити розмір штрафних санкцій до 1000 грн з посиланням на підстави понесення значних збитків, недостатність тарифів, неможливість здійснення господарської діяльності у повному, належному обсязі, проведення на території Донецької області антитерористичної операції.
Крім того, вимоги про відстрочення виконання рішення суду на 1 рік, зменшення розміру неустойки, процентів річних та інфляційних викладено відповідачем у заявах №15/1-280 від 31.01.2018р., №15/1-279 від 31.01.2018р.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми ст.43 вказаного кодексу зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Крім того, судом прийнято до уваги фактичне завершення строку розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як свідчать матеріали справи, 24.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (покупець) було підписано договір купівлі-продажу природного газу №13-384-ВТВ.
За змістом п.1.1 договору №13-384-ВТВ від 24.01.2013р. (в редакції додаткової угоди №12 від 22.12.2014р.) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 - 2015 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця (п.2.1 вказаного правочину).
За приписами п.2.1 укладеного сторонами договору (з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковою угодою №18 від 10.07.2015р.) продавець передає покупцеві, зокрема, у 2015 році газ в обсязі до 25515 тис. куб. м, а саме: І квартал - 20014,573 тис. куб. м: січень - 9127,785 тис. куб. м, лютий - 7606,976 тис. куб. м, березень - 3279,812 тис. куб. м; ІІ квартал: 1584,942 тис. куб. м: травень 1407,828 тис. куб. м, червень - 177,114 тис. куб. м; ІІІ квартал - 415,485 тис. куб. м: липень - 100 тис. куб. м, серпень - 100 тис. куб. м, вересень - 215,485 тис. куб. м; IV квартал - 3500 тис. куб. м: жовтень - 1000 тис. куб. м, листопад - 1000 тис. куб. м, грудень - 1500 тис. куб. м.
Сторони неодноразово вносили зміни до п.5.2 договору №13-384-ВТВ від 24.01.2013р., внаслідок чого ціна за 1000 куб. м газу становила:
- з 01.03.2015р. - 11028 грн з ПДВ (додаткова угода №14 від 10.03.2015р.);
- з 01.05.2015р. - 8817,24 грн з ПДВ (додаткова угода №16 від 12.05.2015р.);
- з 01.06.2015р. - 8560,20 грн з ПДВ (додаткова угода №17 від 03.06.2015р.);
- з 01.07.2015р. - 8568,96 грн з ПДВ (додаткова угода №18 від 10.07.2015р.);
- з 01.10.2015р. - 8599,68 грн з ПДВ (додаткова угода №19 від 12.10.2015р.);
- з 01.11.2015р. - 8440,10 грн з ПДВ (додаткова угода №20 від 28.10.2015р.);
- з 01.12.2015р. - 8445,46 грн з ПДВ (додаткова угода №21 від 25.11.2015р.).
Відповідно до п.11 договору №13-384-ВТВ від 24.01.2013р. (в редакції додаткової угоди №12 від 22.12.2014р.) останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013р., і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №13-384-ВТВ від 24.01.2013р. позивачем та відповідачем було підписано, зокрема, наступні акти приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) на загальну суму 115040744,73 грн, а саме:
- б/н від 31.03.2015р. у березні 2015 року на суму 36169766,74 грн,
- б/н від 31.05.2015р. у травні 2015 року на суму 12413157,35 грн,
- б/н від 30.06.2015р. у червні 2015 року на суму 1516131,26 грн,
- б/н від 31.07.2015р. у липні 2015 року на суму 3242922,91 грн,
- б/н від 31.08.2015р. у серпні 2015 року на суму 4155945,60 грн,
- б/н від 30.09.2015р. у вересні 2015 року на суму 8677203,09 грн,
- б/н від 30.11.2015р. у листопаді 2015 року на суму 21671975,77 грн,
- б/н від 31.12.2015р. у грудні 2015 року на суму 27193642,01 грн.
Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу у розмірі 80473059,38 грн.
Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом п.6.1 договору №13-385-РО від 24.01.2013р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.
За приписами п.1.9 постанови №14 від 17.12.2013р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 Цивільного кодексу України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).
Відтак, зобов'язання з оплати газу, мали бути виконані наступним чином:
- за поставкою березня 2015 року на суму 36169766,74 грн - 20.04.2015р. включно, з урахуванням того, що останній день строку (19.04.2015р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),
- за поставкою травня 2015 року на суму 12413157,35 грн - 19.06.2015р. включно,
- за поставкою червня 2015 року на суму 1516131,26 грн - 20.07.2015р. включно, з урахуванням того, що останній день строку (19.07.2015р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),
- за поставкою липня 2015 року на суму 3242922,91 грн - 19.08.2015р. включно,
- за поставкою серпня 2015 року на суму 4155945,60 грн - 21.09.2015р. включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (19.09.2015р., 20.09.2015р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),
- за поставкою вересня 2015 року на суму 8677203,09 грн - 19.10.2015р. включно,
- за поставкою листопада 2015 року на суму 21671975,77 грн - 21.12.2015р. включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (19.12.2015р., 20.12.2015р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),
- за поставкою грудня 2015 року на суму 27193642,01 грн - 19.01.2016р. включно.
Проте, за твердженнями позивача, які відповідачем в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.ст.526, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» за спожитий у березні, травні-вересні, листопаді-грудні 2015 року природний газ у повному обсязі не розрахувалось.
За змістом довідки «Операції по підприємству «Донецькоблгаз ПАТ» з 01.01.2013р. по 28.02.2018р.» зобов'язання з оплати поставок березня, травня - вересня, листопада 2015 року були виконані на суму 71508345,19 грн, а саме:
1) за поставкою березня 2015 року на суму 36169766,74 грн:
- 23.08.2017р. - 152222,30 грн (спільне протокольне рішення №2625 від 18.05.2017р. на суму 2281835,17 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 28.08.2017р. - 4000000 грн (спільне протокольне рішення №2212 від 18.05.2017р. на суму 4000000 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 28.08.2017р. - 13667177,34 грн (спільне протокольне рішення №2213 від 18.05.2017р. на суму 13667177,34 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 28.08.2017р. - 1669386 грн (спільне протокольне рішення №2653 від 18.05.2017р. на суму 1669386 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 28.08.2017р. - 233267,19 грн (спільне протокольне рішення №2652 від 18.05.2017р. на суму 233267,19 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 28.08.2017р. - 657359,05 грн (спільне протокольне рішення №2622 від 18.05.2017р. на суму 657359,05 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 28.08.2017р. - 407051,37 грн (спільне протокольне рішення №2650 від 18.05.2017р. на суму 407051,37 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 28.08.2017р. - 268022,13 грн (спільне протокольне рішення №2661 від 18.05.2017р. на суму 268022,13 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 28.08.2017р. - 125531,15 грн (спільне протокольне рішення №2645 від 18.05.2017р. на суму 125531,15 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 28.08.2017р. - 922060,90 грн (спільне протокольне рішення №2644 від 18.05.2017р. на суму 922060,90 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 28.08.2017р. - 448604,85 грн (спільне протокольне рішення №2655 від 18.05.2017р. на суму 448604,85 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 28.08.2017р. - 5169124,81 грн (спільне протокольне рішення №2647 від 18.05.2017р. на суму 5169124,81 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 28.08.2017р. - 1307553,60 грн (спільне протокольне рішення №2660 від 18.05.2017р. на суму 1307553,60 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 28.08.2017р. - 5327367,63 грн (спільне протокольне рішення №2658 від 18.05.2017р. на суму 5327367,63 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 28.08.2017р. - 212957,03 грн (спільне протокольне рішення №2657 від 18.05.2017р. на суму 212957,03 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 20.09.2017р. - 1602081,39 грн (спільне протокольне рішення №2642 від 18.05.2017р. на суму 3683940,59 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
2) за поставкою травня 2015 року на суму 12413157,35 грн:
- 20.09.2017р. - 2081859,20 грн (спільне протокольне рішення №2642 від 18.05.2017р. на суму 3683940,59 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 20.09.2017р. - 3966989,03 грн (спільне протокольне рішення №2643 від 18.05.2017р. на суму 3966989,03 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 03.11.2017р. - 43766,94 грн (спільне протокольне рішення №3236 від 11.08.2017р. на суму 43766,94 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 03.11.2017р. - 33973,94 грн (спільне протокольне рішення №3220 від 11.08.2017р. на суму 33973,94 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 08.11.2017р. - 132217,80 грн (спільне протокольне рішення №3215 від 11.08.2017р. на суму 132217,80 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 08.11.2017р. - 124685,79 грн (спільне протокольне рішення №3219 від 11.08.2017р. на суму 124685,79 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 08.11.2017р. - 113090,64 грн (спільне протокольне рішення №3224 від 11.08.2017р. на суму 113090,64 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 08.11.2017р. - 154017,98 грн (спільне протокольне рішення №3214 від 11.08.2017р. на суму 154017,98 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 08.11.2017р. - 252313,17 грн (спільне протокольне рішення №3222 від 11.08.2017р. на суму 252313,17 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 22.12.2017р. - 65134,55 грн (спільне протокольне рішення №3230 від 11.08.2017р. на суму 65134,55 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 22.12.2017р. - 184066,93 грн (спільне протокольне рішення №3226 від 11.08.2017р. на суму 184066,93 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 22.12.2017р. - 218837,62 грн (спільне протокольне рішення №3231 від 11.08.2017р. на суму 218837,62 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 22.12.2017р. - 255312,35 грн (спільне протокольне рішення №3225 від 11.08.2017р. на суму 255312,35 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 22.12.2017р. - 491855,75 грн (спільне протокольне рішення №3221 від 11.08.2017р. на суму 491855,75 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 22.12.2017р. - 611931,07 грн (спільне протокольне рішення №3223 від 11.08.2017р. на суму 611931,07 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 22.12.2017р. - 747445,08 грн (спільне протокольне рішення №3228 від 11.08.2017р. на суму 747445,08 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 22.12.2017р. - 936463,54 грн (спільне протокольне рішення №3217 від 11.08.2017р. на суму 936463,54 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 22.12.2017р. - 1086656,31 грн (спільне протокольне рішення №3227 від 11.08.2017р. на суму 1086656,31 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 22.12.2017р. - 912539,66 грн (спільне протокольне рішення №3234 від 11.08.2017р. на суму 1370816,19 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
3) за поставкою червня 2015 року на суму 1516131,26 грн:
- 22.12.2017р. - 458276,53 грн (спільне протокольне рішення №3234 від 11.08.2017р. на суму 1370816,19 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 22.12.2017р. - 1057854,73 грн (спільне протокольне рішення №3229 від 11.08.2017р. на суму 1803951,78 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
4) за поставкою липня 2015 року на суму 3242922,91 грн:
- 22.12.2017р. - 746097,05 грн (спільне протокольне рішення №3229 від 11.08.2017р. на суму 1803951,78 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 22.12.2017р. - 2267507,34 грн (спільне протокольне рішення №3216 від 11.08.2017р. на суму 2267507,34 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 22.12.2017р. - 229318,52 грн (спільне протокольне рішення №3233 від 11.08.2017р. на суму 2681826,86 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
5) за поставкою серпня 2015 року на суму 4155945,60 грн:
- 22.12.2017р. - 2452508,34 грн (спільне протокольне рішення №3233 від 11.08.2017р. на суму 2681826,86 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 22.12.2017р. - 1703437,26 грн (спільне протокольне рішення №3213 від 11.08.2017р. на суму 2761025,76 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
6) за поставкою вересня 2015 року на суму 8677203,09 грн:
- 22.12.2017р. - 1057588,50 грн (спільне протокольне рішення №3213 від 11.08.2017р. на суму 2761025,76 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 22.12.2017р. - 3427676,27 грн (спільне протокольне рішення №3218 від 11.08.2017р. на суму 3427676,27 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 22.12.2017р. - 3739856,42 грн (спільне протокольне рішення №3235 від 11.08.2017р. на суму 3739856,42 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 22.12.2017р. - 452081,90 грн (спільне протокольне рішення №3232 від 11.08.2017р. на суму 4498904,34 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
7) за поставкою листопада 2015 року на суму 21671975,77 грн:
- 22.12.2017р. - 4046822,44 грн (спільне протокольне рішення №3232 від 11.08.2017р. на суму 4498904,34 грн, на виконання постанови Уряду №20 від 11.01.2005р., за прир. газ 2015р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 21.02.2018р. - 981257,90 грн (платіжне доручення №10 від 21.02.2018р., призначення платежу: постанова КМУ №256 від 04.03.2002р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.);
- 28.02.2018р. - 305137,90 грн (платіжне доручення №13 від 28.02.2018р., призначення платежу: постанова КМУ №256 від 04.03.2002р., дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.).
В той же час, 28.03.2018р. Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» до матеріалів справи були представлені платіжні доручення №15 від 01.03.2018р. на суму 417630 грн, №20 від 07.03.2018р. на суму 10000000 грн із наступним призначенням платежу: «постанова КМУ від 04.03.2002р. №256 за природний газ 2015р. дог. №13-384-ВТВ від 24.01.2013р. у т.ч. ПДВ - 69605 грн».
Відтак, з урахуванням того, що у березні, травні - вересні, листопаді - грудні 2015 року позивач на виконання договору №13-384-ВТВ від 24.01.2013р. здійснив поставку природного газу на загальну суму 115040744,73 грн, а відповідачем зобов'язання з оплати зазначених поставок енергоносія були виконані на загальну суму 81925975,19 грн, заборгованість відповідача за вказаним правочином (в межах предмету позову) на теперішній час становить 33114769,54 грн.
При цьому, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд встановив, що часткове погашення боргу у розмірі 8504995,88 грн за період з 28.08.2017р. по 08.11.2017р. відбулось до моменту звернення позивача до суду з розглядуваним позовом (12.12.2017р. згідно із поштовим штемпелем), а в сумі 38853293,96 грн під час розгляду справи.
Згідно з п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З урахуванням того, що заборгованість відповідача перед позивачем на суму 38853293,96 грн погашена в процесі розгляду справи, провадження по справі №905/2964/17 стосовно вимог про стягнення основного боргу на вказану суму підлягає закриттю.
Одночасно, в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 8504995,88 грн позов підлягає залишенню без задоволення, приймаючи до уваги, що проведення Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» часткової оплати товару на вказану суму відбулось до моменту звернення Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до суду з розглядуваним позовом.
Водночас, враховуючи, що відповідачем всупереч вимог ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України доказів сплати позивачу заборгованості за договором у розмірі 33114769,54 грн до матеріалів справи не надано, суд дійшов висновку, що Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» своїх зобов'язань, в порушення вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України в цій частині не виконано.
Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №13-384-ВТВ від 24.01.2013р. виконав належним чином, зауважень щодо кількості та якості отриманого товару від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення суми основного боргу у розмірі 80473059,38 грн підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 33114769,54 грн. Враховуючи приписи п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 38853293,96 грн підлягає закриттю. В іншій частині позовних вимог про стягнення основного боргу позов підлягає залишенню без задоволення, приймаючи до уваги проведення відповідачем часткової оплати товару на суму 8504995,88 грн до моменту звернення позивача до суду з розглядуваним позовом.
За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).
У жовтні-листопаді 2014 року енергопостачальником було поставлено відповідачу на підставі договору №13-384-ВТВ від 24.01.2013р. природний газ на загальну суму 53249535,07 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015р. по справі №905/1228/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення 85594041,98 грн задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 81698233 грн, у тому числі 49547486,63 грн заборгованості за поставлений природний газ, 13533126,28 грн пені, 1366250,66 грн 3% річних та 17251369,43 грн інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 70135,86 грн; надано відстрочку виконання рішення суду строком на 6 місяців з моменту набрання даним судовим актом законної сили.
При цьому, у мотивувальній частині рішення суд дослідив обставини укладання договору №13-384-ВТВ від 24.01.2013р., здійснення позивачем постачання природного газу за період з січня 2013 року по листопад 2014 року, а також невиконання відповідачем власних платіжних зобов'язань у вказаний період, що стало підставою для нарахування, в тому числі, пені за період з 20.02.2013р. по 28.04.2015р., 3% річних за період з 20.02.2013р. по 28.04.2015р., інфляційних збитків за загальний період з березня 2013 року по березень 2015 року.
Відповідно до відомостей, які наявні у матеріалах справи, підтверджуються позивачем, даними, що наявні у комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» та Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також не спростовані відповідачем, рішення від 24.11.2015р. господарського суду Донецької області по справі №905/1228/15 не переглядалось в апеляційному, касаційному порядках або з підстав, які визначені ст.320 Господарського процесуального кодексу України (ст.112 Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній до 15.12.2017р.), та набрало законної сили.
Господарський суд при вирішенні розглядуваного спору приймає до уваги викладені вище обставини, що встановлені судом при розгляді справи №905/1228/15 як такі, що відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.
Виходячи з того, що відповідач після прийняття рішення у справі №905/1228/15 за спожитий у жовтні-листопаді 2014 року природний газ за договором №13-384-ВТВ від 24.01.2013р. у встановлені строки не розрахувався, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у загальній сумі 1642571,54, а саме:
- 87535,28 грн за період з 29.04.2015р. по 19.05.2015р. (поставка жовтня 2014 року на суму 12197686,22 грн),
- 1555036,26 грн за період з 29.04.2015р. по 19.06.2015р. (поставка листопада 2014 року на суму 41051848,85 грн).
Крім того, відповідні нарахування здійснені за зобов'язаннями березня, травня-вересня, листопада-грудня 2015 року у період з 21.01.2016р. по 20.07.2016р. в сумі 16000067,18 грн.
Як вказувалось судом, вартість спожитого природного газу за поставками березня, травня-вересня, листопада 2015 року було погашено, в тому числі, з коштів, отриманих відповідно до приписів постанови №20 від 11.01.2005р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» та згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України №493/688 від 03.08.2015р. на загальну суму у розмірі 70221949,39 грн, що підтверджується вище переліченими спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, посилання на які наявні у розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних ПАТ «Донецькоблгаз» за договором №13-384-ВТВ від 24.01.2013р., довідці «Операції по підприємству «Донецькоблгаз ПАТ» з 01.01.2013р. по 28.02.2018р.».
Відповідно до ст.7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Згідно зі ст.12 вказаного кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
З огляду на це, запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій (постанова №20 від 11.01.2005р. Кабінету Міністрів України), держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з постачанням електричної енергії населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення газорозподільчими газопроводами.
Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.
Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти, а також постанову №20 від 11.01.2005р. Кабінету Міністрів України.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного) застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.
Тому, при визначенні обсягу грошових зобов'язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, слід виходити з величини компенсації, яку буде перераховано за рахунок державного бюджету.
З огляду на таке, оформлення та підписання документів, зокрема, таких як протоколи взаєморозрахунків, а в даному випадку - спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, слід вважати лише елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів та фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів. Дані документи є вторинними та похідними від факту надання відповідних пільг та субсидій певним категоріям юридичних та фізичних осіб, оскільки правовідносини, що регулюються нормами відповідного законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій і з цього ж моменту виникає формальне право на отримання бюджетного відшкодування.
Такі висновки викладені, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 26.07.2016р. у справі №924/13/16.
Отже, з підписанням вищенаведених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету сторони дійшли згоди про зміну порядку та строків проведення розрахунків за поставлений позивачем природний газ, які визначені договором купівлі-продажу природного газу №13-384-ВТВ від 24.01.2013р.
Відтак, для застосування штрафних санкцій, передбачених договором поставки природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету.
Як було встановлено судом вище, розрахунок за поставлений у березні, травні - вересні, листопаді 2015 року природний газ відбувся, в тому числі, у порядку та строки, передбачені вищевказаними спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету.
З огляду на наведене, підстави для застосування пені, передбаченої договором №13-384-ВТВ від 24.01.2013р. у цій частині спірних правовідносин відсутні.
Здійснивши перевірку розрахунку пені у залишковій частині, з огляду на те, що позивач припустився помилок при визначенні кінцевої дати нарахування неустойки за зобов'язаннями листопада-грудня 2015 року, суд дійшов висновку, що сума пені за простроченими зобов'язання відповідача по оплаті газу, який було поставлено у жовтні-листопаді 2014 року, листопаді 2015 року (частково на суму 17625153,33 грн), грудні 2015 року (в межах визначених позивачем періодів) становить 10040893,14 грн.
Як було зазначено судом вище, у відзиві №15/1-278 від 31.01.2018р., заяві №15/1-280 від 31.01.2018р. відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 1000 грн, розглянувши яке суд зазначає про наступне:
Згідно із ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, дебіторську заборгованість споживачів - фізичних та юридичних осіб, проведення антитерористичної операції на території місцезнаходження відповідача.
Відповідно до звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) за 2016 рік, звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) за 9 місяців 2017 року, підприємство відповідача станом на 31.12.2016р. має непокритий збиток 53719 тис. грн, станом на 30.09.2017р. - 166419 тис. грн, тобто є збитковим.
В той же час, відповідно до наказу №51 від 27.02.2017р. Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» «Про переведення ПАТ «Донецькоблгаз» на неповний робочий тиждень, встановлення графіку роботи» затверджено внести, на період з 01.05.2017р. до моменту фінансово-економічної стабілізації, зміну в організацію виробництва і праці, а саме перевести на роботу в режимі неповного робочого часу.
На підтвердження свого клопотання відповідачем представлено до матеріалів справи звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2016 рік, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2017 року, постанову №201 від 16.02.2017р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності на ринку природного газу», ліцензію серії АЕ №299065 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка надає право Публічному акціонерному товариству «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» постачати природний газ, газ (метан) вугільних родовищ за регульованим тарифом, накази Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» №51 від 27.02.2017р. «Про переведення ПАТ «Донецькоблгаз» на неповний робочий тиждень, встановлення графіку роботи», №47 від 24.02.2017р. «Про зміну істотних умов праці прибиральників службових приміщень, прибиральників виробничих приміщень», №72 від 23.03.2017р. «Про внесення змін до штатного розпису», №187 від 30.11.2015р. «Про переведення ПАТ «Донецькоблгаз» на неповний робочий тиждень», №52 від 27.02.2017р. «Про внесення змін до штатного розпису».
Проте, за висновками суду представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази не свідчать про винятковість розглядуваного випадку та наявність об'єктивних обставин, що виключали б можливість покупця належним чином виконати свої зобов'язання за договором.
Суд зазначає, що заборгованість є наслідком неплатежів боржника за поставлений товар, оплата якого не може пов'язуватись зі взаємовідносинами останнього з іншими учасниками господарських відносин з огляду на те, що відповідач є самостійним суб'єктом господарювання і відповідно до п.7.2 договору №13-384-ВТВ від 24.01.2013р. прийняв на себе тягар відповідальності за порушення договірних зобов'язань перед постачальником.
До того ж, суд зазначає, що політична, економічна ситуація у країні, в рівній мірі впливає на фінансове становище обох контрагентів за договором, внаслідок чого суд не вбачає можливості в наданні переваги певній стороні за договором поставки енергоносія.
Згідно зі ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ст.167 Цивільного кодексу України та ст.218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
До того ж, за висновками суду, розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача є співрозмірними з порушенням.
Таким чином, враховуючи у сукупності викладені вище фактичні обставини справи, виходячи з принципів добросовісності та справедливості, суд дійшов висновку, що заява відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій не підлягає задоволенню.
При цьому, судом також враховано, що внаслідок перерахунку суми пені, здійсненого судом, розмір пені значно зменшився порівняно з заявленою сумою.
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Виходячи з того, що відповідач після прийняття рішення у справі №905/1228/15 за спожитий у жовтні-листопаді 2014 року природний газ за договором №13-384-ВТВ від 24.01.2013р. у повному обсязі та у встановлені строки не розрахувався, позивач нарахував та заявив до стягнення проценти річних, а саме:
- 29390,52 грн за період з 29.04.2015р. по 29.10.2015р. (поставка жовтня 2014 року на суму 12197686,22 грн),
- 409686,86 грн за період з 29.04.2015р. по 11.02.2016р. (поставка листопада 2014 року на суму 41051848,85 грн).
В той же час, рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015р. по справі №905/1228/15, виконання вказаного рішення на суму 81698233 грн було відстрочено на шість місяців з моменту набрання даним судовим актом законної сили.
На переконання суду, невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за період такого розстрочення або відстрочення.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові №3-1276г15 від 17.02.2016р. (справа №905/3137/14-908/5775/14).
Таким чином, за наявності обставин відстрочення виконання рішення від 24.11.2015р. у справі №905/1228/15 з 11.12.2015р. (набрання законої сили рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015р. по справі №905/1228/15) по 10.06.2016р. включно, підстави для нарахування 3% річних за зобов'язаннями листопада 2014 року у період з 11.12.2015р. по 11.02.2016р. на теперішній час відсутні.
В той же час, з огляду на те, що відповідач за спожитий протягом березня, травня - вересня, листопада - грудня 2015 року природний газ за договором №13-384-ВТВ від 24.01.2013р. у повному обсязі та у передбачені строки не розрахувався, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних за період з 21.01.2016р. по 14.09.2017р. у розмірі 3982124,32 грн.
Здійснивши перевірку вказаного розрахунку в частині нарахування 3% річних за зобов'язаннями березня, травня-вересня, листопада-грудня 2015 року, а також нарахованих за межами періоду з 11.12.2015р. по 11.02.2016р. (кінцева дата нарахування процентів річних за поставками жовтня-листопада 2014 року) за поставками жовтня-листопада 2014 року, беручи до уваги висновки суду щодо відсутності підстав для нарахування процентів річних за поставками березня, травня-вересня, листопада 2015 року (частково на суму 4046822,44 грн), суд дійшов висновки, що сума процентів річних за простроченими зобов'язання відповідача по оплаті газу, який було поставлено у жовтні-листопаді 2014 року, листопаді (частково на суму 17625153,33 грн), грудні 2015 року (в межах визначених позивачем періодів) становить 2585122,58 грн.
Крім того, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 22608621,27 грн, а саме:
- 902021,60 грн за період з квітня 2015 року по серпень 2015 року (поставка жовтня 2014 року на суму 12197686,22 грн),
- 5249477,75 грн за період з квітня 2015 року по січень 2016 року (поставка листопада 2014 року на суму 41051848,85 грн),
- 327633,23 грн за період з лютого 2016 року по липень 2017 року (поставка березня 2015 року на суму 36169766,74 грн),
- 2538549,49 грн за період з лютого 2016 року по липень 2017 року (поставка травня 2015 року на суму 12413157,35 грн),
- 310056,03 грн за період з лютого 2016 року по липень 2017 року (поставка червня 2015 року на суму 1516131,26 грн),
- 663193,10 грн за період з лютого 2016 року по липень 2017 року (поставка липня 2015 року на суму 3242922,91 грн),
- 849910,57 грн за період з лютого 2016 року по липень 2017 року (поставка серпня 2015 року на суму 4155945,60 грн),
- 1774529,14 грн за період з лютого 2016 року по липень 2017 року (поставка вересня 2015 року на суму 8677203,09 грн),
- 4432021,73 грн за період з лютого 2016 року по липень 2017 року (поставка листопада 2015 року на суму 21671975,77 грн),
- 5561228,63 грн за період з лютого 2016 року по липень 2017 року (поставка грудня 2015 року на суму 27193642,01 грн).
Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд зазначає про наступне:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
За висновками суду, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних збитків, вказаних правил враховано не було, що призвело до безпідставного збільшення інфляційної складової боргу. За розрахунком суду, а також з урахуванням наведеної вище правової позиції Верховного Суду України, беручи до уваги висновки суду щодо відсутності підстав для нарахування інфляційних втрат за поставками березня, травня-вересня, листопада 2015 року (частково на суму 4046822,44 грн), стягненню з відповідача на користь позивача належать інфляційні збитки у розмірі 12920959,37 грн.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені, процентів річних та інфляційних підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 10040893,14 грн, 2585122,58 грн та 12920959,37 грн.
Разом з відзивом №15/1-278 від 31.01.2018р. Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» представлено до матеріалів справи копію висновку Торгово-промислової палати України №1560/05-4 від 19.06.2014р.
З цього приводу, господарський суд зазначає наступне:
Відповідно до ст.607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Згідно зі ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
В силу норм ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, укладаючи договір, сторони мають право самостійно визначити, при настанні яких обставин вони будуть звільнені від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим договором.
В ч.4 ст.219 вказаного нормативно-правового акту закріплено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини.
За приписами ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
До обставин непереборної сили відносять, як правило, стихійні природні явища (землетрус, повінь, шторм тощо), а також суспільні явища (воєнні дії, страйки, введення мораторію та інше).
Згідно з розділом 8 укладеного сторонами правочину сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по цьому договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом 14-ти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства. Настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку. Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови покупця від сплати продавцеві за газ, який був поставлений до їх виникнення.
За змістом представленого відповідачем висновку Торгово-промисловою палатою України підтверджено настання обставин непереборної сили, що унеможливили здійснення господарської діяльності Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», у т.ч. виконання зобов'язань Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» за договором купівлі-продажу природного газу №13-384-ВТВ, укладеним 24.01.2013р. з Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Початок дії обставин непереборної сили - 07.04.2014р., які продовжують діяти по теперішній час.
Представлений суду висновок відповідає визначенням документу встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання обставин непереборної сили за зобов'язаннями на підставі договору купівлі-продажу природного газу №13-384-ВТВ від 24.01.2013р., за яким виникли спірні правовідносини.
Разом з тим, вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої ст.625 Цивільного кодексу України, слід враховувати особливість правової природи цієї відповідальності.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
У Листі б/н від 01.07.2014р. «Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» Верховним Судом України наголошено, що доводи про неможливість виконання грошового зобов'язання чи відсутність вини як підстави для звільнення від відповідальності, що передбачена ст.625 Цивільного кодексу України не виключають можливості нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а відмова судами з цих підстав у стягненні нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, є неправильною. Разом з тим, судам слід мати на увазі, що за змістом ч.4 ст.613 Цивільного кодексу України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, тобто у випадку, якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ч.1 ст.613 Цивільного кодексу України). Тому, якщо боржник доведе, що невиконання ним грошового зобов'язання мало місце через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, яка передбачена ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки порушення грошового зобов'язання у вигляді його прострочення боржником не настало і в такому разі вважається, що виконання зобов'язання відстрочено на час прострочення кредитора (ч.2 ст.613 Цивільного кодексу України).
Відтак, порушення відповідачем умов договору №13-384-ВТВ від 24.01.2013р. щодо оплати товару (за умови відсутності доказів прострочення кредитора) є підставою для нарахування визначених ст.625 Цивільного кодексу України платежів, а імовірне існування обставин непереборної сили за договором не звільняє Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» від встановленого законом обов'язку відшкодувати позивачу матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
В той же час, вказаний висновок Торгово-промислової палати України не може розцінюватись судом як підстава для звільнення від відповідальності (сплати пені) за прострочення виконання зобов'язання за договором №13-384-ВТВ від 24.01.2013р. з огляду на наступне:
Як зазначалось, висновок №1560/05-4 від 19.06.2014р. Торгово-промислової палати України №1560/05-4 від 19.06.2014р. підтверджує настання обставин непереборної сили, що унеможливлюють здійснення господарської діяльності Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», у т.ч. виконання зобов'язань Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» за договором купівлі-продажу природного газу №13-384-ВТВ, внаслідок проведення антитерористичної операції у Донецькій області, тривання бойових дій у регіоні, а також інші численні порушення у зв'язку з цими обставинами, тимчасове призупинення роботи деяких банків на означеній території.
За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У п.1 ч.1 ст.263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
За змістом ч.2 ст.218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, наведена норма приписів чинного законодавства передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі ст.617 Цивільного кодексу України, ст.218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Окрім того, повинен бути наявним елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання умов укладеного договору здійснювалось постачання природного газу протягом 2014 - 2015 років відповідачу, а останнім цей газ споживався з призначенням згідно укладеного договору - для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця.
Кореспондуючим обов'язком покупця, за приписами вказаного договору купівлі-продажу, є своєчасна оплата спожитого природного газу, який належним чином відповідач не виконав.
В той же час, як свідчать матеріали справи, відповідач продовжує часткове погашення існуючої суми боргу за спожитий енергоносій, у тому числі шляхом підписання спільних протокольних рішень.
Доказів повної неможливості здійснення відповідачем господарської діяльності не представлено, навпроти вбачається споживання протягом 2014 - 2015 років великого обсягу природного газу, що вказує на тривання виробничо-технологічного процесу підприємства.
Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької області та пов'язані із цим несприятливі наслідки не обумовлюють неможливість відповідача здійснювати господарську діяльність, не мають ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку за укладеним правочином, не перебувають у причинному зв'язку із несплатою грошей за договором купівлі-продажу природного газу, у межах цих спірних правовідносин. Також, відповідач не надав доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Виходячи з викладеного, враховуючи наявні у матеріалах справи документи, суд не вбачає підстав для звільнення від відповідальності (сплати пені) за прострочення виконання спірних зобов'язань за договором №13-384-ВТВ від 24.01.2013р., у цьому випадку.
Відносно клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду у справі на 1 рік, викладеного у відзиві №15/1-278 від 31.01.2018р., клопотаннях №15/1-280 від 31.01.2018р., №15/1-279 від 31.01.2018р., суд зазначає наступне:
В обґрунтування вказаного клопотання, відповідач посилається на підстави понесення значних збитків, недостатність тарифів, неможливість здійснення господарської діяльності у повному, належному обсязі, проведення на території Донецької області антитерористичної операції, що на думку заявника, свідчить про неможливість своєчасного та повного виконання ним своїх зобов'язань. Відтак, надання відстрочки підприємству, яке здійснює господарську діяльність у вищевказаних умовах, строком на 1 рік є вкрай необхідним заходом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Як вбачається з вищевказаної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.ч.3, 4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України).
На підтвердження свого клопотання відповідачем представлено до матеріалів справи висновок Торгово-промислової палати №1560/05-4 від 19.06.2014р. про форс-мажорні обставини, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2016 рік, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2017 року, накази Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» «Про переведення ПАТ «Донецькоблгаз» на неповний робочий тиждень, №52 від 27.02.2017р., №72 від 23.03.2017р. «Про внесення змін до штатного розпису».
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у відповіді на відзив №14/4-07 від 21.02.2018р. проти відстрочення виконання рішення заперечував.
Аналіз у сукупності представлених відповідачем доказів відносно свого фінансового становища, розміру спірних нарахувань поряд із сумою основного боргу, враховуючи фактичний строк прострочення грошових зобов'язань з боку відповідача, ступінь його вини у виникненні цього спору, зважаючи на встановлений договором порядок розрахунків за спожитий природний газ, зумовлює висновок про те, що надання відстрочення виконання рішення строком на 1 рік може призвести до істотного порушення гарантованих ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. прав позивача на отримання коштів і тим самим, захисту майнового права та його інтересу, внаслідок чого, суд вважає можливим надання відстрочки виконання рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2018р. по справі №905/2964/17 на 1 місяць, з огляду на що заява Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» підлягає частковому задоволенню.
Клопотання №15/1-280 від 31.01.2018р. Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про зменшення розміру інфляційних втрат - до 1000 грн, 3% річних - до 1000 грн не приймається судом до уваги з огляду на те, що вказані суми не є штрафними санкціями, оскільки проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, а інфляційні втрати за своєю правовою природною є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, можливість зменшення яких чинним законодавством України не передбачена.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 240000 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам з віднесенням у частині, в якій провадження закрито, на відповідача.
Дослідивши докази, які наявні у матеріалах справи, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Південна, буд.1, код ЄДРПОУ 03361075) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг - 33114769,54 грн, пеню - 10040893,14 грн, 3% річних - 2585122,58 грн, інфляційні нарахування - 12920959,37 грн, а також судовий збір в сумі 187011,16 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Відстрочити виконання рішення від 02.04.2018р. господарського суду Донецької області по справі №905/2964/17 на 1 місяць з дня ухвалення такого рішення.
Провадження по справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ суми основного боргу у розмірі 38853293,96 грн закрити.
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 02.04.2018р.
Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2018р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.О.Паляниця