вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua
"02" липня 2018 р. Cправа № 902/176/18
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд", м.Дніпро
до: Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, м.Вінниця
до: Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, м.Вінниця
про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу державної влади в сумі 55 290,10 грн
За участю секретаря судового засідання Кузьменко В.В.
Представники сторін не з'явилися.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" подано позов до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області та до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями та діями органу державної влади в сумі 55 290,10 грн.
Ухвалою суду від 13.04.2018 р. відкрито провадження у справі № 902/176/18 та призначено підготовче засідання на 26.04.2018 р. Судом вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
26.04.2018 р. на адресу суду від відповідача 2 надійшло клопотання (б/н від 26.04.2018 р.) (вх.канц. № 02.1-34/3603/18 від 26.04.2018 р.), в якому останній просить суд проводити розгляд справи за відсутності представника останнього.
26.04.2018 р. через канцелярію суду представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву (№ 02-15/2002 від 23.04.2018 р.) (вх.канц. № 02.1-34/3609/18 від 26.04.2018 р.), в якому останній заперечує проти заявлених позовних вимог вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.
Ухвалою суду від 26.04.2018 р. відкладено підготовче засідання до 16.05.2018 р.
15.05.2018 р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1 № 000780/12-00/18 від 04.05.2018 р., в якості додатків до якого додано ряд документів.
16.05.2018 р. представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву № 13-12/355 від 15.05.2018 р. в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 16.05.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.05.2018 р.
17.05.2018 р. на адресу суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання б/н від 17.05.2018 р. про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.
25.05.2018 р. на адресу суду від представника відповідача 2 надійшло заперечення щодо відповіді на відзив на позовну заяву № 13-12/492 ВІД 24.05.2018 р., в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
В судовому засіданні 31.05.2018 р. оголошено перерву до 25.06.2018 р.
19.06.2018 р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив та заперечення відповідача 2.
В судовому засіданні 25.06.2018 р. оголошено перерву до 02.07.2018 р. про що під розпис повідомлено всіх учасників справи.
25.06.2018 р. до суду надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутності його представника.
02.07.2018 р. заяви з аналогічним змістом подані до суду відповідачами.
Таким чином у зв'язку із поданням відповідних заяв сторонами розгляд справи здійснюється за відсутності їх представників, а тому фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Як вбачається із позовної заяви від 21.03.2018 р. № 000340/12-00/18 в якості підстави заявлених позовних вимог позивач зазначає, що за результатами позапланової перевірки Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області магазину "COMFY" Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" розташованого за адресою: вул. 600-річчя, 17Е, м.Вінниця 20.04.2016 р. винесено постанову № 05 про накладання штрафу у розмірі 55 290,10 грн, що підлягав сплаті до державного бюджету у 15-денний строк після отримання вказаної постанови (а.с.4-9, т.1).
У зв'язку із відкриттям виконавчого провадження на підставі постанови № 05 від 20.04.2016 р. позивачем 02.12.2016 р. було сплачено штраф в сумі 55 290,10 грн.
Водночас постанова № 05 від 20.04.2016 р. була визнана протиправною та скасована в судовому порядку, а саме постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 р. № 804/2692/16, яка набула законної сили 09.06.2017 р.
Відмова відповідача 1 у поверненні сплаченого штрафу стала причиною звернення позивача із даним позовом до суду.
В якості правової підстави позову позивач зазначає положення ст.56 Конституції України, ст.ст. 22, 1166, 1173 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 12, 16, 58, 60, 74, 75, 162 ГПК України.
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву від 23.04.2018 р. № 02-15/2002 повністю заперечує проти позову вважаючи обставини позовної заяви безпідставними та необґрунтованими (а.с.41-44, т.1).
Зокрема, у відзиві відповідач 1 зазначає, що сплата штрафу позивачем на підставі постанови від 20.04.2016 р. № 05 відбулась добровільно під час зупиненого виконавчого провадження після скасування в судовому порядку зазначеної постанови.
Також відповідач 1 вказує, що на виконання вимог постанови КМ України від 16.12.2015 р. № 1092 утворено Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, а Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області ліквідовано про що 11.04.2017 р. внесено запис до ЄДРПОУ.
При цьому відповідно до постанови КМ України від 16.02.2011 р. № 106 Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області не включено до переліку органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, що свідчить про відсутність підстав у відповідача 1 для звернення до Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області з метою повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів.
Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву від 15.05.2018 р. № 13-12/355 просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог вказуючи на те, що позивач сплатив штраф добровільно після скасування постанови від 20.04.2016 р. № 05, а відтак вказані дії вказують на відсутність будь-якої вини відповідачів по справі у завданні збитків відповідачу та відсутність будь-якого причинно-наслідкового зв'язку між подіями, що передували накладенню штрафу та його сплатою (а.с.75, т.1).
Окрім того відповідач 2 вказує, що всупереч приписам ст.45 БК України, п.5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. № 787 відповідачем 1 не було подано висновку про повернення з бюджету на користь позивача сплаченого останнім штрафу, а відтак відсутні правові підстави для повернення на користь ТОВ "Комфі Трейд" помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів.
У відповіді на відзив відповідача 1 від 04.05.2018 р. № 000780/12-00/18 позивач вважає доводи викладені у відзиві безпідставними, такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, а відтак не можуть бути підставою для відмови позивачу у позові (а.с.58-63, т.1).
Так, позивач вказує, що факт сплати ним штрафу за винесеною відповідачем 1 постановою жодним чином не впливає на законодавчо закріплене право позивача на звернення до суду.
При цьому враховуючи конструкцію ст.1173 ЦК України, позивач вважає, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є сукупність елементів: протиправна поведінка, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірним рішенням органу та заподіяною шкодою, які в даному випадку являються наявними та доведеними.
Окрім того, позивач стверджує, що сплата штрафу відбулась в рамках виконавчого провадження, що не позбавляє його права на відшкодування заподіяної шкоди, адже постанова за якою сплачувався штраф була визнана незаконною про що позивач дізнався вже після того, як здійснив оплату штрафу.
Також позивач спростовує твердження відповідача 1 про ліквідацію та припинення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області, оскільки правонаступником останньої являється Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області.
Разом з тим відсутність у відповідача 1 повноважень на розпорядження певними бюджетними рахунками, на думку позивача, не звільняє та не повинно звільняти його від зобов'язань по відшкодуванню шкоди спричиненої незаконним рішенням органу правонаступником якого він є.
У запереченні щодо відповіді на відзиві від 24.05.2018 р. № 13-12/492 відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на те, що сплата штрафу позивачем відбулась добровільно після набрання 05.10.2016 р. законної сили постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (а.с.98-100, т.1).
Також відповідач 2 вказує, що позивачем не обґрунтовано: наявності активної протиправної поведінки відповідача 1 по даній справі, що спонукала його сплатити штрафну санкцію на підставі постанови, яка була скасована відповідним судовим рішенням; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками та у чому полягає вина відповідача 1; наявності активних дій зі сторони органу державної виконавчої служби на виконанні в якого перебувала постанова відповідача 1 від 20.04.2016 р. № 05 тощо.
Решта доводів відповідача 2 повторюють його заперечення наведені у відзиві на позовну заяву від 15.05.2018 р. № 13-12/355.
Позивач у відповіді на відзив та заперечення відповідача 2 від 14.06.2018 р. № 000945/12-00/18 вважає доводи відповідача 2 викладені у відзиві та запереченнях безпідставними, такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, а відтак не можуть бути підставою для відмови позивачу у позові (а.с.111-112, т.1).
Так, позивач вказує, що сплата штрафу не відбувалась добровільно, оскільки на момент сплати постанова від 20.04.2016 р. № 05 була чинною, оскільки постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 804/2692/16 від 05.10.2016 р. набула законної сили лише 09.06.2017 р.
В свою чергу твердження відповідача 2 про необхідність доведення вини відповідача 1 на думку позивача є безпідставним, оскільки за приписами ст.1173 ЦК України допускається обґрунтованість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів, слідує, що 06.04.2016 р. на підставі направлення № 0057 на проведення перевірки Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області була здійснена позапланова перевірка магазину "COMFY" Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" розташованого за адресою: вул. 600-річчя, 17Е, м.Вінниця (а.с.14, т.1).
14.04.2016 р. Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області було складено Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 0045 на підставі якого винесено постанову про накладання стягнень передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" № 05 від 20.04.2016 р. у вигляді штрафу у розмірі 55 290,10 грн., що підлягав сплаті до державного бюджету у 15-денний строк після отримання вказаної постанови (а.с.15-17, т.1).
Не погоджуючись із постановою від 20.04.2016 р. № 05 позивачем було оскаржено останню до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 р. у справі № 804/2692/16 з урахуванням ухвали від 16.10.2017 р. про виправлення описки постанову Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (відповідача 1) про накладання стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" № 05 від 20.04.2016 р. визнано протиправною та скасовано (а.с.18-20, 22, 94, т.1).
Згідно відмітки на останньому аркуші вказаної постанови, остання набрала законної сили 09.06.2017 р.
Також судом встановлено, що в процесі судового оскарження позивача постанови від 20.04.2016 р. № 05 відповідачем 1 був ініційований процес її примусового виконання відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Так, 13.06.2016 р. державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження № 51390175 на підставі постанови від 20.04.2016 р. № 05 виданої Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області про стягнення 55 290,10 грн штрафу, якою, крім іншого, запропоновано ТОВ "Комфі Трейд" добровільно виконати вказану постанову в строк до 20.06.2016 р. (а.с.87, т.1).
21.06.2016 р. державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 5 529,01 грн (а.с.89, т.1).
01.07.2016 р. прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження у зв'язку із надходженням ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у справі № 804/2692/16 від 02.06.2016 р. (а.с.88, т.1).
02.12.2016 р. ТОВ "Комфі Трейд" сплатило 55 290,10 грн штрафу за платіжним дорученням № 143913 від 02.12.2016 р. (а.с.21, 65 т.1).
Листом від 05.12.2016 р. № 001649/12-00/16 ТОВ "Комфі Трейд" повідомило відповідача 1 про сплату штрафу в розмірі 55 290,10 грн та просило здійснити заходи щодо закінчення виконавчого провадження № 51390175 (а.с.64, т.1).
Також у вказаному листі позивач звертав увагу, що сплата штрафу не свідчить про його згоду із постановою від 20.04.2016 р. № 05, а здійснена виключно з метою запобігання негативним наслідкам у випадку безпідставного звернення постанови до примусового виконання, а у разі прийняття рішення по справі № 804/2692/16 на користь ТОВ "Комфі Трейд" буде ініційовано процедуру повернення вказаної суми.
24.10.2017 р. державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із поданням стягувачем листа про погашення ТОВ "Комфі Трейд" заборгованості в розмірі 55 290,10 грн за виконавчим документом (а.с.92, т.1).
08.02.2018 р. ТОВ "Комфі Трейд" звернувся із заявою № 000164/12-00/18 про видачу подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету (а.с.23, т.1).
Листом від 05.03.2018 р. № 01/1065 відповідач 1 повідомив про відсутність правових підстав для звернення до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області з метою повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів у зв'язку з тим, що Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області є територіальним органом Держпродспоживслужби, а Інспекція з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області була територіальним органом Держспоживінспекції, яка на даний час ліквідована (а.с.24, т.1).
Наведені вище обставини щодо проведення перевірки, прийняття постанови від 20.04.2016 р. № 05, відкриття виконавчого провадження, сплати штрафу в сумі 55 290,10 грн, прийняття постанови 05.10.2016 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом тощо визнаються та не заперечуються сторонами.
Із матеріалів справи слідує, що причиною виникнення спору є те, що незаконні дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області при винесенні постанови про накладання стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" № 05 від 20.04.2016 р. стали чинником для безпідставної сплати штрафу в сумі 55 290,10 грн, а оскільки вказана постанова визнана в судовому порядку протиправною та скасована то завдана шкода має відшкодовуватися державою згідно приписів ст.1173 ЦК України через органи виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування.
Враховуючи встановлені обставини, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідачів та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 56 Конституція України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а також інші юридичні факти.
Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі № 910/9916/17.
За таких обставин необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу Держпродспоживслужби) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому, слід зазначити, що неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Предметом доказування в такому випадку є належним чином доведені факти незаконності дій органу державної влади чи його посадової особи, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіянням шкоди.
Приписами ч. 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що до збитків відносяться: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Таким чином, відшкодовуванню підлягає шкода, яка фактично завдана матеріальним благам особи.
Згідно з приписами ст.177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Під шкодою у розумінні наведених норм права слід розуміти таку безповоротну втрату матеріальних цінностей, внаслідок якої особа втрачає право на отримання матеріальних благ, на які вона вправі була розраховувати.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов'язковою умовою настання відповідальності.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами (постанова Верховного Суду від 18.06.2018 р. у справі № 912/1470/17).
В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу Держпродспоживслужби та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Із встановлених судом обставин слідує, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 р., яка набрала законної сили 09.06.2017 р. у справі № 804/2692/16 з урахуванням ухвали від 16.10.2017 р. про виправлення описки постанову Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (відповідача 1) про накладання стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" № 05 від 20.04.2016 р. визнано протиправною та скасовано.
Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи, що у адміністративній справі № 804/2692/16 та у даній справі беруть участь Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" та Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, обставини, які встановлені постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 р. у справі № 804/2696/16 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиційними та не підлягають доведенню при розгляді даної справи.
Отже, протиправність дій відповідача 1 щодо прийняття постанови від 20.04.2016 р. № 05 встановлено в судовому порядку.
Внаслідок неправомірних дій відповідача 1 по винесенню постанови від 20.04.2016 р. № 05 позивач після відкриття виконавчого провадження задля уникнення можливих негативних наслідків несплати штрафу сплатив останній в розмірі 55 290,10 грн, що свідчить про причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача 1 та заподіянням шкоди позивачу.
Заявлена позивачем до стягнення сума матеріальної шкоди становить суму сплаченого ним штрафу в розмірі 55 290,10 грн сплата якого підтверджується платіжним дорученням № 143913 від 02.12.2016 р. та перебуває у безпосередньому причинному зв'язку із прийняттям відповідачем 1 незаконного рішення як органом державної влади при здійснені ним своїх повноважень, а тому підлягає відшкодуванню.
Визначаючись щодо суб'єктного складу учасників справи суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Згідно з пунктом 1 пункту 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 р. № 215, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Державна казначейська служба України.
Відповідно до покладених завдань Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення)
Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Пунктом 35 Порядку визначено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), зокрема, шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Відповідно до п. 42 Порядку у разі здійснення безспірного списання коштів місцевих бюджетів згідно з пунктом 41 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
При цьому в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.
В рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/2001 від 03.10.2001 р. у справі № 1-36/2001 зазначено про те, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.
Таким чином відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади здійснюється державою за рахунок коштів державного бюджету. Тобто, кошти підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (дії якого призвели до безпідставної сплати штрафу позивачем) та Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету).
При цьому казначейство виступає відповідачем у справах, пов'язаних з виплатою з державного бюджету певних коштів як особа, на яку законодавством покладено відповідальність за виконання державою відповідних бюджетних зобов'язань, а не як особа, відповідальна від імені держави за неправомірні дії.
Водночас відповідно до вимог процесуального законодавства резолютивна частина рішення не повинна містити відомостей щодо органу, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (аналогічний правовий висновок викладений в постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі № 910/23967/16).
Разом з тим виконання такого рішення має відбуватися відповідно до законодавства, яке регулює виконання судових рішень, зокрема Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (постанова Верховного Суду від 10.07.2018 р. у справі № 910/3007/16).
З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачами прав позивача за захистом яких останній звернувся.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі з огляду на його обґрунтованість та правомірність в сумі 55 290,10 грн позаяк позивачем доведено три елементи складу цивільного правопорушення встановлені ст.1173 ЦК України (протиправність дій Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, що встановлено в судовому порядку, наявність шкоди спричинена сплатою грошових коштів у вигляді штрафу та причинний зв'язок між протиправним діями та заподіяною шкодою) та необхідність стягнення вказаної суми із Державного бюджету України на користь позивача.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідачами не подано до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача.
Заперечення відповідачів наведені у їх відзивах на позову заяву, запереченнях щодо відповіді на відзив оцінюються судом критично, оскільки не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову.
Так посилання відповідача 1 на те, що на виконання вимог постанови КМ України від 16.12.2015 р. № 1092 утворено Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, а Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області ліквідовано про що 11.04.2017 р. внесено запис до ЄДРПОУ не свідчить про те, що Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області не являється правонаступником ліквідованої Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області.
Так, згідно з п.2 постанови КМ України від 16.12.2015 р. № 1092 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів" реорганізовано територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за переліком згідно з додатком 2.
Відповідно до ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Таким чином реорганізація територіальних органів Державної інспекції з питань захисту прав споживачів відбулась шляхом їх приєднання відповідних територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, а відтак правонаступником ліквідованої Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області являється Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області.
Наведений висновок суду також підтверджується тим, що під час розгляду справи № 804/2696/16 Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області подало клопотання від 22.06.2016 р. № 01/388 про заміну сторони правонаступником - з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області на Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, яке ухвалою суду від 18.07.2016 р. було задоволено (а.с.67, т.1).
Твердження відповідачів про те, що сплата штрафу позивачем на підставі постанови від 20.04.2016 р. № 05 відбулась добровільно під час зупиненого виконавчого провадження після скасування в судовому порядку зазначеної постанови не може бути підставою для відмови у задоволенні заявленого позову виходячи з таких міркувань.
Із матеріалів справи слідує, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 р. у справі № 804/2692/16 набрала законної сили лише 09.06.2017 р., тобто на момент сплати позивачем суми штрафу остання не була чинною, а отже не було підстав для того, щоб вважати неправомірною постанову від 20.04.2016 р. № 05.
При цьому суд звертає увагу на те, що справа № 804/2692/16 слухалась в письмовому провадженні, тобто без виклику учасників справи.
В свою чергу добровільна сплата позивачем штрафу розмір якого та обов'язок сплати було визначено постановою від 20.04.2016 р. № 05, яку було визнано неправомірною та скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили після такої сплати не може свідчити про відсутність в діях відповідача 1 складу цивільного правопорушення та звільнення його від відшкодування шкоди в порядку визначеному ст.1173 ЦК України.
Суд звертає увагу на те, що в контексті спірних правовідносин немає суттєвого та вирішального значення для визначення наявності або відсутності в діях відповідача 1 складу цивільного правопорушення факт добровільної сплати позивачем штрафу чи його стягнення в примусовому порядку, позаяк неправомірність постанови від 20.04.2016 р. № 05 визначено судовим рішенням, яке набрало законної сили після сплати штрафу.
Перерахування грошових коштів на підставі постанови, яка згодом була визнана неправомірною та скасована судовим рішенням безумовно призвело до майнових втрат позивача у розмірі сплаченого штрафу.
У зв'язку з наведеним відхиляються доводи відповідача 2 про те, у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачем не обґрунтовано наявності активної протиправної поведінки відповідача 1 по даній справі, що спонукала його сплатити штрафну санкцію на підставі постанови, яка була скасована відповідним судовим рішенням та наявності активних дій зі сторони органу державної виконавчої служби на виконанні в якого перебувала постанова відповідача 1 від 20.04.2016 р. № 05.
Посилання відповідача 2 на те, що відповідачем 1 не було подано висновку про повернення з бюджету на користь позивача сплаченого останнім штрафу, а відтак відсутні правові підстави для повернення на користь ТОВ "Комфі Трейд" помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів на думку суду є хибними, оскільки ґрунтуються на приписах Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. № 787, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки останні регламентуються в цій частині Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845.
Разом з тим у п.6.15 постанови ОСОБА_2 Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі № 910/23967/16 вказано, що положення Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. № 787 встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли орган стягнення в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми) з державного бюджету, що останній і зробив в даному випадку.
Вказівка відповідача 2 на те, що позивачем не доведено вину відповідача 1 є помилковою та відхиляється судом позаяк, положення ст.1173 ЦК України, яка є спеціальною нормою до спірних правовідносин, вказують, що відшкодування шкоди здійснюється незалежно від вини державних органів.
Надаючи оцінку доводам відповідачів судом враховано, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 р.).
Відшкодування судового збору на рахунок позивача за наслідками розгляду даної справи не здійснюється з урахуванням приписів пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" відповідно до якого судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
02.07.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд", Бульвар Слави, будинок 6 Б, кімната 413, м.Дніпро, 49100 (ідентифікаційний код - 36962487) грошові кошти в розмірі 55 290 грн (п'ятдесят п'ять тисяч двісті дев'яносто) 10 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 12 липня 2018 р.
Суддя О.О. Банасько
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - Бульвар Слави, 6-Б, к. 413, м. Дніпро, 49100.
3 - відповідачу 1 - вул. Максимовича, буд. 19, м. Вінниця, 21036.
4 - відповідачу 2 - вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018.