Провадження №2/760/664/18
Справа №760/5574/17
03 липня 2018 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді: Оксюти Т.Г.
при секретарі: Горупа В.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Скачко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, Середня загальноосвітня школа №67 м. Києва про визнання недійсним і скасування акту Н-5 та зобов'язання провести додаткове розслідування, -
Позивач звернулась до суду з позовом до Управління освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації та просила визнати недійсним та скасувати акт за формою Н-5 проведення розслідування нещасного випадку, що стався 03.01.2017 року приблизно о 09.00 год. в Управлінні освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації із гардеробницею середньої загальноосвітньої школи №67 м. Києва ОСОБА_3, складеного 10.02.2017 року комісією, утвореною наказом від 11.01.2017 року №11 Управління освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації.
Визнати нещасний випадок, що стався з гардеробницею середньої загальноосвітньої шкоди №67 м. Києва ОСОБА_3, 03.01.2017 року приблизно о 09.00 год. таким, що стався на території середньої загальноосвітньої школи №67 м. Києва, що розташована за адресою: вул. Героїв Севастополя, 9-А м. Київ, 03124.
Зобов'язати Управління освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації провести додаткове розслідування нещасного випадку, який стався з гардеробницею середньої загальноосвітньої шкоди №67 м. Києва ОСОБА_3, 03.01.2017 року приблизно о 09.00 год. та скласти акт за формою Н-1.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона перебуває в трудових відносинах з відповідачем. 03.01.2017 року приблизно о 09.00 год. вона вийшла з дому та попрямувала на роботу, до СЗШ №67 м. Києва. Зайшовши на територію школи через хвіртку біля воріт вона попрямувала до центрального входу у вестибюль холу. Несподівано біля флагштоку школи, що розташований ліворуч відносно її напрямку руху, позивач підсковзнулась і впала на лівий бік, при цьому відчула сильний біль у верхній частині лівого стегна.
З території школи позивача госпіталізували до травматологічного відділення Київської міської клінічної лікарні №6, де встановили діагноз: злам шийки лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків.
Через отриману травму позивач була позбавлена можливості пересуватись без сторонньої допомоги і потребувала оперативного втручання для встановлення протезу, який їй довелося придбати за власні кошти та кошти її родичів за 49500,00 грн.
05.01.2017 року позивача було прооперовано.
10.01.2017 року до позивача в палату прийшов директор СЗШ №67 ОСОБА_4 та секретар директора ОСОБА_5, для відібрання у позивача пояснень з приводу обставин її травмування. У зв'язку з поганим самопочуттям пояснення писала її невістка під диктовку ОСОБА_4, який просив написати, що позивач впала за територією шкоди. Однак, невістка відмовилась таке писати, оскільки зазначені обставини не відповідають дійсності, після чого ОСОБА_4 разом із секретарем пішли.
Позивач перебувала на стаціонарі з 03.01.2017 року по 19.01.2017 року, а після виписки з КМКЛ №6 продовжувала лікуватись амбулаторно за місцем проживання.
В середині лютого 2017 року на адресу позивача надійшов рекомендованим листом акт (за формою Н-5) проведення розслідування нещасного випадку, що стався 03.01.2017 року приблизно о 09.00 год., складений 10.02.2017 року та затверджений начальником Управління освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації Кухарєвою Н.І.
Позивач вважає, що обставини її травмування, що були викладені в акті, не відповідали дійсним обставинам нещасного випадку і ґрунтувались на показах свідків, які в дійсності не бачили самого нещасного випадку, або були піддані тиску зі сторони керівництва школи, та надали недостовірні свідчення.
З розділу 6 акту випливає, що комісія при проведенні розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем, прийшла до висновку вважати нещасний випадок таким, що трапився по дорозі на роботу за межами навчального закладу, тобто не пов'язаний з виробництвом, а тому за результатами розслідування комісія обмежилась складанням акту за формою Н-5, без складання акту за формою Н-1, що в свою чергу позбавило права позивача на отримання середньої заробітної плати, страхових виплат, лікування, медичної та соціальної реабілітації.
На підставі викладеного просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 05.04.2017 року у справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
12.06.2017 року у судовому засіданні було задоволено клопотання представника позивача про допит свідків.
Також, у вказаному судовому засіданні було задоволено клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог Середню загальноосвітню школу №67 м. Києва.
26.07.2017 року у судовому засіданні було задоволено клопотання представника позивача про допит свідків.
14.12.2017 року у судовому засіданні було задоволено клопотання представника позивача про допит свідка.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що 03.01.2017 року в проміжку часу між 09.00 год. та 09.30 год. позивач направлялась на робоче місце, хоча за посадовими обов'язками гардеробниці її робочий день починався о 08.00 год.
Неподалік від огорожі школи позивач послизнулась і впала з власної необережності. Момент падіння бачили свідки як з території будівлі школи так і представники педагогічного персоналу, які в цей час йшли на роботу. Робочий день педагогічного персоналу в канікулярний період було встановлено з 09.00 год.
Враховуючи сильний біль і психологічний стан позивача взяти письмові пояснення від неї у цей момент було неможливо.
Лише 10.01.2017 року пояснювальну записку про причини та місце отримання травми позивача передали її родичі.
Внаслідок того, що розслідування факту травмування позивача ускладнювалось суб'єктивними обставинами та її небажанням співпрацювати з шкільною комісією, яка займалась розслідуванням нещасного випадку, з метою об'єктивного розслідування причин та обставин травмування була створена комісія районного управління освіти у складі: Кузьменко С.О. - страховий експерт з охорони праці сектору профілактики нещасних випадків та професійних захворювань правобережного відділу УВД ФССНВ у м. Києві; Бугери Г.О. - в.о. спеціаліста з охорони праці управління освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації; Марочко В.І. - голови Солом'янської районної в м. Києві організації профспілки працівників освіти і науки міста Києва; Немикіної Ж.В. - заступника директора з виховної роботи СЗШ №67.
Комісія з розслідування нещасного випадку, що стався 03.01.2017 року вивчила зібрані матеріали. Позивач стверджувала, що впала та отримала травму на території навчального закладу, прямуючи на роботу, тоді як решта свідків та причетних осіб в своїх пояснювальних записках позначають місце її падіння прибудинкову територію за межами СШЗ №67. Це ж саме підтверджено протоколом їх опитування.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись «Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2011 року №1232, комісія прийшла до висновку вважати нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом, як такий, що стався по дорозі на роботу за межами навчального закладу, за результатами розслідування складено акт за формою Н-5.
Осіб, дії яких або бездіяльність привели до настання нещасного випадку комісією з розслідування не виявлено.
Члени комісії мали зустріч з потерпілою з метою вирішення соціальних питань у зв'язку з нещасним випадком.
Адміністрація школи щомісячно відправляла до бухгалтерії відповідача листки непрацездатності позивача, профспілковий комітет школи надавав неодноразову грошову допомогу не тільки профспілковими коштами, але й організовуючи збір добровільних пожертвувань на користь потерпілої. Матеріальну допомогу потерпілій надавав депутат Київської міської ради ОСОБА_11 Члени колективу систематично в телефонному та очному спілкуванні цікавились станом здоров'я потерпілої, та відвідували її на дому.
Вважає обґрунтованим рішення комісії управління освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 10.02.2017 року про складання акту за формою Н-5 про травмування позивача.
На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні школи.
Представник третьої особи Середньої загальноосвітньої школи №67 в судове засідання не з'явився надав заяву про відкладення розгляду справи.
Однак, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі, оскільки в матеріалах справи містяться його письмові пояснення в яких він проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що рішення комісії управління освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 10.02.2017 року про складання акту за формою Н-5 про травмування позивача є обґрунтованим, а тому підстав для визнання недійсним та скасування акту за формою Н-5 проведення розслідування нещасного випадку, що стався 03.01.2017 року немає.
Третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві а судове засідання свого представника не направила, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
Згідно ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
На підставі викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників третіх осіб.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, свідків, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та не оспорювалось учасниками судового розгляду, що позивач перебуває в трудових відносинах з відповідачем та займає посаду гардеробниці, що підтверджується також копією трудової книжки (а.с. 11-12).
З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2017 року приблизно о 09.00 год. позивач вийшла з дому та попрямувала на роботу, до СЗШ №67 м. Києва.
Як зазначає позивач, зайшовши на територію школи через хвіртку біля воріт вона попрямувала до центрального входу у вестибюль холу. Несподівано біля флагштоку школи, що розташований ліворуч відносно її напрямку руху, позивач підсковзнулась і впала на лівий бік, при цьому відчула сильний біль у верхній частині лівого стегна.
З території школи позивача госпіталізували до травматологічного відділення Київської міської клінічної лікарні №6, де встановили діагноз: злам шийки лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків.
10.02.2017 року складно акт проведення розслідування нещасного випадку, що стався 03.01.2017 року о 09.00 год. з ОСОБА_3 за формою Н-5, затверджений Начальником управління освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (а.с. 7-9).
З акту вбачається, що позивач отримала травму, діагноз: злам шийки лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків. Тілесні ушкодження відносяться до травм тяжкого ступеня. Причиною настання нещасного випадку вказано основна: технічна - інші (несприятливі погодні умови). Супутні: психофізіологічна - особиста необережність потерпілої.
У висновку комісії зазначено, що ОСОБА_3 отримала травму не пов'язану з виробництвом. Нещасний випадок стався по дорозі на роботу за межами навчального закладу.
Даний нещасний випадок не підпадає під дію підпункту 3 пункту 15 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, тому комісія вважає нещасний випадок з працівником СШЗ №67 таким, що не пов'язаний з виробництвом, про що акт форми Н-1 не складається.
Звертаючись в суд з позовом, ОСОБА_3 посилалася на те, що нещасний випадок стався з нею не в наслідок особистої необережності, а у зв'язку із неналежним чином прибраною від ожеледиці територією школи. Травма позивача є такою, що пов'язана із виробництвом оскільки сталась під час пересування позивача по території підприємства, її провина або недбальство в отриманні травми відсутня.
На це слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.
За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.
У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.
Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що роботодавець - Управління освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, провів розслідування нещасного випадку з позивачем та склав акт за встановленою формою.
Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань й аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах, визначена Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.
Згідно з п. 7 цього Порядку розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків.
У п. 36 Порядку передбачено, що спеціальне розслідування нещасних випадків, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, проводиться за рішенням Держпраці або його територіальних органів залежно від характеру і ступеня тяжкості травми.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3 п. 15 Порядку обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є виконання потерпілим трудових (посадових) обов'язків за режимом роботи підприємства, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці для виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття потерпілого на підприємство до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, в тому числі протягом робочого та надурочного часу; підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення.
Спеціальною комісією, яка провела спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 03.01.2017 року встановлено, що нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом, такий, що стався по дорозі на роботу за межами навчального закладу, за результатами розслідування обмежено складанням акту за формою Н-5.
Осіб, дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку, комісією з розслідування не виявлено.
Члени комісії мали зустріч з потерпілою з метою вирішення соціальних питань у зв'язку з нещасним випадком.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що страховим випадком є за соціальним страхуванням від нещасних випадків - це нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці.
Вбачається, що страховим випадком (в цьому спорі - нещасним випадком, пов'язаним з виробництвом як зазначає позивач) може вважатися лише такий нещасний випадок, в результаті настання якого працівник отримав професійно зумовлену фізичну чи психічну травму. За відсутності доказів того, що погіршення стану здоров'я працівника виникло виключно в результаті впливу небезпечного виробничого фактора чи середовища у процесі виконання ним трудових обов'язків, суд не вправі робити висновок, що такий нещасний випадок є пов'язаним з виробництвом.
У акті проведення розслідування нещасного випадку, що стався 03.01.2017 року приблизно о 09.00 год. зазначено наступне.
З пояснень гардеробниці ОСОБА_3, 03.01.2017 року близько 09.00 год. вона йшла на роботу та на території СЗШ №67 по вул. Героїв Севастополя, 9-А підсковзнулася та впала. Внаслідок падіння отримала травму. Працівники школи її занесли до приміщення та викликали швидку медичну допомогу о 09.30 год.
Згідно з протоколом опитування потерпілої ОСОБА_3, до приміщення школи її заносили працівники СШЗ №67 ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14
Відповідно до наказу по СЗШ №67 від 12.08.2016 року №131 «Про затвердження графіків роботи педагогічного та технічного персоналу школи на підставі Правил внутрішнього розпорядку школи», для технічних працівників робочий день розпочинається з 08.00 год. ОСОБА_3 пояснила своє запізнення на роботу тим, що в цей день були канікули, гардероб не працював.
Свідки травмування ОСОБА_3 стверджують, що вона травмувалась за територією навчального закладу, а саме: між житловим будинком по вул. Героїв Севастополя, 9 та СЗШ №67 (біля клумб).
Як пояснює секретар СШЗ №67 ОСОБА_5, 03.01.2017 року між 09.00 год. та 09.30 год. вона розмовляла по телефону у вестибюлі школи і бачила, як ОСОБА_3 йшла на роботу і раптом, приблизно 5-7 метрів до воріт школи, біля будинку по вул. Героїв Севастополя, 9 впала. ОСОБА_5, не чекаючи, коли підніметься потерпіла, пішла кликати на допомогу працівників школи (із протоколу опитування).
Вона попросила вчителя фізкультури ОСОБА_12 допомогти ОСОБА_3 та приблизно о 09.50 год. викликала швидку медичну допомогу.
Вчитель фізкультури СЗШ №67 ОСОБА_12 пояснює, що 03.01.2017 року він перебував у спортивному залі навчального закладу, коли до нього звернулась секретар ОСОБА_5 з проханням донести ОСОБА_3 до школи. Разом з вчителем музики ОСОБА_15 він допоміг потерпілій дістатися до вестибюлю школи. Стверджує, що він її бачив за територією школи біля житлового будинку по вул. Героїв Севастополя, 9 (біля клумб).
Прибиральниця СЗШ №67 ОСОБА_16 пояснює, що 03.01.2017 року з 09.00 год. по 09.30 год. перебувала у вестибюлі навчального закладі з іншими співробітниками. Вона почула фразу, що ОСОБА_3 впала. На території закладу вона не побачила потерпілої. Через декілька хвилин ОСОБА_16 побачила, що ОСОБА_3 вели до школи ОСОБА_12 та ОСОБА_15
Як пояснює вчитель музичного мистецтва ОСОБА_15, 03.01.2017 року близько 09.00 год. він ішов на роботу. Біля будинку за адресою: вул. Героїв Севастополя, 9 він побачив гардеробницю ОСОБА_3, яка сиділа на землі і пояснила, що впала. ОСОБА_15 не зміг самостійно підняти її, тому пішов до школи, щоб покликати на допомогу. На зустріч йому вийшов ОСОБА_12 і разом вони допомогли потерпілій дістатися приміщення навчального закладу.
Вчитель фізкультури ОСОБА_13 стверджує, що він не бачив де впала ОСОБА_3 Він побачив потерпілу перед школою та допоміг занести її в приміщення та в швидку допомогу.
Із пояснень робітника з обслуговування ОСОБА_14, якого ОСОБА_3 під час складання протоколу опитування вказала, як свідка її падіння, 03.01.2017 року він прийшов на роботу і зайнявся своїми посадовими обов'язками. Згодом його хтось із прибиральниць (не пам'ятає хто) покликав та попросив допомогти занести ОСОБА_3 в машину швидкої допомоги. Стверджує, що він не ніс потерпілу з місця падіння, а тільки допомагав нести до швидкої допомоги.
Встановлено, що комісія з розслідування нещасного випадку, що стався 03.01.2017 року з гардеробницею СЗШ №67 м. Києва управління освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_3 вивчила зібрані матеріали.
Потерпіла стверджує, що впала та отримала травму на території навчального закладу прямуючи на роботу, тоді як решта свідків та причетних осіб в своїх пояснювальних записках зазначають місцем її падіння прибудинкову територію за межами школи. Це ж саме підтверджено протоколами їх опитування.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись «Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року №1232 комісія прийшла до висновку вважати нещасний випадок не пов'язаним з виробництвом, як такий, що стався по дорозі на роботу за межами навчального закладу, за результатами розслідування обмежитись складанням акту за формою Н-5.
Позивач просить суд ухвалити рішення про визнання недійсним та скасування акту за формою Н-5 проведення розслідування нещасного випадку, що стався 03.01.2017 року приблизно о 09.00 год. в Управлінні освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації із гардеробницею середньої загальноосвітньої школи №67 м. Києва ОСОБА_3, складеного 10.02.2017 року комісією, утвореною наказом від 11.01.2017 року №11 Управління освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації; визнати нещасний випадок, таким, що стався на території середньої загальноосвітньої школи №67 м. Києва, що розташована за адресою: вул. Героїв Севастополя, 9-А м. Київ, 03124 та зобов'язати Управління освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації провести додаткове розслідування нещасного випадку, та скласти акт за формою Н-1.
Відповідно до пункту 34 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 посадова особа органу Держпраці в разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт за формою Н-5 або Н-1 чи незгоди потерпілого або уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, із змістом зазначеного акта, надходження скарги або незгоди з висновками про обставини і причини настання нещасного випадку чи приховування факту настання нещасного випадку має право видавати обов'язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду (у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою - підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно) приписи за формою Н-9 згідно з додатком 10 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, складення акта за формою Н-5 або Н-1.
Рішення посадової особи органу Держпраці може бути оскаржено у судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія припису за формою Н-9 зупиняється.
Відповідно до правил Порядку право вимоги до роботодавця щодо проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, і складення акта за формою Н-1 мають право окремі органи та особи, передбачені цим пунктом, відповідно до їх компетенції, у разі коли виявлено порушення вимог цього Порядку.
Розгляд вимоги скасувати акти за формою Н-5 та Н-1 перебуває у залежності від наслідків розгляду заяви щодо призначення повторного (додаткового) спеціального розслідування нещасного випадку та результатів його проведення.
Судом встановлено, що за заявою позивача повторне чи додаткове розслідування не призначалося та з такою заявою вона до Фонду не зверталась.
Крім того, в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_5
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона працює на посаді секретаря СШЗ №67 та 03.01.2017 року між 09.00 год. та о 09.30 год. вона розмовляла по телефону у вестибюлі школи і бачила, як ОСОБА_3 йшла на роботу і раптом, приблизно за 5-7 метрів до воріт школи, біля будинку по вул. Героїв Севастополя, 9 впала. Не чекаючи, коли підніметься потерпіла, вона пішла кликати на допомогу працівників школи (із протоколу опитування). Попросила вчителя фізкультури ОСОБА_12 допомогти ОСОБА_3 та приблизно о 09.50 год. викликала швидку медичну допомогу.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що вона є донькою позивача. Під час перебування позивача на стаціонарному та амбулаторному лікуванні вона за нею доглядала. 03.01.2017 року вона не була присутня під час травмування позивача, а про обставини, місце самого травмування знає зі слів позивача.
Зазначила, що вона була присутня у лікарні під час відвідування позивача директором школи та секретарем. Секретар просила написати пояснення позивача про те, що її травмування сталося поза територією школи.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що вона познайомилась з позивачем у лікарні, оскільки її мати також перебувала в той час на лікуванні та лежала у палаті разом з позивачем. Про обставини травмування їй відомо зі слів ОСОБА_3, яка їй розповідала про те, що вона 03.01.2017 року підсковзнулась та впала на території школи.
Також свідок була присутня під час відвідування ОСОБА_3 її співробітницею, яка перед нею вибачалась про те, що вона написала заяву про обставини травмування позивача, які не відповідають дійсності.
Оцінюючи покази свідка ОСОБА_5, суд вважає їх достовірними і такими, що не викликають сумніву в їх правдивості, оскільки свідок не заінтересована в справі і підстав для обмови позивача або відповідача у неї немає, її покази не суперечать іншим матеріалам справи.
Що стосується пояснень свідків ОСОБА_17, та ОСОБА_18, то слід зазначити наступне.
Участь свідка в судовому засіданні і дача правдивих показань - обов'язок, який забезпечується цивільною процесуальною відповідальністю і кримінальною відповідальністю.
На об'єктивність і повноту показань свідків про відомі їм обставини можуть впливати інші існуючі неправові зв'язки між свідками і сторонами - товариські, родинні, громадські, моральні та психологічні фактори, які при дослідженні і оцінці показань свідків судом підлягають урахуванню.
При дослідженні і оцінці показань свідків підлягають врахуванню нормативно встановлені умови: можливість їх використання в цивільному процесі, відношення їх до даної справи і стосунки з сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, характер їх заінтересованості в справі.
Для можливого використання показань свідків у справі встановлені дві умови: правильність сприйняття обставин, що мають значення для справи, і дача про них правильних показань.
Сприйняття може відбуватися в безпосередній або в опосередкованій формі. Особисте сприймання свідком дій (бездіяльності) чи подій може відтворюватися по-різному під впливом об'єктивних умов - відстань, видимість, стан погоди і часу, суб'єктивних умов - гострота зору, притуплення слуху тощо.
При опосередкованому сприйнятті свідок довідується про факти з повідомлень інших осіб, тому створюються умови для неправильного їх сприйняття.
З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що кожний із допитаних в судовому засіданні свідків, а саме ОСОБА_18 та ОСОБА_17, свідчили на користь сторони у справі, яка заявляла клопотання про допит даних свідків в судовому засіданні, та враховуючи те, що на місці події вони не були присутні та про обставини справи їм відомо зі слів позивача, суд критично ставиться до показів даних свідків.
З матеріалів справи та досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що крім недотримання порядку проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, позивачем не доведено належними доказами, що нещасний випадок, який стався з нею пов'язаний з виробництвом та такий, що стався на території СЗШ №67.
На підставі викладеного, вимоги позивача про визнання недійсним та скасування акту за формою Н-5 проведення розслідування нещасного випадку, що стався 03.01.2017 року приблизно о 09.00 год. в Управлінні освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації із гардеробницею середньої загальноосвітньої школи №67 м. Києва ОСОБА_3, складеного 10.02.2017 року комісією, утвореною наказом від 11.01.2017 року №11 Управління освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги про складення акту розслідування нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом по формі Н-1 за встановленою формою та визнання даного нещасного випадку таким, що стався на території СЗШ №67 також не підлягають задоволенню, оскільки мають похідний характер від первинної вимоги.
З огляду на наведене в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 1, 10, 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», статтею 22 Закону України «Про охорону праці», Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, Середня загальноосвітня школа №67 м. Києва про визнання недійсним і скасування акту Н-5 та зобов'язання провести додаткове розслідування відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1;
Відповідач: Управління освіти Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, місцезнаходження: м. Київ, вул. Пітерська, 12;
Третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, місцезнаходження: м. Київ, пров. Артилерійська, 7-9;
Третя особа: Середня загальноосвітня школа №67 м. Києва, місцезнаходження: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 9-А.
Суддя