Номер провадження 2/754/1459/18 Справа №286/1250/17
Іменем України
11 липня 2018 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки (пені) від суми несплачених аліментів, -
Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом до відповідача та просила суд, стягнути з останнього на свою користь заборгованість по аліментам в сумі 26971,86 грн. та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 8203,49 грн. за період з 01.01.2015 по 01.03.2017 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 16.12.2007 року по 19.11.2014 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Як зазначає позивач, рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 20.04.2015 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше встановленого законодавством мінімуму для дитини відповідного віку, з 19.01.2015 року і до 15.12.2026 оку, тобто до досягнення сином повноліття.
Позивач вказує на те, що відповідно до довідки-розрахунку нарахування заборгованості по аліментам, виданої Чуднівським районним відділом державної виконавчої служби ГТУЮ у Житомирській області заборгованість відповідача по аліментам на утримання сина за період з 01.01.2015 року по 01.03.2017 року становить 26 971,86 грн.
Посилаючись на викладені обставини, а також на положення ст.196 СК України, позивач просить задовольнити її вимоги.
Ухвалою судді Овруцького районного суду Житомирської області від 15.05.2017 року було відкрито провадження у даній справі.
Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 20.07.2017 року справу направлено до Деснянського районного суду м.Києва для розгляду за підсудністю.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва ОСОБА_4 від 29.08.2017 року справу прийнято до провадження.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2018 року, справа за єдиним унікальним номером 286/1250/17-ц, номер провадження 2/754/1459/18, передана судді Скрипці О.І. у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_4
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Скрипки О.І. від 16.01.2018 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.
В судове засідання позивач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, не з'явилась, надавши заяву, в якій просить розглядати справу в її відсутність.
В судове засідання відповідач тричі не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення. Також, 01.07.2017 року відповідачем було подано до суду клопотання, в якому він вказує на те, що перераховував аліменти на рахунок позивача у ПАТ КБ «ПриватБанк», про що є відповідні квитанції з квітня 2016 року, а також передавав кошти особисто позивачу (одноразово 5000 грн. та 2000 грн.), однак розписок чи інших документів про передачу коштів він не має.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути спір за відсутності відповідача.
Оскільки сторони по справі в судове засідання не з"явились, відповідно до ст. 247 ч 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні Чуднівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Житомирській області перебуває виконавче провадження № 48088135 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.01.2015 року до 05.12.2026 року, тобто до досягнення дитиною повноліття. Виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа № 284/39/15-ц від 26.06.2015 року, виданого Народицьким районним судом Житомирської області (а.с.5, 7, 8, 19).
Згідно довідок ВДВС Чуднівського РУЮ Житомирської області від 23.09.2015 року та 03.03.2016 року, позивач дійсно не отримувала аліменти за вказаним виконавчим листом з 01.03.2015 року по 29.02.2016 року (а.с.9, 10).
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментам Чуднівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Житомирській області від 17.03.2017 року № 231, станом на 01 березня 2017 року у відповідача перед позивачем існує заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 26 971,86 грн. Заборгованість нараховано з січня 2015 року (а.с.10, зворот).
Під час розгляду справи позивачем надано довідку-розрахунок по аліментам станом на 01.10.2017 року, відповідно до якої розмір заборгованості станом на 01.03.2017 року складає 26 971,86 грн., загальна сума заборгованості станом на 01.10.2017 року складає 41704,17 грн. (а.с.90).
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до ч. 3 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
Як вбачається з матеріалів справи, фактично між сторонами існує спір щодо наявності та розміру заборгованості, з урахуванням позиції відповідача про переказ коштів на утриманні дитини на банківський рахунок позивача.
Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Положеннями ст. 80 ЦПК України, встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно вимог ч.ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В п. 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Суд не може прийняти до уваги твердження відповідача про те, що з 2014 року він здійснював перерахунок коштів на утримання дитини шляхом переказу на рахунок позивача у ПАТ КБ «ПриватБанк», а також одноразово особисто передав їй кошти в розмірі 5000 грн. та 2000 грн. (а.с.34-35), оскільки вказані твердження не доведені відповідачем у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.
Що стосується наданих відповідачем на підтвердження його доводів платіжних доручень за період з квітня 2016 року по червень 2017 року, то дані докази не можуть бути прийняті судом, як належні та допустимі, оскільки у даних платіжних документах відсутнє призначення платежу, що не дозволяє однозначно та беззаперечно встановити, що вказані кошти перераховувались в якості аліментів на утримання дитини. Слід звернути увагу і на те, що розмір коштів, зазначених у платіжних дорученнях, є меншим, ніж визначено державним виконавцем у розрахунку заборгованості.
Суд зауважує і на те, що відповідач, не погоджуючись з наявністю заборгованості, будучи достеменно обізнаним про розгляд даної справи в суді та наявність виконавчого провадження, мав можливість звернутись до державного виконавця для проведення перерахунку, однак своїми правами не скористався, розрахунок заборгованості державного виконавця у передбачений законом спосіб не спростував.
Враховуючи наведене, виходячи з обсягу позовних вимог, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті аліментів.
Статтею 196 СК України встановлено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене статтею 196 Сімейного кодексу України, не пов'язується з обов'язковим попередженням боржника про наявність заборгованості по аліментам та наданням йому строку для її погашення.
За положеннями СК України аліменти призначаються та повинні сплачуватися щомісячно, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення. Пеня за один місяць прострочення сплати аліментів становить 1% від простроченої суми аліментного платежу за місяць та загальної кількості днів прострочення. Загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів є сумою пені, нарахованої за кожен місяць періоду, у якому було допущено прострочення сплати аліментів.
Оскільки, згідно з положеннями Сімейного кодексу України, аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Отже, з урахуванням правової природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
Така правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України по справі № 6-94цс15 від 01.07.2015 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для суду при розгляді по цій категорії справ.
В п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що передбачена статтею 196 Сімейного кодексу України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
В постанові Верховного суду України від 11 вересня 2013 року № 6-81 цс 13 сформульована обов'язкова для всіх судів України правова позиція, виходячи з якої, оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, то суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Оскільки відповідач, всупереч вимогам ст. 12, 13 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів відсутності його вини щодо несплати аліментів у повному обсязі, суд вбачає наявність підстав для стягнення пені.
Враховуючи, що стягнення неустойки (пені) спрямоване на підвищення захисту майнових прав дитини, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь пені за прострочення сплати аліментів є правомірними.
На підставі вищезазначеного з урахуванням правових позицій Верховного Суду України судом перевірено розрахунок неустойки, виконаний позивачем, який обчислювався від загальної щомісячної суми стягнення за прострочення відповідачем сплати аліментів на користь позивача за період з 01.01.2015 року по 01.03.2017 року. Суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок є обґрунтованим та вірним, виконаним відповідно до положень чинного законодавства. Відповідно вказаного розрахунку, неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів за вказаний період становить 8203,49 грн. (а.с.11).
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що позивачем належним чином доведено її позовні вимоги, а твердження відповідача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. В зв'язку з наведеним, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 133, 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 20, 180, 196 СК України, ст. 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, заборгованість по аліментам на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 01.01.2015 року по 01.03.2017 року в сумі 26971 грн. 86 коп., неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01.01.2015 року по 01.03.2017 року в сумі 8203 грн. 49 коп.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 640,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено та підписано 12 липня 2018 року.
Суддя: