Справа № 712/3422/18
Провадження №2/712/1229/18
06 липня 2018 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді: Мельник І.О.
за участю секретаря - Хоменко А.В.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (війскова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. В обґрунтування своїх вимог вказує, що між наймодавцем - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та наймачем - громадянкою ОСОБА_2 було укладено договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду від 17 червня 2009 року згідно з яким наймодавець надав наймачу у найм жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке обладнане водопроводом, центральним опаленням, газопостачанням, електропостачанням та вказаний будинок відноситься до відомчого житлового фонду і перебуває на балансі військової частини НОМЕР_1 . Комунальні платежі своєчасно і в повному обсязі оплачуються військовою частиною за рахунок бюджетних коштів та компенсуються (відшкодовуються) мешканцями шляхом щомісячного внесення на рахунок або в касу частини та зараховуються до державного бюджету. Оплата за користування житлом (квартирна плата та плата за комунальні послуги) здійснюється через касу фінансово - економічного відділу військової частини НОМЕР_1 або на її розрахунковий рахунок. Проживаючи за вказаною адресою АДРЕСА_1 , відповідачем було допущено порушення строків внесення квартирної плати та плати за комунальні послуги. Порядок щомісячної оплати за житло та комунальні послуги, що добровільно не здійснювалось, внаслідок чого утворилась заборгованість з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року на загальну суму 4 296 грн. 34 коп. Просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за комунальні послуги за вказаний період та понесені судові витрати.
Позивач скерував до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідачкою 14.05.2018 було погашено частину заборгованості, просить стягнути заборгованість в розмірі 1398,08 грн. за період 01.01.2015 по 01.04.2015, 3% річних за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 125,83 грн. та понесені судові витрати в розмірі 1762 грн.
Відповідачка ОСОБА_2 скерувала до суду відзив на позов, в якому вказувала, що заперечує проти задоволення позовних вимог, оскілки вони є незаконними, оскільки вона сплатила заборгованість за оптату житлово комунальних послуг за період квітень - грудень 2015 року. Вважає, що вимоги про стягнення заборгованості за оплату житлово комунальних послуг за період січень - березень 2015 року заявлені поза межами трирічного строку з пропущенням позовної давності.
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, пояснив, що послуги надаються в повному обсязі, за що нараховується оплата відповідно до тарифів, проте відповідачкою не в повному обсязі виконуються свої обов'язки по оплаті комунальних послуг, тому позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за період 01.01.2015 по 01.04.2015, 3% річних за прострочення виконання зобов'язання в розмірі та понесені судові витрати.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні суду пояснила, що частково визнала позовні вимоги та в добровільному порядку сплатила за спожиті комунальні послуги, про що надала відповідні квитанції. Вважає, що вимоги про стягнення заборгованості за оплату житлово комунальних послуг за період січень - березень 2015 року заявлені поза межами трирічного строку з пропущенням позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що між наймодавцем - Навчальним центром Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) та наймачем - громадянкою ОСОБА_2 було укладено договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду від 17 червня 2009 року згідно з яким наймодавець надав наймачу у найм жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке обладнане водопроводом, центральним опаленням, газопостачанням, електропостачанням та вказаний будинок відноситься до відомчого житлового фонду і перебуває на балансі військової частини НОМЕР_1 .
Проживаючи за вказаною адресою АДРЕСА_1 , відповідачем було допущено порушення строків внесення квартирної плати та плати за комунальні послуги. Порядок щомісячної оплати за житло та комунальні послуги, що добровільно не здійснювалось, внаслідок чого утворилась заборгованість з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року на загальну суму 4 296 грн. 34 коп.
ОСОБА_2 , 14.05.2018 сплатила заборгованість за надані послуги за період квітень- грудень 2015 року, що підтверджується копіями квитанції до прибуткового касового ордеру від 14.05.2018.
Статтями 20,21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до пункту 3 підпункту «г» Типового договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського фонду України наймач зобов'язується щомісяця вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну, теплову енергію та інші послуги) за користуванням жилим приміщенням, яке надає йому в наймання, з урахуванням пільг, встановленим чинним законодавством.
Керуючись вимогами ч.1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України Відповідач допустив порушення зобов'язання а саме його невиконання у встановлений термін.
Таким чином враховуючи норму статті 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про державну прикордонну службу України» державна прикордонна служба Україна є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Військова частина НОМЕР_1 є складовою частиною Державної прикордонної служби України, у своїй діяльності керується законами України, Указами Президента України, постановами кабінету Міністрів України, наказами Голови Державної прикордонної служби України.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну прикордонну службу України» фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Надходження коштів від наданих послуг є одним із джерел фінансування військової частини НОМЕР_1 .
Судом достеменно встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач сплачує за спожиті відповідачем послуги, а останній компенсує позивачеві вказані витрати. Проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачем було допущено порушення строків внесення квартирної плати та плати за комунальні послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року на загальну суму 4 296 грн. 34 коп. ОСОБА_2 14.05.2018 сплатила заборгованість за надані послуги за період квітень - грудень 2015 року, що підтверджується копіями квитанції до прибуткового касового ордеру від 14.05.2018.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст, 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання зобов'язань за договором, позовна давність за вимогами про стягнення заборгованості за оплату комунальних послуг виникла у позивача в січні 2015 року, проте позивач звернувся до суду з позовом 02.04.2018, тому на думку суду позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг за період з 01.01.2015 по 01.04.2015 заявлені з пропуском строку позовної давності, тому до задоволення не підлягають.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Тому до задоволення не підлягають і позовні вимоги про стягнення 3% річних за за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки позивачем до початку розгляду справи відпоівдачем частково визнано позов, тому суд вважає за необхідне повернути позивачеві 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 258, 259, 263-265ЦПК України, ст.ст. 156, 162 ЖК України, ст.ст.11, 257, 526, 530, 610, 612, 625, 629 ЦК України, Законом України “Про житлово-комунальні послуги” суд,
В задоволенні позову Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (війскова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг відмовити.
Повернути Головному центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (війскова частина 9930) 50% суми сплаченого судового збору в розмірі 881 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги з дня складення повного тексту рішення.
Головуючий І.О.Мельник
Повний текст рішення складений 13.07.2018