12 липня 2018 року
м. Рівне
Справа № 569/2542/17
Провадження № 22-ц/787/981/2018
Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
секретар судового засідання - Тхоревський С.О.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк
"ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 лютого 2018 року (суддя Куцоконь Ю.П.) у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
16 лютого 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 18 листопада 2011 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 700 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У зв'язку із невиконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором утворилася заборгованість у розмірі 26244,25 грн, яка складається з: 657,48 грн - заборгованість за кредитом; 19920,91 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3939,94 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн - штраф (фіксована частина); 1225,92 грн - штраф (процентна складова).
Просив суд стягнути з ОСОБА_3 кредитну заборгованість за договором № б/н від 18.11.2011 у загальному розмірі 26244,25 грн.
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю позовних вимог.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено того, що 18 листопада 2011 року між сторонами було укладено саме кредитний договір.
17 квітня 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подав апеляційну скаргу, у якій він, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що між сторонами укладено кредитний договір, у зв'язку із невиконанням умов якого у відповідача виникла заборгованість, яка підлягає до стягнення.
Вказує, що ОСОБА_3 тривалий час є клієнтом ПАТ КБ "ПриватБанк". 18.11.2011 року банком було ідентифіковано його особу та ознайомлено його з Умовами та Правилами надання банківських послуг.
Підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк" йому було надано дебетну (пенсійну) картку для виплат.
В подальшому відповідачу 06.06.2012 року відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку "Універсальна" за № 5211537414136486 та встановлено кредитний ліміт у розмірі 300 грн.
Відповідач після отримання картки здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи.
Активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору.
Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача.
Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.12 року № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах.
Відповідач своїми діями визнавав наявність кредитних правовідносин, оскільки ним неодноразово протягом 2012-2014 років здійснювалося погашення кредитної заборгованості.
05.06.2018 року ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк", в якому просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати, залишивши позовну заяву ПАТ КБ "ПриватБанк" без розгляду.
Вказує, що анкета-заява разом з Пам'яткою клієнта не є Договором надання банківських послуг.
Знаходячись у тяжких життєвих обставинах 18.11.2011 року ним подана анкета-заява на бланку ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо одержання кредиту, де текст надруковано шрифтом 6-го розміру, що унеможливлює читання тексту.
Розрахунок заборгованості, що доданий банком до позовної заяви не є документом, який би підтверджував надання йому грошових коштів.
Приховування інформації про умови кредитування, надання документів у нечитабельному вигляді є діями що вводять його як споживача банківських послуг в оману.
Сторони в судове засідання не з"явилися. Вони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи. Їх неявка не перешкоджає судовому розгляду.
Заявлене ОСОБА_3 та його адвокатом ОСОБА_4 чергове клопотання про відкладення розгляду справи Апеляційний суд розцінює як свідоме затягування судового розгляду у зв"язку з чим таке клопотання задоволенню не підлягає.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 18 листопада 2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № б/н, згідно якого останній отримав в кредит грошові кошти у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 6).
Особистим підписом ОСОБА_3 підтвердив, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що він ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 6).
Згідно з підпунктом 2.2. пункту 2 Постанови Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", чинної на час виникнення спірних правовідносин, ідентифікація клієнта не є обов'язковою, якщо клієнт уже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства України.
Таким чином, приєднання відповідача до Умов та Правил надання банківських послуг надало йому право на користування банківськими послугами без укладення окремого договору.
06 червня 2012 року ОСОБА_3 було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № 5211537414136486, що було зафіксовано фотографуванням відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, активація ним вказаної кредитної картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення між сторонами кредитного договору.
З поданої ПАТ КБ "ПриватБанк" виписки по особовому рахунку боржника, яка відповідно до положень статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом та підтверджує здійснення сторонами операції за кредитом, вбачається що ОСОБА_3 користувався кредитною карткою, отримував кредитні кошти, здійснював погашення заборгованості (а.с. 89).
Вказане підтверджує виникнення договірних правовідносин між сторонами з приводу отримання ОСОБА_3 у ПАТ КБ "ПриватБанк" кредиту.
У зв'язку з порушенням боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка за розрахунком банку що доданий до позовної заяви, станом на 31 січня 2017 року складає 26244,25 грн, з яких: 657,48 грн - заборгованість за кредитом, 19920,91 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3939,94 грн - заборгованість за комісією, 26244,25 грн - заборгованість по судовим штрафам.
Причому суму заборгованості за процентами, банком нараховано виходячи із розміру процентної ставки 34,8 %, з 01.09.2014 року, та 43,2 %, з 01.04.2015 року.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
У відповідності до частин 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу) за винятком випадків, встановлених законом.
Окрім того, апеляційним судом встановлено, що Умовами та Правилами надання банківських послуг, які діяли у 2011 році, та були узгоджені сторонами, не передбачалося підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами без згоди позичальника, а тому підстав для підвищення банком розміру відсотків в односторонньому порядку немає.
11 липня 2018 року представником ПАТ КБ "ПриватБанк" подано до суду апеляційної інстанції розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та Тарифів, чинних станом на 19 вересня 2011 року, які були узгоджені сторонами під час підписання кредитного договору, де нарахування заборгованості по процентах здійснено виходячи зі ставки 30 % за весь період нарахування.
Згідно вказаного розрахунку заборгованості сума заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ КБ "ПриватБанк", станом на 31.01.2017 року становить 5115,86 грн, та складається з: 657,48 грн - основний борг, 518,44 грн - заборгованість за відсотками, 3939,94 грн - заборгованість за пенею.
Вказаний розрахунок кредитної заборгованості ОСОБА_3 відповідає Умовами та Правилами надання банківських послуг, які діяли на дату укладення договору, вимогам чинного законодавства щодо кредитних правовідносин та не спростований відповідачем.
Оскільки ОСОБА_3 порушено свої зобов'язання перед ПАТ КБ "ПриватБанк", то наявні правові підстави для часткового задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк" та стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за договором № б/н від 18.11.2011 року у розмірі 5115,86 грн, яка складається з: 657,48 грн - основний борг, 518,44 грн - заборгованість за відсотками, 3939,94 грн - заборгованість за пенею.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що позовна заява та апеляційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягають частковому задоволенню, тому судовий збір необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги, було заявлено позивачем на суму 26244,25 грн, а задоволено на суму 5115,86 грн, тому підлягає до стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судовий збір, сплачений за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 312 грн та за розгляд справи судом апеляційної інстанції - 468 грн.
Ураховуючи те, що судом неповно з'ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк".
На підставі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, 651, ч. 1 ст. 1048,ч. 1, 3 ст. 1049, ст. 1054 ЦК України, ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.
Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 лютого 2018 року скасувати.
Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.11.2011 року у розмірі 5115 (п'ять тисяч сто п'ятнадцять) грн 86 коп, яка складається з: 657,48 грн - основний борг, 518,44 грн - заборгованість за відсотками, 3939,94 грн - заборгованість за пенею.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати за розгляд справи судом першої інстанції - 312 грн та за розгляд справи судом апеляційної інстанції - 468 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
ОСОБА_5 Шимків
Судді: С.О. Гордійчук
ОСОБА_2