73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"03" серпня 2006 р. Справа № 4/215-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Коваленко І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватної фірми "Ніка" м. Херсон
до приватної фірми "Баланс" м. Херсон
про стягнення 22.437 грн. 35 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - уповноважена особа Салівонський О.М.
від відповідача - уповноважена особа Борісевіч О.В.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 22.437 грн. 35 коп., в тому числі 16.137 грн. 35 коп. втраченої вигоди та 6.300 грн. 00 коп. додаткових витрат, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язання згідно договору оренди № 2 від 01.01.2006 року. Він зазначає, що відповідач без наявності правових підстав відмовився від зазначеного договору в односторонньому порядку та спричинив дії у зв'язку з якими позивачем були понесені збитки, а саме відповідачем було відключено орендоване приміщення від електроенергії та розібрана підлога, тому позивач змушений був залишити орендоване майно та укласти договір оренди з новим орендодавцем.
Ухвалою суду від 15.06.2006 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду спору на 13.07.2006 року.
Ухвалою від 13.07.2006року розгляд справи судом відкладався на 27.07.2006року.
Під час судового засідання позивач зменшив розмір суми позову. Він просить стягнути з відповідача 9122грн.82 коп., в тому числі: 2822грн.82коп. неодержаного прибутку та 6300грн.00коп. додаткових витрат. Позивач в додатковому поясненні до позову посилається на те, що відповідач порушив прийняті на себе обов'язки за договором оренди від 01.01.2006року, відступив від положень актів господарського та цивільного законодавства, якими регулюються правовідносини сторін при укладенні та розірванні договорів оренди і в односторонньому порядку достроково розірвав договір оренди. У зв'язку з цими діями, а також відключенням електроенергії та пошкодженням відповідачем підлоги, позивач змушений був звільнити орендовані приміщення та укласти договір оренди з іншим власником, тому зазнав додаткових збитків.
Присутній в засіданні суду уповноважений представник відповідача позовних вимог не визнає, надавши свої доводи та пояснення.
У своєму відзиві на позов відповідач посилається на те, що він діяв відповідно до п.7, 10 договору оренди від 01.01.2006 року, яким передбачено одностороннє розірвання договору, оскільки позивачем не виконувалися зобов'язання за договором. Відповідач зазначив, що позивач не оплачував орендну плату і сплатив її лише після пред'явлення йому претензії. Він також посилається на те, що підлога була пошкоджена не ним, а позивачем, який в добровільному порядку звільнив приміщення, а електроенергія була відключена після звільнення об'єкту оренди.
Позивач з доводами відповідача не погоджується і вважає п. 7 договору оренди нікчемним.
Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася в засіданні 27.07.2006року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.
Правовідносини сторін склалися на підставі договору оренди від 01.01.2006року згідно з яким в користування позивача відповідач передав нежилі приміщення площею 8 кв.м. які знаходяться на Привокзальній площі в м.Херсоні.
Строк дії договору сторони погодили з 01.01.2006року по 31.12.2006року та визначили суму орендної плати в розмірі 100грн.00коп. щомісячно.
Крім цього, пунктом 7 договору оренди від 01.01.2006року зазначено, що орендодавець може достроково розірвати договір в односторонньому порядку на протязі 30 днів з дня повідомлення про це орендаря.
Позивач посилається на те, що зазначений пункт договору є нікчемним, оскільки він не відповідає ч.3 ст.6, ч.1 ст.203 ЦК України, ст. 188, ч.1 ст.291 ГК України, тому відповідач неправомірно розірвав договір в односторонньому порядку, надіславши 21.04.2006року йому пропозицію про розірвання договору, а 02.06.2006року відключив приміщення він енергозабезпечення та розібрав підлогу, що стало перешкодою для подальшого використання приміщення за цільовим призначенням, тому він уклав договір оренди з іншою особою, у зв'язку з чим потерпів збитки, а саме : 2822грн.82коп. неодержаного прибутку та 6300грн.00коп. додаткових витрат.
З доводами позивача погодитися неможливо з огляду на наступне.
Відповідно до статті 173 Господарського Кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно? сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Зазначеною нормою закону передбачено право сторін за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання, якщо законом не встановлено інше.
Пунктом 4 статті 179 ГК України передбачено право сторін при укладенні договору визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погодити на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Частиною 7 цієї ж норми передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються параграфом 5 глави 30 Господарського Кодексу України та главою 58 Цивільного Кодексу України. При цьому, відповідно до п.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
При укладенні договору оренди від 01.01.2006року сторони пунктом 7 узгодили право орендодавця достроково розірвати договір в односторонньому порядку на протязі 30 днів з дня повідомлення про це орендаря.
Посилання позивача на те, що зазначений пункт договору є нікчемним безпідставне, оскільки правовідносини сторін склалися на підставі не нікчемного, а оспорюваного правочину, тому відповідно до ст. 204 ЦК України зазначений договір в цілому та пункт 7 договору від 01.01.2006року є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний недійсним судом.
Посилання позивача на те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін не відповідає вимогам ч.1 ст.651 ЦК України відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 628 ЦК України також встановлено, що зміст договору становлять умови , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким чином, договір оренди від 01.01.2006року є правомірною вольовою дією сторін, тобто таким юридичним фактом, який породжує ті правові наслідки, настання яких сторони передбачили при його укладенні і які відповідають вимогам закону.
Посилання позивача на ст. 188 ч.1 Господарського Кодексу України судом відхиляється, оскільки відповідно до ч. 1 зазначеної норми одностороннє розірвання договору на вимогу однієї із сторін не допускається якщо інше не передбачено законом або договором. І законом (ст. 651 ч.1 ЦК України) і договором від 01.01.2006року ( пункт 7) передбачено право орендодавця достроково розірвати договір оренди, повідомивши про це в односторонньому порядку орендаря за 30 днів.
Доказів того, що спірний пункт договору був предметом розгляду в судових інстанціях і його визнано недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України позивач також суду не надав.
В матеріалах справи відсутні докази того, що приміщення було звільнено позивачем 02.06.2006 року саме після відключення об'єкту від енергозабезпечення, а за посиланням представника відповідача, відключення ним було здійснено після того, як позивач звільнив об'єкт оренди, незважаючи на попередження, зазначені в листі від 29.05.2006року №89, тому з урахуванням вимог ст. 32,33 ГПК України суд не може враховувати , як належний доказ, посилання позивача на те, що звільнення приміщень мало місце через перешкоди, створені по його користуванню відповідачем.
До того ж, при наявності таких обставин, позивач мав право на звернення до суду з вимогою про усунення перешкод в установленому законом порядку.
При розгляді позовних вимог про відшкодування збитків суд виходить із того, що стаття 217 ГК України передбачає, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій як відшкодування збитків, штрафні санкції та оперативно-господарські санкції.
В свою чергу стаття 218 ГК України єдиною підставою господарсько-правової відповідальності визначає вчинення правопорушення у сфері господарювання.
Тобто, притягнення до відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько - правової відповідальності. Склад господарського правопорушення для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник, об'єктом - правовідношення по зобов'язаннях, а суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Аналіз залучених до справи доказів дає підстави зробити висновок, про відсутність як об'єктивної сторони, так і суб'єктивної сторони правопорушення.
Не доведено позивачем, всупереч статті 33 ГПК України і їх виникнення у кредитора, зокрема в чому вони виражаються та чим це доведено.
Таким чином суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків слід відмовити, оскільки кредитором не доведено сам факт їх заподіяння (відсутній склад господарського правопорушення).
Судові витрати відносяться на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82- 85 ГПК України, суд -
1.В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя З.І. Ємленінова
Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 03.08.2006року.