12.07.2018 Справа №607/11905/18
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Вийванко О.М.
при секретарі с/з ОСОБА_1
за участю
представник позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження у справі,-
Позивач звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_5 патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ВР № 070160 від 15 червня 2018 року.
Посилаючись на те, що позивач рухався своїм автомобілем 15 червня 2018 року по вулиці Замковій у місті Тернополі, коли його наздогнав автомобіль патрульної поліції подаючи сигнал зупинитись. Після зупинки інспектор пояснила причину його зупинки, здійснення руху на заборонений сигнал світлофора жовтого кольору та на підставі цього інспектором було винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення. На відео не зафіксовано моменту, як стверджував інспектор поліції порушення позивачем правил дорожнього руху. Позивач вважає, що вказана постанова по справі про адміністративне правопорушення є не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, винесена з грубим порушенням законодавства, є незаконною. Із зазначеною постановою не згідний, а тому вважає, що дана постанова підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні надала відзив на позов в якому позовні вимоги заперечує, мотивуючи тим, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності та просить в задоволені позовних вимог відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 070160, громадянин ОСОБА_4 15 червня 2018 року о 08 год. 24 хв. керуючи автомобілем марки «Nissan Maxima», номерний знак НОМЕР_1 в м. Тернополі, водій здійснив рух на заборонений сигнал світлофора жовтого кольору, чим порушив п. 8.7.3(є) ПДР України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.
На підставі ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху.
Відповідно до п. 8.7.3(є) Правил дорожнього руху України, сигнали світлофора мають такі значення: поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію"» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Суд зазначає, що зміст постанови про адміністративну відповідальність має відповідати вимогам, передбаченим статтями 280, 283 КУпАП.
У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
У постанові про адміністративну відповідальність не міститься посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснений даний відеозапис.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У судовому засіданні з'ясовано, що при винесенні постанови від 15.06.2018р. інспектором не були повно з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема вказано, що позивач порушив п.8.7.3(є) ПДР України.
Позивач також зазначає, що доказів порушення ним ПДР України, а саме проїзду світлофорного об'єкту на «поєднання червоного і жовтого» сигналу світлофору, представником відповідача суду не надано, хоча, відповідно до вимог ст.71 КАС України, представник відповідача, як суб'єкту владних повноважень, повинен був надати такі докази.
Твердження позивача, що він не порушував правил дорожнього руху, представником відповідача в судовому засіданні не спростовані і ніяких доказів на їх заперечення суду не надано.
У судовому засіданні з'ясовано, що при винесенні постанови від 15.06.2018р. інспектором не були повно з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема вказано, що позивач порушив п. 8.7.3(є) ПДР України, даний пункт передбачає заборону руху на поєднані червоний та жовтий сигнал світлофора, а в постанові про адміністративне правопорушення інспектором вказано, що водій здійснив рух на заборонений жовтий сигнал світлофора, отже суду не зрозуміло який підпункт п.8.7.3 таки було порушено позивачем за яким інспектор склав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Тому, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що працівником поліції, в порушення вимог ст. 256 КУпАП, при виявлені цього правопорушення, не було здійснено всіх необхідних заходів передбачених законом по збиранню належних доказів вини позивача, які б підтверджували порушення ним вимог п.8.7.3 «є» ПДР України і таких доказів вини позивача, а саме: порушення ним ПДР України - матеріали постанови не містять, а в суді, представником відповідача також не доведено факту вчинення позивачем порушення п.8.7.3 «є» ПДР України.
З досліджених в суді матеріалів справи вбачається, що такої вини позивача у скоєні ним правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП не доведено і, в судовому засіданні відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, у відповідності до вимог ст. 71 КАС України, не надано доказів в заперечення поданих позовних вимог щодо правомірності прийнятого рішення про застосування адміністративного стягнення до позивача.
Позивач у своєму позові та в поясненнях, які він надав в судовому засіданні, обґрунтував свої дії, як водія автомобіля і його аргументи та доводи не спростовані відповідачем, а тому, суд приходить до висновку, що доводи позивача відповідають фактичним обставинам справи, так як суд, керуючись засадами судочинства, всі сумніви щодо доведеності вини позивача відносить на його користь.
Тому, проаналізувавши та оцінивши дослідженні в судовому засіданні фактичні обставини справи, в тому числі і той факт, що позивач не визнав своєї вини у скоєні правопорушення, що зазначене у оскаржуваній ним постанові, суд приходить до висновку, що докази вини позивача в порушенні ним п.8.7.3 «є» ПДР України відсутні.
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, а тому постанова підлягає скасуванню, а справа - закриттю.
На підставі ст. ст. 9, 122, 251, 258, 289, 293 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 070160 від 15 червня 2018 року - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 070160 від 15 червня 2018 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень - скасувати, а провадження у справі - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_4, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідач: ОСОБА_5 патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Котляревського, 24, м. Тернопіль.
Рішення суду складено та підписано 12 липня 2018 року.
Головуючий суддяОСОБА_6