Іменем України
11 липня 2018 року
Київ
справа №806/2154/17
провадження №К/9901/108/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Желтобрюх І. Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 806/2154/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання надати письмову відповідь про результат розгляду заяви від 15 березня 2017 року, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Нагірняк М. Ф., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Шидловського В. Б., суддів: Капустинського М. М., Охрімчук І. Г.,
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - ГУНП в Житомирській області) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання надати письмову відповідь про результат розгляду його заяви від 15 березня 2017 року.
В мотивування позову зазначає, що на підставі постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у справі № 806/2073/15 позивача поновлено на посаді старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області.
17 березня 2017 року з метою виконання судового рішення та прийняттям на службу в ГУНП в Житомирській області, ОСОБА_1 подано заяву про сформування наказу щодо поновлення на попередній посаді старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, прийняття на службу в поліцію за аналогічною посадою у відповідності до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", а також зобов'язання Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Житомирській області видати середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 квітня 2015 року по 07 березня 2017 року в сумі 58170,00 гривень.
Позивач стверджує, що ГУНП в Житомирській області проігнорувало вказану заяву, оскільки письмової відповіді про її розгляд позивачем отримано не було.
Вважаючи, що відповідачем грубо порушено вимоги статті 18 Закону України "Про звернення громадян", ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою зобов'язати ГУНП в Житомирській області надати письмову відповідь на звернення.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, в позові відмовлено.
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В касаційній скарзі вказує на ігнорування судами попередніх інстанцій того факту, що письмову відповідь про результати розгляду відповідачем заяви від 15 березня 2017 року ОСОБА_1 не отримано, жодних доказів про направлення відповіді на адресу позивача суб'єктом владних повноважень не надано.
Водночас, представник відповідача у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області.
На підставі наказу УМВС України в Житомирській області від 17 червня 2014 року № 542 о/с "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" та наказу від 10 квітня 2015 року № 96 о/с позивача звільнено із займаної посади.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у справі № 806/2073/15 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ УМВС України в Житомирській області № 542 о/с від 17 червня 2014 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області капітана міліції ОСОБА_1
Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області № 67 о/с від 27 січня 2015 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Житомирського МВ УМВС України" в частині клопотання перед керівництвом УМВС щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.
Визнано незаконним та скасовано наказ УМВС України в Житомирській області № 96 о/с від 10 квітня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області та призначення на посаду старшого дільничного Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області.
Поновлено ОСОБА_1 на попередню посаду старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області.
Визнано незаконним та скасовано наказ УМВС України в Житомирській області № 815 о/с від 22 червня 2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, наказ № 172 о/с від 03 липня 2015 року про звільнення з органів внутрішніх справ на підставі пункту 64 "е" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (за порушення дисципліни), та наказ № 234 від 31 серпня 2015 року про внесення змін до пункту наказу УМВС № 172 о/с від 03 липня 2015 року.
Зобов'язати УМВС України в Житомирській області надати А. П. щорічну відпустку за 2014 рік, 2015 рік та 2016 рік.
Стягнуто з УМВС України в Житомирській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 квітня 2015 року по день 07 березня в сумі 58170,00 гривень.
В решті позову - відмовлено.
Так, з метою виконання наведеного судового рішення 17 березня 2017 року ОСОБА_1 подано ГУНП в Житомирській області заяву від 15 березня 2017 року, в якій позивач просив видати наказ щодо поновлення на попередній посаді старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, прийняти на службу в поліцію за аналогічною посадою у відповідності до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", а також зобов'язати Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Житомирській області видати середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 квітня 2015 року по 07 березня 2017 року в сумі 58170,00 гривень.
На вказану заяву відповідачем надано відповідь листом від 05 квітня 2017року за № П-102-1/12/01-2017 та роз'яснено, що відповідно до постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року ГУНП в Житомирській області не має правових підстав для прийняття позивача на службу в органах поліції, а порядок прийняття на службу в органи поліції регламентований наказом МВС України від 25 грудня 2015 року № 1631.
Разом з цим позивачу роз'яснено, що виконання судового рішення віднесено до компетенції УМВС України в Житомирській області у зв'язку з чим, відповідно до вимог частини третьої статті 7 Закону України "Про звернення громадян", заяву ОСОБА_1 від 15 березня 2017 року направлено за належністю до ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач діяв правомірно у відповідності до норм діючого законодавства.
Зазначена позиція була підтримана і Житомирським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Частиною першою статті 1 Закону України "Про звернення громадян" передбачено право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Визначення заяви (клопотання) міститься у статті 3 Закону України "Про звернення громадян" та означає звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" визначено обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, серед яких, зокрема, обов'язок об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про звернення громадян" до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
За правилами встановленими частиною першою статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
З матеріалів справи вбачається, що 17 березня 2017 року ОСОБА_1 подано заяву від 15 березня 2017 року, яка адресована ГУНП в Житомирській області.
Підставою звернення позивача із заявою слугувала постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у справі № 806/2073/15, згідно з якою позивача поновлено на посаді старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, визнано незаконними та скасовано накази УМВС України в Житомирській області про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та зобов'язано УМВС України в Житомирській області надати позивачу щорічну відпустку за 2014, 2015 і 2016 роки та виплати 58170,00 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Однак, як вбачається з наведеного судового рішення на ГУНП в Житомирській області не покладалось обов'язку вчиняти жодних дій, які зазначено в заяві від 15 березня 2017 року на виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у справі № 806/2073/15.
В силу частини третьої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Як встановлено судами попередніх інстанцій на вказану заяву від 15 березня 2017 року відповідачем надано відповідь листом від 05 квітня 2017року за № П-102-1/12/01-2017, яка міститься в матеріалах справи та, зі змісту якої вбачається, що позивачу роз'яснено про відсутність правових підстав для прийняття позивача на службу в органах поліції відповідно до постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у справі № 806/2073/15.
Разом з цим позивачу роз'яснено, що виконання наведеного судового рішення віднесено до компетенції УМВС України в Житомирській області, у зв'язку з чим на підставі частини третьої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" заяву ОСОБА_1 від 15 березня 2017 року направлено за належністю до ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області.
Приписами пункту 5.2.3 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 жовтня 2004 року № 1177 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26 жовтня 2004 року № 1361/9960, передбачено, що стосовно кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін повинно бути прийняте рішення, зокрема, надіслати за належністю до іншого органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції апарату МВС, закладів, установ. підприємств, що належать до сфери управління МВС, про що одночасно повідомити автора.
Так, з листа УМВС України в Житомирській області від 05 липня 2017 року № 29зі/12-2017, який міститься в матеріалах справи вбачається, що заява позивача від 15 березня 2017 року по суті розглядалась саме ліквідаційною комісією УМВС України в Житомирській області шляхом сформування наказу від 21 березня 2017 року № 5 о/с про поновлення ОСОБА_1 на посаді в органах міліції та шляхом внесення 31 березня 2017 року відповідного запису до його трудової книжки.
Слід зазначити, що доводи позивача стосовно неотримання письмової відповіді про результати розгляду відповідачем заяви від 15 березня 2017 року спростовуються матеріалами справи, згідно з якими судами попередніх інстанцій встановлено визнання позивачем в судовому засідання на запитання головуючого факту отримання листів від УМВС України в Житомирській області та від ГУНП України в Житомирській області.
Крім того, розписка від 31 березня 2017 року, яка міститься в матеріалах справи свідчить про отримання позивачем 31 березня 2017 року витягу з наказу від 21 березня 2017 року № 5 о/с про поновлення його на посаді в органах міліції та отримання трудової книжки, в якій внесено запис про поновлення на службі.
За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові.
Стосовно прийняття на службу в поліцію слід зазначити, що порядок призначення на посади поліцейських визначений у статті 48 Закону України "Про Національну поліцію".
За змістом статті 52 Закону України "Про Національну поліцію" з метою добору осіб, здатних професійно виконувати повноваження поліції та посадові обов'язки за відповідною вакантною посадою, у випадках, передбачених цим Законом, проводиться конкурс на службу в поліції та/або на зайняття вакантної посади.
Конкурс проводиться відповідною поліцейською комісією.
Частиною першою статті 51 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що для забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об'єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції утворюються постійні поліцейські комісії.
Отже, Законом України "Про Національну поліцію" передбачено певну процедуру прийняття на службу в органи Національної поліції, що вимагає вчинення певних дій як осіб, які приймаються на службу в поліції (як таких, що приймаються на службу вперше, так і для колишніх працівників міліції, які виявили бажання працювати в поліції), а також посадових осіб органів (закладів, установ) поліції.
При цьому, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № 21-3063а16 (800/323/16).
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
І. Л. Желтобрюх