Іменем України
11 липня 2018 року
м. Київ
справа №487/6923/16-а
адміністративне провадження №К/9901/34850/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Берназюка Я.О., Гриціва М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 17.02.2017р. (суддя - Андрощук В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017р. (судді - Градовський Ю.М., Кравченко К.В., Лук'янчук О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов'язаня вчинити дії,
встановив:
У грудні 2016р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в здійсненні компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати та зобов'язати його здійснити нарахування та виплату вказаної компенсації у відповідності до ст. 1, 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
В обґрунтування позовних посилалась на те, що 30.06.2016р. звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р., проте з незалежних від неї причин пенсію було призначено тільки 25.10.2016р., а виплату пенсії одноразово за 6 місяців проведено 25.11.2016р. Водночас, сума заборгованості по пенсії за період з 30.06.2016р. по 30.11.2016р., всупереч Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», була їй сплачена без урахування компенсації втраченої частини доходів.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 17.02.2017р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017р., позов задоволено.
Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва щодо відмови ОСОБА_1 в здійсненні компенсації втрати частини доходів з причин порушення встановлених строків їх виплати.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії у відповідності до ст.1, 2 Закону України від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
З ухваленими судовими рішеннями не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення оскаржуваних судових рішень, які на думку відповідача підлягають скасуванню.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.06.2016р. позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р., але рішення про призначення пенсії позивачці прийнято лише 25.10.2016р. з вказівкою про початок виплати пенсії з 30.06.2016р.
Виплату призначеної пенсії за період з 30.06.2016р. по 30.11.2016 р. у розмірі 15435,22 грн. позивач отримала на її картковий рахунок ПАТ КБ 25.11.2016р.
13.12.2016р. позивач звернулась до відповідача з заявою щодо нарахування та виплати компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати пенсійних коштів у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р.
Листом від 27.12.2016р. №258-М-7 відповідач повідомив позивача що виплату нарахованої пенсії здійснено відповідно до норм діючого законодавства без порушення строків її виплати, тому відсутні підстави для здійснення компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати.
Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем було порушено строки призначення та виплати пенсії позивачу, нараховані та виплачені суми пенсії за минулий час є тим доходом, що не був отриманий позивачем з вини відповідача, а тому позивач має право на компенсацію частини доходу, в даному випадку пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати.
З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2000р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000р. №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За змістом наведених норм обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати.
Строки виплати пенсії встановлені Законом №1058-IV, відповідно до частини 1 статті 47 якого (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Як встановлено в ході розгляду справи пенсію позивачу призначено 25.10.2016р. і виплачено з дотриманням передбачених статтею 47 Закону №1058-IV строків виплати пенсії 25.11.2016р.
За таких обставин, висновки судів щодо порушення відповідачем строків виплати пенсії позивачу та обов'язку в зв'язку з цим компенсувати втрату частини доходів не можна визнати обґрунтованими, а застосування положень частини 2 статті 46 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" - помилковим.
Також безпідставним є посилання судів на висновки Верховного Суду України у постанові від 18.11.2014р. , оскільки у цій постанові зазначені норми застосовано за інших фактичних обставин справи, а саме щодо невиконання рішення суду про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Таким чином, оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва - задовольнити.
Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 17.02.2017р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017р. - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов'язаня вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Я.О. Берназюк
М.І. Гриців