04 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 918/603/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод"
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду
від 02.11.2017
у складі колегії суддів: Саврій В.А. (головуючого), Павлюк І.Ю., Крейбух О.Г.
за заявою Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод" від 22 серпня 2017 р. про визнання наказу суду таким, що частково не підлягає виконанню
у справі № 918/603/15
за позовом ОСОБА_6
до Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод"
про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 393 631,11 грн,-
1. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.03.2015 порушено провадження у справі № 918/111/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод", визнано грошові вимоги Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області до боржника на суму 1 535 924 грн. 09 коп., з яких 1 386 137 грн. 93 коп. - безспірні грошові вимоги (основний борг), 6 274 грн. 76 коп. - основний борг підтверджений документально, 12 850 грн. 43 коп. - штрафні санкції та 130 660 грн. 97 коп. - пеня, що обліковується по особовому рахунку. Введено процедуру розпорядження майном строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 15.07.2015 та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Ткачука Дмитра Володимировича.
2. 03.06.2015 до Господарського суду Рівненської області від ОСОБА_6 надійшла позовна заява від 28.05.2015 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 393 631,11 грн.
3. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.07.2015 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод" на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 299643 грн. 54 коп. Відмовлено ОСОБА_6 в стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 93987,57 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод" в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп.
4. 17.08.2015 на виконання рішення господарського суду від 16.07.2015 було видано відповідні накази по справі №918/603/15.
5. 29.08.2017 до Господарського суду Рівненської області надійшла заява про визнання наказу суду таким, що частково не підлягає виконанню по справі № 918/603/15, в якій останній просив суд визнати наказ Господарського суду Рівненської області № 918/603/15 від 17.08.2015 в частині стягнення із ПАТ "Завод "Технопривод" на користь ОСОБА_6 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2014 по 12.03.2015 в сумі 221 475 грн. 66 коп. таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
6. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.09.2017 у справі №918/603/15 відмовлено ПАТ "Завод "Технопривод" у задоволенні заяви про визнання наказу суду таким, що частково не підлягає виконанню у справі №918/603/15, в якій останній просив суд визнати наказ господарського суду Рівненської області №918/603/15 від 17.08.2015 в частині стягнення із ПАТ "Завод "Технопривод" на користь ОСОБА_6 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2014 по 12.03.2015 в сумі 221 475 грн. 66 коп. таким, що не підлягає виконанню.
7. Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Завод "Технопривод" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
8. Вказаною ухвалою суду першої інстанції встановлено наступне.
8.1 Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та достовірно підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
8.2 Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.06.2014року. № 902/79/13-г).
8.3 Затримка розрахунку при звільненні за своєю природою пов'язана з трудовими відносинами та відноситься до структури заробітної плати.
8.4 Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки і не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.
8.5 З огляду на викладене вище, грошові вимоги ОСОБА_6 в сумі 299 643 грн. 54 коп., виникли після порушення провадження у справі про банкрутство та відповідно, останній є поточним кредитором згідно положень Закону про банкрутство.
8.6 Враховуючи, що провадження у справі № 918/111/15 перебувало на стадії процедури розпорядження майном боржника, вказані поточні вимоги ОСОБА_6 могли б бути заявлені кредитором лише після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
8.7 Наказ Господарського суду Рівненської області від 17.08.2015 у справі № 918/603/15, виданий на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2015, яке є остаточним і обов'язковим до виконання, підлягає примусовому виконанню у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
9. Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Завод "Технопривод" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу місцевого господарського суду скасувати та визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.
10. Апеляційна скарга мотивована тим, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку не відносяться до вимог щодо виплати заробітної плати та на те, що це є компенсаційна виплата, а отже на середній заробіток розповсюджується дія мораторію. Зазначено, що боржником перед судом ставилося питання щодо того, що заборгованість із виплати заробітної плати, та середній заробіток за час затримки виплати працівнику при звільненні належних йому сум, відносяться до різних видів спорів, що підтверджується статтею 233 КЗпП України, відповідно до якої працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Одночасно, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Скаржник вважає, що спори щодо виплати заробітної плати є відокремленими від трудових спорів. На підставі наведеного правова позиція ПАТ "Завод "Технопривод" полягає в тому, що спори щодо стягнення на користь працівника середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відносяться до трудових спорів, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 14.06.2015 у справі №6-116цс15.
11. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 у справі № 918/603/15 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.09.2017 за заявою від 22.08.2017 Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод" про визнання наказу суду таким, що частково не підлягає виконанню у справі №918/603/15 - залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
11.1 Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
12. 22.11.2017 Публічне акціонерне товариство "Завод "Технопривод" звернулось до Вищого господарського суду України через Рівненський апеляційний господарський суд із касаційною скаргою від 21.11.2017 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 у справі № 918/603/15, підтвердженням чого є відбиток штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
13. 04.01.2018, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа № 918/603/15 Господарського суду Рівненської області разом з вказаною касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод" передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 918/603/15 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, заяви) між суддями від 21.02.2018.
15. Ухвалою Верховного Суду від 04.04.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 918/603/15 Господарського суду Рівненської області за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод" від 21.11.2017 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 та призначено її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.
16. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, Публічним акціонерним товариством "Завод "Технопривод" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить змінити мотивувальну частину постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 у справі № 918/603/15, визнавши безпідставними та незаконними наступні висновки апеляційного господарського суду:
- висновок щодо того, що заява ПАТ "Завод "Технопривод" про визнання наказу Господарського суду Рівненської області № 918/603/15 від 17.08.2015 таким, що частково не підлягає виконанню, не відповідає приписам статті 117 Господарського процесуального кодексу України;
- висновок щодо того, що спір про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні працівника, є спором про стягнення заробітної плати;
- висновок щодо того, що середній заробіток, нарахований із дати початку затримки розрахунку при звільненні працівника, до порушення провадження по справі про банкрутство особи роботодавця, є поточними вимогами у розумінні приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
17. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
17.1 Господарським процесуальним кодексом України не встановлено обмеження прикладів інших причин для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
17.2 Спори щодо стягнення на користь працівника середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відносяться до трудових спорів та щодо них застосовується строк позовної давності у три місяці, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеній у постанові від 24.06.2015 у справі № 6-11цс15.
17.3 Середній заробіток, нарахований із дати початку затримки розрахунку при звільненні працівника, до порушення провадження по справі про банкрутство особи роботодавця, не є поточними вимогами у розумінні приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
18. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції без змін.
Позиція Верховного Суду
19. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
20. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
21. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
22. Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції помилково встановив, що стаття 117 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, містить вичерпний перелік підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки Господарським процесуальним кодексом України не встановлено обмеження прикладів інших причин для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню визнаються колегією суддів безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.
22.1 Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у ній зазначено про підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Разом з тим, відсутній висновок щодо наявності вичерпного переліку підстав, вказаних в статті 117 Господарського процесуального кодексу України серед інших, для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
22.2 Відповідно до статті 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в редакції, чинній до 15.12.2017, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
22.3 Рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2015 у справі № 918/603/15 до судів апеляційної та касаційної інстанцій не було оскаржено та набрало законної сили.
22.4 Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
22.5 Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
22.6 Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, і згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
22.7 Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
22.8 В даному конкретному випадку заява про визнання наказу суду таким, що частково не підлягає виконанню зводиться до перегляду самого висновку рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2015 у справі № 918/603/15, що не узгоджується з приписами статті 117 ГПК України, в редакції чинній до 15.12.2017, оскільки підставами для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в розумінні зазначеної норми, можуть бути обставини, що виникли після винесення рішення у справі.
23. Доводи скаржника про те, що спори щодо стягнення на користь працівника середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відносяться до трудових спорів та щодо них застосовується строк позовної давності у три місяці, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеній у постанові від 24.06.2015 у справі № 6-11цс15, визнаються колегією суддів безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.
23.1 Згідно висновку Верховного Суду України викладеного в постанові від 24.06.2015 у справі № 6-11цс15 для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
23.2 У вказаній постанові Верховним Судом України вказано, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Отже, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
23.3 Також, у вказаній постанові Верховним Судом України встановлено, що виконавчі провадження з примусового виконання рішень Кам'янець-Подільського міськрайонного суду, на час розгляду Верховним Судом України справи № 6-11цс15, були завершені у зв'язку з виконанням рішень суду.
23.4 У даній справі № 918/603/15, судами попередніх інстанцій не встановлено та скаржником не зазначено про завершення виконавчого провадження з виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2015 у зв'язку з виконанням рішень суду. Окрім того, справа № 918/603/15 пов'язана зі справою про банкрутство відповідача № 918/111/15.
23.5 Враховуючи викладене, обставини викладені в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-11цс15 відмінні від обставин справи № 918/603/15, а тому висновки Верховного Суду України викладені в зазначеній постанові не можуть бути застосовані при розгляді заяви про визнання наказу суду таким, що частково не підлягає виконанню у даній справі.
24. Доводи скаржника про те, що середній заробіток, нарахований із дати початку затримки розрахунку при звільненні працівника, до порушення провадження по справі про банкрутство особи роботодавця, не є поточними вимогами у розумінні приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визнаються колегією суддів безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.
24.1 Як вже було зазначено, рішенням господарського суду Рівненської області від 16.07.2015р. у справі №918/603/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод" на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 299 643 грн. 54 коп. Відмовлено ОСОБА_6 в стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 93 987,57 грн.
24.2 Вказані вимоги у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підлягають задоволенню у першу чергу.
24.3 При цьому, згідно статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
24.4 Відповідно до частини 8 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
24.5 Згідно статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
24.6 З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що грошові вимоги ОСОБА_6 в сумі 299 643 грн. 54 коп., виникли після порушення провадження у справі про банкрутство та відповідно, остання є поточним кредитором згідно положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Враховуючи, що провадження у справі №918/111/15 перебувало на стадії процедури розпорядження майном боржника, вказані поточні вимоги могли б бути заявлені кредитором лише після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
25. Враховуючи наведене, доводи скаржника викладені в касаційній скарзі спростовуються вищевикладеним.
26. В силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції від 15.12.2017), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
27. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
28. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
29. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
30. Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав зміни постанови суду апеляційної інстанції під час касаційного провадження.
31. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
32. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
33. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.
34. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
35. Вказані вимоги судом апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваної постанови були дотримані.
36. Оскільки підстав для зміни постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 у справі № 918/603/15 залишити без задоволення.
2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 у справі № 918/603/15 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Білоус
Судді С.В. Жуков
Н.Г. Ткаченко