Справа № 636/1661/17 Номер провадження 22-ц/786/1356/18Головуючий у 1-й інстанції Солоха О. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
10 липня 2018 року м. Полтава
Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді: Панченка О.О.,
Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2
на заочне рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 березня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Солохи О.В. в м. Горішні Плавні Полтавської області зі складанням повного тексту рішення 05 квітня 2018 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -
В травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди в сумі 400000 грн., завданої в результаті незаконних судових рішень, що принижує його честь, гідність і ділову репутацію.
В обґрунтування позову, ОСОБА_2 посилався на порушення Чугуївським міським судом Харківської області та Апеляційним судом Харківської області прав, передбачених ст.6 Європейської Конвенції про захист основних свобод та прав людини при розгляді цивільних справ №636/664/15-ц, №637/228/15-ц, №636/228/15-ц відносно нього. Просив зобов'язати Державну казначейську службу України здійснити заходи до безспірного списання коштів з відповідного рахунку державного бюджету на відшкодування йому моральної шкоди в сумі 400 000 грн., завданої незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю Чугуївського міського суду Харківської області та Апеляційного суду Харківської області і їх працівниками, в трьохмісячний строк з моменту набрання чинності рішенням суду.
Заочним рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 березня 2018 року вказаний позов залишено без задоволення.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати, позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, Європейської Конвенції про захист основних свобод та прав людини, неврахування практики Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Як передбачено ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України на підтвердження факту завдання моральної шкоди шляхом порушення Чугуївським міським судом Харківської області та Апеляційним судом Харківської області прав, передбачених ст.6 Європейської Конвенції про захист основних свобод та прав людини при розгляді цивільних справ №636/664/15-ц, №637/228/15-ц, №636/228/15-ц відносно позивача, виходячи з визначень шкоди за ст.1176 ЦК України та вини відповідача у її заподіянні, у тому числі приниження його честі, гідності та репутації.
Такий висновок суду є обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому колегія суддів з ним погоджується.
Відповідно до ст.3 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (в редакції чинній на час звернення з позовом).
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами (в редакції чинній на час звернення з позовом).
Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно зі ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до положень ч.ч. 6, 7 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.
З системного аналізу вищевказаних норм слідує, що фактами, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.
Відтак, оскільки позивачем на надано доказів про завдання шкоди, колегія суддів вважає, що суд прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено наявності шкоди та вини відповідача в заподіянні шкоди, як і причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та діями відповідача, та ухвалив рішення про відмову у задоволенні вимог позивача, що відповідає положенням законодавства.
Крім цього, у п.10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 роз'яснено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.
Виходячи з наведеного, суду необхідно встановити факт заподіяння моральної шкоди, а також з'ясувати чи рішення на яке посилається позивач, дія чи бездіяльність є незаконними.
Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», в тому числі майнової та моральної шкоди також передбачено, що для відшкодування державою шкоди, завданої судом, необхідно, щоб рішення, дії або бездіяльність суду були незаконними.
Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не надано доказів факту заподіяння шкоди шляхом порушення Чугуївським міським судом Харківської області та Апеляційним судом Харківської області прав, передбачених ст.6 Європейської Конвенції про захист основних свобод та прав людини при розгляді цивільних справ №636/664/15-ц, №637/228/15-ц, №636/228/15-ц відносно позивача, у тому числі приниження його честі, гідності та репутації, а тому, позов є безпідставним.
Посилання позивача на неодноразове скасування судових рішень та розгляд справ поза межами визначеного цивільно-процесуальним законодавством України строку, не є підставою для задоволення позову, оскільки право на апеляційне та касаційне оскарження є законодавчо закріпленим для того, щоб сторони у справі могли використати своє право на захист у всіх судових інстанціях та рішення з цього приводу не може розцінюватися як завдання особі шкоди.
Крім того, як роз'яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади», виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд, згідно з процесуальним законодавством.
Оскарження у будь який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач повинен довести відсутність вини у завданні шкоди, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом не встановлено факту завдання шкоди, а відтак відсутні підстави для доказування відсутності вини.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам, які є в матеріалах справи, правильно застосував матеріальний закон, не допустив порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 374, ч.1 ст.375, ст. ст. 381 - 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 березня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1
Судді: /підпис/ ОСОБА_3 /підпис/ ОСОБА_4
ВІРНО: суддя Апеляційного суду
Полтавсбкої області _____________ ОСОБА_1
Повний текст судового рішення виготовлено 10 липня 2018 року.