73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"08" червня 2006 р. Справа № 11/217-АП-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А. за участю представників сторін:
від позивача: Диневич О.М.- упов. предст, дов. б/н від 21.01.2006р.
від відповідача: Лазарчук Р.О.- держ. подат. інсп., дов. № 2/9/10-139 від 02.01.2006р., Клімантович Н.Й.- гол. держ. подат. рев-інсп., дов. № 7578/9/10-039 від 07.06.2006р.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "Роміра", м. Херсон
до Державної податкової інспекції у м.Херсоні, м. Херсон
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0003282301/0 від 07.05.2004р., № 0003292301/0 від 07.05.2004р., рішення № 310 від 16.09.2004р.
Провадження у справі відкрито за позовом про визнання нечинними двох податкових повідомлень-рішень, якими контролюючий орган визначив позивачеві податкові зобов'язання і штрафи з податку на прибуток та з податку на додану вартість (ПДВ), а також рішення № 310 від 16.09.2004р. "про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу".
Позивач стверджує про незаконність оспорюваних актів, зокрема, про таке.
Сума ПДВ в 905грн., за отриманою податковою накладною від 14.08.2001р. б/н від ПП "Агросвіт" позивачем правильно віднесена до податкового кредиту з ПДВ та, відповідно, безпідставно включена контролюючим органом з податкового кредиту. При цьому позивач не надав вказаної податкової накладної ні органу державної податкової служби, ні суду.
Позивач не згоден з твердженням ДПІ у м. Херсоні про заниження валового доходу у ІІІ кв. 2002р. на суму 50470грн. щодо операції у відносинах з ТОВ "Південьтехреконструкція", посвідчених податковою накладною № 91 від 02.09.2002р. За позицією позивача у спорі, у відносинах з ТОВ "Південьтехреконструкція" не було операції на суму 50470грн. у вересні 50470грн., що підтверджується відповіддю ТОВ "Південьтехреконструкція" як покупця сільськогосподарської продукції. Позивач вказує, що головний державний податковий інспектор Силенко М.П. при перевірці порушив законні права підприємства, був притягнутий до кримінальної відповідальності за отримання хабара, тому акт перевірки не може бути належним доказом допущених позивачем порушень. Позивач вважає, що текст акта перевірки не містить повної інформації про склад економічного правопорушення, встановлений особами які проводили перевірку. Акт перевірки та додатки до нього керівником підприємства - позивача не підписувались. Чий підпис стоїть замість підпису керівника - невідомо. Такий акт перевірки внаслідок порушень вимог до його змісту і форми не має належної юридичної сили та не може бути підставою для прийняття повідомлень-рішень, які оспорюються.
Рішення № 310 від 16.09.2004р. "про стягнення коштів та продаж активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу" позивач вважає як прийняте у зв'язку з невиконанням ним оспорюваних за двома податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань і штрафів.
Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення проти позовних вимог, зважаючи на таке.
Спірна сума податкового кредиту з ПДВ 905грн. не підтверджена позивачем податковою накладною, у зв'язку з чим включення цієї суми до такого податкового кредиту забороняється п.п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Позивач не включив до валового доходу у ІІІ кв. 2002р. 50470грн., за фактом реалізації сільськогосподарської продукції на користь ТОВ "Південьтехреконструкція", яка підтверджується податковою накладною з ПДВ № 94 від 02.09.2002р. Ця сума віднесена до валового доходу позивача на підставі п.п.4.1.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідач повідомив, що рішення про стягнення з позивача коштів та продаж інших активів частково виникло за оскаржуваними податковими показниками, а в цілому відноситься до таких показників за інші звітні податкові періоди. Відповідач навів дані щодо виставлення позивачу першої податкової вимоги № 1/1199 від 19.06.2004р. на загальну суму податкового боргу 2933,05грн., другої податкової вимоги № 2/1614 від 12.08.2004р. на загальну суму податкового боргу в 14357,40грн., яка не виконана. Активи ПВКФ "Роміра" з 01.06.2004р. знаходяться у податковій заставі, про що свідчить запис у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 11.06.2004р. № 2774-19. У зв'язку з неприйняттям позивачем заходів до погашення податкового боргу відповідачем прийняте рішення № 310 від 16.09.2004р., що оспорюється.
Податковим повідомленням-рішенням № 0003282301/0 від 07.05.2004р. Державною податковою інспекцією у м. Херсоні визначено Приватній виробничо-комерційній фірмі "Роміра" 905грн. податкового зобов'язання з ПДВ та 23654грн. штрафу. Іншим податковим повідомленням-рішенням № 0003292301/0 від цієї ж дати ДПІ у м. Херсоні визначила ПВКФ "Роміра" 14790грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток та 4499грн. штрафу. Ці податкові повідомлення-рішення мотивовані посиланням на обставини, встановлені за актом ДПІ у м.Херсоні від 07.05.2004р. "Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПВКФ "Роміра" за період з 01.01.2001р. по 01.01.2004р.", застосуванням статтей Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Закон № 334), "Про податок на додану вартість" (Закон про ПДВ), "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Закон № 2181).
Рішенням ДПІ у м. Херсоні № 310 від 16.09.2004р. "Про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу" з посиланням на Закон № 2181 постановлено здійснити стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності платника податків ПВКФ "Роміра" в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу цього платника податків.
Позов за заявленим предметом і підставами задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.
Встановлені порушення за актом перевірки, у зв'язку з якими визначено податкові зобов'язання і штраф з податку на додану вартість, викладені наступним чином: "Підприємством у серпні 2001р. на порушення п.7.4.5 ст.7 Закону про ПДВ до податкового кредиту віднесено суму 905грн. по отриманій сільгосппродукції від ПП "Агросвіт" згідно податкової накладної б/н від 14.08.2001р. на загальну суму 6335грн. в тому числі ПДВ - 905грн. Вказана податкова накладна відсутня, ПДВ по даній накладній повинен відшкодовуватись за рахунок джерел придбання.
Крім того, підприємством в порушення п.7.4.5 ст.7 Закону про ПДВ в листопаді 2003р. до податкового кредиту віднесено ПДВ в розмірі 46404грн. перерахованій попередній оплаті підприємству "Сейм-6" мм. Суми за сільгосппродукцію в 278424грн. в т.ч. ПДВ- 46404 грн. Податкова накладна на вказану попередню оплату відсутня. Підприємство в грудні 2003р. зменшило податковий кредит (сторнувало) на суму 46404грн. Уточнена податкова декларація до податкового органу не надавалась, штраф в розмірі 5% не нараховувався і не сплачувався".
Обставини, що кваліфіковані в якості порушень, які потягли визначення податкових зобов'язань і штрафів з податку на прибуток, за актом перевірки викладені таким чином: "Перевіркою правильності визначення валового доходу встановлено: заниження скоригованого валового доходу за ІІІ кв. 2002р. в сумі 50470грн., порушено п.4.1.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - підприємство не включило до валових доходів сільгосппродукцію, реалізовану у вересні 2002р. ТОВ "Південьтехреконструкція", м. Київ, згідно податкової накладної № 94 від 02.09.2002р. (Дт 361, Кт702)".
Результатом встановлення вказаного факту заниження скоригованого валового доходу стало визначення позивачу 14,79тис.грн. податку на прибуток.
Відповідно до п.п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту з ПДВ будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Позивач не надав ні контролюючому органу, ні суду податкову накладну б/н від 14.08.2001р. від ПП "Агросвіт" на яку посилався при перевірці за книгою придбання в обгрунтування підстав віднесення до податкового кредиту з ПДВ 905грн. Відтак, висновок ДПІ у м.Херсоні про виключення з податкового кредиту з ПДВ цих 905грн., ПДВ відповідає підпункту 7.4.5 ст.7 Закону про ПДВ.
Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону № 2181 платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів зобов'язаний або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі 5% від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку. Оскільки позивач за оцінкою відносин з підприємством "Сейм-6", самостійно зменшив раніше задекларований податковий кредит з ПДВ, не сплативши вказаний 5% штраф, орган державної податкової служби цілком обґрунтовано визначив цей штраф.
Також суд погоджується з висновком контролюючого органу про заниження ПВКФ "Роміра" у ІІІкв. 2002р. валового доходу на суму 50470грн. шляхом невіднесення до валового доходу цієї суми за операцією реалізації на користь ТОВ "Югтехреконструкція" насіння соняшнику, яка підтверджується податковою накладною № 94 від 02.09.2002р. та видатковою накладною № 130 від 02.09.2002р.
Твердження позивача про відсутність такої операції у відносинах з ТОВ "Югтехреконструкція" у вересні 2002р. з посиланням на лист ТОВ "Югтехреконструкція" спростовується змістом цього ж листа з додатками № 15/0506-1 від 15.05.2006р. За цим листом підтверджується наявність угод між позивачем і ТОВ "Югтехреконструкція" у 2002р. на суму 91192,96грн., з яких (у відповідності до додатків до листа - копій податкових і видаткових накладних) 02.09.2002р. за двома накладними ПВКФ "Роміра" продано ТОВ "Югтехреконструкція" 67293кг та 36520кг насіння соняшнику вартістю 60564грн. та 30628,96грн., у зв'язку з чим покупцем отримано від позивача дві податкові накладні, в тому числі № 94 від 02.09.2002р. Відповідно до п.п.4.1.1 ст.4 Закону № 334 до валового доходу підприємства мають включатися загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).
Щодо оспорювання позивачем рішення про стягнення коштів та продаж інших активів, необхідно зазначити наступне.
Згідно з п.п. 6.2.1 ст.6 Закону № 2181 від 21.12.2000р. № 2181-111, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податкові вимоги.
У зв'язку з тим, що ПВКФ “Роміра” мала статус боржника до бюджету, для стягнення податкового боргу, ДПІ у м. Херсоні була направлена перша податкова вимога від 19.06.2004р. № 1/1199 на загальну суму - 2933,05 грн., яка була вручена боржнику особисто під розпис 06.07.2004р.
Податковий борг ПВКФ “Роміра”, зазначений в першій вимозі, виник:
- з податку на додану вартість -1882.00грн. 01.06.2004р., в результаті несплати податкових зобов'язань, визначених в наданій податковій декларації по ПДВ за квітень 2004р. на суму 1 882,00 грн.
- з прибуткового податку - 1051,05 грн. 03.06.2004р, в результаті несплати узгодженої суми податкових зобов'язань, які донараховані актом комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства від 07.05.2004р. № 2150/23-5.
По результатам перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення із встановленням граничних термінів сплати податкового зобов'язання № 0001751702 від 13.05.2004р. по прибутковому податку на загальну суму 1 051,05 грн. (за основним платежем - 350,35 грн., за штрафними (фінанс.) санкціями - 700,70грн.)
У зв'язку з несплатою цього податкового боргу і виникненням нового ДПІ у м. Херсоні була направлена позивачу друга податкова вимога від 12 серпня 2004р. № 2/1614 на суму - 14 357,40 грн. (вручена поштовим повідомленням 16.08.2004р.), яка також не виконана платником.
Згідно ст.8 Закону № 2181 активи ПВКФ “Роміра” знаходяться з 01.06.2004р. у податковій заставі, про що свідчать записи у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 11.06.2004р. № 2774-19.
У другій податковій вимозі зафіксовано податковий борг позивача з податку на прибуток в загальній сумі 5559,29грн., з податку на додану вартість в сумі 7747,06грн., з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1051,05грн.
Оскільки податковий борг позивачем не погашався, а нарощувався, контролюючий орган цілком обгрунтовано визначив джерела погашення податкового боргу за п.7.2 ст.7 Закону № 2181.
Відмовляючи у позові за наведеними позивачем підставами, суд приймає до уваги також і наступне.
Оспорювання керівником підприємства - позивача підписів, вчинених від його імені на акті перевірки, не спростовує ні обставин, встановлених за перевіркою представниками органу державної податкової служби, ні їх кваліфікації в якості економічних правопорушень, у зв'язку з якими визначено оспорювані податкові зобов'язання та штрафи.
За постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 12.08.2005р. у справі № 2-322/05 по звинуваченню Силенка М.П. в отриманні хабара ця особа звільнена від відповідальності у зв'язку з застосуванням амністії за наступні дії.
Силенко М.П., працюючи на посаді головного податкового ревізора-інспектора ДПІ м. Херсона, 25.02.2005 року отримав незаконну грошову винагороду , а саме являючись посадовою особою, та діючи на підставі затвердженого керівництвом ДПІ м. Херсона плану документальної перевірки підприємств та посвідчення на перевірку від 14.04.2004 року, проводив в період з 14 квітня по 07 травня 2004 року з перервою з 15 квітня 2004 року по 18 квітня 2004 року планову перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПВКФ "Роміра". В ході перевірки ним було встановлено порушення вимог податкового законодавства, в результаті чого підприємство повинно було сплатити на користь держави податків, зборів, обов'язкових платежів та штрафних санкцій на суму близько 400000 грн. Однак діючи навмисно, з метою отримання незаконної винагороди Силенко М.П. запропонував керівництву ПВКФ “Роміра” передати йому грошову винагороду в розмірі 5000 грн. за складення ним акту перевірки, в якому він зазначить зменшену суму донарахованих підприємству податків до 43000 грн.
Таким чином, вказаною постановою районного суду не спростовується, а напроти, підтверджується донарахування ПВКФ "Роміра" за перевіркою 43000грн. податків, поряд з цим постанова містить твердження про те, що реально сума визначених податкових зобов'язань і штрафів мала б бути більшою - біля 400 тис. грн., якби Силенко М.П. за хабар не приховав інші виявлені податкові порушення.
Судовий збір у справі відноситься на позивача.
Керуючись ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
2.Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
3.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо такої заяви не буде подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але апеляційної скарги у визначений строк подано не буде, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Чернявський
У повному обсязі постанову
складено 13.06.2006р.
4 прим. об