73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
05.01.2010 Справа № 7/3-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства "Сфінкс", м.Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янський завод марочних вин", Бериславський район
про стягнення 37 083грн. 75коп.
за участю
представників сторін:
від позивача - Зарицький Д.В., представник, дов. вих.№230 від 23.11.2009р.
від відповідача - не прибув
Приватне підприємство "Сфінкс", м.Одеса (позивач) звернулось з позовом, в якому просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янський завод марочних вин", с.Одрадокам'янка Бериславського району (відповідач) 37083 грн. 75 коп., з яких 27500грн. основного боргу за відвантажений на підставі укладеного між сторонами договору від 04.12.2006р. №04/12 концентрат виноградного соку, а також 9583грн. 75коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки, в межах якого той виступає покупцем, що, з метою захисту майнових прав, стало для позивача підставою ініціювання вирішення спору у судовому порядку.
Одночасно з поданим позовом позивач, керуючись ст.ст.66, 67 ГПК України, звернувся до господарського суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах заявленої до стягнення суми ( з врахуванням сплачених судових витрат), яка складає 37692грн. 58коп. на грошові кошти, які знаходяться на належному відповідачу розрахунковому рахунку №2600001030516 у ВАТ "БМ Банк", м.Київ, МФО 380913.
Суд, враховуючи те, що відповідач протягом тривалого часу не здійснює розрахунок за одержаний товар, те, що запропонований позивачем спосіб забезпечення позову є адекватним і відповідає суті позовних вимог, задовольнив зазначену заяву та ухвалою від 27.11.2009р. на підставі статей 66, 67 ГПК України вжив заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у сумі 37692 грн. 58 коп., які знаходяться на належному ТзОВ «Кам'янський завод марочних вин» розрахунковому рахунку у ВАТ «БМ Банк», м.Київ.
Позивач, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив; з клопотанням про розгляд справи без його участі до суду не звернувся. Як свідчить поштове повідомлення №3822227 ухвалу про порушення провадження у справі він отримав 01.12.2009 року.
Відповідач, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив; з клопотанням про розгляд справи без його участі до суду не звернувся, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 27.11.2009р. в частині надання витребуваних судом документів не виконав. Як свідчить поштове повідомлення №3822200 ухвалу про порушення провадження у справі він отримав 01.12.2009 року.
Враховуючи викладене, господарський суд зазначає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався. З огляду на вищевикладене суд вважає, що неприбуття в судове засідання є обраним відповідачем захистом від заявлених вимог.
Оскільки відповідачем відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд
04 грудня 2006 року приватним підприємством «Сфінкс»(позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Кам'янський завод марочних вин” (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №04/12, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити концентрат виноградного соку.
В п.2.1 договору сторони дійшли згоди про те, що кількість та ціни товару визначаються у видаткових накладних.
За умовами п.4.1 договору відповідач повинен був здійснити оплату товару на умовах 100 відсоткової передплати на підставі рахунку-фактури, в національній валюті України -гривні.
На виконання умов зазначеного договору позивачем було передано відповідачеві товар -концентрат виноградного соку на підставі товарно-транспортних накладних (а.с.13-17) на загальну суму 104000,00 грн. а саме: ТТН серії 02 АБЕ №056792 від 01.12.2006р. на суму 46704,00 грн; ТТН серії 02 АБИ №072205 від 01.11.2007р. на суму 43296,00 грн.; ТТН серії ААБ №0039177 від 28.05.2008р. на суму 14000,00 грн.; а останнім, в свою чергу, зазначений товар було отримано на підставі довіреностей (а.с.18) від 01.12.2006р. серія ЯНБ №203157 та від 28.05.2008р. серія ЯОН №364990, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на товарно-транспортних накладних, скріплених печаткою ТзОВ «Кам'янський завод марочних вин «.
В період з 13.02.2007р. по 03.07.2009р. відповідачем було сплачено позивачу частину заборгованості в сумі 76500,00 грн; а саме -13.02.2007р. -2500,00 грн., 17.10.2007р. -10000,00 грн., 13.11.2007р. -10000,00 грн., 29.12.2007р. -10000,00 грн., 05.03.2008р. -5000,00 грн., 19.06.2009р. -14000,00 грн., 06.05.2009р. -10000,00 грн., 14.07.2009р. -5000,00 грн., 03.07.2009р. -10000,00 грн.
Таким чином станом на 17.09.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 27500,00 грн.
З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивачем 17.09.2009р. за вихідним №17/09 на адресу відповідача направлено претензію з вимогою оплатити залишок заборгованості, яка останнім залишена без належного реагування та задоволення.
Враховуючи, що станом на 23.11.2009р. сума заборгованості в розмірі 27500,00 грн. відповідачем не сплачена, позивач просить суд стягнути її в примусовому порядку.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Так, майново-господарське зобов'язання як один з основних видів господарських зобов'язань виникає при здійсненні господарської діяльності, під якою слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що має цінову визначеність (стаття 3 Господарського кодексу України). Юридичним об'єктом майново-господарського зобов'язання є певна господарська дія - виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, передача майна, сплата грошей тощо або утримання від певної дії. Такому зобов'язанню відповідає активна (позитивна) поведінка зобов'язаної сторони, спрямована на виконання нею вимог управненої сторони. Матеріальним об'єктом майново-господарського зобов'язання є відповідна продукція, товари, роботи, послуги, гроші або інше майно.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Під правочином слід розуміти дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень статті 3, ч.3 статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Доказів сплати основної заборгованості за отриманий товар відповідачем не надано.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в розмірі 27500,00 грн. є обґрунтованими, документально доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 01.12.2006р. по 28.11.2008р. - неустойку у вигляді пені в сумі 9583 грн. 75 коп.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч.1 статті 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України закріплено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідальність сторін за договором поставки № 14/12 передбачена Розділом 7 договору. Так, в п.7.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
В той же час суд звертає увагу позивача на те, що положеннями чинного законодавства, а саме статтею 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Положеннями статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Така можливість стосується як загальних, так і спеціальних строків позовної давності; при цьому договір про збільшення позовної давності має бути укладений у письмовій формі.
Як свідчить договір поставки №04/12 сторони не дійшли згоди про збільшення строків позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу, пені). За таких обставин суд констатує, що вимоги позивача щодо стягнення 9583 грн. 75 коп. пені заявлені поза межами строку позовної давності, а тому відмовляє в їх задоволенні.
З огляду на вищевикладене позовні вимоги задовольняються частково в сумі 27500,00 грн.; в частині стягнення 9583 грн. 75 коп. пені суд відмовляє.
З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.
Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються, у тому числі, з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
За правилами статті 49 ГПК України, враховуючи, що даний спір доведено до вирішення у судовому порядку з вини відповідача, з останнього на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам стягуються 274 грн. 99 коп. державного мита та 175 грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
З врахуванням задоволеної суми позову, суд частково скасовує застосовані ухвалою від 27.11.2009р. заходи забезпечення позову на суму 9583грн. 75коп., тобто на суму заявленої пені, у стягненні якої позивачу відмовлено.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі наведених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 49, 68, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ Кам'янський завод марочних вин ”, Херсонська область, Бериславський район, с.Одрадокам'янка, вул.Казацька, 4, код ЄДРПОУ 34175002, р.рахунок 2600001030516 в ВАТ "БМ Банк", м.Київ, МФО 380913, на користь приватного підприємства «Сфінкс», м.Одеса, пл.Соборна, 1, кв.48, код ЄДРПОУ 32971634, р.рахунок 26006129916 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, 27500,00грн. основної заборгованості, 274 грн. 99 коп. витрат на оплату державного мита та 175 грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову в частині стягнення 9583 грн. 75 коп. пені відмовити.
4. Частково скасувати застосовані ухвалою господарського суду Херсонської області від 27.11.2009р. заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 9583грн. 75коп., які знаходяться на належному ТОВ "Кам'янський завод марочних вин" (Бериславський район, с.Одродокам'янка, код ЄДРПОУ 34175002) розрахунковому рахунку №2600001030516 у ВАТ "БМ Банк", м.Київ, МФО 380913.
Суддя Н.О. Задорожна
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України
08.01.2010р.