12 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/10/18
Одеський апеляційний господарський суд у складі судді С.В. Таран,
розглянувши заяву Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт" про відвід судді В.М. Головея від 10.07.2018 в апеляційному провадженні
за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт"
на ухвалу Господарського суду Одеської області про зупинення провадження у справі, прийняту суддею К.Ф. Погребною, 29.05.2018 о 12 год 45 хв, м. Одеса,
у справі №916/10/18
за позовом: Фонду державного майна України
до відповідачів:
- Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт";
- Затоківської селищної ради Білгород - Дністровської міської ради Одеської області;
про визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору
У січні 2018р. Фонд державного майна України звернувся з позовом до Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт" та Затоківської селищної ради Білгород - Дністровської міської ради Одеської області про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 02.06.2017 №357 та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладеного між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та Приватним підприємством "Готельний комплекс "Курорт Еліт" від 08.06.2017 за №1367.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом відкрито провадження у справі №916/10/18.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2018 у справі №916/10/18 заяву Фонду державного майна України про забезпечення позову задоволено повністю шляхом накладення арешту на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород - Дністровськй, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157.
Зазначена ухвала залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2018.
Однак постановою Верховного Суду від 14.06.2018 ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.01.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у справі №916/10/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви Фонду державного майна України про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, що розташована в Одеській області, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, № 19, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2018 провадження у справі №916/10/18 зупинено до вирішення питання про відвід судді Погребної К.Ф.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Приватне підприємство "Готельний комплекс "Курорт Еліт" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.05.2018 у справі №916/10/18 скасувати.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 справу №916/10/18 призначено до розгляду на 10.07.2018 о 12год.
10.07.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від представника Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт" надійшла заява про відвід судді Головея В.М.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2018 для розгляду заявленого відводу визначено суддю Таран С.В.
Розглянувши матеріали справи, а також доводи, викладені у заяві про відвід, суд дійшов висновку, що підстави для відводу судді Головея В.М. у справі №916/10/18 відсутні, виходячи з наступного.
Заява про відвід мотивована тим, що скасування Верховним Судом постанови Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у справі №916/10/18, одним із членів колегії суддів яких був суддя Головей В.М., унеможливлює участь цього судді у розгляді апеляційної скарги Приватного підприємства "Готельний комплекс «Курорт Еліт» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.05.2018.
Частинами першою-третьою статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Відповідно до приписів статті 36 Господарського процесуального кодексу України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (частини перша-третя, сьома, восьма, одинадцята статті 39 Господарського процесуального кодексу України).
Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами ("Ветштайн проти Швейцарії").
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення у справах "Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних ("Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення у справах "Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).
У рішенні в справі "Білуха проти України" від 09 листопада 2006 року цей Суд з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Стосовно об'єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").
Доводи, викладені заявником у заяві про відвід, не можна вважати об'єктивно обгрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість та необ'єктивність судді Головея В.М., безпосередньо та однозначно не вказують на його особисту небезсторонність чи упереджене ставлення до Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт" або особисту прихильність до інших учасників справи.
Посилання Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт" на те, що викладена суддею Головеєм В.М. правова позиція у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у даній справі свідчить про його упередженість та необ'єктивність є безпідставними, оскільки в силу частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічна думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Скасування ж Верховним Судом постанови Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у справі №916/10/18, прийнятої за участю судді Головея В.М., не є підставою для відводу судді відповідно до вимог статті 36 Господарського процесуального кодексу України та не свідчить про його упередженість або необ'єктивність.
Враховуючи те, що ґрунтовних аргументів на доведення наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Головея В.М. заявником у заяві про відвід не наведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відводу зазначеному судді.
Керуючись статтями 35, 36, 39, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд
У задоволенні заяви Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт" про відвід судді Головея В.М. у справі №916/10/18 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Таран