вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"03" липня 2018 р. Справа№ 910/1083/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Власова Ю.Л.
секретар судового засідання - Ковальчук Р.Ю.
учасники справи:
позивача Грибенюк Ю.Г.
відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форма"
на рішення Господарського суду м. Києва
від 29.03.2018
у справі № 910/1083/18 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЧКО ТРЕК СІСТЕМС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форма"
про стягнення 946 260, 01 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "БУЧКО ТРЕК СІСТЕМС" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форма" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 946 260, 01 грн, з якої 770 930, 50 грн - основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 152 733, 51 грн - пені та 22 596, 00 грн - 3 % річних.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.03.2018 у справі №910/1083/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЧКО ТРЕК СІСТЕМС" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форма" (03162, м. Київ, вул. Тулузи, буд. 10-А, ідентифікаційний код - 24733144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЧКО ТРЕК СІСТЕМС" (04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 15/3, офіс 110, ідентифікаційний код - 39784667) 770 930 (сімсот сімдесят тисяч дев'ятсот тридцять) грн 50 коп. - заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 22 098 (двадцять дві тисячі дев'яносто вісім) грн 94 коп. - 3 % річних, 90 728 (дев'яносто тисяч сімсот двадцять вісім) грн 66 коп. - пені та 13 256 (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят шість) грн 37 коп. - судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар, однак відповідач оплати поставленого товару у повному обсязі не провів.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Форма" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд прийняти апеляційну скаргу до свого провадження. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ФОРМА" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі № 910/1083/18. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі № 910/1083/18 та ухвалити нове, яким відмовити Позивачу у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Зокрема, скаржник вказував, що суд позбавив відповідача можливості у строк, передбачений для проведення підготовчого засідання, подати докази та заявити клопотання, що можуть бути подані та заявлені лише у рамках підготовчого провадження, було відмовлено відповідачу у продовженні процесуального строку на подачу зустрічного позову до позивача, та постановлено ухвалу про його повернення відповідачу, також під час розгляду справи не надано обґрунтованої оцінки та залишено без задоволення заперечення відповідача на позовну заяву, що по суті є клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форма" на рішення Господарського суду м. Києва від 29.03.2018 у справі №910/1083/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., судді Сітайло Л.Г., Буравльов С.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 07.06.2018.
04.06.2018 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити рішення Господарського м. Києва від 23.03.2018 у справі №910/1083/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
06.06.2018 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/4036/18, оскільки від результату розгляд пов'язаної справи залежить вирішення спору у суді апеляційної інстанції даної справи.
У розгляді справи 07.06.2018 було оголошено перерву до 03.07.2018. Також, в судовому засіданні судом були заслухані доводи сторін стосовно клопотання відповідача про зупинення провадження.
27.06.2018 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебування представника відповідача у відпустці.
У зв'язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2018 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форма" на рішення Господарського суду м. Києва від 29.03.2018 у справі № 910/1083/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Власов Ю.Л. Буравльов С.І.
В судове засідання, яке відбулось 03.07.2018 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився. Судом було встановлено, що всі учасники справи повідомленні належним чином.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивачів, відповідачів 1-4 та третіх осіб.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Отже, в судовому засідання, яке відбулось 03.07.2018 судом були відхилені клопотання скаржника про зупинення провадження у справі та про відкладення розгляду справи у зв'язку з наступним.
Відхиляючи клопотання скаржника про зупинення провадження у справі суд виходив з наступного.
В обґрунтування свого клопотання апелянт вказував, що в процесі розгляду справи № 910/1083/18 відповідачу (апелянту) було безпідставно відмовлено судом у прийнятті та розгляді зустрічного позову ТОВ «ФОРМА» про стягнення 180 768,87 гривень (сто вісімдесят тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 87 копійок) гривень та в клопотанні про витребування доказів у справі та роз'яснено, що відповідач не позбавлений права звертатися до суду за захистом свого порушеного права у загальному порядку. У зв'язку із чим, відповідачем було подано позовну заяву до Господарського суду м. Києва про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов 'язання по договору купівлі-продажу № 03К/ від 27.09.2016 з ТОВ «БУЧКО ТРЕК СІСТЕМС» у розмірі 180 768,87 гривень (сто вісімдесят тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 87 копійок) гривень.
Частиною 1 статті 43 ГПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У відповідності до ч. 1 ст. 46 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Колегія суддів відзначає, що наявні у справі докази у повній мірі дозволяють суду апеляційної інстанції встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом апеляційного судового розгляду щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форма" заборгованості, яка виникла на підставі договору № 03К від 27.09.2016 купівлі-продажу.
У зв'язку із наведеним клопотання про зупинення апеляційного провадження підлягає залишенню без задоволення.
Стосовно клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК У країни, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Скаржник в клопотанні вказував, що у зв'язку з перебуванням представника, уповноваженого представляти інтереси відповідача у даній справі ОСОБА_1 у відпустці, то на думку скаржника справа на може бути розглянута без участі представника відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Крім того, як визначено ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Колегія суддів відзначає, що ТОВ "Форма" є юридичною особою, а отже не було позбавлене права направити у судове засідання іншого уповноваженого представника чи представляти інтереси безепосередньо через керівника (директора).
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
27.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУЧКО ТРЕК СІСТЕМС" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форма" (далі - покупець) укладено договір № 03К купівлі-продажу товару, умовами якого передбачено, що продавець зобов'язується на умовах та в порядку, що визначені цим договором, передати покупцю товар, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, що визначені цим договором оплатити та прийняти товар.
Предметом договору купівлі-продажу є деталі верхньої будови колії, а саме: рейки, накладки, залізобетонні та дерев'яні шпали, елементи пружних рейкових скріплень КППТ-17 "ТРЕП-Ш", КППТ-17Д "ТРЕП-ШД", у кількості орієнтовно для 8,4 кілометри колії (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 3.2. договору, загальна сума договору складає загальну вартість переданого товару, відповідно підписаних додатків (специфікацій) до цього договору.
Згідно п. 4.1. договору, покупець, на підставі цього договору та відповідного рахунку-фактури, перераховує на розрахунковий рахунок продавця попередню оплату у розмірі 50 % від загальної суми вартості товару, що зазначена у відповідному додатку (специфікації) до цього договору, протягом п'яти банківських днів з моменту підписання відповідного додатку (специфікації) до цього договору.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що решта 50 % вартості товару покупець здійснює протягом п'ятнадцяти банківських днів з моменту підписання видаткової накладної на товар.
За умовами п.п. 5.1. та 5.3. договору, продавець передає покупцю товар, що є у наявності, на умовах DDP INCOTERMS-2010 протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання продавцем на свій рахунок попередньої оплати. Продавець передає покупцю товар, що має бути виготовлений, на умовах DDP INCOTERMS-2010 протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання продавцем на свій рахунок попередньої оплати.
Місцем передачі товару є: м. Київ, вул. Світлогорська 2/25 (Комбінат виробничих підприємств) - п. 5.3. договору.
Відповідно до п. 5.4. договору, при одержанні товару покупець підписує видаткові накладні та надає належним чином оформлену довіреність на прийом товарно-матеріальних цінностей від покупця.
Згідно п. 7.3. договору, у випадку порушення продавцем термінів поставки товару продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості непоставленого в строк товару, за кожен день прострочення.
Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 10.1. договору).
Специфікацією № 1, що є додатком № 2 до договору № 03К купівлі-продажу товару від 27.09.2016, сторони погодили найменування та кількість товару, що поставляється за договором, а саме: шпала з/б п/н типу Ш1-Т17 - 900 шт.; прокладка нашпальна шумознижуюча Ш - 1 800 шт.; підкладка металева - 1 800 шт.; прокладка амортизаційна підрейкова - 1 800 шт., вкладиш ізолюючий підпружний - 4 160 шт., клема пружна КПТ-7 (ТРЕП) - 4 160 шт., шпала дерев'яна просочена типу 1А - 140 шт., прокладка нашпальна шумознижуюча ШД - 280 шт., підкладка металева анкерна - 280 шт., прокладка амортизаційна підрейкова - 280 шт., шуруп колійний М24х170 - 1 120 шт., шайба пружна двовиткова М25 - 1 120 шт., ключ ручний КВК-0810 - 2 шт, загальною вартістю - 2 715 613, 92 грн.
На виконання умов договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "Форма" було перераховано позивачу попередню оплату у розмірі 1 200 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 36 від 28.09.2016.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 2 472 176, 16 грн, що підтверджується видатковими накладними № 1 від 25.11.2016, № 2 від 25.11.2016, № 3 від 25.11.2016, № 4 від 25.11.2016, № 5 від 25.11.2016, № 6 від 25.11.2016, № 7 від 25.11.2016, № 8 від 25.11.2016, № 9 від 05.12.2016, № 10 від 05.12.2016, № 11 від 05.12.2016, № 12 від 05.12.2016, № 13 від 05.12.2016, № 14 від 12.12.2016, № 15 від 15.12.2016, № 16 від 15.12.2016, № 17 від 15.12.2016, № 18 від 15.12.2016, № 19 від 20.12.2016, № 20 від 20.12.2016, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).
В позовній заяві позивачем було зазначено, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 600 000, 00 грн, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Форма" утворилась заборгованість у розмірі 672 176, 16 грн (2 472 176, 16 грн - 1 200 000,00 грн - 600 000, 00 грн).
Також, враховуючи заборгованість відповідача перед позивачем, останнім були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 152 733,51 грн - пені за загальний період з 17.12.2016 по 30.01.2018, 22 596 грн - 3 % річних за період з 17.12.2016 по 30.01.2018 та 98 754, 50 грн - інфляційних втрат за період з 17.12.2016 по 30.01.2018.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи зміст укладеного між сторонами договору № 03К купівлі-продажу товару від 27.09.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частино 1 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як вбачається з п. 4.1. договору, покупець, на підставі цього договору та відповідного рахунку-фактури, перераховує на розрахунковий рахунок продавця попередню оплату у розмірі 50 % від загальної суми вартості товару, що зазначена у відповідному додатку (специфікації) до цього договору, протягом п'яти банківських днів з моменту підписання відповідного додатку (специфікації) до цього договору.
На виконання умов договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "Форма" було перераховано позивачу попередню оплату у розмірі 1 200 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 36 від 28.09.2016.
Як було встановлено судом, позивачем було виконано свої зобов'язання за договором належним чином, а саме, поставлено відповідачеві товар на загальну суму 2 472 176,16 грн, що підтверджується видатковими накладними № 1 від 25.11.2016, № 2 від 25.11.2016, № 3 від 25.11.2016, № 4 від 25.11.2016, № 5 від 25.11.2016, № 6 від 25.11.2016, № 7 від 25.11.2016, № 8 від 25.11.2016, № 9 від 05.12.2016, № 10 від 05.12.2016, № 11 від 05.12.2016, № 12 від 05.12.2016, № 13 від 05.12.2016, № 14 від 12.12.2016, № 15 від 15.12.2016, № 16 від 15.12.2016, № 17 від 15.12.2016, № 18 від 15.12.2016, № 19 від 20.12.2016, № 20 від 20.12.2016, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
У відповідності до п. 4.2. договору, решта 50 % вартості товару покупець здійснює протягом п'ятнадцяти банківських днів з моменту підписання видаткової накладної на товар.
Однак, відповідач оплати поставленого товару у повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Форма" утворилась заборгованість у розмірі 672 176, 16 грн (2 472 176, 16 грн - 1 200 000, 00 грн - 600 000, 00 грн), тобто неоплаченими залишись видаткові накладні № 13 від 05.12.2016, № 14 від 12.12.2016, № 15 від 15.12.2016, № 16 від 15.12.2016, № 17 від 15.12.2016, № 18 від 15.12.2016, № 19 від 20.12.2016, № 20 від 20.12.2016, видаткова накладна № 12 від 05.12.2016 оплачена відповідачем частково, борг у розмірі 9 650, 59 грн.
В апеляційній скарзі відповідач зазначав, що судом не було приділено належної уваги листам № 68 від 28.11.2016 , № 75 від 02.12.2016 , № 35 від 24.02.2017 та претензії від 03.01.2017, у яких останній вказував про відсутність сертифікатів якості, відсутність маркування якості на поставленому товарі та висував претензії щодо цього.
Однак, як було встановлено судом, що зазначені листи, які були додані, не були завірені і підписані уповноваженою особою, що і не відповідає пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003" і відповідно не могли бути визнані письмовими доказами в розумінні ст. 91 ГПК, оскільки не містять підпису директора ТОВ «Форма».
Крім того, відповідно до ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Згідно ст. 222 ГК України у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, досудовий порядок врегулювання спору - право сторін вирішити наявний спір без звернення до органів судової влади, а не імперативний обов'язок, який сторони зобов'язані виконати до того, як звернутись до господарського суду із позовом.
Згідно ст. 79 ГПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а саме видаткові накладні, суд дійшов висновку, що видаткові накладні № 1 від 25.11.2016, № 2 від 25.11.2016, № 3 від 25.11.2016, № 4 від 25.11.2016, № 5 від 25.11.2016, № 6 від 25.11.2016, № 7 від 25.11.2016, № 8 від 25.11.2016, № 9 від 05.12.2016, № 10 від 05.12.2016, № 11 від 05.12.2016, № 12 від 05.12.2016, № 13 від 05.12.2016, № 14 від 12.12.2016, № 15 від 15.12.2016, № 16 від 15.12.2016, № 17 від 15.12.2016, № 18 від 15.12.2016, № 19 від 20.12.2016, № 20 від 20.12.2016 є первинними документами та підтверджують факт здійснення господарської операції.
Також, суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази відмови покупця прийняти товар, у зв'язку з невідповідністю його якості та кількості поставленого товару, при цьому видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками без зауважень та заперечень щодо асортименту, якості, кількості та вартості товару.
Як вбачається з ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Враховуючи наведені вище положення чинного законодавства України, суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та достовірних доказів повідомлення відповідачем позивача про порушення умов договору купівлі-продажу товару щодо комплектності товару, при цьому, суд відзначає що укладений сторонами договір не містить окремо визначених спеціальних умов/вимог щодо комплектності.
Виходячи зі змісту п. 4.2. договору, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений за видатковими накладними № 12 від 05.12.2016, № 13 від 05.12.2016, № 14 від 12.12.2016, № 15 від 15.12.2016, № 16 від 15.12.2016, № 17 від 15.12.2016, № 18 від 15.12.2016, № 19 від 20.12.2016, № 20 від 20.12.2016 товар протягом 15 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної на товар, тобто за видатковими накладними № 12 від 05.12.2016, № 13 від 05.12.2016 починаючи з 27.12.2016 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, за видатковою накладною № 14 від 12.12.2016 починаючи з 03.01.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, за видатковими накладними № 15 від 15.12.2016, № 16 від 15.12.2016, № 17 від 15.12.2016, № 18 від 15.12.2016 починаючи з 06.01.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, за видатковими накладними № 19 від 20.12.2016, № 20 від 20.12.2016 починаючи з 11.01.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Враховуючи викладене, та оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 03К купівлі-продажу товару від 27.09.2016, відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 770 930, 50 грн, з урахуванням індексу інфляції підлягають задоволенню.
Також, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача 152 733, 51 грн - пені за загальний період з 17.12.2016 по 30.01.2018 та 22 596 грн - 3 % річних за період з 17.12.2016 по 30.01.2018.
Згідно п. 7.3. договору, у випадку порушення продавцем термінів поставки товару продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості непоставленого в строк товару, за кожен день прострочення.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.
Отже, здійснивши перевірку розрахунку пені, судом було встановлено, що позивачем було допущено помилки у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування пені, а саме, обґрунтованою є сума пені загальному у розмірі 90 728, 66 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 27.12.2016 по 17.06.2017 на суму боргу 9 650, 59 грн, з 27.12.2016 по 27.06.2017 на суму боргу 34 231, 39 грн, з 03.01.2017 по 03.07.2017 на суму боргу 142 740, 00 грн, з 06.01.2017 по 06.07.2017 на суму боргу 74 633, 40 грн, з 06.01.2017 по 06.07.2017 на суму боргу 107 748, 65 грн, з 06.01.2017 по 06.07.2017 на суму боргу 33 714, 24 грн, з 06.01.2017 по 06.07.2017 на суму боргу 22 501, 92 грн, з 11.01.2017 по 11.07.2017 на суму боргу 143 560, 15 грн, з 11.01.2017 по 11.07.2017 на суму боргу 102 275, 40 грн, отже вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Щодо розміру втрат від інфляції суд зазначає наступне. Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, позивач просив стягнути з відповідача 22 596 грн - 3 % річних за період з 17.12.2016 по 30.01.2018.
Відповідно сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Також, судом було здійснено перевірку розрахунків 3 % річних та встановлено, що у розрахунку позивача допущені помилки у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування 3 % річних.
Отже, за підрахунком суду обґрунтованою сума 3 % річних у загальному розмірі становить 22 098, 94 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 27.12.2016 по 30.01.2018.
За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у загальному розмірі 22 098, 94 грн (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 27.12.2016 по 30.01.2018, а тому вимога в цій частині також підлягає частковому задоволенню.
Також, скаржник в апеляції вказував, що було закрито підготовче провадження незважаючи на те, що його представником було повідомлено суду про необхідність подання додаткових доказів, що може бути реалізовано лише в межах підготовчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2018 відкрито провадження у справі. У даній ухвалі суду були дотримані всі норми процесуального Закону, стосовно витребування у часників справи необхідних документів/доказів із зазначенням терміну для їх подання.
Підготовче засідання було призначене на 20.02.2018, яке було відкладено, у зв'язку з надходженням клопотання на адресу суду від відповідача, про відкладення розгляду справи. В судовому засіданні 20.02.2018 було оголошено перерву до 06.03.2018, з метою дотримання норм процесуального закону в частині дотримання прав учасників справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 166 ГПК України відповідь на відзив подається у строк, встановлений судом.
В судовому засіданні, яке відбулось 06.03.2018 були присутні представники позивача та відповідача. Як вбачається з ухвали, судом було зазначено, що у даному судовому засіданні представник відповідача подав відзив для долучення до матеріалів справи.
Враховуючи те, що судом в вищезазначеному судовому засіданні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, судом було правомірно закрите підготовче провадження, оскільки судом було надано достатньо часу для надання відповідачем витребуваних документів, та призначення справи до розгляду.
Стосовно доводів скаржника, що відповідачу було безпідставно відмовлено у продовженні процесуального строку на подачу зустрічного позову до позивача, та постановлено ухвалу про його повернення відповідачу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Крім того, як встановлено ч. 5 ст. 269 ГПК України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Отже, враховуючи те, що предметом розгляду даної справи наразі є розгляд вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЧКО ТРЕК СІСТЕМС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форма" про стягнення 946 260, 01 грн заборгованості, тому відповідач не позбавлений права на оскарження в судовому порядку ухвали суду про повернення ТОВ "Форма" зустрічної позовної заяви.
Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі №910/1083/18 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Форма".
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форма" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі №910/1083/18 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1083/18.
Повний текст постанови складено та підписано 12.07.2018.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
Ю.Л. Власов