Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
03 липня 2018 р. № 820/479/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Панченко О.В.
за участю секретаря судового засідання - Денисенко А.А.,
представника позивача - Соловьйової О.В.,
представника відповідача - Кудіна В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповіальністю "Поліпласт +" (вул. Георгіївска, б. 10,м. Харків,61010, код ЄДРПОУ31422867) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,-
Позивач - Товариство з обмеженою відповіальністю "Поліпласт +", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення №00000401402 від 18.01.2018 року;
- скасувати рішення №0000581316 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 19.01.2018 р.;
- скасувати рішення №0000591316 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.01.2018 року;
- скасувати рішення №0000571316 від 19.01.2018 року про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації;
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно податкового повідомлення-рішення №00000401402 від 18.01.2018 року контролюючим органом необґрунтовано збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток у розмірі 315450,00 гривень, штрафних санкцій у розмірі 39244,25 гривень, всього 354694,25 гривень; згідно податкового повідомлення-рішення №00000291410 від 18.01.2018р. до позивача неправомірно застосовано штрафні санкції за порушення норм, що регулюють обіг готівки у розмірі 718910,08 гривень; згідно рішення №0000581316 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 19.01.2018 р. до позивача неправомірно застосовано до позивача штраф у розмірі 170,00 грн.; згідно вимоги №0000051316 про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2018 р. визначено до сплати недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 66,35 грн.; згідно рішення №0000591316про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.01.2018 р. застосовано штрафні санкції у розмірі 3151,78 грн.; згідно рішення №0000571316 від 19.01.2018 р. про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, застосовано штрафні санкції у розмірі 255,00 грн.
Позивач вважає оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення, вимогу та рішення про застосування штрафних санкцій такими, що не відповідають приписам чинного законодавства та порушують права і законні інтереси позивача.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.
Відповідач, згідно наданого до суду відзиву, позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.
При цьому він вказав, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення є цілком законними та обґрунтованими; їх, зокрема, було прийнято з урахуванням висновків перевірки, які вказують, що позивачем було допущено низку порушень податкового законодавства, а також законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В судовому засіданні представник відповідача позов також не визнав та просив в його задоволенні відмовити у повному обсязі.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що контролюючим органом в грудні 2017 року було проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., валютного - за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом було складено акт від 26.12.2017 р. № 25468/20-40-14-02-08/31422867 (а.с. 42-81, том1), згідно висновків якого встановлено наступні порушення:
1. порушення п. 134, 135, 153.1.1 п. 153.1 ст. 153, п.п. 135.5.5 п. 1355 ст. 135, п.п. 134.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результати чого занижено податок на прибуток всього у сумі 405450,00 грн., у тому числі за 2014 рік на суму 156977,00 грн., за 2015 рік на суму 158473,00 грн., за 2016 рік на суму 90000,00 грн.;
2. порушення п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 100000,00 грн., у тому числі за грудень 2016 року у сумі 100000,00 грн.;
3. порушення п. 2.8. глави 2, п. 3.5 глави 3, п. 7.23 глави 7 "Положення про ведення
касових операцій у національній валюті України" від 15.12.2004 року № 637, в результаті чого встановлено перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у сумі 359445,04 грн.;
4. порушення ч. 1.1 ст. 7 та ч. 5 ст. 8 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: за вересень 2016р, на суму заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок своєчасно не нараховані 22% суми єдиного внеску у розмірі 15119,05 грн. та 8,41% єдиного внеску у розмірі 473,81 грн., які нараховані та відображені підприємством у листопаді 2016 року та на занижену базу вересня 2016 року не нараховані 22% єдиного внеску у сумі 66,35 грн.;
5. порушення п.4 ч.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: за серпень 2014 року несвоєчасно подано звіт "Про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб на суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";
6. неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, згідно чого відповідно до ч.11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010р. № 2464-vІ застосовуються штрафні санкції у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.
За наслідками адміністративного оскарження вимоги позивача були задоволені частково, а саме: скасовано частину донарахованих сум щодо використання послуг оренди легкового автотранспортного засобу ВМW X5s Drive 25 d/f1 в частині завищення суми витрат у рядку 2180 Звіту про фінансові результати "Інші операційні витрати" всього у сумі 500000,00 грн., у тому числі за 2016 рік в сумі 500000,00 грн., та заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість всього у сумі 100000,00 грн., у тому числі: за липень 2016 року у сумі 16667,00 грн., за серпень 2016 року у сумі 16667,00 грн., за вересень 2016 року у сумі 16667,00 грн., за жовтень 2016 року у сумі 16667,00 грн., за листопад 2016 року 16666,00 грн., за грудень 2016 року у сумі 16666,00 грн.
За результатами розгляду акту перевірки з урахуванням заперечень позивача, контролюючим органом було прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №00000401402 від 18.01.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 315450,00 гривень, штрафних санкцій у розмірі 39244,25 гривень; всього 354694,25 гривень;
- податкове повідомлення-рішення №00000291410 від 18.01.2018 р. (а.с. 34, том 1), яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення норм, що регулюють обіг готівки у розмірі 718910,08 гривень;
- рішення № 0000581316 від 19.01.2018р. (а.с. 36, том 1) про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 170,00 грн.;
- вимогу № Ю- 0000051316 про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2018 р. (а.с. 37, том 1), якою вимагається сплата недоїмки з єдиного внеску у розмірі 66,35 грн.;
- рішення № 0000591316 від 19.01.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (а.с. 38, том 1), яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 3151,78 грн.;
- рішення № 0000571316 від 19.01.2018 р. про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 255,00 грн.
Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень та необхідність прийняття оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень - рішень, вимоги та рішень, відповідач виходив з того, що податковою перевіркою було виявлено не включення позивачем до складу доходів реалізацію товарів нерезиденту ТОВ "Фотис" (Республіка Білорусь) за контрактом №21-11 від 25.11.2013 р., ВМД від 12.03.2014р. № 200433 в сумі 773193,56 грн.
При цьому відповідачем було взято до уваги, що в разі коли від нерезидента-покупця отримана передоплата дата визнання доходів - це дата переходу права власності на товар, але для обчислення величини доходу використовується валютний курс НБУ на дату отримання передоплати на поточний валютний рахунок. За даними бухгалтерського обліку позивача від нерезидента-покупця була отримана передоплата у сумі 96197,5 дол. США / 773193,56 грн.: сальдо по рах. 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» станом на 01.01.2014р. - 24 881,42 дол. США / 197877,40 грн., 10.01.2014р. - 44 432,50 дол. США / 355 148,97 грн.; 15.01.2014р. - 27545,00 дол. США/ 220167,19 грн.
Внаслідок цього контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем порушено п.п.153.1.1 п. 153.1 ст.153 Податкового кодексу України, який передбачає, що доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання, в результаті чого занижено дохід від операційної діяльності за 2014 рік у сумі 773194 грн.
Також згідно проведеної перевірки було встановлено, що позивач відповідно договору № 1 про надання поворотної фінансової допомоги від 20.02.2014 р. отримав таку допомогу в сумі 98900 грн. від ТОВ "Конкордія АРТ" і станом на 31.12.2014 р. вказана поворотна фінансова допомога залишена неповернутою на кінець звітного періоду. Повернення поворотної фінансової допомоги ТОВ "Конкордія АРТ" у сумі 98900 грн. було здійснено 11.02.2015 р. відповідно платіжних доручень: № 2185 від 11.02.2015р. у сумі 8900 грн., № 2184 від 11.02.2015 у сумі 45000 грн., № 2186 від 11.02.2015 у сумі 45000 грн.
З урахуванням наведеної обставини контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено інші доходи за 2014 рік у сумі 98900 грн.
Крім того, проведеною перевіркою було встановлено, що позивачем не було включено у Звіт про фінансові результати за 2015 рік по рядку 2000 «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» інші доходи у сумі 55627,44 грн., а саме:
- дохід від реалізації інших оборотних активів у сумі 37500 грн., що відображено у бухгалтерському обліку бухгалтерською проводкою : Дт712 Кт 791 (товарна накладна № 1 від 19.01.2015р. на загальну суму 45000 грн., у т.ч. ПДВ 7500 грн. на відвантаження прес-форми у кількості 2 шт. на адресу АТ «ВН»ТРІН-ДРУК»);
- дохід від операційної курсової різниці у сумі 7855,91 грн., що відображено у бухгалтерському обліку бухгалтерською проводкою Дт714 Кт 791;
- дохід від неопераційної курсової різниці у сумі 10271,53 грн., що відображено у бухгалтерському обліку бухгалтерською проводкою Дт744 Кт 791.
Щодо доводів відповідача про заниження витрат від здійснення діяльності, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування, він зазначав, що перевіркою встановлено облік відповідно даних бухгалтерського обліку на рахунку 231 С «Основное пр-во - синтетика» усіх витрат на виробництво, крім сировини та матеріалів, а саме: витрати на заробітну плату, відрахування з заробітної плати, енергоносії, амортизаційні відрахування та інші витрати.
При цьому позивачем у 2014 році частину витрат на виробництво у сумі 824777,36 грн. було віднесено до витрат майбутніх періодів та відображено у бухгалтерському обліку бухгалтерською проводкою: Дт 39 Кт 231-С. - 824777,36 грн.
Відповідно даних бухгалтерського обліку у підприємства позивача в нього відсутні залишки незавершеного виробництва, готової продукції. Витрати на заробітну плату, відрахування з заробітної плати, енергоносії, амортизаційні відрахування та інші витрати є витратами поточного періоду, а тому вони не підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах.
Внаслідок наведених порушень відповідач дійшов висновку про заниження витрат від здійснення діяльності, що призвело до заниження, фінансового результату до оподаткування на загальну суму 824777 грн., визначених у фінансової звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, по ряд. 02 податкової декларацій з податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 824777 грн.
Щодо порушень, які стосуються ліміту залишку готівки в касі підприємства, відповідач виходив з того, що за перевіряємий період дані касових книг підприємства позивача щодо прийняття та видачі готівкових коштів відповідають даним прибуткових та видаткових касових ордерів (типові форми відповідно КО-1 і КО-2 відповідають даним касових документів).
На момент перевірки позивачем не встановлено ліміт каси підприємства та дорівнює - 0,00грн.
У прибуткових і видаткових касових ордерах та платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях проставлені дати, номери, суми, зазначені підстави для їх виписки, в наявності підписи службових осіб і одержувачів коштів, печаток, штампів.
Так, у перевіряємому періоді здійснювалась видача готівкових коштів із каси підприємства окремим працівникам підприємства за видатковими ордерами.
Видача готівкових коштів за видатковими касовими ордерами не підтверджені підписом одержувачів коштів, а саме:
-ВКО №89від 10.112015 р., - отримувач ОСОБА_4. на суму-1038,61 грн.
- ВКО №60 від 22.072016 р, - отримувач ОСОБА_12 на суму - 2000,00 грн.
- ВКО №61 від 22.072016 р. - отримувач ОСОБА_5 на суму - 2000,00 грн.
- ВКО №6 від 22.012015 р. - отримувач ОСОБА_6 в сумі 350000,00 грн.
Також в ході перевірки було встановлено, що згідно відомості на виплату грошей № 56 за липень 2016 року відсутній підпис одержувача коштів ОСОБА_7 у сумі 2779,16 грн.;
згідно відомості на виплату грошей № 54 за червень 2016 року відсутні підписи одержувачів коштів ОСОБА_8 у сумі 332,08 грн.;
згідно відомості на виплату грошей № 2 за січень 2016 року відсутній підпис одержувача коштів ОСОБА_9 у сумі 726,02 грн.;
згідно відомості на виплату грошей № 46 за січень 2016 року відсутній підпис одержувача коштів ОСОБА_10 у сумі 579,17 грн., що є порушенням п.3.5 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004р., згідно якого для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.
З урахуванням наведених доводів було зроблено висновок про перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на суму 359445,04 грн., що є порушенням п.2.8 Положення № 637.
Щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування контролюючим органом було встановлено, що ТОВ "ПОЛІПЛАСТ+" віднесено до 38 класу професійного ризику.
Єдиний внесок у 2014-2015р. нараховувався відповідно класу професійного ризику виробництва -38 у розмірі - 37,96% , вид діяльності 22.29 «Виробництво інших виробів із пластмас».
У 2016 році єдиний внесок нараховувався за ставкою 22% (ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами внесеними Законом України від 24.12.2015р. № 909-VIII).
Перевіркою повноти відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, за ставками 37,96%, 8,41% та 22%, було встановлено порушення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, а саме:
- 21.10.2017р. позивачем надано за вересень 2016р. звіт, згідно якого загальна сума нарахувань на які нараховується єдиний внесок складає 15550,00 грн., а згідно відомостей нарахування заробітної плати за вересень 2016р. загальна сума заробітної плати складає 90208,46 грн., сума розбіжності - 74658,46 грн.
Розбіжність у сумі 74658,46 грн. відображена у Звіті по єдиному внеску за листопад 2016р., на яку нараховано 22,0% та 8,41 % єдиного внеску у сумі 15592,86 грн.
Тим самим, як визначив контролюючий орган, позивачем було занижено базу нарахування у сумі 3301,61 грн., на яку нараховано єдиний внесок у розмірі 22% у сумі 66,35.
Дані порушення призвели до заниження загальної суми нарахованої заробітної плати за вересень 2016р. у сумі 74658,46 грн.
Дані нарахування за відповідні періоди нараховані та відображені позивачем у звіті за листопад 2016р., чим порушено вимоги ч.1.1. ст.7 та ч.5 ст.8 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в зв'язку з чим, відповідно до ч.11 ст.25 вказаного Закону, нараховуються штрафні санкції у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Крім того, в ході проведеної перевірки було встановлено, що позивачем за серпень 2014р. несвоєчасно надано звіт «Про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: за серпень 2014р. строк подачі звіту - 22.09.2014р., але позивачем його подано лише 15.10.2014р., чим порушено п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Позивач згідно доводів позовної заяви стверджував, що висновки про порушення ним вимог законодавства, викладені в акті перевірки від 26.12.2017 р. №25468/20-40-14-02-08/31422867 є безпідставними.
Зокрема, щодо формування складу доходів та визначення сум податку на прибуток (порушення п.п.153.1.1 п. 153.1 ст.153 Податкового кодексу України згідно акту перевірки) позивач вказав, що мав господарські відносини з нерезидентом ТОВ «Фотис» (Республіка Білорусь) , з яким було укладено договір №25-11 від 25.11.2013р. про продаж на адресу вказаної особи товару за визначеним асортиментом. При цьому позивач зазначив, що за вказаним договором мало місце повернення товару, яке він відобразив як зменшення обсягу продажів, а у податковому обліку відобразив зменшення доходу від продажу та, відповідно, витрати, раніше відображені в податковому обліку.
Стосовно отримання поворотної фінансової допомоги від ТОВ «Конкордія АРТ» позивач вказав, що її отримано за договором №2 від 20.02.2014р. в сумі 98900,00 грн. Позивач помилково не включив до складу доходів за 2014 рік суму неповернутої фінансової допомоги від ТОВ «Конкордія АРТ» як суб'єкта господарювання, що перебував на спрощеній системі оподаткування, проте наявність помилок в бухгалтерському і податковому обліку, як зазначив позивач, не свідчить про однозначний факт завищення або заниження об'єкту оподаткування.
Щодо висновків контролюючого органу про неправомірність обчислення доходу та фінансового результату до оподаткування, що визначені правилами бухгалтерського обліку (заниження, фінансового результату до оподаткування на загальну суму 824777 грн., визначених у фінансової звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, по ряд. 02 податкової декларацій з податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 824777 грн.), позивач пояснив, що витрати в загальній сумі 824777,00 грн. були фактично понесені позивачем і ці витрати є такими, що формують саме собівартість продукції, яка виробляється ним. Витрати, які обліковуються на рахунку 39 були безпосередньо пов'язані з освоєнням нової продукції виробника, що була в плані запуску в серійне виробництво в 2015 році і не відносилися до загальновиробничих витрат поточного періоду.
Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач вказав, що дійсно ним було здійснено несвоєчасне нарахування єдиного внеску і не в повному обсязі за вересень 2016 року, проте це сталося внаслідок незаконних, як зазначає позивач, дій правоохоронних органів, які вилучили документацію підприємства і такі обставини, на його думку, виключають застосування до позивача юридичної відповідальності.
Стосовно перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства позивач зазначив, що у випадку з видачею готівки ОСОБА_6 в сумі 350000,00 грн. підпис отримувача в даному випадку у видатковому касовому ордері не є необхідним, оскільки готівка надавалася не фізичній особі «під звіт» або «для розрахунків», а була призначена для передачі банку з метою внесення на поточний рахунок підприємства, тобто отримувачем готівкових коштів фактично є сам позивач через банківську установу. В інших випадках, які перелічені в акті перевірки позивач вказав, що незважаючи на відсутність підпису осіб, які ці кошти отримували, відповідальність за пунктом 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» відповідальність позивача не настає, адже встановлений на підприємстві ліміт каси не перевищений.
Розглянувши наведені доводи сторін, суд доходить висновку, що слід погодитися з доводами та висновками відповідача про наявність з боку позивача порушень, які потягли за собою прийняття ухвалених в даній справі податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень. При цьому суд виходить з наступного.
Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Пунктами 1 та 2 статті 9 Закону України від 16.07.99р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Так, згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи (на паперових та машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості мають обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та за фактично проведеними господарськими операціями.
Відповідно до п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318: витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Згідно з п. 7 вказаного Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України».
Згідно п.п.153.1.1 п. 153.1 ст.153 Податкового кодексу України доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.
Подані позивачем до суду докази на підтвердження законності не включення до складу доходів реалізації товарів ТОВ «Фотис» з посиланням на здійснення перерахунку доходів і витрат за декларацією з податку на прибуток за 2014 рік, не узгоджуються з приписами п.п.153.1.1 п. 153.1 ст.153 Податкового кодексу України та не можуть за змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України вважатися документами для належного підтвердження даних податкового обліку і звітності.
Стосовно порушень щодо не включення позивачем до складу доходів за 2014 рік суми неповернутої фінансової допомоги, отриманої від ТОВ «Конкордія АРТ», то це порушення позивачем фактично визнано. Доводи позовної заяви про неврахування контролюючим органом сум завищення позивачем податкових зобов'язань даного висновку не спростовують.
Стосовно невірного обліку витрат позивача в сумі 822777,36 грн. на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» слід зазначити, що сторонами у справі не заперечується віднесення позивачем у 2015 році вищезазначених витрати до складу витрат та відображення їх у бухгалтерському обліку Дт 92, 79 Кт39 у сумі 824777,36 грн.
Відповідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року № 893/4186: «Рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів" призначено для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах. До витрат, облік яких ведеться на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів", відносяться витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса; оплата торгового патенту; передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо. За дебетом рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" відображається накопичення витрат майбутніх періодів, за кредитом - їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду.»
Пунктом 2 ст. З Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами та доповненнями (далі - Закон N 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 -VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України .
В зв'язку з наведеним суд зауважує, що доводи позивача про те, що в даному випадку мало місце освоєння нових виробництв та агрегатів належними доказами не підтверджено. Наданий до матеріалів справи наказ № 1-Ин від 02.01.2014р. (а.с. 174, том 1) приписує деяким працівникам підприємства позивача вчинити дії з розроблення креслення за зразком «Клапан», проте сам по собі даний наказ, як і додані позивачем калькуляції витрат майбутніх періодів, не свідчать про впровадження саме нового виробництва або агрегату, а не виробу. Так само, не свідчать про вказані обставини надані договори поставки та договір на виготовлення продукції з давальницької сировини (а.с. 55-58 том 2).
Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» судом встановлено, що доводи позовної заяви про неправомірність таких висновків зведено до того, що позивач не мав можливості здійснити відповідні нарахування вчасно в зв'язку з вилученням всієї необхідної документації правоохоронними органами.
Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивачем в обґрунтування неможливості своєчасного нарахування внеску, факт чого він визнає, надано до суду копію ухвали слідчого судді Київського районного суду від 15.09.2016р., відповідно до якої надано дозвіл на проведення обшуку з метою вилучення бухгалтерських, банківських, інших документів ТОВ «Поліпласт+», копію ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 24.10.2016р. про продовження строку звернення з клопотанням про арешт майна, а також копія листування з приводу повернення позивачу продукції, яка перебуває на відповідальному зберігання службових осіб позивача, а також носії інформації в електронній або паперовій формі. Разом з тим, надана до суду копія протоколу обшуку від 05.10.2016р. (а.с. 113-118, том2), який виконано рукописно, не дозволяє повноцінно встановити перелік документів, які було вилучено у позивача. Враховуючи, що інші надані з цього приводу докази лише вказують на можливість вчинення дій з вилучення документації позивача, конкретний перелік вилучених документів, а також взаємозв'язок такого вилучення з неможливістю своєчасного нарахування єдиного внеску судом не встановлено.
Щодо перевищення ліміту готівки в касі підприємства позивача слід зазначити, що згідно п.3.5 згаданого вище Положення № 637 для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.
При цьому сторони у справі не заперечують, що підписи осіб - одержувачів коштів за спірними видатковими касовими ордерами відсутні.
В зв'язку з наведеним суд вважає непереконливими доводи позовної заяви про те, що сума 350 000,00 грн. за ВКО № 6 від 22.01.2015р. фактично була призначена не особі, яка їх отримала, а самому підприємству позивача. Суд вказує, що позивач посилається на те, що вказана сума в подальшому була внесена ОСОБА_6 та ОСОБА_11 в якості засновників підприємства як безвідсоткова фінансова допомога. Проте в такому випадку позивачем не надано пояснень яким чином належні підприємству готівкові кошти були видані фізичним особам для внесення (повернення) їх в подальшому самому підприємству в якості допомоги. Розумної та обґрунтованої причини вчинення цих дій суд в обсязі наданих доказів не вбачає.
В зв'язку з наведеним суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржувані в даній справі рішення, суд доходить висновку про дотримання при їх прийнятті суб'єктом владних повноважень приписів чинного законодавства та належне врахування дійсних обставин справи.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належними та допустимими доказами довів законність свого рішення з урахуванням приписів ч. 2 ст. 77 КАС України. Доводи позовної заяви вказані висновки не спростовують.
Щодо вимог позивача по відшкодування витрат на професійну правову допомогу в сумі 27500,00 грн.та повернення судового збору за подання позову до суду в сумі 16158,70 грн., суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків, надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Також суд зазначає, що ст.139 КАС України чітко не встановлені норми, які б передбачали розподіл судових витрат у разі відмови у задоволенні позовних вимог, а саме відшкодування витрат позивачу на професійну правову допомогу. Отже, враховуючи викладене, суд зазначає, що немає обґрунтованих підстав для задоволення вимог позивача та відшкодування судових витрат з бюджетних асигнувань відповідача.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити.
Керуючись ст. ст. 1,2, 6,7,19, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповіальністю "Поліпласт +" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення, - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 12 липня 2018 року.
Суддя О.В. Панченко