Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 липня 2018 р. № 820/3546/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Заічко О.В.
при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,
за участі: представника позивача - Акопян М.О.,
представника відповідача - Бабича Ю.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд, з урахуванням уточнень: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000881412 від 29.11.2017 р., № 0000891412 від 29.11.2017 р., № 0000901412 від 29.11.2017 р .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки перевірки, на підставі яких були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях та спростовуються наявними у нього первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які, в свою чергу, свідчать про реальне здійснення спірних господарських операцій. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву, просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду доводів наданого суду відзиву на позов в контексті того, що матеріали податкової інформації щодо контрагентів позивача (ТОВ «Топ Стрім Трейд», ТОВ «Індіго Фінанс»), та надані до перевірки документи, свідчать про нереальність господарських операцій. Крім того, представник відповідача посилався на те, що надані позивачем акти приймання виконаних будівельних робіт, рахунки-фактури та товарно-транспортні накладні складені з порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки в актах відсутні: дата підписання, печатки, розшифрування підписів сторін.
У свою чергу, представником позивача у відповіді на відзив щодо нереальності господарських операцій з ТОВ «Топ Стрім Трейд» та ТОВ «Індіго Фінанс» зазначено, що такі документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях, а посилання контролюючого органу на податкову інформацію та перевірку щодо інших юридичних осіб, як на підставу для встановлення його порушень, на думку представника позивача, є безпідставними та необґрунтованими. Також позивачем було вказано, що наявність недоліків в актах приймання виконаних будівельних робіт, рахунках-фактурах та товарно-транспортних накладних не може спростувати документального підтвердження господарських операцій в цілому, у тому числі, за наявності інших первинних документів, які повністю підтверджують факт виконання підрядних робіт та поставки товарів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління ДФС у Харківській області №6156 від 27.10.2017р. фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Торговий дім «Главмаш» (далі - ТОВ «ТД «Главмаш», податковий номер 32759608) з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «Топ Стрім Трейд» (податковий номер 40921310) за грудень 2016 року, ТОВ «Індіго Фінанс» (податковий номер 39854964) за червень-серпень 2016 року, та подальшої реалізації або виконання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг).
За результатами вказаної вище перевірки, був складений акт перевірки № 18961/20-40-14-12-11/32759608 від 09.11.2017р. ( т.1 а.с.23-38).
Відповідно до висновків акту № 18961/20-40-14-12-11/32759608 від 09.11.2017р. перевіркою встановлені наступні порушення:
1. завищення податкового кредиту на загальну суму 748601 грн., у тому числі, за червень 2016 року у сумі 13816 грн., за липень 2016 року у сумі 299161 грн., серпень 2016 року у сумі 189891 грн., за грудень 2016 року у сумі 245733 грн., чим порушено пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України;
2. завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 38 956 грн. за грудень 2016 року, чим порушено пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України;
3. заниження суми податку на додану вартість до сплати на суму 709645 грн., у тому числі, за червень 2016 року на суму 13816 грн., за липень 2016 року на суму 299161 грн., за серпень 2016 року на суму 189891 грн., за грудень 2016 року на суму 206777 грн., чим порушено пп. «а» п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України;
4. п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України - не надано документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Позивачем було подано заперечення на акт перевірки ( т.1 а.с.39-40).
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, 29.11.2017р. Головне управління ДФС у Харківській області склало податкові повідомлення-рішення: № 0000881412 на загальну суму 887 056,25 грн., № 0000891412 на суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 38956,00 грн., № 0000901412 на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 510,00 грн. (т.1 а.с.20-22).
Позивач, не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся до суду за їх оскарженням.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, стали висновки про безпідставне віднесення у перевіряємих періодах ТОВ «ТД «Главмаш» до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Топ Стрім Трейд» та ТОВ «Індіго Фінанс» за відсутності факту реального здійснення цих господарських операцій при наявності матеріалів податкової інформації інших контролюючих органів щодо контрагента позивача та його постачальників.
По суті позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (згідно із Законом N 1724-VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом N 1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення).
З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (згідно із Законом N 1724-VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом N 1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції).
Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції до внесення змін згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; (після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016) -а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції до внесення змін згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду; (після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Перевіряючи спірні податкові повідомлення - рішення на предмет їхньої відповідності положенням ч.2 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальність «Топ Стрім Трейд» (40921310) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс» (39854964).
Між позивачем та ТОВ «ТОП СТРІМ ТРЕЙД» 02 грудня 2016 року укладено Договір підряду № 02/12-16. Згідно з пунктів договору ТОВ «ТОП СТРІМ ТРЕЙД» (далі - підрядник) повинно було виконати роботи з капітального ремонту складу, розташованого за адресою Харківська область, смт. Андріївка. Термін виконання з 02 грудня 2016 року по 19 грудня 2016 року. Загальна вартість робіт склала 1 474 400,00 (один мільйон чотириста сімдесят чотири тисячі чотириста) гривень. Додатково сторони підписали к Договору підряду довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати. Дата складання - 16.12.2016 року. Склад, розташований за адресою Харківська область, смт. Андріївка, загальною площею 50 м.кв., був орендований позивачем за Договором оренди складу № 01/01 від 01.03.2016 року, орендодавець - ОСОБА_3 ( т.1 а.с. 41-45)
За фактом виконання робіт сторонами були підписані наступні документі ( т.1 а.с.49-103):
- 14 грудня 2016 року підписаний Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року на загальну суму 298 800,00 гривень, до якого додаються документи: «Договірна ціна», «Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1», «Підсумкова відомість ресурсів», «Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1»;
-14 грудня 2016 року підписаний Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року на загальну суму 296 400,00 гривень, до якого додаються документи: «Договірна ціна», «Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1», «Підсумкова відомість ресурсів», «Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1»;
- 15 грудня 2016 року підписаний Акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року на загальну суму 294 000,00 гривень, до якого додаються документи: «Договірна ціна», «Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1», «Підсумкова відомість ресурсів», «Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1»;
- 16 грудня 2016 року підписаний Акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року на загальну суму 278 200,00 гривень, до якого додаються документи: «Договірна ціна», «Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1», «Підсумкова відомість ресурсів», «Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1»;
- 16 грудня 2016 року підписаний Акт № 5 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року на загальну суму 100 000,00 гривень, до якого додаються документи: «Договірна ціна», «Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1», «Підсумкова відомість ресурсів», «Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1»;
- 16 грудня 2016 року підписаний Акт № 6 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року на загальну суму 207 000,00 гривень, до якого додаються документи: «Договірна ціна», «Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1», «Підсумкова відомість ресурсів», «Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1».
Оплата була виконана у повному обсязі згідно платіжного доручення № 682 від 27.12.2016 року на суму 174 400,00 гривень, платіжного доручення № 16 від 16.01.2017 року на суму 250000,00 гривень, платіжного доручення № 14 від 16.01.2017 року на суму 250000,00 гривень, платіжного доручення № 18 від 16.01.2017 року на суму 250000,00 гривень, платіжного доручення № 17 від 16.01.2017 року на суму 250000,00 гривень, платіжного доручення № 24 від 19.01.2017 року на суму 300000,00 гривень (т.1 а.с.46-48).
Між позивачем та ТОВ «ІНДІГО ФІНАНС» 01 червня 2016 року укладено Договір поставки № 25/06, згідно якого позивачем було придбано будівельні матеріали, а саме: 03 червня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-0000068 (рахунок-фактура № СФ-000045) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 5893,20 грн; 29 червня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-0000063 (рахунок-фактура № СФ-000046) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 75597,8- грн.; 03 липня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-039 (рахунок-фактура № СФ-044) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 18443,81 грн.; 04 липня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-040 (рахунок-фактура № СФ-042) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 45508,84 грн.; 04 липня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-041 (рахунок-фактура № СФ-043) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 12966,30 грн.; 04 липня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-042 (рахунок-фактура № СФ-045) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 93474,20 грн.; 10 липня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-059 (рахунок-фактура № СФ-051) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 14941,14 грн.; 10 липня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-058 (рахунок-фактура № СФ-052) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 14054,30 грн.; 14 липня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-043 (рахунок-фактура № СФ-046) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 97489,62 грн.; 14 липня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-045 (рахунок-фактура № СФ-047) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 84408,50 грн.; 15 липня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-046 (рахунок-фактура № СФ-048) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 113259,38 грн.;15 липня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-047 (рахунок-фактура № СФ-049) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 95804,76 грн.; 22 липня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-060 (рахунок-фактура № СФ-053) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 909780,43 грн.; 22 липня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-061 (рахунок-фактура № СФ-054) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 294836,40 грн.; 09 серпня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-048 (рахунок-фактура № СФ-061) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 139065,26 грн.;10 серпня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-050 (рахунок-фактура № СФ-059) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 74082,23 грн.; 11 серпня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-051 (рахунок-фактура № СФ-056) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 21331,96 грн.; 10 серпня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-049 (рахунок-фактура № СФ-057) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 16667,38 грн.;11 серпня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-052 (рахунок-фактура № СФ-058) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 76792,69 грн.; 11 серпня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-053 (рахунок-фактура № СФ-060) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 46105,82 грн.; 25 серпня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-054 (рахунок-фактура № СФ-062) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 49486,40 грн.; 25 серпня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-055 (рахунок-фактура № СФ-063) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 390097,69 грн.; 25 серпня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-056 (рахунок-фактура № СФ-064) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 86423,44 грн.; 25 серпня 2016 року на підставі видаткової накладної № РН-057 (рахунок-фактура № СФ-065) було придбано товару на загальну вартість з ПДВ 239293,98 грн. ( т.1 а.с.104-108,110,112,114,116,118,120,123,126,128,130,132,134,136,138,140,142,144,147,149,151,153).
Сплата за придбаний товар відбулася на підставі платіжних доручень № 279 від 30.06.2016 року на суму 500000,00 гривень, № 287 від 30.06.2016 року на суму 179000,00 гривень, № 292 від 04.07.2016 року на суму 190000,00 гривень, № 291 від 04.07.2016 року на суму 190000,00 гривень, № 316 від 14.07.2016 року на суму 270000,00 гривень, № 337 від 18.07.2016 року на суму 100000,00 гривень, № 336 від 18.07.2016 року на суму 200000,00 гривень, № 335 від 18.07.2016 року на суму 250000,00 гривень, № 356 від 21.07.2016 року на суму 141763,00 гривень, № 358 від 26.07.2016 року на суму 57500,00 гривень, № 370 від 01.08.2016 року на суму 71000,00 гривень, № 396 від 26.08.2016 року на суму 342000,00 гривень, № 438 від 30.08.2016 року на суму 487000,00 гривень, № 446 від 30.08.2016 року на суму 130000,00 гривень, № 459 від 06.09.2016 року на суму 104450,00 гривень, № 458 від 06.09.2016 року на суму 200000,00 гривень, № 161 від 15.09.2016 року на суму 195103,15 гривень ( т.1 а.с.155-164).
Придбаний товар було доставлено автомобільним транспортом зі складу постачальника (автомобільний перевізник ТОВ "Стройтрансавто"), товарно-транспортними накладними ( т.1 а.с.109,111,113,115,117,119,121-122,124,127,129,131,133,135,137,139,141, 143,145-146,148,150,152,154).
У подальшому придбаний товар позивачем був використаний у будівельних роботах за договорами підряду у контрагентів Комунальний заклад «Балаклійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів», Савинська селищна рада, Комунальний заклад «Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості», Комунальний заклад «Харківська обласна станція юних туристів» Харківської обласної ради, Комунальний заклад «Обласна спеціалізована школа-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Обдарованість» Харківської обласної ради, Управління економічного розвитку Первомайської районної державної адміністрації, Комунальне підприємство «Харківводоканал», ТОВ УНВЦ "Охорона праці", Миколаївська сільська рада, а також, придбаний товар був реалізований ТОВ «СтройТрансАвто».
Відповідні докази подальшої реалізації придбаного позивачем у ТОВ «ІНДІГО ФІНАНС» товару містяться в матеріалах справи ( т.1 а.с. 165-233, т.2 а.с. 1-170).
Оцінивши зазначені укладені між позивачем та ТОВ «Топ Стрім Трейд», ТОВ «Індіго Фінанс» за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.
Отже, такі визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Доказів повернення коштів до контрагента позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнається судом належним та допустимим доказом реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.
Оглянуті судом первинні документи не мають значних дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договором, укладеним з контрагентом іншого результату, ніж виконання підрядних робіт, поставки товару та отримання прибутку.
Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ «ТД «Главмаш», наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки контролюючого органу щодо нереальності господарської операції між позивачем та зазначеними контрагентами ґрунтуються, зокрема, на результатах опрацьованої зібраної податкової інформації щодо ТОВ «Топ Стрім Трейд» та ТОВ «Індіго Фінанс» ( т.1 а.с.189-191,194-198), однак, суд не може брати до уваги зазначену інформацію в підтвердження нереальності господарської операції, оскільки така містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагента позивача та його постачальників, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.
Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено. Крім того, чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України. Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.
Також, суд зазначає, що, у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Жодних зауважень щодо відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних по операціям ТОВ «ТД «Главмаш» з ТОВ «Топ Стрім Трейд» та ТОВ «Індіго Фінанс», а також відсутність первинних документів за цими господарськими операціями, в акті перевірки не має та не висловлювалось у судовому засіданні представником відповідача.
Отже, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу щодо обставин нереальності господарської операції, оскільки такі ґрунтуються виключно на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати такі обставини.
На підставі вищевикладеного, висновок відповідача стосовно завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Топ Стрім Трейд» та ТОВ «Індіго Фінанс» спростовується наведеними нормами податкового законодавства.
Стосовно посилань відповідача на виявлені помилки в товарно-транспортних накладних щодо відсутності реєстраційного номеру автомобіля, номеру посвідчення водія, реквізитів «пункт навантаження» та «пункт розвантаження», суд зазначає, що відповідно до Роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.
Разом з тим, відсутність в товарно-транспортних накладних інформації про пункт навантаження за наявності інших даних, які ідентифікують автомобіль та інше, та за наявності первинних документів (видаткових накладних, рахунків, платіжних доручень та інших), які підтверджують факт транспортування та поставки товарів, не свідчить про порушення позивачем податкового законодавства.
Щодо решти тверджень відповідача про певні недоліки в первинних документів, суд зазначає, що зазначене не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Господарські операції позивача з його контрагентом підтверджуються наведеними вище документами первинного бухгалтерського обліку, які також досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки позивача, та підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача.
Щодо зв'язку між господарськими операціями ТОВ «ТД «Главмаш» та кримінальними провадженнями контрагентів ( т.1 а.с.185-186, 192-193).
Відповідачем надано до суду копію Вироку Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/33900/17-к від 17.08.2017 року (далі - Вирок) відносно ТОВ «Топ Стрім Трейд». Дослідивши наданий Вирок суд дійшов висновку про те, що в тексті Вироку не має жодного посилання на підписаний позивачем з ТОВ «Топ Стрім Трейд» договір підряду та встановлення протиправності дій позивача або недійсності Договору підряду № 02/12-16 від 02.12.2016 року.
Щодо наданої відповідачем Ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 23.03.2017 року. Дана Ухвала суду була дійсна виключно один місяць та була прийнята слідчим суддею за клопотанням ст. слідчого з ОВС СУФР Офісу ВПП ДФС, в якому ст. слідчий просив суд надати тимчасовий доступ та вилучення у ПАТ «ДЕРЖАВНИЙ ОСОБА_2 УКРАЇНИ» оригіналів документів, які стосуються поточних рахунків ТОВ «Індіго Фінанс». На момент проведення перевірки, дана Ухвала суду вже була недійсна. Інших документів (Ухвал або Вироків), які б підтверджували протизаконну діяльність ТОВ «Індіго Фінанс», відповідач не надав. Посадові особи ТОВ «Індіго Фінанс» до кримінальної відповідальності не притягнуті. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено відсутність будь-якого правового зв'язку між господарськими операціям ТОВ «ТД «Главмаш» та досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, яке вказане у вищезазначеній Ухвалі.
Крім того, під час розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів щодо наявності вироку суду у кримінальній справі відносно контрагентів позивача, згідно якого можливо було б прослідкувати причинно-наслідковий зв'язок між вчиненими кримінальними правопорушеннями контрагентів та діяльністю позивача в частині виконання вимог податкового законодавства України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для застосування органами правосуддя. Так, Європейській суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Виходячи з вищевказаного, суд вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі, - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно позивача податкових повідомлень-рішень № 0000881412 від 29.11.2017 р., № 0000891412 від 29.11.2017 р., № 0000901412 від 29.11.2017 р.
Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ" (вул. Василя Мельникова, буд. 9/3, кв. 4,м. Харків,61082, код ЄДРПОУ32759608) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська,46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 0000881412 від 29.11.2017 р., № 0000891412 від 29.11.2017 р., № 0000901412 від 29.11.2017 р., які винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ".
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ" (вул. Василя Мельникова, буд. 9/3, кв. 4,м. Харків,61082, код ЄДРПОУ32759608) у розмірі 13897,83 грн. ( тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто сім гривень 83 копійки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 12 липня 2018 року.
Суддя Заічко О.В.