11 липня 2018 року м. Рівне №817/1048/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача: представник Форет Майя Сергіївна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.02. 2018 року № 35083-50, № 35084-50, № 35085-50, № 35086-50, № 35087-50, № 35088-50 та № 35089-50 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки по об'єктах нежитлової нерухомості на загальну суму 39057,60 грн.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення не базуються на нормах чинного законодавства України та фактичних матеріалах справи. Вказав, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником, а будівлі, які йому належать на праві приватної власності, використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Таким чином, зазначив, що вказані об'єкти нежитлової нерухомості відповідно до абзацу ж) пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, а тому податкові повідомлення-рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню.
Від відповідача 04.05.2018 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги заперечив повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що за фізичною особою ОСОБА_1 обліковуються нежитлові приміщення, які є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, оскільки дані будівлі використовуються сільськогосподарським товаровиробником Фермерським господарством «АВМ-С», а не позивачем, який не є сільськогосподарським товаровиробником.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 29.05.2018 ОСОБА_1 належить на праві власності адмінбудівля, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1, Березнівського району, Рівненської області, загальною площею 385,3 кв. м., будівля зерноскладу, що розміщена за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 1024,0 кв. м., будівля корівника, що розміщена за адресою: АДРЕСА_3, Березнівського району, Рівненської області, загальною площею 587,0 кв. м., будівля автовагової, що розміщена за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 58,6 кв. м., будівля зерноскладу, що розміщена за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 90,0 кв. м. (а.с. 60-75).
Вказані обставини також підтверджено копіями технічних паспортів на дані будівлі (а.с. 30-38).
У лютому 2018 року Головне управління ДФС у Рівненській області згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями, далі - ПК України), прийняло податкові повідомлення-рішення від 22.02. 2018 року № 35083-50, № 35084-50, № 35085-50, № 35086-50, № 35087-50, № 35088-50 та № 35089-50, згідно з якими визначило позивачу грошове зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" на загальну суму 39057,60 грн. за 2017 рік (а.с. 12-18).
Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 6.3 ст. 6 Податкового кодексу України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
Згідно з п. 7.3 ст. 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким була викладена в новій редакції стаття 266 Податкового кодексу України - "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".
Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з абзацом 2 підпункту ґ) пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України).
Приписами пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
З системного аналізу зазначених норм права суд дійшов висновку, що у разі наявності об'єкта оподаткування з податку на нерухоме майно, платник податку, зобов'язаний сплатити суму податку обчисленого контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Разом з тим, відповідно до абзацу ж) пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Абзацом 11 ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» № 2238-ІІІ від 18.01.2001 передбачено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Так, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 24.04.2009 ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 2,28 га на території Великопільської сільської ради Березнівського району Рівненської області з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» (а.с. 19).
Крім того, у ході судового засідання ОСОБА_1 повідомив, що протягом 2017 року займався вирощуванням та реалізацією свиней. Вказана обставина підтверджена копіями реєстраційних свідоцтв свиней IS 02725746 від 25.01.2017, IS 02725747 від 25.01.2017, IS 02725746 від 25.01.2017, IS 02725748 від 05.06.2017, IS 02725749 від 05.06.2017, IS 02725750 від 05.06.2017, IS 02725751 від 05.06.2017 (а.с. 81-83).
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, тобто є сільськогосподарським товаровиробником.
Разом з тим, судом встановлено, що цільове призначення будівель, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1, є використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, оскільки об'єкти нежитлової нерухомості були частинами пайового фонду КСП «Україна», яке використовувало їх сільськогосподарській діяльності. Вказані обставини підтверджено рішеннями Березнівського районного суду Рівненської області від 20.05.2008 у справі № 2-499-2008 та від 23.12.2008 у справі № 2-1022-2008 (а.с. 28, 29).
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Також, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, зазначені вище будівлі, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1, відносяться до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127), клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271), який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником, а будівлі, які належать йому на праві приватної власності, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно.
Оскільки, у даному випадку, судом встановлено відсутність об'єкта оподаткування податком на нерухоме майно, то дії контролюючого органу щодо визначення суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно для ОСОБА_1 не відповідають чинному законодавству, а податкові повідомлення-рішення від 22.02. 2018 року № 35083-50, № 35084-50, № 35085-50, № 35086-50, № 35087-50, № 35088-50 та № 35089-50 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки по об'єктах нежитлової нерухомості на загальну суму 39057,60 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.
Твердження відповідача щодо використання об'єктів нежитлової нерухомості, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1, сільськогосподарським товаровиробником Фермерським господарством «АВМ-С» у сільськогосподарській діяльності, що позбавляє права позивача використовувати до зазначених об'єктів положення абзацу ж) пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, відхиляється судом, оскільки не позбавляє статусу сільськогосподарського товаровиробника ОСОБА_1 та не спростовує використання будівель у сільськогосподарській діяльності.
Також суд відхиляє твердження відповідача щодо обґрунтувань визначення сільськогосподарського товаровиробника пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, оскільки вказана норма застосовується для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу, а не при визначенні суми грошового зобов'язання контролюючим органом.
Крім того, у даному випадку, суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського Суду з прав людини. Так, зокрема, рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Сєрков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Крім того, відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Отже, з огляду на вищенаведені положення норм чинного законодавства та практику Європейського Суду з прав людини, суд дійшов висновку про те, що у позивача не виникло у 2017 році обов'язку по сплаті податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки, оскільки у позивача відсутній об'єкт оподаткування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то адміністративний позов слід задовольнити повністю.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи наведене вище, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. сплачених згідно квитанцій № 0.0.1008999971.1 від 12.04. 2018 року (а.с. 2).
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальнї служби у Рівненській області № 35083-50, № 35084-50, № 35085-50, № 35086-50, № 35087-50, № 35088-50 та № 35089-50 від 22.02.2018.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_6) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненської області, 33023) судові витрати на суму 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 12 липня 2018 року.
Суддя Зозуля Д.П.