25 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/673/17
Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,
при секретарі Жигайлової О.Е.
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державної судової адміністрації України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року, ухвалену у відкритому судовому засіданні об 11:03 год. в м. Миколаєві, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, треті особи - Державна казначейська служба України, Державна судова адміністрація України про зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2017 року позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просили зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити перерахунок заробітної плати секретарям Снігурівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в повному обсязі з урахуванням премій, встановлених щомісячно відповідними наказами керівника апарату Снігурівського районного суду Миколаївської області та усіх надбавок, що нараховуються залежно від розміру посадового окладу: за період з 26.10.2014 р. по 28.03.2015 р. включно відповідно до абз.2 ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про прокуратуру»), за період з 29.03.2015 р. по 08.09.2015 р. включно відповідно до абз.2 ч.1 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»), за період 09.09.2015 р. по 31.12.2015 р. виходячи з посадового окладу - 0,3 від місячного посадового окладу судді місцевого суду без 50-відсоткового зменшення, з врахуванням фактично виплаченої заробітної плати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період з 26.10.14 по 08.09.15 відповідач сплачував їм заробітну плату з обрахунку посадового окладу 1218 гривень, а з 09.09.15 по 31.12.2015 р. з обрахунку посадового окладу 2067 гривень, що. На думку позивачів, не відповідає законодавству про оплату праці працівників апарату судів, а саме: абз.2 ч.1 ст.144 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» та абз.2 ч.1 ст.147 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд». Позивачі зазначають, що посадовий оклад секретаря суду мав би складати з 09.09.2015 року - 4134,00 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року позов задоволено частково. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Велика Морська, 41, м. Миколаїв, 54030, код 26299835) здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 (вул. Чайковського, 79, м. Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57300, код НОМЕР_1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 57300, код НОМЕР_2), ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, 57300, код НОМЕР_3) та виплатити заробітну плату за період з 26 жовтня 2014 р. до 28 березня 2015 р. відповідно до вимог ст. 144 ч. 1 абз. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26 жовтня 2014 р. відповідно до Закону України "Про прокуратуру") та за період з 29 березня 2015 р. до 8 вересня 2015 р. відповідно до вимог ст. 147 ч. 1 абз. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 29 березня 2015 р. відповідно до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"), з урахуванням всіх обов'язкових надбавок і виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу. У позовній вимозі про зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Велика Морська, 41, м. Миколаїв, 54030, код 26299835) здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 (вул. Чайковського, 79, м. Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57300, код НОМЕР_1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 57300, код НОМЕР_2), ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, 57300, код НОМЕР_3) за період з 9 вересня 2015 р. до 31 грудня 2015 р. виходячи з посадового окладу 0,3 від місячного посадового окладу судді місцевого суду без 50-відсоткового зменшення, з урахуванням фактично виплаченої заробітної плати, відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державна судова адміністрація України надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просять задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, якмм відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог. Доводами апеляційної скарги зазначено, що, на думку апелянтів, з 26 жовтня 2014 року за працівниками апарату судів було визнано право на посадові оклади у нових (підвищених) розмірах. Водночас у Державному бюджеті України були відсутні кошти на фінансування посадових окладів у таких розмірах; правові акти, видані на виконання Державного бюджету (кошториси, щомісячні розписи видатків тощо) не передбачали фінансового механізму реалізації згаданого права. Урядом з метою приведення у відповідність із Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» відповідні зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 внесено не було. На думку апелянтів вказане свідчить про відсутність на час виникнення спірних правовідносин механізму реалізації положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ «Про прокуратуру» та абзацу другого частини першої статті статті 147 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-УІП «Про забезпечення права на справедливий суд».
Відзивів на апеляційну скаргу позивачами та третьою особою - Державною казначейською службою України не надано.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1Ю.з 16.05.2012 р., ОСОБА_2 з 23.09.2013 р., ОСОБА_3 з 21.05.2008 р. по теперішній час працюють в Снігурівському районному суді Миколаївської області на посадах секретарів суду, на той час мали 11 ранг державного службовця та відповідно до п.п.5 “б” п.1 розпорядження Кабінету Міністрів України “Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців” №88-р від 24.02.03 є державним службовцем 6 категорії.
Протягом періоду з 26.10.14 по 08.09.15 відповідачем нараховувалась та виплачувалась позивачам заробітна плата за посадовим окладом 1218 гривень, а з 09.09.15 по 31.12.15 за посадовим окладом 2067 гривень.
Під час визначення розміру посадового окладу позивачу, відповідач в період 26.10.14 по 08.09.15 керувався постановою Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.06 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів” та № 482 від 20.05.09 “Деякі питання оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету” на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати -1218 гривень.
З 09.09.15 відповідач, при визначення посадового окладу позивача, керувався постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” №644 від 02.09.15, якою посадовий оклад судового розпорядника місцевого загального суду визначено в розмірі 50% від 30% посадового окладу судді - 2067 гривень (1378/100*30=4134/100*50=2067).
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки в період з 26.10.14 до 08.09.15 існували чіткі норми ч.1 статті 144 та ч.1 ст.147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (в різних редакціях) про визначення розміру посадового окладу позивача в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, це право повинно бути захищено шляхом зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату позивачу за цей період з урахуванням всіх обов'язкових відповідно до чинного законодавства надбавок та виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу. Щодо періоду з 09.09.15 по 31.12.15 р. суд першої інстанції дійшов висновку, що в цій частині належить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки Кабінет Міністрів України відповідно до Закону мав право встановити посадовий оклад на 2015 рік в іншому розмірі, але скористався цим правом лише з 09.09.15, саме з цього моменту необхідно застосовувати розмір посадового окладу передбачений постановою №644 “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України”, тобто ? від 30% посадового окладу судді місцевого суду.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон № 1697-VII, яким внесено зміни до статті 144 Закону № 2453-VІ, зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ.
З 28 березня 2015 року Законом № 192-VІІІ затверджено нову редакцію Закону № 2453-VІ, статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).
За правилами статті 142 Закону № 2453-VІ (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, Державна судова адміністрація України. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143 Закону № 2453-VІ). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону № 2453-VІ у редакції з 28 березня 2015 року.
З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року № 80-VIII (далі - Закон № 80-VIII) визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою № 268, зокрема, Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року.
Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІобов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Таким чином, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16 січня 2014 року № 179-VII та № 80-VIII видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144Закону № 2453-VІ, частини першої статті 147 Закону № 2453-VІ (у редакції з 28 березня 2015 року) не передбачено, відповідач як головний розпорядник бюджетних коштів не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Що стосується вимог позивача про нарахування заробітної плати у період з 9 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року без 50-відсоткового зменшення, то додатком 47 до постанови № 268 в редакції, чинній з 9 вересня 2015 року, схема посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів була приведена у відповідність до абзацу другого частини першої статті 147 Закону № 2453-VІ, але з приміткою, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення; інші ж виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду, а тому позов у цій частині також задоволенню не підлягає.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року по справі № 814/1065/16.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач жодних порушень законодавства не вчинив, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державної судової адміністрації України - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відмовити.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 27.06.2018 року та направлено до ЄДРСР 11.07.2018 року у зв'язку зі святковими днями та перебуванням головуючої судді у відрядженні і відпустці.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: А.Г. Федусик