26 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/23145/17
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Кравчук Т.С.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача - ОСОБА_1
суддів - Семенюк Г.В.
- ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_2 адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 29 січня 2018 року прийнятим за правилами загального позовного провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій противоправними та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2017 року ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо обмеження призначеної та перерахованої йому пенсії максимальним розміром у 10740 гривень, та зобов'язання ГУПФ України в Одеській області здійснювати виплату призначеної та перерахованої позивачу пенсії без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 20 грудня 2016 року по день проведення доплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем в листопаді 2017 року було проведено перерахунок пенсії позивача, та сплачено пенсію за період з 11 листопада 2016 року по теперішній час з обмеженням її максимальним розміром внаслідок безпідставного застосування вимог ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року (далі - Закон № 1774-VIII) та частини 1 статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI) із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 22 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 залишені без розгляду у період з 20 грудня 2016 року по 07 червня 2017 року.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 29 січня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з вказаною рішенням ГУПФ України в Одеській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим апелянт просив скасувати оскаржувану рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Окрім того скаржник зазначає, що правових підстав для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ, немає.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року апеляційну скаргу ГУПФ України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 29 січня 2018 року залишено без руху.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою ГУПФ України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 29 січня 2018 року залишено без руху.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Обставини справи.
ОСОБА_3 перебуває на обліку в ГУПФ України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності.
Відповідач листом від 30 листопада 2017року №1884/Ш-11 повідомив позивача, що йому 23 листопада 2017 року проведено перерахунок пенсії з 11 липня 2016 року, зазначивши, що пенсія в перерахованому розмірі виплачуватиметься з 01 грудня 2017 року, а за період з 11 липня 2016 року по 30 листопада 2017 року позивачу нараховано доплату, яка буде виплачена разом з пенсією за грудень поточного року.
Згідно перерахунків пенсії з 01 серпня 2016 року та з 01 грудня 2017 року від 23 листопада 2017 року, розмір пенсії позивача за період з серпня 2016 року по листопад 2017 року становить 10 740,00 грн.
Як вбачається з документів Головного управління про перерахунок пенсії за пенсійною справою позивача, нарахований позивачу розмір пенсії (разом з надбавками) за перерахунком з 01 серпня 2016 року по 30 л листопада 2017 року становив 11 809,59 грн., а з 01 грудня 2017 року - 11 938,39 грн., але з урахуванням обмеження у виплаті пенсію за ці періоди виплачено в розмірі 10 740,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для здійснення відповідачем обмеження з 07 червня 2017 року пенсії позивача граничним розміром, а дії ГУПФ України в Одеській області, яким з 07 червня 2017 року обмежено розмір пенсії позивача, є протиправними.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та таким, що не відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII.
Джерела права й акти їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
З положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» № 1801-VIII від 21 грудня 2016 року та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року вбачається, що при призначенні пенсії протягом 2017 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремих категорій осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) збережено на рівні 2016 року 10 740 грн. Цей розмір не переглядається і у зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму з 01 травня і з 01 грудня 2017 року.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09 липня 2003 року максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період із 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплат та надбавок окремих категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 грн.
Зазначені законодавчі норми викладені в редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року, який набув чинності з 01 жовтня 2011 року.
Так, відповідно до вимог статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Отже, розмір призначеної або перерахованої відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії, тимчасово на період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, тобто 10 740 грн.
Норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії були чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами.
Подібна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 06 березня 2017 року в справі № 490/5309/16-а, Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 183/342/17 та Верховного Суду від 03 квітня 2018 року в справі № 361/4922/17.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність законних підстав для виплати позивачу пенсії в більшому, ніж обмеженому розмірі, таким чином рішення суду першої інстанції є помилковим, а тому підлягає скасуванню.
Практика Європейського суду.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового (Airey v. Ireland № 6289/73). Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" (Kjartan Аsundsson v. Iceland № 60669/00). Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Суд Європейського Союзу у справі «Флоруску та інші» про співвідношення права власності й заходів жорсткої економії, прийнятими Румунією з метою реалізації умов, виконання яких вимагалося від Європейського Союзу у рамках надання фінансової допомоги від Європейського Союзу цій державі-члену визнав, що необхідність раціоналізації державних витрат у винятковому контексті світової фінансово-економічної кризи є законною підставою для обмеження здійснення права власності (Eugenia Florescu and Others № C-258/14). Таким чином, Суд Європейського Союзу прямо послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іонель Панфіл проти Румунії» (Ionel Panfile v. Romania № 13902/11).
При вирішенні спірних правовідносин колегія суддів також врахувала правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні "Великода проти України" (№ 43331/12), в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Аналогічний висновок зроблений в рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011).
Статтею 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З системного аналізу вказаних обставин справи та вимог діючого законодавства колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом попередньої інстанції при винесенні вказаної постанови порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, таким чином керуючись п.п.1, 4 ч.1 ст. 317 КАС України колегія суддів вважає за необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.
При цьому, колегія суддів зазначає, що у зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.139 КАС України не передбачено.
Керуючись ст.ст. 317, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 29 січня 2018 року прийнятим за правилами загального позовного провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій противоправними та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.
Ухвалити у справі постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 05 липня 2018 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_4