10 липня 2018 року справа № 243/1792/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого Сіваченка І.В., суддів: Гайдара А.В., Шишова О.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції України Ханакової Людмили Станіславівни на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 2 травня 2018 року (повне судове рішення складено 2 травня 2018 року в м. Слов'янську) у справі № 243/1792/18 (головуючий І інстанції Кузнецов Р.В.) за позовом ОСОБА_2 до Національної поліції України, Управління патрульної поліції в м. Маріуполі про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Національної поліції України, Управління патрульної поліції в м. Маріуполі, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серія ЕАА №309502 від 28.02.2018 та закрити провадження у справі (а.с. 1).
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки вона була винесена особою, яка не розглядала справу про адміністративне правопорушення. Справу розглядав напарник Ханакової Л.С., при цьому Ханакова Л.С. роздрукувала постанову, підписала її, та вручила позивачеві її копію. У спірній постанові інспектор патрульної поліції Ханакова Л.С. зазначила, що вона є посадовою особою Управління патрульної поліції в Донецькій області, проте Департамент патрульної поліції Найіональної поліції немає підрозділу з таким найменуванням.
Крім того, при розгляді адміністративної справи позивачеві не було надано можливості скористатися послугами особи, що надає правову допомогу, про що він зробив відповідний запис в оскаржуваній постанові.
В порушення вимог статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), оскаржена постанова не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, а також в порушення вимог статей 251, 252 КУпАП, винесена без жодного передбаченого Законом доказу вчинення ним адміністративного правопорушення.
Всупереч вимогам статті 258 КУпАП, інспектор поліції Ханакова Л.С. не склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не було зафіксовано в автоматичному режимі, адміністративне правопорушення, за яке він притягався до відповідальності не передбачене в частині 1 статті 258 КУпАП, штраф накладався, але не стягувався на місці вчинення правопорушення, при складанні постанови у справі про адміністративне правопорушення він оспорив ніби то допущене порушення.
Справу про адміністративне правопорушення має бути закрито, оскільки КУпАП не надає повноважень службовим особам Національної поліції складати протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, проте як за обставинами справи такий протокол має бути складений за вимогами статті 258 КУпАП.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 2 травня 2018 року зазначений позов ОСОБА_2 до Національної поліції України, Управління патрульної поліції в м. Маріуполі про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задоволений:
скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія: ЕАА № 309502 від 28 лютого 2018 року відносно ОСОБА_2;
закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП України (а.с. 35-38).
Інспектором роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції України Ханаковою Л.С. на рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, встановлення судом недоведених обставин, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів посилалася на те, що судом в порушення вимог ч.2 ст.49 КАС України не залучену її в якості третьої особи. Крім того, судом першої інстанції не перевірялася позовна заява на відповідність нормам КАС України, оскільки згідно Єдиного державного реєстру судових рішень позивачем подано аналогічний позов до Приморського районного суду м. Маріуполя.
Також вважає, що спірна постанова відповідає вимогам ст.283 КУпАП (а.с. 45-48).
Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи, і дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанцій встановлено, що 28.02.2018 інспектором УПП в Донецькій області лейтенантом поліції Ханаковою Л.С. в м. Маріуполі по вул. Університетській, 6, було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА № 309502 (а. с. 2).
Зі змісту зазначеної постанови встановлено, що позивач 28.02.2018 о 10 год. 02 хв., керуючи транспортним засобом ВАЗ 21063 ЗНГ р.н. НОМЕР_1 в м. Маріуполі по вул. Університетській, 6, здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м від пішохідного переходу, чим порушив п.15.9.г Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, внаслідок чого до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.
З оглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису з камер форменого одягу поліцейських встановлено, що 28 лютого 2018 року близько 10 год. 00 хв. рядовим поліції Руманом М.О. в Центральному районі м. Маріуполя по вул. Університетській, біля буд. 6, був виявлений автомобіль ВАЗ 21063 ЗНГ н.з. НОМЕР_2, який був зупинений під знаком нерегульованого пішохідного переходу, за кермом якого перебував водій ОСОБА_2 Поліцейський Руман Р.О. підійшов до вказаного автомобіля та позивач визнав, що дійсно, він неправильно припаркував автомобіль та зараз перепаркує його. Поліцейський представився водієві та попросив його надати документи. ОСОБА_2 вийшов з автомобіля та спочатку повідомив, що будь-які документи в нього відсутні, однак потім, в процесі спілкування з поліцейським документи надав. ОСОБА_2 пояснив, що не заперечує проти того, щоб був складений протокол, та він готовий сплатити штраф. Після цього, поліцейський Руман Р.О. повідомив про початок розгляду ним вказаної адміністративної справи.
Під час роз'яснення прав позивачеві, останній зазначив, що при розгляді даної адміністративної справи він бажає скористатися юридичною допомогою, втім, оскільки він не є місцевим жителем, то йому не відоме місцезнаходження та контакти центру безоплатної вторинної правової допомоги м. Маріуполя. Рядовим поліції Руманом Р.О. та лейтенантом поліції Ханаковою Л.С. було роз'яснено позивачеві про те, що він самостійно має забезпечити собі адвоката для надання правової допомоги, та його право на захист жодним чином не порушується.
В подальшому лейтенантом поліції Ханаковою Л.С. відносно позивача складено постанову про накладення адміністративного стягнення, та вручено її позивачеві для ознайомлення та підпису (а.с. 17).
З досліджених у судовому засіданні матеріалів відеофіксації вбачається, що автомобіль позивача ВАЗ 21063 ЗНГ н.з. НОМЕР_2, був зупинений під дорожнім знаком нерегульованого пішохідного переходу, а отже з порушенням пункту15.9 «г» ПДР України.
З цього ж запису встановлено, що факту зупинки транспортного засобу у вказаному в спірній постанові місці, та порушення правил ПДР, не заперечував і сам позивач, неодноразово зазначаючи про те, що порушення з його боку дійсно мало місце.
Усі заперечення позивача під час складення спірної постанови зводились до зобов'язання поліцейських здійснити заходи щодо забезпечення йому правової допомоги шляхом надання контактів центру безоплатної правової допомоги, при цьому, з боку самого позивача, жодних дій щодо забезпечення юридичної допомоги здійснено не було. З цих міркувань доводи позивача про те, що його право на захист при розгляді справи було порушене, суд першої інстанції вірно визнав неспроможними.
Безпідставними також є доводи позивача про обов'язковість складання протоколу про адміністративне правопорушення, що спростовуються положеннями ст.ст. 222, 258 КУпАП, згідно із якими визначено випадки, в яких протокол про адміністративне правопорушенням не складається.
Так, за приписами ч. 2, 4, 5 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Аналогічні положення містяться також в п. 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, згідно із яким, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1,121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125,126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128,129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно із вимогами ст. 222 КУпАП України, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1-126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно п. 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до вимог п. 2. ч.1 ст. 80 Закону України «Про національну поліцію» лейтенант поліції є спеціальним званням середнього складу поліцейських.
Згідно із п. 1. ч. 1 ст. 80 ЗУ «Про національну поліцію» рядовий поліції є спеціальним званням молодшого складу поліцейських.
Відтак, твердження про те, що постанова в справі про адміністративне правопорушення винесена з порушенням, без попереднього складання протоколу, є безпідставним.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 279 КУпАП, яка передбачає розгляд справи про адміністративне правопорушення, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
За правилами ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
КУпАП становить сукупність, як матеріальних норм права, за якими встановлено зміст адміністративних правопорушень та відповідальність за їх вчинення, так і процесуальних норм права, які передбачають порядок розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності.
При розв'язанні спору у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, суд, зокрема, перевіряє чи прийняті такі рішення із дотриманням порядку розгляду справи, передбаченого процесуальними нормами КУпАП.
Аналіз ст.ст. 258, 279, 280, 281, 283 КУпАП, дозволяє дійти висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення та ухвалення рішення по справі здійснюється органом (посадовою особою) як особисто, так і колегіально. Справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, віднесені до компетенції Національної поліції, розглядаються посадовою особою органів і підрозділів Національної поліції. Жодних вказівок про те, що така категорія справ може бути розглянута колегіально, норми КУпАП не містять.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що патрулювання здійснюється поліцейськими екіпажем, разом з тим, це правило не дає можливість розглядати справу про адміністративне правопорушення колегіально. У випадку колегіального розгляду, рішення за наслідками такого розгляду має бути підписано всіма членами колегії.
Підписання рішення особисто посадовою особою яка розглянула справу, передбачає перш за все те, що таке рішення винесене за результатами з'ясування обставин і дослідження доказів саме цією посадовою особою, та її підпис засвідчує саме її відповідальність за прийняте рішення.
Із досліджених у судовому засіданні відеозапису з камер форменого одягу поліцейських, та спірної постанови про накладення адміністративного стягнення встановлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, 28 лютого 2018 року здійснював рядовий поліції Руман Р.О., про що ним, на виконання вимог ст. 279 КУпАП, було оголошено особисто. Втім, постанова про накладення адміністративного стягнення, була складена та підписана іншою посадовою особою - лейтенантом поліції Ханаковою Л.С., яка не здійснювала розгляд справи по суті. Доказів на спростування такого висновку суду відповідачем не надано.
Апеляційна скарга також не містить з цього приводу будь-яких доводів.
Аналіз досліджених у судовому засіданні доказів та наведених норм чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення була винесена з порушенням норм процесуального права (ст. 283 КУпАП).
За змістом п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України в сукупності із нормами КУпАП, на думку суду, саме порушення процесуальних норм суб'єктом владних повноважень при розгляді справ щодо притягнення до адміністративної відповідальності, тягне за собою скасування такого рішення і надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Зміст ст. 286 КАС України, в світлі змін від 15 грудня 2017 року, дозволяє дійти висновку, що законодавцем більш детально визначено особливості провадження у справах з приводу рішень дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, які за своєю суттю наближені до норм КУпАП. Так зокрема, норми цієї статті, які і ст. 293 КУпАП передбачають можливість скасування судом рішення суб'єкта владних повноважень та закриття справи про адміністративне правопорушення.
В ст. 286 КАС України прямо не зазначено, за яких підстав, наступає можливість прийняття рішення, передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, однак місцевий суд правильно зважив на те, що відповідно до п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Судом встановлено, що постанову про накладення адміністративного стягнення від 28 лютого 2018 року прийнято з порушенням вимог ст. 283 КУпАП. Разом з тим, суд позбавлений можливості прийняти рішення про її скасування та направлення справи на новий розгляд, оскільки двомісячний строк розгляду компетентним органом справи про адміністративне правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП, на час розгляду справи судом сплив.
На підставі встановлених обставин та аналізу вищенаведених норм КУпАП та ПДР в їх сукупності суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність спірної постанови відповідача, внаслідок чого позовні вимоги про скасування постанови ГУНП в Донецькій області серії ЕАА № 309502 від 28 лютого 2018 підлягають задоволенню, а провадження у справі - закриттю з огляду на вимоги п.3 ч.3 ст.286 КАС України.
На підставі встановлених обставин справи в сукупності з наведеними вище нормами матеріального закону, якими регулюються спірні відносини, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги щодо не залучення до участі в справі в якості третьої особи Ханакової Л.С. не можуть слугувати підставами для скасування судового рішення, оскільки її апеляційна скарга прийнята до провадження апеляційним судом та розглянута по суті.
Отже, спір судом першої інстанції за суттю вимог вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ч.2 ст.77, ч.3 ст.272, п.3 ч.3 ст.286, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст.ст. 321, 322, ч.1 ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції України Ханакової Людмили Станіславівни - залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 2 травня 2018 року у справі № 243/1792/18 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 10 липня 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Сіваченко
Судді: А.В. Гайдар
О.О. Шишов