10 липня 2018 року справа № 264/361/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г., Шишова О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 квітня 2018 року в справі № 264/361/18 (головуючий І інстанції Пустовойт Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до інспектора 3 роти 1 батальйону управління патрульної поліції у місті Маріуполі рядового поліції Теліпайла Костянтина Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії інспектора 3 роти 1 батальйону управління патрульної поліції у місті Маріуполі рядового поліції Теліпайла Костянтина Вікторовича (далі - відповідач, патрульний) щодо складання постанови серії ЕАА № 258867 від 09 січня 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП та скасувати її.
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 квітня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач розглянув справу та виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності на місці зупинки транспортного засобу, а не за місцем вчинення правопорушення у відповідності до ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Ця обставина призвела до порушення прав позивача, визначених ст. 268 цього Кодексу, зокрема, щодо надання клопотань та пояснень, доказів та аргументованих заперечень. Окрім цього, ОСОБА_1 наголошує, що патрульним не було роз'яснено його права та не було представлено посадову особу, яка розглядає справу про притягнення до адміністративної відповідальності.
Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.
Відповідно до матеріалів справи 09 січня 2018 року інспектором 3 роти 1 батальйону управління патрульної поліції у місті Маріуполі рядовим поліції Теліпайло Костянтином Вікторовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА № 258867. Вказаною постановою ОСОБА_1, який керував автомобілем TOYOTA PRADO, державний номер НОМЕР_1, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн за вчинення порушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало порушення ним підпункту «д» пункту 15.9 та підпункту «ґ» пункту 2.1 правил дорожнього руху.
Не визнаючи себе винним у вчиненні вказаного правопорушення, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
За приписами ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02 липня 2015 року (далі - Закон № 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань припиняє виявлені адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 затверджено Правила дорожнього руху. Підпунктом «ґ» пункту 2.1 Правил регламентовано, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Підпунктом «д» пункту 16.9 Правил визначено, що зупинка забороняється у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м.
За приписами частини 2 статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
За приписами ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 1 статті 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція).
Пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121 1, 121 2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124 1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132 1, частинами шостою і одинадцятою статті 133 1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (п. 6 Інструкції). Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (п. 8 Інструкції).
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом підтверджено, що патрульний назвав своє ім'я, посаду та звання, роз'яснив позивачу в чому полягає суть вчиненого ним правопорушення, повідомив про розгляд справи про вчинення адміністративного правопорушення та подальше винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, роз'яснив передбачені ст. 268 КУпАП права особи, яка притягається до відповідальності, зокрема, право надати письмові пояснення, яке не було реалізовано позивачем. Окрім цього, відеозаписом не зафіксовано порушення права апелянта на отримання юридичної допомоги, навпаки, під час зупинки транспортного засобу патрульним, ОСОБА_1 вільно користувався мобільним телефоном, тому мав можливість скористатися послугами фахівця у галузі права.
Також з відеозапису вбачається, що позивач визнає факт зупинки транспортного засобу в забороненому місці, обґрунтовуючи такий вчинок крайньою необхідністю.
Що стосується відсутності в позивача поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів суд звертає увагу на таке.
Згідно з відеозаписом ОСОБА_1 повідомив патрульному, що поліса із собою в нього немає. У доводах апеляційної скарги зазначено, що оскільки автомобіль TOYOTA PRADO, державний номер НОМЕР_1 належить матері позивача, саме в останньої зберігається й поліс. Через те, що мати ОСОБА_1 є жінкою похилого віку, під час зупинки транспортного засобу відповідачем вона не змогла пригадати куди саме поклала поліс.
Проте пп. «ґ» пункту 2.1 Правил дорожнього руху обов'язок мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів покладено саме на водія транспортного засобу, тобто особу, яка ним керує, а не на третіх осіб. Тому відповідальність за порушення Правил у цій частині покладається також на водія.
Отже, суд спростовує доводи апелянта з цього приводу.
Частиною 4 статті 258 КУпАП регламентовано, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Отже наведеною нормою спростовуються доводи апелянта щодо протиправного винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності на місці зупинки транспортного засобу.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що під час розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення та винесення постанови серії ЕАА № 258867 від 09 січня 2018 інспектором 3 роти 1 батальйону управління патрульної поліції у місті Маріуполі рядовим поліції Теліпайлом Костянтином Вікторовичем не було порушено норми КУпАП. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності ознак протиправності у діях відповідача та правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статями 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 квітня 2018 року в справі № 264/361/18 за позовом ОСОБА_1 до інспектора 3 роти 1 батальйону управління патрульної поліції у місті Маріуполі рядового поліції Теліпайла Костянтина Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 квітня 2018 року в справі № 264/361/18 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання колегією суддів і не може бути оскаржена.
Колегія суддів М. Г. Сухарьок
Т. Г. Гаврищук
О. О. Шишов