Справа № 823/1663/17 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш
04 липня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кобаля М.І.,
Суддів: Губської Л.В., Епель О.В.,
при секретарі: Кривді В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги Управління Держпраці у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року в справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання неправомірними дій та скасування рішень, -
ОСОБА_3 (далі по тексту - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Держпраці у Черкаській області (далі - Відповідач) в якому просив:
- визнати неправомірними дії управління Держпраці у Черкаській області щодо проведення у серпні-вересні 2017 року позапланової перевірки позивача щодо додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- скасувати постанови управління Держпраці у Черкаській області від 21.09.2017 №23-11-82/0920-454 про накладення на позивача штрафу в сумі 3 200 грн. та №23-11-82/0920-455 про накладення на позивача штрафу в сумі 32 000 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу управління Держпраці у Черкаській області від 28.07.2017 №155-Н «Про проведення інспекційного відвідування» та направлення від 28.07.2017 № 1455, посадових осіб відповідача 01.08.2017 направлено на проведення інспекційного відвідування позивача.
У зв'язку із надходженням службових записок державних інспекторів про неможливість проведення інспектування, управлінням Держпраці у Черкаській області винесено новий наказ від 17.08.2017 №176-Н «Про проведення інспекційного відвідування» та направлення від 17.08.2017 №1 640, у відповідності до яких головних державних інспекторів відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зобов'язано здійснити у період з 18.08.2017 по 01.09.2017 інспекційне відвідування на предмет додержання законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин та інших питань законодавства про працю фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 Результати інспекційного відвідування оформлені актом №23-11-82/0920.
Вказаним інспекційним відвідуванням встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства про працю, а саме:
- ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці», виплата заробітної плати проводиться з порушенням проміжку часу, який перевищує 16 календарних днів;
- ч. 1 ст. КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, розривається за наявності письмового попередження власника або уповноваженого ним органу, менше, ніж за два тижні;
- ч. 4 ст. 115 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про відпустки», заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується пізніше, ніж за три дні до початку відпустки;
- ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», не проведення нарахування та виплату індексації заробітної плати.
На підставі встановлених управлінням Держпраці у Черкаській області правопорушень, які зазначені в акті, останніми винесено оскаржувані постанови від 21.09.2017 №23-11-82/0920-454 про накладення на позивача штрафу в сумі 3200 грн. та №23-11-82/0920-454 про накладення на позивача штрафу в сумі 32000 грн.
Позивач, вважаючи зазначені постанови протиправним, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що постановою апеляційного суду Черкаської області від 31.01.2018 по справі №695/2569/17 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (далі по тексту - КЗпП України), Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390, (далі по тексту - Порядок) та іншими нормативно-правовими актами.
Так, відповідно до ч.1 ст1 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 визначено, що, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі - Порядок № 295).
Відповідно до п. 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
За приписами п. 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у пунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Із матеріалів справи судом встановлено, що підставою для проведення позапланової перевірки позивача слугувало звернення сільського голови Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області щодо порушення правил оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_3 із працівниками.
Про початок інспекційного відвідування, його мету позивач повідомлений належним чином, його ознайомлено з оригіналом наказу та вручено копію направлення на проведення інспекційного відвідування, що підтверджується особистою відміткою позивача в акті №23-11-82/0920.
Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що акт №23-11-82/0920 від 01.09.2017 підписаний ФОП ОСОБА_3 без зауважень.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст. 265 КЗпП України та частинами 7 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (надалі - Порядок №509).
Згідно п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (п. 6 Порядку №509).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем належним чином було повідомлено ФОП ОСОБА_3 про час і місце розгляду справи (об 11 год. 00 хв. 21 вересня 2017 року) шляхом направлення повідомлення від 08.09.2017 №1/3002 (отримано адресатом 15.09.2017) та телефонограмою від 18.09.2017 на мобільний номер позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання неправомірними дій управління Держпраці у Черкаській області щодо проведення у серпні-вересні 2017 позапланової перевірки позивача щодо додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства про працю, за наслідками чого відповідачем винесено постанови від 21.09.2017 №23-11-82/0920-454 про накладення на позивача штрафу в сумі 3200 грн. та №23-11-82/0920-454 про накладення на позивача штрафу в сумі 32000 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Інспекційним відвідуванням позивача встановлено порушення вимог чинного законодавства про працю.
У зв'язку із вищенаведеними обставинами відповідачем також складено протокол від 01.09.2017 №23-23-82/0537 про притягнення ФОП ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП, який надісланий до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області та постановою вказаного суду від 30.11.2017 позивач був визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 31.01.2018 по справі №695/2569/17 вищевказану постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.11.2017 скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 закрито, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.
Згідно ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що висновок суду першої інстанції про скасування оскаржуваних постанов є законним та обґрунтованим, адже постановою Апеляційного суду Черкаської області від 31.01.2018 провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 закрито, а в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, тобто і правові наслідники у вигляді штрафу до останнього застосовані бути не можуть.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».
Також, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваних постанов, відповідно до норм чинного законодавства.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Суддя-доповідач: М.І. Кобаль
Судді: Л.В. Губська
О.В. Епель