Справа № 815/3135/18
10 липня 2018 року о 17 год. 53 хв. м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Юхтенко Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання - Закуріної А.М.
від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю
від відповідача - ОСОБА_2 - за посвідченням
третя особа - не зявився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 66200, Одеська обл., Савранський район, смт. Саврань, вул. Енгельса (Затишна), буд. 13) до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 (місцезнаходження: 65082, м. Одеса, вул. Гоголя, буд. 19, оф. 1), за участю третьої особи Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29), Одеського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Юрія Олеші, буд. 6) про визнання незаконними дій та скасування постанов від 06.06.2018 року про арешт майна боржника та про розшук майна боржника від 07.06.2018 року, -
До суду 26 червня 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 66200, Одеська обл., Савранський район, смт. Саврань, вул. Енгельса (Затишна), буд. 13) до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 (місцезнаходження: 65082, м. Одеса, вул. Гоголя, буд. 19, оф. 1), за участю третьої особи Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29), Одеського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Юрія Олеші, буд. 6) про визнання незаконними дій та скасування постанов від 06.06.2018 року про арешт майна боржника та про розшук майна боржника від 07.06.2018 року.
Ухвалою суду від 02 липня2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження за окремою категорією термінових адміністративних справ та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 10 липня 2018 року.
Статтею 287 КАС України встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Частиною 4 статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Враховуючи вищевикладенне, судом проголошується повний текст рішення суду.
На обгрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 знаходиться виконавче провадження ВП №656545808 з примусового виконання виконавчого напису №24165, виданого 31.07.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, відповідно до якого запропоновано стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованність, що виникла по Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №2008/661/ф.3.14/03 від 30.10.2008 року, а саме: стягнення заборгованності за період з 26 липня 2015 року по 26 липня 2017 року за кредитом у розмірі 173 333,56 грн. та заборгованності за відсотками у розмірі 148 345,89 грн. В межах зазначеного виконавчого провадження відповідачем винесено постанову про арешт майна боржника від 06.06.2018 року, якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 та постанову про розшук майна, що належить боржнику.
Позивач вважає, що дії приватного виконавця є незаконними, а постанови підлягають скасуванню, оскільки по-перше, відповідачем порушено принцип черговості стягнення за виконавчим документом, а саме: приватний виконавець, відкривши виконавче провадження та не отримавши офіційну інформацію про рахунки відкриті на імя Боржника та залишки грошових коштів на таких рахунках, постановою від 06 червня 2018 року наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно, хоча сам стягувач у своїй заяві про відкритя виконавчого провадження від 21.05.2018 року просив, у разі наявності інформації про місце роботи боржника звернути стягнення на його заробітну плату чи інші доходи Боржника, не вживаючи стягнення на його майно.
По-друге, позивач вважає, що відповідачем порушено принцип співмірності при накладенні арешту на все майно, визначений ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вартість про зареєстровані на праві власності за позивачем об'єкти рухомого та нерухомого майна майже більш ніж в 12 разів перевищує розмір заборгованності перед стягувачем з усіма витратами на виконавче провадження.
Окрім того, позивач зазначив, що виконавчий напис №24165, виданий 31.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено за умови відсутності заборгованності за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №2008/661/ф03.14/03 від 30.01.2008 року, що підтверджується заочним рішенням Ілічівського міського суду Одеської області, яке частково змінено рішенням Апеляційного суду Одеської області від 15.05.2017 року у справі №501/430/-ц за позовом ОСОБА_3 до ПТ «Укрсоцбанк».
Враховуючи зазначене, позивач просить скасувати оскаржувані постанови.
Ухвалою суду від 02 липня 2018 року запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву, зобов'язано надати належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 56545808 у строк до 10 липня 2018 року та запропоновано третій особі надати письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.
До суду 09 липня 2018 року надійшов відзив на позовну заяву та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 56545808.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позов не визнає, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач у відзиві зазначив, що ним не був порушений принцип черговості стягнення, оскільки стягнення не проводилося, а тільки були вжиті заходи забезпечення виконання рішення. Також відповідачем не був порушений принцип співмірності при накладенні арешту на майно боржника, оскільки арешт накладений тільки в межах суми звернення стягнення.
На відкритому судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача на відкритому судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що він діяв у порядку та спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження».
Третя особа - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29), Одеського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Юрія Олеші, буд. 6) на судове засідання не зявилась, належним чином повідомлена про дату, час та місце призначення судового засідання шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, в порядку ч. 1 ст. 268 КАС України, про причини не зявлення на судове засідання суд не повідомила, письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог суду не подала.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду с справи у судах першої та апеляційної інстанції.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, матеріали виконавчого провадження № 56545808, судом у справі встановлені такі факти та обставини.
Матеріалами справи підтверджено, що 13 червня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на підставі статтей 34, 87-91 Закону України «Про виконавче провадження» вчинено виконавчий напис №24165 про стягнення на корить ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості, яка виникла по Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №2008/661/ф.3.14/03 від 30.10.2008 року, а саме: стягнення заборгованності за період з 26 липня 2015 року по 26 липня 2017 року за кредитом у розмірі 173 333,56 грн. та заборгованності за відсотками у розмірі 148 345,89 грн., загальна сума заборгованності складає 321 679,45 грн.
ПАТ «Укрсоцбанк» подала на виконання приватному виконавцю ОСОБА_2 заяву про відкриття виконавчого провадження та виконати вищезазначений виконавчий напис, яка прийнята приватним виконавцем 06.06.2018 року № 771.
У цій заяві стягувач просив накласти арешт на майно та кошти боржника, додавши до заяви копію Інформаційної довідки з Державного реєстру речових рав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна суб'єкта.
Суд встановив, що 06 червня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 розглянуто заяву стягувача про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса №24165 від 31.10.2017 року та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56545808 з виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса та зобовязано боржника подати декларацію про доходи, майно та попередити про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відмостей.
Також, 06 червня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження №56545808 винесено постанову про арешт майна боржника, у звязку з невиконанням боржником вимог виконавчого документу, накладено арешт на все майно, що належить Боржнику ОСОБА_3.
Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2, 07 червня 2018 року винесено постанову про арешт коштів боржника, якою встановлено, що боржником не виконано вимоги виконавчого документа, у звязку з чим необхідно накласти арешт на кошти, які містяться на всіх рахунках боржникау банківських установах та постанову про розшук майна боржника.
Відповідно до зазначеної постанови встановлено, що Боржником вимоги виконавчого документа не виконано, в ході проведення виконавчих дій приватному виконавцю стало відомо, що за Боржником зареєтровані транспортні засоби та для повного та своєчасного виконання виконавчого документу потрібно оголосити у розшук виявлений автотранспорт боржника, а саме на автомобіль: TOYOTA RAV4, 2013 року випуску дн ВН7667 ЕО; Mazda 626, 19991 року випуску, д/н 81926ОК, що належать Боржнику ОСОБА_3 СкергіюВіталійовичку
В межах зазначеного виконавчого провадження відповідачем винесено постанову про арешт майна Боржника від 06.06.2018 року, якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 та постанову про розшук майна, що належить Боржнику.
В ході розгляду справи суд встановив, що оскаржив до суду виконавчий напис нотаріуса №24165 від 31.10.2017 року та ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.06.2018 року у № 522/10545/18 зупинено стягнення з ОСОБА_3 на підставі цього виконавчого напису.
Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд зробив такі висновки.
Виходячи із змісту позоних вимог та доводів, якими обґрунтовані ці позовні вимоги та наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що змістом спірних правовідносин є чи діяв приватний виконавець правомірно при прийнятті оскаржуваних постанов про арешт майна та розшук майна боржника, чи були його дії вчинені у порядку, спосіб та межах наданих йому повноважень.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Перевіряючи правомірність дій відповідача при відкритті виконавчого провадження та прийняття постанов від 06.06.2018 року про арешт майна боржника та про розшук майна боржника від 07.06.2018 року, а також чи діяв відповідач відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд виходить із такого.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, серед іншого виконавчі написи нотаріусів.
Частиною 1 статті 5 цього Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, крім певних випадків.
Проаналізувавши положення ст..ст. 3, 5 цього Закону, суд дійшов висновку, що приватний виконавець мав право приймати до свого провадження заяву ПАТ «Укрсоцбанк» щодо примусового виконання виконавчого напису.
Статтею 3 Закону встановлено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням.
Стаття 26 цього Закону регулює початок примусового виконання рішення, відповідно до ч. 5 якої, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до ч. 7 цієї статті закону, у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Матеріалами справи підтверджено, що приватний виконавець отримав заяву ПАТ «Укрсоцбанк» 06 червня 2018 року та 06 червня 2018 виніс постанову про відкриття провадження у справі, що передбачено приписами ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Дослідивши заяву ПАТ «Укрсоцбанк» про відкриття провадження у справі, суд встановив, що стягувач просив накласти арешт на майно, яке ним було зазначено та кошти боржника.
В свою чергу, дослідивши матеріали виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що відповідач, при винесенні оскаржуваних постанов діяв у порядку та спосіб, передбачені ст. ст. 26, 56 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних постанов порушено принцип черговості, відповідно до якого відповідач, відкривши виконавче провадження та не отримавши інформацію про рахунки, відкриті на імя боржника та залишки грошових коштів на таких рахунках, всупереч вимог Закону накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно.
Окрім того, як зазначає позивач, сам стягувач у своїй заяві про відкритя виконавчого провадження від 21.05.2018 року просив у разі наявності інформації про місце роботи боржника звернути стягнення на його заробітну плату чи інші доходи, не вживаючи заходів примусового звернення стягнення на його майно.
Дослідивши наявні у справі докази окремо та у їх сукупності, проаналізувавши приписи ст..ст. 26 та 56 Закону України «Про виконавче провадження», суд вважає такі доводи позивача помилковими, оскільки, як підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, приватним виконавцем не була розпочата процедура стягнення.
У свою чергу, згідно зі ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
З системного аналізу викладених норм вбачається, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, при цьому, передбачено право державного виконавця накладати арешт на все майно боржника або на окремі речі, тобто це дискреційне право відповідача.
Таким чином, оскільки після відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен у повному обсязі вчиняти виконавчі дії, направлені, у першу чергу, саме на виконання виконавчого документа, у тому числі, здійснювати накладення арешту на майно боржника, а відтак дії відповідача повинні бути вчиненими на виконання Закону України "Про виконавче провадження".
Як вбачається з постанови про арешт майна майна Боржника - ОСОБА_3, остання винесена не пізніше наступного дня після відкриття провадження по справі та згідно з даної постанови накладено арешт на все майно, що належить Боржнику у межах суми стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 321 679,45 грн., в той час, як сума заборгованності позивача згідно з виконавчим документом, а саме: виконавчого напису нотаріуса скаладає 321 679,45 грн.
Стосовно тверджень позивача, що відповідачем при винесені постанови про арешт майна Божника порушено принцип співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями при накладенні арешту на все виявлене відповідачем майно, що зареєстрована на праві приватної власності за позивачем, оскільки зазначене майно майже в 12 разів перевищує розмір заборгованності перед стягувачем, суд зазначає таке.
По-перше, як вбачається з постанови про арешта майна від 07 червня 2018 року арешт накладено на все майно, що належить Боржнику ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди првиатного виконавця витрат виконавчого провадження , штрафів 321679, 45 грн., як то передбачено ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження».
По-друге, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
Відновідно до ч.ч.2-5 цієї саттті закону, у разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
Однак, як встановлено у судовому засіданні, відповідачем накладено арешт не на все майно, а лише на майно в межах суми звернення стягнення, в звязку з чим згода Боржника не є обовязковою.
Відповідно ч. 3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією.
Також судом не приймаються до уваги посилання позивача на порушення відповідачем принипу черговості при прийняті оскаржуваних рішень, з огляду на таке.
Так, суд встановив, що стягнення за виконавчим написом нотаріуса відповідачем взагалі не проводилось. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, розшук майна застосовується для виявлення майна боржника, звернення стягнення на майно полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Матеріалами виконавчого провадження №56545808 підтверджено, що ані вилучення, ані примусова реалізація приватним виконавчем не проводилась.
Суд встановив, що стягнення за виконавчим написом приватним виконавцем не проводилось, а постанови про арешт майна та розшук майна боржника було винесено приватним виконавцем до отримання довідки про доходи боржника, відповідь на зпит ДФС опрацювала тільки 07.06.2018 року.
Окрім того, 02.07.2018 року до приватного виконавця надійшла заява стягувача про допущення помилки у заяві про відкриття виконавчого провадження, а саме в звернення стягнення на доходи боржника без застосування звернення стягнення на майно.
Посилання позивача на судові рішення, яким припинена дія договору про надання відновлюваної кредитної лінії не свідчать про протиправність дій відповідача, оскільки він не знав та не міг знати про наявність цих судових рішень. В свою чергу, питання правомірності винесення виконавчого напису, що стало підставою для відкриття цього виконавчого провадження є предметом спору у справі № 522/10545/18.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач при відкритті виконавчого проваження та прийнятті оскаржуваних постанов, діяв на підтсаві, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», в звязку з чим позовні вимоги не належать задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами ст. 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись положенням Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження»,ст.ст. 6, 14, 77, 90, 139, 161, 255, 271, 269, 287 КАС України, суд -
У здоволенні позовної заяви ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 66200, Одеська обл., Савранський район, смт. Саврань, вул. Енгельса (Затишна), буд. 13) до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 (місцезнаходження: 65082, м. Одеса, вул. Гоголя, буд. 19, оф. 1), за участю третьої особи Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29), Одеського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Юрія Олеші, буд. 6) про визнання незаконними дій та скасування постанов від 06.06.2018 року про арешт майна боржника та про розшук майна боржника від 07.06.2018 року, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в сроки, встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя: Л.Р. Юхтенко
.