Справа № 815/169/18
05 липня 2018 року м. Одеса
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тарасишиної О.М.,
за участю секретаря: Куща М.О.,
представника позивача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради про визнання протиправними та скасування постанов від 19.12.2017 року та приписів від 05.12.2017 року, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради, в якій позивач просив:
скасувати постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради по справі про адміністративне правопорушення № 667/17 від 19.12.2017 року про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 96 КУпАП, ОСОБА_3 та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.;
скасувати постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради по справі про адміністративне правопорушення № 668/17 від 19.12.2017 року про визнання винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 96 КУпАП, ОСОБА_5 та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.;
визнати недійсним та скасувати припис Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 732/17 від 05.12.2017 року, який видано ОСОБА_3;
визнати недійсним та скасувати припис Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 731/17 від 05.12.2017 року, який видано ОСОБА_5;
скасувати «Акт складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт» № 001327, складений Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради.
Ухвалою від 15.01.2018 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою від 01.02.2018 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було повернуто позивачу.
Постановою від 17.04.2018 року ОСОБА_1 апеляційним адміністративним судом ухвалу ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 01.02.2018 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою від 15.03.2018 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судовому засіданні 04.06.2018 року судом приєднано до матеріалів справи лист від 14.03.2018 року № 01-16/301 д/д та акт № 001327.
04.06.2018 року (вх. № ЕП/3149/18) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на адміністративний позов.
11.06.2018 року (вх. № 16404/18) представником позивачів до канцелярії суду подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.
В судовому засіданні 05.07.2018 року судом приєднано до матеріалів справи докази отримання відповідачем письмових доказів.
05.07.2018 року (вх. № 19208/18) представником позивачів до канцелярії суду подано заяву про направлення повного тексту судового рішення за зазначеною в заяві адресою.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.12.2014 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради проведено позапланову перевірку будівництва індивідуального садового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Абрикосова, № 79, діл. 120. За наслідками перевірки відповідачем складено протоколи про адміністративне правопорушення від 05.12.2017 року б/н, приписи від 05.12.2017 року та акт № 001327. В ході перевірки наданий технічний паспорт на двоповерховий житловий будинок літ. «А-2» з підвалом загальною площею 258,9 кв.м, виготовлений СПД «Павленко Наталя Сергіївна» від 15.11.2017 року (кваліфікаційний сертифікат інженера з інвентаризації нерухомого майна АЕ № 003623), в планах поверхів, якого зазначено: підвал - загальною площею 89,7 кв.м, І поверх - загальною площею 84,5 кв.м, ІІ поверх - загальною площею 84,7 кв.м. Однак, як з'ясувалось, суб'єктом господарювання фізичною особою-підприємцем - ОСОБА_6, був помилково вказаний не мансардний, а другий поверх, про що було повідомлено відповідача у письмових поясненнях від 19.12.2017 року, наданих разом з виправленим технічним паспортом, проте останні до уваги відповідачем взяті не були, у зв'язку з чим останнім прийняті оскаржувані рішення.
Відповідач проти направив до суду відзив на позов, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що управлінням архітектури та містобудування ОСОБА_1 міської ради виданий будівельний паспорт № 01-07/2018 від 19.11.2015 року на будівництво одноповерхового індивідуального садового будинку з мансардним поверхом за адресою: м. Одеса, вул. Абрикосова, 79, діл. 120. В ході перевірки наданий технічний паспорт на двоповерховий житловий будинок літ. «А-2» з підвалом загальною площею 258,9 кв.м, виготовлений СПД «Павленко Наталя Сергіївна» від 15.11.2017 року. Так, за результатами перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_5 садовий будинок за адресою: м. Одеса, вул. Абрикосова, 79, діл. 120, збудований з відхиленнями від виданого Управління архітектури та містобудування ОСОБА_1 міської ради будівельного паспорту № 01-07/2018 від 19.11.2015 року.
В судове засідання 05.07.2018 року з'явився представник позивачів, відповідач сповіщався належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання, проте явку представника до суду жодного разу не забезпечив, про прочинити неявки суд не повідомив.
Представником позивачів зазначено, що ним була подано до канцелярії відповідачу 22.06.2018 року заяву про приєднання документів до матеріалів справи, однак від отримання повістки про виклик до суду, останній відмовився.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_3, Мороз ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.
Ухвалою суду від 15.01.2018 р. вказану позовну заяву було залишено без руху та надано п'ятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у відповідності до положень Закону України “Про судовий збір” у розмірі 2560 грн. або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; копії “Акту складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) що до дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт” № 001327, складений Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради, разом із зазначенням в позовній заяві викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо його скасування; обґрунтування з посиланням на приписи КАС України підстав звернення з позовом до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду.
Наявна у матеріалах справи судова кореспонденція, яка надсилалася на зазначену в позовній заяві адресу позивачів, повернулась до суду з відповідним поштовим повідомленням з відміткою органу зв'язку - “за закінченням терміну зберігання” дата 26.01.2018р (а.с. 47, 53).
Оскільки позивачами недоліки, зазначені в ухвалі ОСОБА_1 окружного адміністративного суду, у строк усунуто не було, ОСОБА_1 окружний адміністративний суд ухвалою від 01.02.2018 року позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради про визнання протиправними та скасування постанов від 19.12.2017 року та приписів від 05.12.2017 року повернув позивачам.
Згідно ч. 7 ст. 169 КАС України, ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву, за таких обставин ОСОБА_1 окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі.
Судом встановлено, що відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, на підставі наказу начальника управління Державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради № 01-13/251ДАБК від 29.06.2017 року, направлення для проведення позапланової перевірки № 001327 від 30.11.2017 року головним спеціалістом інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_7 проведено позапланову перевірку будівництва садового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Абрикосова, 79 Д, за результатами якої складено акт № 001327, приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 05.12.2017 року та протоколи про адміністративне правопорушення від 05.12.2017 року щодо відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 96 КУпАП (а.с. 133).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ОД № 051649 від 22.03.2005 року гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_8 є співвласниками земельної ділянки загальною площею 0,0439 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий номер: 5110136900:33:019:0021 (а.с. 38).
Як зазначено у відзиві на адміністративний позов, Будівництво садового будинку здійснено на підставі повідомлення № ОД 062853632010 про початок виконання будівельних робіт «садовий будинок» за адресою: м. Одеса, вул. Абрикосова, 79, зареєстрованого Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 28.12.2015 року (а.с. 135).
Як зазначено у відзиві на адміністративний позов, Управлінням архітектури та містобудування ОСОБА_1 міської ради виданий будівельний паспорт № 01-07/2018 від 19.11.2015 року на будівництво одноповерхового індивідуального садового будинку з мансардним поверхом за адресою: м. Одеса, вул. Абрикосова, 79, діл. 120 (а.с. 135).
Під час проведення перевірки було надано технічний паспорт на двоповерховий житловий будинок літ. «А-2» з підвалом загальною площею 258,9 кв.м, виготовлений СПД «Павленко Наталя Сергіївна» від 15.11.2017 року (кваліфікаційний сертифікат інженера з інвентаризації нерухомого майна» від 15.11.2017 року (кваліфікаційний сертифікат інженера з інвентаризації нерухомого майна АЕ № 003623), в планах поверхів, якого зазначено: підвал - загальною площею 89,7 кв.м, І поверх - загальною площею 84,5 кв.м, ІІ поверх - загальною площею 84,7 кв.м (а.с.135).
19.12.2017 року Управлінням ДАБК ОСОБА_1 міської ради було прийняті постанови від 19.12.2017 року № 667/17, № 668/17 по справі про адміністративне правопорушення та було визнано ОСОБА_3, ОСОБА_5 винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у розмірі 1700 грн. кожному (а.с. 15-22).
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначаються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон України №3038).
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України №3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на обєктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу.
Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є: 1) подання субєктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки обєкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність обєкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 3)виявлення факту самочинного будівництва обєкта; 4) перевірка виконання субєктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; 5)вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; 6)звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення субєктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 7)вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №698 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду (далі - Порядок №698), пунктом 2 якої передбачено, що нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.
Відповідно до пункту 23 Порядку №698 за результатами планової або позапланової перевірки головний інспектор будівельного нагляду, який проводив перевірку, складає акт перевірки.
Пунктом 32 Порядку №698 визначено, що якщо рішення об'єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень.
Про скасування або зупинення дії рішення об'єкта нагляду головним інспектором будівельного нагляду приймається рішення за формою згідно з додатком 6, яке надсилається об'єкту нагляду протягом трьох робочих днів з дати його прийняття рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення.
Інформація про скасування або зупинення дії рішення об'єкта нагляду оприлюднюється на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.
У разі зупинення дії рішення об'єкт нагляду вживає заходів щодо усунення порушень, зазначених у рішенні про зупинення, та про результати повідомляє головному інспектору будівельного нагляду, який прийняв таке рішення.
Відтак, відповідач здійснив перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил в межах наданої йому компетенції.
Згідно частини 1 статті 27 Закону України №3038-VІ забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт). Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.
Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.
Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Видача будівельного паспорта відбувається відповідно до Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №103 від 05.07.2011 (далі - Порядок №103).
Зі змісту пункту 1.1 Порядку №103 цей Порядок розроблений відповідно до статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і призначений для використання уповноваженими органами містобудування та архітектури та іншими суб'єктами містобудування при вирішенні питань забудови присадибних, дачних і садових земельних ділянок.
За приписами пункту 1.2 Порядку №103 будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.
Відтак, будівельний паспорт надається на будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку, садового будинку, дачного будинку за умови, що їх площа не перевищує 300 квадратних метрів, а висота не перевищує двох поверхів.
Відповідно до пунктів 1.3-1.6. Порядку №103 параметри забудови визначаються з урахуванням державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 Житлові будинки. Основні положення, ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень.
Розроблення будівельного паспорта здійснюється: в межах населених пунктів - відповідно до наявної містобудівної документації на місцевому рівні; за межами населених пунктів - відповідно до детальних планів територій та планувальних рішень проектів садівницьких та дачних товариств.
Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов і обмежень.
Для об'єктів будівництва, на які надається будівельний паспорт, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.
Додатком Б (обов'язковим) до ДБН В.2.2-15-2005 Житлові будинки. Основні положення визначено, що одноквартирний житловий будинок - одноквартирний (садибний) житловий будинок - індивідуальний, як правило, малоповерховий житловий будинок, що має прибудинкову (присадибну) ділянку. У містах, позаміських зонах та сільській місцевості із одноквартирних житлових будинків формується садибна забудова згідно з 3.4 і 3.18-3.35 ДБН 360.
Також додатком Б (обов'язковим) визначено, що зблокований житловий будинок - будинок квартирного типу, що складається з двох і більше квартир, кожна з яких має безпосередній вихід на приквартирну ділянку або вулицю.
Пунктом 3.4 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень передбачено, що садибну забудову у містах слід розміщувати:
-у межах міста переважно на вільних територіях, включаючи ділянки, які раніше вважалися непридатними для будівництва, на територіях реконструйованої забудови, існуючої індивідуальної садибної забудови і тієї, що зберігається, враховуючи необхідність збереження характеру міського середовища, що склалося;
-у приміських зонах на резервних територіях, що входять у межу міста, за винятком зелених зон; у нових селищах і тих, що розвиваються, розміщених у межах 30 - 40-хвилинної транспортної доступності.
Садибною забудовою є забудова, яка передбачає розміщення малоповерхового, як правило, житлового будинку на присадибній ділянці, а також така, що забезпечує можливість ведення прибудинкового господарства відповідно до правил, установлених місцевою адміністрацією.
Розглянувши акт, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт № 001327 року (а.с. 142-160), суд встановив, що зазначений Акт складено з порушенням вимог чинного законодавства України.
Так, в Акті зазначено, що головним спеціалістом інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_7, проводилася позапланова перевірка на підставі розпорядчого документу від 29.06.2017 року №01-13/251 ДАБК та посвідчення (направлення) від 30.11.2017 року №001327.
Згідно пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затвердженого Постановою КМУ №533 від 23.05.2011 року, під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.
Відповідно до пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затвердженого Постановою КМУ №533 від 23.05.2011 року, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач був присутнім під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю проведеного на підставі розпорядчого документу від 29.06.2017 року №01-13/251 ДАБК та посвідчення (направлення) від 30.11.2017 року №001327.
Також, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення позапланової перевірки відповідач пред'явив позивачеві службове посвідчення та надав копію направлення для проведення позапланової перевірки. Таким чином відповідач порушив вимоги вищезазначеного законодавства України.
Згідно пункту 18 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою КМУ №533 від 23.05.2011 року, керівникові кожного суб'єкта містобудування, щодо якого складений акт перевірки, або його уповноваженій особі надається по одному примірнику такого акта. Один примірник акта перевірки залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю. Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.
Згідно пункту 18 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою КМУ №533 від 23.05.2011 року, керівникові кожного суб'єкта містобудування, щодо якого складений акт перевірки, або його уповноваженій особі надається по одному примірнику такого акта. Один примірник акта перевірки залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю. Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.
Якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадову особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить в акті відповідний запис (пункт 21 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затвердженого Постановою КМУ №533 від 23.05.2011 року).
В матеріалах справи міститься акт, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт № 001327. В акті зазначено позивача - ОСОБА_3, як особу, що бере участь у проведені заходу державного нагляду (контролю), а також зазначено строк завершення проведення заходу державного нагляду (контролю) 05.12.2017 року о 15 годині 00 хвилин. Зазначений акт не містить підпису позивача зробленого в останній день перевірки, тобто 05.12.2017 року о 15 годині 00 хвилин та не містить жодного запису про відмову позивача від підписання зазначеного акту (а.с. 188-197). Зазначене свідчить про відсутність доказу того, що позивач був присутній при проведені заходу державного нагляду (контролю), що жодним чином не спростовано відповідачем, та дає підстави суду вважати, що перевірку проведено у відсутності позивача.
Крім того, Акт містить посилання на ДБН В.2.2-15-2005 Будинки і споруди. Житлові будинки. Так, в чинному ДБН В.2.2-15-2005 вказано: Поверх мансардний (мансарда) - поверх у горищному просторі, фасад якого повністю або частково утворений поверхнею (поверхнями) похилої чи ламаної покрівлі. Однак, у Акті відповідач самовільно трансформує вказану норму ДБН додаючи до неї наступне: …при цьому лінія перетину площини даху і фасаду має бути на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги мансардного поверху (мансарди).
З огляду на це, суд дійшов висновку, що вказаний Акт не містить опису правопорушень, які позивач міг вчинити чи вчинив. При цьому, Акт містить посилання на неіснуючі документи, норми та правила та містить суперечливі висновки, а отже не може вважатись достатнім та належним доказом по справі.
Згідно п. 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затвердженого Постановою КМУ №533 від 23.05.2011 року, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.
Тобто, Протокол та Припис мають бути складені разом із Актом від 05.12.2017 року, але відповідачем суду вони не надані та до справи не долучені, отже суд не має змогу надати оцінку цим документам. На ці документи є лише посилання в самій оскаржуваній постанові, про причини неможливості їх надання відповідачем не зазначено.
Однак, відповідачем не доведено ту обставину, що відповідні документи були вручені або направлені позивачам.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КАС України, якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд, відтак суд розглядає позовні вимоги про скасування постанов Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради по справі про адмінітсративне правопорушення від 19.12.2017 року № 667/17, № 668/17.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Матеріали справи не містять жодного доказу про належне сповіщення позивача про місце і час розгляду адміністративної справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що є порушення вимог статті 268 КУпАП.
Статтею 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В матеріалах містяться пояснення представника позивачів поданих до канцелярії Управління ДАБК ОСОБА_1 міської ради, в яких зазначено, що суб'єкт господарювання ФОП ОСОБА_6, помилково вказала (замовники будівництва не звернули уваги) на те, що існує другий поверх, при цьому вона була зобов'язана поставити штамп самочинного будівництва, але вона цього не зробила так, як це і є мансардний поверх, побудований відповідно до паспорта забудови № 01-07/2018 від 19.11.2015 року (а.с. 42-43). За таких обставин позивачі звернулись до суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_6 та отримали новий примірник технічного паспорту «Садового (дачного) будинку» за адресою: м. Одеса, вул. Абрикосова, 79, діл. 120 де ФОП ОСОБА_6 внесла зміни до технічного паспорту виданого раніше і вказала, що поверх є мансардним (а.с. 10-11), що також підтверджується фотознімками наявними в матеріалах справи (а.с. 184, 198-203).
В оскаржуваних Постановах в описі обставин, установлених при розгляді справи, продубльовано текст з Акту, а отже там відсутній опис будь-якого правопорушення, яке могло бути вчинено ОСОБА_3, ОСОБА_5, при цьому самі Постанови містить посилання на неіснуючі документи, норми та правила та містить суперечливі висновки.
Згідно п. 2.3 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого Наказом №103 від 05.07.2011 року: Уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Тобто, факт видачі уповноваженим органом містобудування та архітектури будівельного паспорту є підтвердженням повної відповідності поданих позивачем документів (зокрема, планів та фасадів) вимогами чинної містобудівної документації та державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Згідно п. 1.2 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого Наказом №103 від 05.07.2011 року: Будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.
Таким чином, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо кількості поверхів, а лише обмежує максимальну висоту індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку.
Згідно листа Мінрегіону від 30.11.2011р.N7/14-16432: ескіз намірів забудови за наведеними параметрами складається забудовником або за його бажанням замовляється у спеціаліста. Ескіз намірів забудови виконується в довільній формі, тому затверджувати його склад, зміст та порядок розроблення не потрібно.
Отже, суд встановив, що вся наведена у правовстановлюючих докумекнтах інформація є достовірною, що підтверджується наявними документами, зокрема будівельним паспортом,з огляду на що порушення чинного законодавства позивачами не було допущено.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Виходячи із обставин справ,жодних належних та допустимих доказів по справі на момент її розгляду не було.
За таких обставин, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, однак особа, що розглядала справу цього не зробила.
Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до приписів ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження
Правовий акт індивідуальної дії є актом органів державної влади та посадових осіб, що встановлює, змінює або припиняє права та обов'язки певної особи (певного кола осіб), а також створює правила поведінки, передбачені для разового застосування. За своєю юридичною природою правовий акт індивідуальної дії є актом застосування правової норми до конкретних фактичних обставин, що тягнуть виникнення, зміну або припинення правовідносин між персонально визначеними особами, на яких поширюється дія такого акта.
У той же час акт перевірки не відповідає наведеним критеріям. Такий акт, призначений для оформлення результатів перевірки та є лише відображенням фактичних дій посадових осіб, якими здійснювалась перевірка, та думку з приводу відповідності поведінки субєкта містобудування вимогам чинного законодавства.
Відповідно до п. 8 ч. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який проведено Конституційним Судом України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Суд вважає за необхідне зазначити, що сам акт складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт» № 001327 по своїй природі є лише документом, яким оформлений результат проведеної перевірки, який носить констатуючий, а не владно-зобов'язуючий характер, оскільки не містить обов'язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для позивача.
Отже, виходячи із системного аналізу вищезазначених положень чинного законодавства, акт перевірки та протокол є виключно службовими документами, які підтверджують факт проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, носіями доказової інформації про виявлені контролюючим органом під час проведення перевірки порушень підконтрольними субєктами містобудування, та документами, на підставі яких приймаються припис щодо усунення виявлених перевіркою порушень законодавства та постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а дії контролюючого органу з проведення перевірки, оформлення її результатів та викладення їх у висновках акту перевірки та протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є лише службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обовязків зі збирання доказової інформації щодо дотримання субєктом містобудування вимог чинного законодавства та самі по собі не мають безпосереднього впливу на стан субєктивних прав та обовязків суб'єкта містобудування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, його висновки не зумовлюють виникнення субєктивних прав та обовязків субєкта господарювання, а тому оцінка висновків акту перевірки та протоколу, в тому числі і оцінка дій посадових осіб органу архітектурно-будівельної інспекції щодо складання зазначених документів та викладання в них висновків має надаватися лише при вирішенні спору щодо правомірності рішення, прийнятого на підставі такого акту, оскільки самі по собі ці дії, акт та протокол не впливають на стан прав, свобод чи інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з цього питання, викладеною в постанові від 10.09.2013 року у справі №21-237а13. Так, Верховним Судом України у вказаній постанові зазначено, що акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору.
Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Постановою від 17.04.2018 року ОСОБА_1 апеляційним адміністративним судом було звільнення позивачів від сплати судового збору.
Згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Між тим, такі судові витрати не понесені, тому не стягуються на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_3 (місце проживання: 65007, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), ОСОБА_4 (місце проживання: 65007, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради (місце знаходження: 65009, Одеська область, м. Одеса, вул. Черняховського, 6; код ЄДРПОУ 40199728) про визнання протиправними та скасування постанов від 19.12.2017 року та приписів від 05.12.2017 року - задовольнити частково.
Скасувати постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради по справі про адміністративне правопорушення № 667/17 від 19.12.2017 року про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 96 КУпАП ОСОБА_3 та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.
Скасувати постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради по справі про адміністративне правопорушення № 668/17 від 19.12.2017 року про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 96 КУпАП ОСОБА_5 та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.
Визнати протиправним та скасувати припис Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 732/17 від 05.12.2017 року, який видано ОСОБА_3.
Визнати протиправним та скасувати припис Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 731/17 від 05.12.2017 року, який видано ОСОБА_5.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 10.07.2018р.
Суддя О.М. Тарасишина
.