Справа № 212/6279/17 22-ц/774/1120/К/18А
10 липня 2018 року м. Кривий Ріг
Справа 212/4440/17
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Бондар Я.М
суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Гладиш К.І.
сторони справи:
позивач: ОСОБА_1,
відповідач : ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 січня 2018 року, яке постановлено суддею Козловим Ю.В. у місті ОСОБА_3,
В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2про позбавлення батьківських прав.
В мотивування заявлених вимог зазначено, що відповідач є батьком неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. У 2015 році відповідач покинув спільне місце проживання та більше на зв'язок не виходить. На протязі всього часу відповідач з дитиною не бачився, не цікавиться його життям та умовами. Всі питання щодо виховання та утримання дитини вирішуються нею одноособово, без участі та підтримки відповідача. На даний час позивачу не відоме місце перебування відповідача, будь-які контактні дані відсутні. Відповідач не виконує батьківські обов'язки по відношенню до сина, не піклується про його фізичний стан, духовний розвиток, навчання, матеріальне забезпечення дитини, дитину не відвідує, виховним процесом не цікавиться. У зв'язку із чим позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 січня 2018 року, в якому описку усунуто ухвалою цього ж суду 29 січня 2018 року, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по справі про задоволення її позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин справи, рішення є незаконним та необґрунтованим.
Судом першої інстанції не враховано те, що відповідач покинув сім'ю у 2015 році, разом не проживає, що підтверджений актом сусідів. Не цікавиться життям та здоров'ям сина, не утримує його, не надає ані матеріальної, ані фізичної підтримки не займається його вихованням, що свідчить про ухилення батька від виховання дитини, що є підставою, на думку апелянта для позбавлення його батьківських прав. Місце перебування відповідача невідоме, що позбавило третю особу надати висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.
Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом та видно з матеріалів справи ОСОБА_2 07 листопада 2014 року уклав шлюб із ОСОБА_5 ( а.с.7).
Від шлюбних відносин у сторін народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.8).
Згідно відомостей виконавчого комітету Покровської районної в місті раді від 20 жовтня 2017 року на відповідача ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, відсутні відомості про реєстрацію та ( або) зняття реєстрації з місця проживання ( а.с.15).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 жовтня 2017 року розірваний шлюб між сторонами ( а.с.25).
Згідно акту обстеження умов проживання складеного службою у справах дітей виконавчого комітету районної у місті ради Покровського району м. Кривого Рогу від 17 жовтня 2017 року, дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстровантий та проживає АДРЕСА_1 разом із матір'ю ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_6 для дитини створені належні умови для нормального життя та розвитку ( а.с.21).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених позовних вимог. Відсутності доказів застосування до відповідача заходів впливу, щодо ухилення його від виконання батьківських обов'язків, відсутності висновку органу опіки та піклування, щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, щодо малолітнього, а також наявності виключних обставин, як підстави для позбавлення батьківства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; є хронічним алкоголіком або наркоманом, тощо.
Згідно із ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Як вбачається з роз'яснень, викладених в п. 16 постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них, а також повно і всебічно досліджувати обставини справи, оскільки, позбавлення батьківських прав - це крайній захід впливу на недобросовісних батьків.
Відповідно до пункту 15 Постанови позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, (далі - Конвенція) держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до статті 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин справи.
Відсутність відповідача за місцем проживання малолітнього разом із матір'ю, не свідчить про байдужість та свідоме ухилення відповідача від виконання ним своїх батьківських обов'язків. Позивачем не надано жодної інформації про відповідача, що унеможливлює дослідити його ставлення до спірного питання. Як видно з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином ОСОБА_7 Штатів Америки. Позивачем не надано доказів, та ( або) не заявлено клопотання про неможливість їх витребування, щодо місця перебування відповідача, можливого перетину відповідачем кордону України, тимчасово або постійно.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів, в розумінні 12,81 ЦПК України, на підтвердження того, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів показаннями свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На думку колегія суддів, відсутність відповідача у місці проживання малолітнього та його матері, не відвідування батьком дошкільного закладу навчання та медичної установи, не може бути достатнім вагомим доказом свідомого ухилення відповідача від виконання ним своїх батьківських обов'язків щодо утримання та забезпечення малолітнього сина, задля застосування крайнього заходу впливу на ОСОБА_2
Вирішуючи даний спір суд першої інстанції врахував, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків, натомість матеріали справи не містять доказів винних дій відповідача ОСОБА_2 про якого у матеріалах справи загалі відсутні жодні відомості, та його ставлення до дитини та до своїх обов'язків, як батька.
Отже, а ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції, не надано жодних належних та допустимих доказів щодо винної поведінки ОСОБА_2 та свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов'язками, що могло б бути підставою для позбавлення останнього батьківських прав.
Позбавлення батьківських прав матері, батька дитини є надзвичайним заходом сімейно-правової відповідальності, яка настає при винній поведінці батьків або одного з них. Матеріали справи не містять доказів, які могли б стати достатньою підставою для застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення його батьківських прав згідно ст.164 Сімейного кодексу України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст судового рішення складено 11 липня 2017 року.
Головуючий:
Судді: