02 липня 2018 р. № 814/1953/17
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н.В. за участю секретаря судового засідання Ткач Г.С. у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження розглянув адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54055
до відповідачів:1: Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 2: комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Миколаїв", вул. Київське шосе, 9, с. Баловне, Новоодеський р-н, Миколаївська обл., 56664 3: комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради, а/с 174, м. Миколаїв, 54025
треті особи:1: Миколаївська обласна рада, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 2: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Лягіна, 2, м. Миколаїв, 54001
про:визнання протиправним та скасування розпорядження від 21.03.2017 р. № 87-р,
За участю:
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
від відповідачів 1, 2, 3: не з'явилися,
від третьої особи 1: не з'явився,
представника третьої особи 2: ОСОБА_3,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Відповідач 1, ОДА), комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Миколаїв" (далі - Відповідач 2, МАМ) та комунального підприємства Миколаївської обласної ради "Агентство розвитку" (далі - Відповідач 3, КП МОР «Агентство розвитку»), за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Миколаївської обласної ради (далі - ОблРада, третя особа 1) та управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - ДВС, третя особа 2), про визнання протиправним та скасування розпорядження ОДА від 21.03.2017 р. № 87-р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення Заводського районного суду від 26.02.2015 р. № 2/487/447/15 з МАМ на її користь стягнуто 116096,66 грн. Рішення суду з 05.06.2015 р. по 29.01.2016 р. перебувало на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень ДВС у складі зведеного виконавчого провадження. Під час проведення примусових дій по виконанню зведеного виконавчого провадження 20.03.2017 р. державним виконавцем винесена постанова про накладення арешту на все майно МАМ, але, незважаючи на наявність арешту майна підприємства боржника та борги МАМ перед стягувачами (кредиторами), ОДА прийнято оскаржуване Розпорядження від 21.03.2017 р. № 87-р про передачу всього майна МАМ іншій юридичній особі (яка створена засновником ОДА) - а саме КП МОР «Агентство Розвитку». Прийняттям спірного Розпорядження, ОДА позбавила всіх кредиторів, у тому числі й Позивача, можливості отримати належні виплати з МАМ, за рахунок майна боржника. Позивач також наголошує на тому, що спірне Розпорядження прийняте поза межами повноважень ОДА, оскільки власником майна МАМ є територіальна громада сіл, селищ, міст Миколаївської області, від імені якої право розпоряджатися майном, яке є комунальною власністю, має виключно Миколаївська ОСОБА_4. В свою чергу, Миколаївська ОСОБА_4 рада (як уповноважений Законом на те орган) не приймала рішення про передачу майна МАМ іншій юридичній особі (яке перебувало тільки в користуванні підприємства), а ОДА відповідно до своїх повноважень має право тільки оперативного управління майном МАМ, що виключає право передачі майна іншим юридичним особам.
Позивач вважає, що оскаржуване розпорядження прийняте незаконно, порушує права позивача на отримання присуджених коштів за рахунок майна підприємства боржника, та позбавляє підприємство можливості здійснювати свою господарську діяльність, задля отримання прибутку та розрахунку з кредиторами. ОСОБА_5 індивідуальної дії прийнято не правомочною особою та з порушенням процедури прийняття, то таке Розпорядження належить скасуванню.
Миколаївською обласною державною адміністрацією-Відповідачем 1 надано до суду Відзив на позовну заяву, а також надані пояснення представником Відповідача 1 у судовому засіданні, де зазначено, що розпорядження від 21.03.2017 р. № 87-р щодо передачі комунального майна МАМ до КП «Агентства Розвитку» прийнято цілком законно та в межа повноважень ОДА як розпорядника майна, на виконання делегованих їй ОблРадою повноважень. При цьому представник Відповідача 1 наголошує, що передача майн з балансу одного підприємства іншому не є формою розпорядження майном (це не є відчуженням майна), а це є тільки форма оперативного управління майном. При виконанні спірного розпорядження, статус майна та власник у переданого майна не змінився, а відтак відчуження майна МАМ не відбулося. Під час прийняття оскаржуваного Розпорядження арешт на майно МАМ у реєстрі обтяжень був відсутній, про що свідчить довідка ДВС та витяг з реєстру обтяжень. Окрім того, ОДА, як розпорядник майна передала КП «Агентство Розвитку» не все майно МАМ, а лише частину майна. В оперативному управлінні МАМ (підприємство боржник за зведеним виконавчим провадженням) залишалося нерухоме ліквідне майно (база відпочинку), за рахунок якого цілком можливо погасити заборгованість перед стягувачами. Однак на продаж майна комунальної власності необхідно отримати згоду власника майна, тобто, ОблРади. Відповідач 1 також зазначає, що здійснення передачі майна від однієї юридичної особи до іншої входить до його компетенції, оскільки такі повноваження делеговані йому ОблРадою, відповідно до рішення ОблРади 2000 року, просить суд відмовити в задоволенні позову.
ДВС (Третя особа 2) подала письмові пояснення, в яких підтвердила факт перебування зведеного виконавчого провадження на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень з 05.06.2015 р. по 29.01.2016 р. і з 03.02.2017 р. по 31.05.2017 р. Лист щодо вирішення питання про надання згоди на примусову реалізацію майна, зареєстрованого за МАМ, на адресу голови ОблРади направлено державним виконавцем ВДВС Новоодеського РУЮ ще в жовтні 2014 р. Миколаївська ОСОБА_4 направила відповідь, в якій ОблРада зазначила про чинність рішення від 26.06.2012 р. № 25 щодо відмови в наданні згоди на реалізацію майна, закріпленого на праві господарського відання за МАМ. Враховуючи викладене, звернення стягнення на майно підприємства без згоди власника майна є неможливим. Після отримання відмови від власника у надані згоди на реалізацію майна, зведене виконавче провадження було закінчено через відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення, виконавчі документи повернуті стягувачам, але Арешт, накладений 20.03.2017 року (на все майно підприємства боржника МАМ), державним виконавцем не скасовувався.
Третя особа 1- Миколаївська ОСОБА_4 рада, також надала свої пояснення, де вказала на рішення № 16, від 26.10.2000 р., яким ОДА делеговано право щодо управління майном спільної власності територіальних громад (за винятком повноважень, що здійснюються виключно ОблРадою). Таким чином, оскаржуване розпорядження, на думку ОблРади, прийняте в межах делегованих ОблРадою повноважень та не потребує прийняття окремо ОблРадою додаткового рішення. Згідно Статуту, МАМ є комунальним унітарним комерційним підприємством, а чинне законодавство України передбачає можливість вилучення майна та передачу майна такого підприємства за певних обставин на розсуд розпорядника майна, яким і є Відповідач 1, просить суд відмовити в задоволенні позову.
25.09.2017 р. судом відкрите провадження в даній адміністративній справі. Ухвалою від 27.09.2017 р. виправлено описку в частині не зазначення в ухвалі про відкриття провадження Відповідача 3.
15.12.2017 р. набув чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції.
Згідно п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою від 17.01.2018 р. суд постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 14.02.2018 р. допущено процесуальне правонаступництво в адміністративній справі, шляхом заміни комунального підприємства Миколаївської обласної ради "Агентство розвитку" його правонаступником - комунальним підприємством "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради (далі - ММА).
ММА надав свої заперечення, згідно яких вважає оскаржуване розпорядження прийнятим у межах повноважень ОДА, посилаючись на рішення ОблРади про передачу повноважень щодо управління майном спільної власності територіальних громад.
У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник ДВС у судовому засіданні підтримав надані раніше письмові пояснення та додатково пояснив, що станом на теперішній час на виконані Новоодеського ВДВС (за місцем знаходження підприємства боржника) перебувають виконавчі документи про стягнення заборгованості з МАМ, у тому числі відкрите виконавче провадження за виконавчим листом на користь Позивача, але про стан виконання йому нічого не відомо.
На підставі ч. 3 ст. 243 КАС України в судовому засіданні 02.07.2018 року оголошено скорочене рішення.
Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Заочним рішенням Заводського районного суду від 26.02.2015 р. № 2/487/447/15 з МАМ на користь позивача стягнуто 116096,66 грн. На виконання рішення суду 25.03.2015 р. видано виконавчий лист, за яким Новоодеським районним відділом ДВС ГТУЮ у Миколаївській області 03.02.2017 р. відкрито виконавче провадження.
При примусовому виконанні рішення суду, виконавче провадження по виконання виконавчому листу № 2/487/447/15, по стягненню на корить ОСОБА_1, було приєднано до зведеного виконавчого провадження.
Зведене виконавче провадження перебувало на примусовому виконанні відділу примусового виконання рішень ДВС з 05.06.2015 р. по 29.01.2016 р. (ВП № 47760781) і з 03.02.2017 р. по 31.05.2017 р. (ВП № 53313106) та на час розгляду цієї справи в суді зведене виконавче провадження закрито та виконавчі документи повернуто стягувачам у зв'язку з неможливістю виконання через відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.
У березні 2017 р. позивач з інтернет-видання дізналася, що розпорядженням ОДА від 21.03.2017 р. № 87-р з балансу МАМ цілісний майновий комплекс, призначений для приймання, обслуговування та відправлення повітряних суден, передано на баланс КП МОР «Агентства Розвитку» на праві господарського відання. Що й послугувало приводом звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження прийнятого ОДА Розпорядження.
Статтею 2 КАС України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Окрім того частина 3 цієї статі передбачає, що при розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В обґрунтування законності вказаного розпорядження Відповідач 1 посилається на ст. 14 і ст. 15 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", згідно яких місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами. У разі делегування місцевим державним адміністраціям районними чи обласними радами відповідних повноважень в їх управлінні перебувають також об'єкти спільної власності територіальних громад.
У відповідності до ст. 19 вказаного закону місцева державна адміністрація здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад.
Судом встановлено, що рішенням від 26.10.2000 р. № 16 Миколаївська ОСОБА_4 тимчасово, до прийняття Закону України "Про правовий режим об'єктів комунальної власності в Україні", надала Миколаївській ОСОБА_4 Державній адміністрації право вирішення питань щодо управління майном спільної власності територіальних громад Миколаївської області, у тому числі відчуження за рішенням власника, та оренди.
На дату прийняття оскаржуваного розпорядження вказане рішення ОблРади було чинним.
Таким чином, ОДА, приймаючи Розпорядження від 21.03.2017 р. № 87-р, діяла на підставі, у межах делегованих власником повноважень та у спосіб, що визначені Законом. Крім того, ОДА як засновник МАМ особисто приймає рішення щодо управління господарською діяльністю підприємства та вчинення заходів по виходу з економічної кризи.
Суд критично оцінює позицію представника позивача щодо обов'язку ОДА, як засновника МАМ, до прийняття рішення про застосування антикризових заходів (у даному випадку створення та передача частини майна КП «Агентству розвитку») розрахуватися з кредиторами, оскільки рішення про банкрутство або ліквідацію МАМ засновником ОДА не приймалося, справа про банкрутство не порушена, а відтак суд вважає, що Представник Позивача у даному випадку підмінює поняття дій засновника під час ліквідації та банкрутства підприємства та стягнення боргів з підприємства в межах примусового виконання рішень суду через органи ДВС.
Права позивача фактично порушені невиконанням (неналежним виконанням) рішення суду про стягнення коштів з КП МАМ органами ДВС. Під час виконавчих дій у межах зведеного виконавчого провадження з 05.06.2015 р. по 29.01.2016 р. і з 03.02.2017 р. по 31.05.2017 р. рішення суду не виконане через ненадання згоди на реалізацію майна МАМ власником, тобто, ОблРадою. Таким чином, належне виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на майно комунальної форми власності, у даному випадку залежить виключно від волі власника майна - ОблРади.
Позивачу було достеменно відомо, що власник майна МАМ ОблРада не надала згоди на реалізацію майна комунальної власності, при цьому Позивач була згодна з рішенням власника щодо заборони відчуження майна, не оскаржувала дії таабо бездіяльність ДВС під час виконання. Водночас Позивач вважає, що саме дії по винесенню Розпорядження ОДА призводять до порушення її прав як стягувача по виконавчому провадженню та унеможливлюють виконання рішення суду.
Слід зазначити, що ОДА позбавлена можливості приймати рішення про надання згоди на відчуження майна підприємства-боржника, навіть при наявності примусового виконання рішень суду в органах ДВС, це є виключною компетенцією власника майна - ОблРади, й ОблРада не делегувала такі повноваження ОДА.
В матеріалах справи міститься рішення ОблРади від 26.06.2012 р. № 25, яким відмовлено в наданні згоди на реалізацію майна, закріпленого на праві господарського відання за МАМ.
Вказане рішення прийняте у відповідності до ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно якої об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
При винесенні ОДА спірного розпорядження, між позивачем та відповідачем 1 не виникло публічно-правових відносин. Так, оскаржуване розпорядження не є актом індивідуальної дії, який би впливав на права чи обов'язки саме ОСОБА_1 Таким чином, суд дійшов висновку, що розпорядження не порушує прав позивача. Права позивача на отримання коштів при примусовому виконанні рішення суду порушені прийнятим ОблРадою рішенням про ненадання згоди на реалізацію майна комунальної власності.
Залежність реалізації права позивача на отримання коштів з боржника від згоди чи незгоди ОблРади на реалізацію майна, суд розглядає з позиції якості закону.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Волохи проти України" вказано, що Суд завжди дотримувався думки, що словосполучення "згідно із законом" не просто відсилає до національного законодавства, а й пов'язане з вимогою якості "закону", тобто вимогою дотримання принципу "верховенства права", про що прямо говориться у преамбулі Конвенції.
Суд дійшов висновку, що втручання в права, гарантовані Конвенцією, не може розглядатися як таке, що було здійснене "згідно із законом", якщо законодавство не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля.
Станом на теперішній час рішення суду про стягнення з МАМ на користь позивача коштів перебуває на примусовому виконанні Новоодеського районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області, проти чого не заперечують сторони. Які саме дії вчинені органом ДВС для фактичного та повного виконання рішення суду, позивач не знає.
З матеріалів справи вбачається, що, незважаючи на приписи оскаржуваного розпорядження, у МАМ на праві користування перебуває база відпочинку, за рахунок продажу якої може бути погашено борг перед позивачем, чим і будуть відновлені її порушені права, але за умови надання згода на її реалізації ОблРадою.
Таким чином, оскаржуване розпорядження ОДА про передачу майна від МАМ до агентства не порушує прав позивача на стягнення в порядку примусового виконання рішення суду заборгованості по рішенню суду.
Посилання представника позивача в судовому засіданні на те, що ОДА позбавила МАМ майна, експлуатація якого відновила б господарську діяльність підприємства та сприяла б отриманню прибутку, є хибною. ОСОБА_5 виключно засновник комунального підприємства приймає рішення про шляхи виходу з фінансової кризи та доцільність експлуатації того чи іншого майна з метою відновлення господарської діяльності чи її припинення.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даній справі суд дійшов висновку, що ОДА, приймаючи розпорядження від 21.03.2017 р. № 87-р діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Права позивача оскаржуваним розпорядженням не порушені, відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 11.07.2018 р.
Суддя Н. В. Лісовська