Провадження № 11-кп/774/1137/18 Справа № 183/6566/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
05 липня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши 05 липня 2018 року у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро кримінальне провадження № 12017040350003443 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_8 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2018 року, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковськ Дніпропетровської області, українця, громадянина України, що зарєєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.
В апеляції:
- прокурор, не оспорюючи правильності кваліфікації, обставин справи та доведеності вини обвинуваченого, просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначення покарання та звільнення від нього у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та внаслідок цього невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що суд при призначенні покарання ОСОБА_7 за ч.1 ст.187 КК України із застосуванням ст.75 КК України послався лише на дані про особу обвинуваченого, відсутність претензій з боку потерпілого, однак вирок не містить переконливого обґрунтування того, що зазначені обставини свідчать про можливість його виправлення без відбування реальної міри покарання.
Вказує на те, що судом не надано належної оцінки тому факту, що обвинувачений двічі притягувався до кримінальної відповідальності за умисні тяжкі злочини проти власності за ч.2 ст.186, ч.1 ст.187 КК України, а також не враховано, що ОСОБА_7 ніде не працює, не має постійного законного джерела доходу, що є однією з причин вчинення ним злочину проти власності.
Прокурор в апеляції зауважує, що суд при ухвалені вироку недостатньо врахував обставини скоєного умисного тяжкого злочину обвинуваченим, а саме вчинення злочину в ранковий час, близько 09.17 годин, в період часу, коли добропорядні люди йдуть на роботу, навчання, у справах та перебуваючи біля касового вікна «Державної лотереї», приміщення якої знаходиться в центральній частині міста Новомосковська, вибрав небезпечний для здоров'я спосіб заволодіння чужим майном із застосуванням насилля, завдав один удар ліктем руки в життєво важливий орган - по голові ОСОБА_9 , від якого останній впав та втратив свідомість. Така поведінка обвинуваченого, прокурор, вважає, свідчить про стійкість його умислу, направленого на вчинення злочину, характеризується підвищеною суспільною небезпечністю та свідчить про стійкість антисоціальної спрямованості особи. Тому прокурор наголошує, що рішення щодо звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання з іспитовим строком нівелює мету кримінального закону як попередження вчинення злочинів іншими особами.
Цим вироком дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 1 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій) та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки. У відповідності до п.п. 1, 2, ч. 1 ст.76 КК України покладено певні обов'язки.
ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.
05 вересня 2017 року близько 09.15 годин ОСОБА_7 знаходився в приміщенні «Державної лотереї» по вул. Гетьманська, №35 в м. Новомосковськ, Дніпропетровської області, де поблизу касового вікна побачив раніше йому незнайомого ОСОБА_9 , і в цей час у нього виник злочинний умисел направлений на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_9 , реалізуючи який, приблизно о 09.17 годині ОСОБА_7 , з правого боку підійшов до ОСОБА_9 , який знаходився поблизу касового вікна, де отримував грошові кошти в сумі 1500 гривень, і, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи відкритий характер протиправних дій, передбачаючи і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, застосовуючи насильство небезпечне для здоров'я, умисно наніс удар ліктем правої руки по голові ОСОБА_9 , від чого останній втратив свідомість та впав на підлогу, і таким чином ОСОБА_7 попередив можливість чинити опір ОСОБА_9 своїм злочинним діям та, знаходячись на вказаному місці, діючи умисно, скориставшись безпораднім станом ОСОБА_9 , ОСОБА_7 відкрито заволодів грошовими коштами останнього в сумі 1500 гривень, і тим самим вчинив розбійний напад на ОСОБА_9 , після чого, місце скоєння злочину залишив, розпорядившись майном ОСОБА_9 на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1 500 гривень.
Заслухавши прокурора, який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, думку обвинуваченого, який заперечував проти її задоволення, перевіривши і проаналізувавши доводи, які викладені в апеляції і співставивши їх з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів прийшла до наступного висновку.
У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Оскільки, висновки суду першої інстанції стосовно фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 187 КК України, в апеляційній скарзі прокурора не оспорюються, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, то вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Доводи апеляційної скарги прокурора з приводу того, що вирок є незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, з посиланням на м'якість призначеного судом покарання, колегія суддів, вважає безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Окрім того, зі змісту ч. 1 ст. 75 КК України вбачається, якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Втім, обов'язковою умовою застосування цього кримінально-правового інституту, що належить до дискреційних повноважень суду, є сукупність обставин, які б із достатньою переконливістю свідчили про можливість виправлення особи без відбування покарання.
Згідно матеріалів кримінального провадження, при перевірці апеляційним судом вироку встановлено, що судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано.
При обранні міри і розміру покарання суд першої інстанції, врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття у вчиненому злочині та добровільне відшкодування завданої шкоди, особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, відсутність на обліку у лікарів фтизіатра та психіатра, задовільну характеристику по місцю проживання, наявність на його утриманні малолітньої дитини, відсутність претензій з боку потерпілого, який не наполягав на призначенні суворого покарання.
Наявність встановлених судом першої інстанції вказаних вище декількох обставин, які пом'якшують покарання та обставини, які характеризують особу обвинуваченого, думка потерпілого істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
При вказаних, встановлених обставинах, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, дійшов законного та обґрунтованого висновку, що подальше перевиховання та виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, обґрунтовано застосував кримінальний закон, який регламентує порядок призначення покарань та звільнення від відбування покарання з випробуванням, та призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованого йому злочину, із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України, що відповідає меті та принципам призначення покарань.
З огляду на вище наведене, апеляційний суд не знаходить підстав для погіршення становища обвинуваченого з тих мотивів, які наведені в апеляційній скарзі прокурора, оскільки судом призначене покарання є законним, обґрунтованим, з дотриманням вимог кримінального закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав, а тому колегія суддів, вважає необхідним апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, вирок без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2018 року, щодо ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4