10 липня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/969/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) справу за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, про стягнення недоплаченої суддівської винагороди,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача недоплачену суддівську винагороду за період з червня 2013 року по 07.06.2017 року у загальній сумі 51301,52 грн., шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з бюджетної програми 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів суддів”, у порядку, встановленому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 “Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів та боржників”.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Указом Президента України від 15.01.2001 його вперше призначено на посаду судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області. Указом Президента України від 04.11.2004 призначено в межах п'ятирічного строку на посаду судді апеляційного суду Кіровоградської області. Наказом голови апеляційного суду Кіровоградської області №341 від 30.11.2014 його зараховано до складу суду та встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 20%, стаж роботи 13 років, 6 місяців 24 дні. Постановою Верховної Ради України від 22.12.2005 р. його обрано безстроково на посаду судді Апеляційного суду Кіровоградської області. Так, згідно наказу в.о. голови Апеляційного суду Кіровоградської області №259 ЗП від 16.04.2013 року йому з 14.05.2013 р. встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 50% посадового окладу, як такому, що стаж роботи якого становить більше 25 років. Позивач зазначає, що будь-яких змін до вказаного наказу з приводу стажу роботи, що дає право на одержання надбавки з дня його видання і до дня відрахування його із штату Апеляційного суду Кіровоградської області, 07.06.2017 р., не вносилось. Наказом голови Апеляційного суду Кіровоградської області від 07.06.2017 р. №18-к його відраховано зі штату Апеляційного суду Кіровоградської області. При цьому, позивач вказує, що з моменту припинення трудових правовідносин з Апеляційним судом Кіровоградської області, 07.06.2017 р., з ним не було проведено повного розрахунку та не було виплачено у повному обсязі суддівську винагороду і її складові у розмірі, визначеному Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 р. №2453-VІ, з урахуванням стажу, який дає право на отримання надбавки за вислугу років. Частиною 5 статті 133 ЗУ “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі, зокрема, за наявності стажу роботи більше 25 років - 60 відсотків. При цьому, відповідач протиправно, не виконуючи вимоги Закону, починаючи з червня 2013 року і по день відрахування із штату Апеляційного суду Кіровоградської області виплачував йому щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу, а не 60%, як встановлено вищезазначеним Законом. Також вказав, що видання відповідачем наказу про встановлення йому доплати за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу, як такому, що стаж роботи якого становить більше 25 років, а не 60% як це передбачено Законом ним не оскаржено, разом із тим, зазначена обставина не позбавляє його права на отримання такої винагороди відповідно до Закону, оскільки її розмір встановлено саме Законом, а не визначається наказом голови апеляційного суду.
Також позивачем надано відповідь на відзив (а.с.60-61).
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовної заяви, надіслав на адресу суду відзив, у якому зазначає, що Наказом голови Апеляційного суду Кіровоградської області №12-зп від 03 січня 2012 року, ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 40% посадового окладу та зроблено перерахунок стажу роботи, що дає право на одержання доплати за вислугу років, яким встановлено, що станом на 01.01.2012 рік - стаж становить 18 років 00 місяців 14 днів. З даним наказом та відповідним розрахунком позивач був ознайомлений та у письмовій формі висловив свої непогодження зазначивши, що до стажу, який дає право на отримання надбавки за вислугу років має бути враховано час навчання з 1986 року по 1988 рік. А також, власноручно зазначає, що він вважає, що станом на 01.01.2012 рік його стаж роботи для визначення надбавки за вислугу років становить 20 років 8 місяців 2 дні. Беручи до уваги власноручні підрахунки стажу роботи, які зазначив ОСОБА_1 у своїх запереченнях у 2012 році, де останній вважає, що станом на 01.01.2012 стаж становить 20 років 8 місяців 8 днів та розрахунок наданий у позовній заяві, де він вважає що станом на червень 2013 року він має 25 років стажу, вважає що позиція позивача є невизначеною, необґрунтованою та такою що ґрунтується лише на власних припущеннях. Крім того, стосовно вищезазначеного, заперечення здійсненого розрахунку відповідно Наказу №12-зп від 03.01.2012 року, головою Апеляційного суду Кіровоградської області було надано письмову відповідь в якій також було підтверджено законність встановлення стажу, який станом на 01.01.2012 рік становив - 18 років 00 місяців 14 днів у зв'язку з чим і була визначена щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу. Також зазначає, що відповідно до наказу №259-зп від 16.04.2013 р., позивачу встановлено доплату за вислугу років у розмірі 50%. При цьому, відповідач вказує, що ним визнається технічна описка, допущена у наказі №259-зп від 16.04.2013 р., де замість 20 років помилково зазначено 25 років. Тому на думку відповідача, його дії не можуть вважатись протиправними, оскільки фактичний стаж роботи, який передбачає встановлення доплати за вислугу років станом на червень 2013 рік - складає 20 років, а тому відповідно до ч.5 ст.133 ЗУ “Про судоустрій та статус суддів” ОСОБА_1 правильно було встановлено доплату за вислугу років у розмірі 50%.
Третьою особою надано до суду пояснення по справі, зі змісту яких вбачається, що на її думку позов є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, а тому заперечує проти нього в повному обсязі, оскільки відповідно до ч.1 ст.151 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (далі - Закону), Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом. При цьому, згідно з ст.135 Закону, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Так, ч.5 ст.129 Закону (в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі, зокрема, за наявності стажу роботи більше 20 років - 50 відсотків посадового окладу. Крім того, позивачем у позовній заяві необґрунтовано та не надано доказів на підставі саме якого трудового стажу він має право на доплату за вислугу років у розмірі 60%. Також, згідно із ст.149 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №1402-VІІІ, суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України, а тому Державна судова адміністрація України не має правових підстав для нарахування та виплати заробітної плати позивачу у іншому розмірі, який не передбачений Законом України “Про судоустрій та статус суддів” та штатному розписі Апеляційного суду Кіровоградської області, оскільки відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституціє України і законами України (а.с.65-68).
У відповідності до ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.257 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотань позивача та представника відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, третьої особи, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з таких підстав.
Указом Президента України “Про призначення суддів” від 15.01.2001 року за №12/2001 ОСОБА_1 призначено строком на п'ять років на посаду судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області (а.с.11-12).
Указом Президента України “Про призначення суддів” від 04.11.2004 року за №1367/2004 ОСОБА_1 призначено у межах п'ятирічного строку на посаду судді апеляційного суду Кіровоградської області (а.с.13-16).
Наказом голови апеляційного суду Кіровоградської області від 30.11.2004 за №341 позивача зараховано до складу апеляційного суду Кіровоградської області та встановлено надбавку за вислугу років розмірі 20% від загальної суми щомісячного заробітку/стаж роботи, що дає право на одержання надбавки, становить 13 років 6 місяців, 24 дні (а.с.19).
Постановою Верховної Ради України від 22.12.2005 року №3281-ІV ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді апеляційного суду Кіровоградської області (а.с.17-18).
Наказом голови апеляційного суду Кіровоградської області від 03.01.2012 за №12-зп, позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 40% посадового окладу, як такому, стаж роботи якого становить більше 15 років (станом на 01.01.2012 р. - 18 років 00 місяців 14 днів) (а.с.53).
Наказом в.о. голови апеляційного суду Кіровоградської області “Про збільшення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1І.” від 16.04.2013 за №259ЗП, ОСОБА_1 з 14.05.2013 р. встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 50% посадового окладу, як такому, стаж роботи якого становить більше 25 років (станом на 13.05.2013 р. - 25 років 00 місяців 00 днів) (а.с.20).
Рішенням Вищої ради правосуддя №1319/0/15-17 від 30.05.2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Кіровоградської області у відставку (а.с.21).
Наказом голови апеляційного суду Кіровоградської області від 07.06.2017 року №18-к позивача відраховано зі штату апеляційного суду Кіровоградської області (а.с.22).
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.
За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.151 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 р. №1402-VІІІ, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Також аналогічні норми містилися у ч.1 ст.133 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 р. №2453-VІ.
Згідно з ч.5 ст.129 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 р. №2453-VІ (чинний на час прийняття наказу від 16.04.2013), суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Судом встановлено, що станом на 01.01.2012 р. стаж роботи ОСОБА_1, що дає право на одержання доплати за вислугу років становить 18 років 00 місяців 14 днів, що підтверджується наказом голови апеляційного суду Кіровоградської області від 03.01.2012 р. №12-ЗП (а.с.53)
На підставі вищезазначеного наказу позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 40% посадового окладу, як такому, стаж роботи якого становить більше 15 років.
В ході розгляду справи встановлено, що наказом в.о. голови апеляційного суду Кіровоградської області “Про збільшення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1І.” від 16.04.2013 за №259ЗП, позивачу з 14.05.2013 р. встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 50% посадового окладу, як такому, стаж роботи якого становить більше 25 років (станом на 13.05.2013 р. - 25 років 00 місяців 00 днів). Так відповідно до зазначеного наказу, ОСОБА_1 встановлено доплату за вислугу років у розмірі 50%.
Відповідач в наданих запереченнях на адміністративний позов вказує, що в наказі від 16.04.2013 за №259ЗП здійснено технічну описку, а саме замість 20 помилково зазначено 25 років.
Тобто, аналізуючи попередній наказ про встановлення щомісячної доплати за вислугу років від 03.01.2012 р. №12-ЗП та наказ від 16.04.2013 р. за №259-ЗП, є очевидним, що в останньому наказі при встановленні щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 50% - помилково зазначено, що станом на 13.05.2013 року стаж становить 25 років, так як в дійсності станом на 13.05.2013 рік стаж позивача становить більше 20 років, у зв'язку із чим і встановлена доплата саме в розмірі 50%.
Окрім цього, позивачем до матеріалів справи не надано жодного доказу щодо оскарження вищезазначених наказів та документів які б підтверджували стаж роботи більше 25 років.
Разом з тим, суд вважає на необхідне зазначити наступне.
Ухвалою суду від 25.05.2018, з метою офіційного з'ясування всіх обставин у справі, у відповідача витребувано додаткові докази, а саме розрахунки стажу роботи, що давав право ОСОБА_1 на одержання доплати за вислугу років до наказів: №341 від 30.11.2004; №12-ЗП від 03.01.2012; №259ЗП від 16 квітня 2013р.; Додаток 1 до Особової картки ОСОБА_1 (виконувана робота з початку трудової діяльності (включаючи навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, військову службу, роботу за сумісництвом); письмові пояснення із зазначенням чи були видані ще будь-які накази, в яких розраховувався стаж позивача, що давав право на одержання доплати за вислугу років, якщо так - надати відповідні докази (а.с.72)
На виконання даної ухвали відповідачем повідомлено, що інших наказів, крім тих, що містяться в матеріалах адміністративної справи та якими встановлювалася ОСОБА_1 надбавка за вислугу років, не має. Крім того, вказано, що до кожного наказу про встановлення надбавки за вислугу років, проведення окремого розрахунку не передбачено.
Проте, суд зазначає, що у всіх наказах, якими встановлювалися щомісячні доплати за вислугу років, підставами їх прийняття є, зокрема розрахунок стажу роботи, що дає право на одержання доплати за вислугу років.
Враховуючи, що відповідачем не надано будь-яких доказів розрахунку стажу позивача, тим більше, що в останньому наказі від 16 квітня 2013 року №259 ЗП допущено технічну описку та зазначено, що з 14.05.2013 року встановлена щомісячна доплата за вислугу років в розмірі 50 %, як такому, стаж роботи становить більше 20 років та не зазначено який же стаж позивача є правильним, тому суд вважає за необхідне взяти до уваги наказ №341 від 30.11.2004 року (а.с.19).
Даним наказом позивачу встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 20% від загальної суми щомісячного заробітку, стаж роботи, що дає право на одержання надбавки, становить 13 років 6 місяців 24 дні.
Відповідно до ч.5 ст.133 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 р. №1402-VІІІ суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Отже, враховуючи, що станом на 30.11.2004 року позивач мав стаж роботи 13 років 6 місяців 24 дні, то суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 з 01 травня 2016 року мав право на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 60 % за наявності стажу роботи більше 25 років.
Таким чином, з 01.05.2016 по день звільнення позивача 07.06.2017 року, відповідно до наказу №18-к від 07.06.2017 року (а.с.22), стаж його роботи, що дає право на отримання доплати за вислугу років у розмірі 60 %, становить більше 25 років.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.п.2, 4, 10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи наведені норми КАС України, встановлення судом порушення законних прав позивача та з метою їх відновлення суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
До того ж, суд враховує, що відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен неухильно дотримуватися принципу належного урядування.
Так, у п.70 рішення Європейського суду з прав людини “Рисовський проти України” від 20.10.2011 р. Суд підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування”, який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Складовими принципу належного урядування є ефективність та результативність сутність яких полягає у тому, щоб усі процедури спрямовувалися на досягнення результату, який задовольняє потреби суспільства.
Суд зазначає, що відповідачем не було дотримано даного принципу, оскільки усі накази, які є в матеріалах справи, містять різні визначення стажу роботи позивача.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі Класс та інші проти Німеччини, із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З'ясувавши характер спірних правовідносин, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд вважає, що порушене право має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороду за період з 01.05.2016 по 07.06.2017 року з урахуванням того, що позивач з 01.05.2016 мав право на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 60 %, як такий, стаж роби якого становить більше 25 років, що відповідатиме не лише завданню адміністративного судочинства, а і положенням практики Європейського суду з прав людини, та буде ефективним і реальним способом захисту порушеного права при фактичних обставинах даної справи.
Розподіл судових витрат судом не здійснюється, оскільки позивач згідно з п.1 ч. 1 ст.5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору.
Відтак, судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (25031, АДРЕСА_1) до Апеляційного суду Кіровоградської області (25006, м.Кропивницький, вул. В. Пермська, 2а, ЄДРПОУ: 02894616), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5) про стягнення недоплаченої суддівської винагороди - задовольнити частково.
Зобов'язати Апеляційний суд Кіровоградської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 01.05.2016 по 07.06.2017 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду ОСОБА_3