Провадження № 22-ц/774/844/18 Справа № 200/3681/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Женеску Е. В. Доповідач - Ткаченко І.Ю.
Категорія 30
05 липня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Пономарь З.М., Варенко О.П.
за участю секретаря - Кравцової Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2016 року,-
25 лютого 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначила, що ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2014 року у справі № 4с/205/7860 за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність начальника та державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області визнана протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області при прийнятті виконавчого документа № 2/205/864/2013, виданого 26 вересня 2013 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, до виконання, та в ході його примусового виконання в частині не надсилання документів виконавчого провадження стягувачу. В ухвалі суду зазначено дівоче прізвище позивача - ОСОБА_2. 17 липня 2015 року вона уклала шлюб і взяла прізвище чоловіка «ОСОБА_2». Вважає, що протиправною бездіяльністю відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює в 5000 грн. Бездіяльність відповідача на протязі значного проміжку часу по виконанню рішення суду щодо примусового стягнення з боржника завданої моральної шкоди, не направлення на її адресу копії постанови про прийняття і продовження виконавчого провадження, викликала у позивача сильні душевні страждання та моральні переживання. Відповідач злісно порушив вимоги закону та проігнорував її законні права громадянина України, не виконав рішення суду, яке відповідно до Конституції України має обов'язкову силу. Вона зазнала тяжкої моральної травми, коли засуджені вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2011 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вчинили відносно неї розбійний напад з реальною загрозою її життю та здоров'ю. А потім відділ державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області своєю бездіяльністю фактично сприяв злочинцям в ухиленні від відшкодування на її користь визнаної судом моральної шкоди. Такою бездіяльністю відповідача - органу державної влади фактично принижені її честь і гідність (а.с.1-7).
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди - відмовлено (а.с.22-23).
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2017 року, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2016 року - скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з інших підстав (а.с.119-121).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року, касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до апеляційного суду Дніпропетровської області (а.с.201-203).
В апеляційній скарзі апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.82-86).
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду слід скасувати, ухваливши нове, про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2014 року в справі № 205/7860/14-ц бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області визнана протиправною в частині ненадсилання документів виконавчого провадження стягувачу, а не щодо невиконання рішення суду. Вважаючи, що підставою для відшкодування моральної шкоди позивачем було визначено саме невиконання судового рішення, а протиправність бездіяльності щодо такого невиконання не доведена позивачем, а тому позов є необґрунтованим.
Колегія суддів із вказаними висновками суду 1 інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Згідно п. п.18, 23 рішення Європейського суду з прав людини від 12 травня 2011 року у справі «Ліпісвіцька проти України» судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні. Виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом. При здійсненні виконавчою службою виконання остаточного рішення, провадження має бути закінчено без зволікань.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби; копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2014 року в справі № 205/7860/14-ц задоволена частково скарга ОСОБА_2 на дії начальника та державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області. Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області при прийнятті виконавчого документа № 2/205/864/2013, виданого 26 вересня 2013 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, до виконання та в процесі його примусового виконання в частині не надсилання документів виконавчого провадження стягувачу. Зобов'язано державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області направити копії всіх постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Зобов'язано начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області вжити заходів щодо усунення протиправної бездіяльності державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області при прийнятті виконавчого документа № 2/205/864/2013, виданого 26 вересня 2013 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, до виконання та в процесі його примусового виконання в частині направлення копій всіх постанов державного виконавця та інших документів виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний доводити до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвала набрала законної сили 11 листопада 2014 року.
Отже, зазначеною ухвалою було встановлено, що бездіяльність державного виконавця є протиправною при прийнятті виконавчого документа № 2/205/864/2013, виданого 26.09.2013 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, до виконання та в ході його примусового виконання в частині не надсилання документів виконавчого провадження стягувачу.
Суд 1 інстанції не звернув уваги на вище викладене та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав їх не необґрунтованості.
Так, згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною другою ст. 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК України).
Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України підставою для застосування відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 1174 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди має визначатись судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховують вимоги розумності та справедливості (ст. 23 ЦК України).
Відповідно до ст.1174 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування, відповідно до закону, шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 2 ЦК України, держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
Відповідно до п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Оскільки, заявляючи позовні вимоги, позивач посилався на завдання моральної шкоди, яка полягала в перенесених душевних і моральних стражданнях, нервових стресах, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, ст. ст. 23, 1167, 1173 ЦК України.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України підставою для застосування відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 1174 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою.
Колегія суддів вважає, що протиправна бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області при прийнятті виконавчого документа № 2/205/864/2013, виданого 26.09.2013 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, до виконання та в ході його примусового виконання в частині направлення копій всіх постанов державного виконавця та інших документів виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний доводити до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», встановлена ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2014 року в справі № 205/7860/14-ц, в результаті чого права позивача як стягувача були порушені, останній витрачав значний час на відновлення порушених прав, оскаржуючи дії та бездіяльність відповідача, все це негативно впливало на його звичайний ритм життя, на емоційний та психічний стан, та не могло не спричинити моральні страждання, в зв'язку з чим останньому з вини державного виконавця була завдана моральна шкода.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходься до висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, однак, на думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, заявлений позивачем, є завищеним.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди має визначатись судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховують вимоги розумності та справедливості (ст. 23 ЦК України).
Оскільки такий спосіб захисту цивільних прав, як компенсація моральної (немайнової) шкоди, не повинен стати засобом безпідставного збагачення потерпілої особи, розмір присудженої до відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен вести до збагачення потерпілого за рахунок винного.
З урахуванням конкретних обставин справи, глибини та тяжкості моральних страждань позивача, приймаючи до уваги співмірність, розумність та справедливість, суд вважає, що належною компенсацією моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, є сума 1000 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2016 року та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, з вищезазначених підстав.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2016 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН.НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн.
В інші частині позову - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: