Справа № 127/21423/17
Провадження № 2/127/5768/17
04.07.2018 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі
головуючого судді Романюк Л.Ф.,
при секретарі Курутіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 Васеліна про стягнення аліментів,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 Васеліна про стягнення аліментів.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 18.06.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 Васеліном було укладено шлюб, який було зареєстровано Муніципалітетом м. Подгориця Республіки Чорногорії, даний факт підтверджується витягом з реєстраційної шлюбної книги № 395/2006 від 13.08.2011 року. Від спільного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується витягом з Книги народжених від 12.05.2009 року, яка зареєстрована громадянкою України, що підтверджується довідкою № 61314/536-36 від 31.05.2008 року про реєстрацію особи громадянином України. Після народження доньки шлюбні відносини між сторонами поступово погіршилися. В сім'ї виникли сварки та розбіжності думок та поглядів на сімейне життя. Влітку 2016 року позивачка разом з донькою переїхала до України де зареєстровані та проживають по теперішній час, що підтверджується довідкою № 3184 від 07.06.2017 року. На даний час в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 Васеліна про розірвання шлюбу. Таким чином, вже більше року відповідач проживає окремо, а донька проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні та відповідач не бажає сприяти у понесенні витрат на утримання дитини. В уточненій позовній заяві позивачка ОСОБА_1 просила суд стягнути з громадянина ОСОБА_3 Чорногорії ОСОБА_1 Васелін, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 6200 грн., щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подачі позовної заяви.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилась, однак, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 Васелін в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься підтвердження про вручення ОСОБА_1 Васеліну матеріалів позовної заяви та додатків до неї (а.с.76-85).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 18.06.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 Васеліном було укладено шлюб, який було зареєстровано Муніципалітетом м. Подгориця Республіки Чорногорії, даний факт підтверджується витягом з реєстраційної шлюбної книги № 395/2006 від 13.08.2011 року (а.с.17-18).
Від спільного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується витягом з Книги народжених від 12.05.2009 року, яка зареєстрована громадянкою України, що підтверджується довідкою № 61314/536-36 від 31.05.2008 року про реєстрацію особи громадянином України (а.с.8).
Відповідно до довідки «ЖЕК № 12» № 3184 від 07.06.2017 року ОСОБА_2 проживає разом з матір'ю, за адресою: АДРЕСА_1(а.с.10).
Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Крім того, статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави - учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батько (- ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно статті 11 ЗУ «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно ч. 1ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, і відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Зважаючи на положення ст. ст. 141, 180-182 СК України, зокрема про солідарний обов'язок батьків на утримання неповнолітньої дитини суд вважає, що з відповідача слід стягувати на користь позивача аліменти на утримання дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 6200 грн., щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви, а саме з 06.10.2017 року.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави 704, 80 грн. судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 80,84,141,179,180-183 СК України, керуючись ст. ст. 5, 10-13, 19, 76-81,137, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з громадянина ОСОБА_3 Чорногорії ОСОБА_2 Васелін, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 6200 грн., щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з 06.10.2017 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з громадянина ОСОБА_3 Чорногорії ОСОБА_2 Васелін, ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір на користь держави в розмірі 704,80 гривень.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 10.07.2018 року.
Суддя: