04 липня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/16616/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю помічника судді - Чайки Т.Г. (за дорученням головуючого судді),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 (головуючий суддя Разіна Т.І., судді Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.)
у справі №910/16616/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскент-Нафта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база"
про заборону вчинення протиправних дій, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, визнання права безперешкодного проїзду (виїзду) до нежитлових приміщень
за участю представників:
позивача - Шекера С.В., Панкова О.О.,
відповідача - Пушок С.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскент-Нафта" (далі - позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" (далі - відповідач) про заборону вчинення протиправних дій, усунення перешкод у користування та розпорядженні майном, визнання права безперешкодного проїзду (виїзду) до нежитлових приміщень.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі № 910/16616/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем належним чином не доведено існування його порушеного права, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності правових підстав для зобов'язання відповідача усунути перешкоди на вільний та безперешкодний доступ ТОВ "Аскент-Нафта" до своїх приміщень через існуючий, загальнодозволений проїзд до групи нежитлових приміщень з № 1 по № 10 в літері "Г" (складова частина об'єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення в літері Д), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Каховська, 64, через існуючий проїзд.
При цьому суд першої інстанції керувався приписами ст.ст. 11,15, 202, 316, 317, 321, 386, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 93, 98, 125, 126 Земельного кодексу України та ст.ст. 4-3, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 у даній справі рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено повністю. Заборонено ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" або її уповноваженим особам чинити будь-які перешкоди, в тому числі шляхом встановлення охоронного пункту та стягнення плати за проїзд (виїзд), ТОВ "Аскент-Нафта" в доступі до групи нежитлових приміщень з № 1 по № 10 в літері "Г" (складова частина об'єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення в літері Д), що знаходяться адресою: м. Київ. вул. Каховська, 64 через існуючий проїзний пункт. Усунено перешкоди ТОВ "Аскент-Нафта" в доступі до групи нежитлових приміщень з № 1 по № 10 в літері "Г" (складова частина об'єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення в літері Д), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Каховська, 64 через існуючий проїзний пункт, які чинить відповідач, шляхом вимагання плати за проїзд (виїзд) або встановлення перешкод для проїзду (виїзду) транспортних засобів. Визнано за ТОВ "Аскент-Нафта" позивачем право безперешкодного доступу (проїзду, виїзду) до групи нежитлових приміщень з № 1 по № 10 в літері "Г" (складова частина об'єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення в літері Д), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Каховська, 64, через існуючий проїзний пункт.
Скасовуючи судове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку про обґрунтованість заявленого позову, виходячи із того, що відповідач своїми діями, а саме, наказом щодо сплати № 25 від 02.12.2015, встановленням шлагбауму, обмежує вільний проїзд та безперешкодний доступ ТОВ "Аскент-Нафта" до своїх приміщень через існуючий, загальнодозволений проїзд до групи нежитлових приміщень позивача через існуючий проїзд, і позивач обрав належний спосіб захисту.
19.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 у справі № 910/16616/17, в якій скаржник просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційну скаргу обґрунтовано неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, спричиненого невідповідністю висновку суду дійсним обставинам справи.
Зокрема, скаржник вказує на такі порушення, допущені судом апеляційної інстанції:
- не було взято до уваги того факту, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту вчинення відповідачем перешкод у користуванні земельними ділянками саме позивачу;
- в порушення норм процесуального права було прийнято додаткові документи у позивача за відсутності доказів, які б підтвердили неможливість подання їх суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього;
- не з'ясовано, що земельна ділянка, через яку відповідачем начебто вчиняються перешкоди у користуванні позивачем своїми земельними ділянками, належать на праві власності відповідачу;
- не було враховано того, що позивачем не надано доказів наявності між сторонами конфліктної ситуації довкола вільного проїзду до приміщень позивача та вчинення позивачем дій для врегулювання спору мирним шляхом.
08.06.2018 позивачем подано відзив на касаційну скаргу. Однак, враховуючи встановлений ухвалою Верховного Суду від 14.05.2018 строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу, який не перевищує 10 днів з дня вручення цієї ухвали, вручення йому вказаної ухвали суду 18.05.2018 та 22.05.2018 (оскільки копію ухвали надіслано судом на дві адреси позивача), що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, з огляду на приписи статей 118, 295 ГПК України, зазначений відзив суд залишає без розгляду.
В судове засідання 04.07.2018 з'явились представники сторін спору.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заслухавши думку представників сторін, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В процесі розгляду спору господарськими судами встановлено, що 03.11.2003 між Товариство ТОВ "Аскент-Нафта", як орендарем, та Київською міською радою, як орендодавцем було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київради від 26.06.2003 за № 549/709, передає, а орендар приймає у довгострокову оренду на 10 років земельні ділянки, місце розташування яких: вул. Каховська, 64 у Дніпровському районі м. Києва, розміром 0,6873 га для завершення будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування плодоовочевої бази у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору, з них земельна ділянка кадастровий номер 66:044:031 розміром 0,6691 га, земельна ділянка кадастровий номер 66:044:032 розміром 0,0182 га.
28.10.2017 між Київською міською радою та позивачем було укладено договір про поновлення договору оренди земельних ділянок на 10 років.
Судами також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскент-Нафта" є власником групи нежитлових приміщень з № 1 по № 10 в літері "Г" загальною площею 9 208,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Каховська, 64, що підтверджується Інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" є власником цілісного майнового комплексу оптово-роздрібної плодоовочевої бази Дніпровського району (нежилі будівлі: літ. К, З, О, Я, Ю, Ф, И, У, Ж, Н, М, С, Р, Х, Е, Ь, Щ, Л, Ц, Ч, Т, П та нежилі приміщення - в літ. Г) загальною площею 42 136,70 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Каховська, 64, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач зазначав, що відповідач, який також є власником складських приміщень за адресою: м. Київ, вул. Каховська, 64, самовільно перекрив проїзд на територію всієї бази та вимагає плату за проїзд і виїзд з усіх автотранспортних засобів. Однак, як наголошує позивач, у відповідача відсутній будь-який правовий титул на вказаний проїзд (територію або частину земельної ділянки), а тому не має жодної законної підстави для його перекриття та вимагання грошових коштів за проїзд (виїзд) автомобільного транспорту, який прямує до орендованих у ТОВ "Аскент-Нафта" приміщень.
Власникові на підставі ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У розумінні приписів наведеної норми позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном.
Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Характерною ознакою такого позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або користування належним йому майном.
Отже, у розумінні наведених норм власник (титульний володілець) вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Апеляційним господарським судом встановлено факт порушення відповідачем права позивача на вільний та безперешкодний доступ останнього до своїх приміщень, що підтверджуються актами про перешкоджання доступу до приміщень та вимогу сплати коштів від 22.08.2017, від 25.08.2017 та від 06.09.2017, з яких вбачається, що у суборендарів приміщення, яке належить позивачу, охоронці вимагали та отримали від водіїв грошові кошти, що підтверджується копією фіскальних чеків про сплату грошових коштів.
Крім того, колегію суддів апеляційного господарського суду встановлено, що проїздна дорога відповідачу не належить, а отже у нього відсутнє право розпоряджатись вказаною земельною ділянкою, та, як наслідок, обмежувати інших осіб у праві проходу, проїзду чи паркуванні на вказаній земельні ділянці.
Судами встановлено наявність наказу ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" № 25 від 02.12.2015 про "Послуги КПП транспортних засобів на території ТОВ "Дніпровська полодоовочева база", в якому зазначено, що в зв'язку з підвищенням цін на енергоносії і земельної ренти, а також ремонту проїзної частини території, виїзних воріт, благоустрою, установлено тарифи на послуги КПП, організація відстою вантажного транспорту на території ТОВ "Дніпровська плодоовочева база".
Згідно з п. 1 вказаного наказу, всі без винятку (орендарі, покупці, постачальники та інші), перетинаючи шлагбаум, сплачують послуги, згідно тарифів, попередньою оплатою. Однак, матеріали справи не містять та відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами правової підстави для видання такого наказу, та, відповідно, стягнення плати за проїзд.
В матеріалах справи наявний Витяг з протоколу № 6 засідання постійної комісії Київради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури від 14.02.2012, з якого вбачається, що комісія ухвалила, зокрема, що вимагання плати за проїзд ТОВ "Придніпровська плодоовочева база" є незаконною та містить ознаки злочину, оскільки земельна ділянка ТОВ "Придніпровська плодоовочева база" не передана в оренду.
12.07.2016 Київською міською радою прийнято рішення № 638/638, відповідно до якого вирішено надати ТОВ "Придніпровська плодоовочева база" дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 8,80 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) в оренду на 10 років для експлуатації та обслуговування будівель майнового комплексу з метою переробки та зберігання плодоовочевої продукції згідно з планом-схемою.
Згідно з приписами ст. 93 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть передаватися в оренду юридичним особам України.
Відповідно до п.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у користування.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування-орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Проте, апеляційний господарський суд встановив, що матеріали справи не містять доказів як затвердження технічної документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Придніпровська плодоовочева база" на вул. Каховській, 64 у Дніпровському районі м. Києва, так, і відповідно, укладення договору оренди вказаної земельної ділянки, а тому відповідач не має права на власний розсуд розпоряджатися земельною ділянкою, на якій знаходиться вказаний проїзд до приміщень позивача, зокрема, встановлювати шлагбаум та плату за проїзд.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції в частині того, що позивач належними та допустимими доказами довів вчинення відповідачем дій, які обмежують вільний проїзд та безперешкодний доступу ТОВ "Аскент-Нафта" до своїх приміщень через існуючий, загальнодозволений проїзд до групи нежитлових приміщень з № 1 по № 10 в літері "Г" (складова частина об'єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення в літері Д), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Каховська, 64, шляхом видання наказу щодо сплати № 25 від 02.12.2015, встановленням шлагбауму.
Таким чином, апеляційний господарський суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині усунення перешкод ТОВ "Аскент-Нафта" в доступі до групи нежитлових приміщень з № 1 по № 10 в літері "Г" (складова частина об'єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення в літері Д), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Каховська, 64 через існуючий проїзний пункт, які чинить відповідач, шляхом вимагання плати за проїзд (виїзд) або встановлення перешкод для проїзду (виїзду) транспортних засобів.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про:
- заборону відповідачеві або його уповноваженим особам чинити будь-які перешкоди, в тому числі шляхом встановлення охоронного пункту та стягнення плати за проїзд (виїзд) товариству з обмеженою відповідальністю "Аскент-Нафта" в доступі до групи нежитлових приміщень з № 1 по № 10 в літері "Г" (складова частина об'єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення в літері Д), що знаходяться адресою: м. Київ. вул. Каховська, 64 через існуючий проїзний пункт;
- визнання за позивачем права безперешкодного доступу (проїзду, виїзду) до групи нежитлових приміщень з № 1 по № 10 в літері "Г" (складова частина об'єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення в літері Д), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Каховська, 64, через існуючий проїзний пункт.
За змістом статті 1 ГПК у редакції, чинній на час звернення з позовом, правом на звернення до суду за захистом наділена кожна особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав чи інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 ЦК).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Суд апеляційної інстанції в цій частині позовних вимог дійшов висновку про їх обгрунтованість, однак, колегія суддів зазначає про безпідставність такого висновку з огляду на таке.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
В обґрунтування заявленого позову, позивач, зокрема, зазначав, що відповідач не визнає його прав на вільний та безперешкодний доступ до своїх приміщень через існуючий, загально дозволений проїзд до групи нежитлових приміщень з № 1 по № 10 в літері "Г" (складова частина об'єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення в літері "Д"), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Каховська, 64, через існуючий проїзд.
Право користування належним позивачу на праві власності майном відповідачем не заперечується, доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Апеляційний господарський суд наведеного вище не врахував, натомість лише помилково послався на те, що задоволення таких позовних вимог відновлює становище, що існувало до порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника (ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Оскільки ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, колегія суддів встановила, що обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом заборони відповідачеві чинити перешкоди позивачу в доступі до його майна та визнання за позивачем права безперешкодного доступу (проїзду, виїзду) до належного йому майна не відповідає ефективному засобу захисту, не забезпечує захисту та відновлення прав позивача за наведених обставин.
Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" будь-яких дій, що перешкоджали б саме позивачу користуватись саме належним йому нерухомим майном, а також не підтверджено обставин протиправного зайняття відповідачем чи відмови ним у доступі до нерухомого майна позивача, що свідчить про відсутність протиправного характеру дій відповідача щодо належного позивачу майна.
За наведених вище обставин, позовні вимоги в частині заборони відповідачеві або її уповноваженим особам чинити будь-які перешкоди, в тому числі шляхом встановлення охоронного пункту та стягнення плати за проїзд (виїзд) товариству з обмеженою відповідальністю "Аскент-Нафта" в доступі до групи нежитлових приміщень з № 1 по № 10 в літері "Г" (складова частина об'єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення в літері Д), що знаходяться адресою: м. Київ. вул. Каховська, 64 через існуючий проїзний пункт; визнання за позивачем права безперешкодного доступу (проїзду, виїзду) до групи нежитлових приміщень з № 1 по № 10 в літері "Г" (складова частина об'єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення в літері Д), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Каховська, 64, через існуючий проїзний пункт не є такими, що забезпечують захист та відновлення прав позивача за наведених обставин, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.
Доводи касаційної скарги в частині того, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги того факту, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту вчинення відповідачем перешкод у користуванні земельними ділянками саме позивачу; не було враховано, що позивачем не надано доказів наявності між сторонами конфліктної ситуації довкола вільного проїзду до приміщень позивача та вчинення позивачем дій для врегулювання спору мирним шляхом, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.
Апеляційним господарським судом встановлено наявність наказу ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" № 25 від 02.12.2015, яким встановлено обов'язок всіх без винятку, перетинаючи шлагбаум, сплачувати послуги, згідно тарифів, попередньою оплатою, що свідчить про створення, зокрема, позивачу перешкод у вільному доступі до належного йому майна, про що зазначалось вище.
При цьому доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права шляхом прийняття додаткових документів у позивача за відсутності доказів, які б підтвердили неможливість подання їх суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, також визнаються необгрунтованими, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 311 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017 підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки скаржник просить постанову апеляційного господарського суду скасувати повністю та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, то з врахуванням приписів статті 308 ГПК України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції має бути змінена з врахуванням викладеного в мотивувальній частині даної постанови.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" - задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 змінити шляхом викладення пункту 2 її резолютивної частини в такій редакції:
"2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі №910/16616/17 скасувати та прийняти нове рішення.
"1. Позов задовольнити частково.
2. Усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Аскент-Нафта" (код 30598180) в доступі до групи нежитлових приміщень з № 1 по № 10 в літері "Г" (складова частина об'єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення в літері Д), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Каховська, 64 через існуючий проїзний пункт, які чинить відповідач, шляхом вимагання плати за проїзд (виїзд) або встановлення перешкод для проїзду (виїзду) транспортних засобів.
3. В іншій частині позову відмовити".
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Міщенко І.С.