проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"05" липня 2018 р. Справа № 917/2090/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н. В., суддя Барбашова С.В.
секретар судового засідання Казакова О.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" (вх. №777 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від "07" березня 2018 р. (повний текст складено 19.03.2018) у справі № 917/2090/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент", Полтава,
про стягнення 19 990 990,00 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент", м. Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод", м. Дніпро
про визнання договорів зберігання удаваними правочинами
У грудні 2017 року до господарського суду Полтавської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" про стягнення 19 990 990,00 грн., у тому числі збитків в розмірі 9 995 495,00 грн. за невиконання умов договору зберігання № 20/06/17 від 20.06.17р., та штрафу у розмірі 9 995 495,00 грн.
01.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" звернулось з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод" про визнання договорів зберігання, а саме договір зберігання № 07/04/17 від 07 квітня 2017 року та договір зберігання № 20/06/17 від 20 червня 2017 року, удаваними правочинами, застосувавши до них наслідки удаваного правочину. У прохальній частині зустрічного позову позивач просив також стягнути з відповідача за зустрічним позовом понесені судові витрати, які за орієнтованим розрахунком становлять 36 762 гривні, з яких 1 762 гривень судового збору та 35 000 гривень на професійну правничу допомогу.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.03.2018 у справі № 917/2090/17 (суддя Киричук О.А.) первісний позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод" 9 995 495 грн. збитків, 999 549,50 грн. штрафу, 240 000 грн. витрат по сплаті судового збору, 15 000 витрат на професійну правничу допомогу, 2 000 грн. витрат пов'язаних з розглядом справи.
В іншій частині позову відмовлено.
В зустрічному позові відмовлено повністю.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.03.2018 у справі № 917/2090/17 виправлено описку, допущену при виготовленні рішення господарського суду Полтавської області від 07.03.2018 року у справі № 917/2090/17, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
"1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" (м. Полтава, вул. Конституції, буд 13, ідентифікаційний код 37710195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод", (м. Дніпро, вул. Євпаторівська 40 оф. 7, ідентифікаційний код 36053445) 9 995 495 грн. збитків, 999 549,50 грн. штрафу, 240 000 грн. витрат по сплаті судового збору, 15 000 витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. В зустрічному позові відмовити повністю."
Товариство з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" звернулось з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 07.03.2018 у справі № 917/2090/17, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким
- визнати удаваними правочини, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент", а саме договір зберігання № 07/04/17 від 07.04.2017 та договір зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017, застосувавши до них наслідки удаваного правочину.;
- у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" про стягнення грошових коштів за договором зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017 відмовити в повному обсязі;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" понесені судові витрати.
ТОВ "УПСК Діамент" вважає, що суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку, що вимоги зустрічного позову ТОВ "УПСК Діамент" до ТОВ "Дніпровський трубний завод" не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що спірні правочини були спрямовані на приховання іншого правочину договору - договору поставки № УПСК/ДТЗ-11/16 від 08.11.2016; отримана у ТОВ "Дніпровський трубний завод" трубна продукція використовувалась ТОВ "УПСК Діамент" при спорудженні свердловини № 38 Сахалінського НГКР, у відповідності до умов укладеного договору на виконання робіт по спорудженню свердловини Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища від 25.07.2016.
ТОВ "УПСК Діамент" вказує на те, що між сторонами було укладено два удаваних правочина - договір зберігання № 07/04/17 від 07.04.2017 та договір зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017
ТОВ "УПСК Діамент" стверджує, що керівництву ТОВ "Дніпровський трубний завод" та відповідальним особам цього товариства було відомо, що трубна продукція не буде зберігатися ТОВ "УПСК Діамент", а буде використана для будівництва свердловини № 38 Сахалінського НГКР. В підтвердження вказаних обставин апелянт посилається на документи по договору поставки № УПСК/ДТЗ-11/16 від 08.11.2016; документи по договору зберігання № 07/04/17 від 07.04.2017; документи по договору зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017; видаткову накладну № РН-д000164 на загальну суму з ПДВ 7 551 324, 32 гривень, платіжні доручення № 602 від 13 травня 2017 року; № 686 від 25 травня 2017 року; №808 від 02 червня 2017 року; № 826 від 20 червня 2017 року; № 834 від 21 червня 2017 року; № 996 від 25 жовтня 2017 року; документи по кримінальному провадженню № 42017170000000362.
Отже, ТОВ "УПСК Діамент" вважає, що проведені між підприємствами операції не передбачені нормами діючого цивільного законодавства, які регулюють відносини зберігання товару, а регулюються нормами про купівлю-продажу та поставку, тобто наголошує, що між сторонами існували відносини купівлі-продажу трубної продукції (поставки майна), тому, на думку ТОВ "УПСК Діамент", зазначені договори зберігання - є удаваними правочинами згідно з ст. 235 Цивільного кодексу України.
У зв'язку із знаходженням судді Медуниця О.Є. на лікарняному, на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 14.05.2018 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи № 917/2090/17: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Барбашова С.В.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 (головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Барбашова С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" на рішення господарського суду Полтавської області від 07.03.2018 у справі № 917/2090/17.
ТОВ "Дніпровський трубний завод" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому з вимогами апеляційної скарги не погоджується, вважає їх безпідставними, оскільки рішення господарського суду першої інстанції прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а підстави для його скасування чи зміни відсутні. У зв'язку з чим ТОВ "Дніпровський трубний завод" просить залишити апеляційну скаргу ТОВ "УПСК Діамент" без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 07.03.2018 у справі № 917/2090/17 - без змін.
Позивач за первісним позовом наголошує, що з боку ТОВ "Дніпровський трубний завод" жодного умислу на укладання фіктивних чи удаваних правочинів з ТОВ "УПСК Діамент" не існувало; діюче законодавство України жодним чином не забороняє сторонам укласти декілька договорів зберігання товару та договорів поставки товару. Позивач зазначає, що договір поставки № УПСК/ДТЗ-11/16 від 08.11.2016 та договір зберігання № 07/04/17 від 07.04.2017 виконані у повному обсязі та у ТОВ "Дніпровський трубний завод" відсутні претензії до ТОВ "УПСК Діамент" стосовно цих договорів, тому вони не були предметом первісної позовної заяви. Позивач посилається на безпідставність доводів апелянта про те, що зазначені ним документи були оформлені до договору зберігання. Як зазначає позивач, з урахуванням того, що договір поставки та договір зберігання № 07/04/17 від 07.04.2017 фактично були виконані, тобто за цими договорами відбувся фактичний рух реального товару (спочатку за договором зберігання товар було передано на зберігання, а потім повернуто зі зберігання), а пізніше (за договором поставки товар було поставлено у власність ТОВ "УПСК Діамент", яке заплатило за товар грошові кошти), тому ці договори не можуть бути удаваними. Позивач зазначає, що належними у справі доказами підтверджується укладання сторонами договору зберігання № 20/06/17 від 20.06.17 та його повного виконання з боку ТОВ "Дніпровський трубний завод", та навпаки повного не виконання з боку ТОВ "УПСК Діамент" (не повернення майна зі зберігання), які були досліджені судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка судом першої інстанції.
18.06.2018 ТОВ "Дніпровський трубний завод" звернулось до суду з клопотанням про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме: ухвали Октябрського районного суду м. Полтава від 06.06.2018 по справі № 554/9077/17 (провадження № 1-кс/554/5100/2018), в обґрунтування правової позиції ТОВ "Дніпровський трубний завод".
Дане клопотання колегією суддів задоволено, а надані позивачем докази приєднані до матеріалів справи.
05.07.2018 від ТОВ "УПСК Діамент" надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, які свідчать про відсутність протягом 2017-2018 років у ТОВ "УПСК Діамент" земельних ділянок, складів, виробничих та інших приміщень в оренді та власності на території села Шевченкове.
Дане клопотання колегією суддів задоволено, а надані відповідачем докази приєднані до матеріалів справи.
В судовому засіданні 05.07.2018 сторони підтвердили свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Дніпровський трубний завод" (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та ТОВ "УПСК Діамент" (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено договір зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017, відповідно до умов якого поклажодавець (позивач) передає, а зберігач (відповідач) приймає на відповідальне зберігання трубну або іншу продукцію, надалі іменується “майно”, асортимент, кількість, ціна якої зазначені в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.1.2. договору строк зберігання - 30 (тридцять) календарних днів з днів отримання майна.
Згідно п.1.3. договору право власності на майно, яке передасться на відповідальне зберігання за цим договором, залишається за поклажодавцем і до зберігача не переходить.
Відповідно до п.4.1.2. договору передача майна від поклажодавця зберігачу оформляється актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими особами сторін і скріпляється печатками:
П.5.1. договору сторони погодили, що за зберігання майна поклажодавець сплачує зберігачу кошти у розмірі 1 000,00 (одна тисяча) грн. з ПДВ за місяць.
Згідно п.6.1. договору - у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, а відповідно до п.6.2. договору зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі майна на збе рігання і до дати повернення майна поклажодавцю. У випадку знищення або ушкодження майна, яке зберігається, або його частини, зберігач повинен за свій рахунок повернути поклажодавцю рівну кі лькість аналогічного майна в належному стані.
Відповідно до п.6.3. договору - у випадку неповернення зберігачем поклажодавцю майна у встановлений цим договором строк, зберігач повинен виплатити поклажодавцю штраф у розмірі 100% від вартості неповернутого (несвоєчасно повернутого) майна; у випадку неповернення (несвоєчасного повернення) майна поклажодавцеві, зберігач повинен виплатити поклажодавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період затримки від вартості майна за кожний день затримки (п.6.4.).
Згідно п.8.1. договору - цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторо нами своїх зобов'язань за цим договором.
Як зазначає ТОВ "Дніпровський трубний завод", до договору зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017 було оформлено шість специфікацій на загальну суму 10451975,00 грн., у т.ч.: від 20.06.2017 на суму 6 750 000,00 грн., від 06.07.2017 на суму 60 000,00 грн., від 13.07.2017 на суму 18 000,00 грн., від 21.07.2017 на суму 2 327 975,00 грн., від 24.07.2017 на суму 46 000,00 грн., від 28.07.2017 на суму 1 250 000,00 грн.
Також, ТОВ "Дніпровський трубний завод" зазначає, що на виконання умов договору зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017 він, як поклажодавець, передав, а ТОВ "УПСК Діамент", як зберігач, прийняв на відповідальне зберігання трубу (іншу продукцію) на загальну суму 9 995 495,00 грн.
В підтвердження вказаного ТОВ "Дніпровський трубний завод" надало підписані сторонами акти прийому передачі товару на відповідальне зберігання, в яких відображено, що продукція була отримана ТОВ “УПСК Діамент” 01, 04, 05, 07, 11, 13, 14 і 29 липня та 01 серпня 2017 року.
За твердженням ТОВ "Дніпровський трубний завод", транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними, доданими до позову.
ТОВ "Дніпровський трубний завод" зазначає, що повністю виконав свої зобов'язання за договором зберігання майна № 20/06/17 від 20.07.2017, а саме передав товар на відповідальне зберігання та оплатив грошові кошти за зберігання майна.
В підтвердження сплати грошових коштів за зберігання майна ТОВ "Дніпровський трубний завод" надало п/д № 7746 від 22.09.2017 на суму 2000 грн.
ТОВ "Дніпровський трубний завод" у позовній заяві зазначає, що строк зберігання майна по договору зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017 вже сплив, проте ТОВ "УПСК Діамент" свої договірні зобов'язання по поверненню майна з відповідального зберігання не виконав.
В підтвердження цього, ТОВ "Дніпровський трубний завод" надало вимогу (вих. № 170831191 від 31.08.2017) на адресу ТОВ "УПСК Діамент" про повернення майна з відповідального зберігання та відповідь ТОВ "УПСК Діамент" (вих. № 657 від 06.09.2017) на вимогу ТОВ "Дніпровський трубний завод" (вих. № 170831191 від 31.08.2017) про повернення майна з відповідального зберігання в підтвердження факту невиконання ТОВ "УПСК Діамент" своїх договірних зобов'язань за договором зберігання майна № 20/06/17 від 20.07.2017, з посиланням на складне фінансове становище та проблеми в економіці держави.
Вважаючи свої права порушеними ТОВ "Дніпровський трубний завод" звернулося до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача - ТОВ "УПСК Діамент" 19 990 990,00 грн., у тому числі збитків в розмірі 9 995 495,00 грн. за невиконання умов Договору зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017, та штрафу у розмірі 9 995 495,00 грн.
Заперечуючи проти первісного позову та обґрунтовуючи зустрічний позов ТОВ "УПСК Діамент" вказує, що договір зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017, який є підставою первісного позову, і договір зберігання № 07/04/17 від 07.04.2017, про який не згадується у первісному позові, є договорами, що укладені з метою мінімізації податків та обов'язкових платежів, а саме податку на додану вартість, для приховування ТОВ "Дніпровський трубний завод" укладеного насправді правочину - договору поставки № УПСК/ДТЗ-11/16 від 08 листопада 2016 року.
Вирішуючи даний господарський спір в частині вимог за первісним позовом про стягнення 19 990 990,00 грн., у тому числі збитків в розмірі 9 995 495,00 грн. за невиконання умов договору зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017 та штрафу у розмірі 9 995 495,00 грн., суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що в матеріалах справи наявні докази передачі на виконання умов договору зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017 ТОВ "Дніпровський трубний завод" (як поклажодавець) ТОВ "УПСК Діамент" на відповідальне зберігання продукції на загальну суму 9 995 495,00 грн., докази сплати ТОВ "Дніпровський трубний завод" послуг зберігання труб згідно даного договору, докази звернення до ТОВ "УПСК Діамент" про повернення майна поклажодавцю, отриманого на зберігання згідно даного договору, а також відповідь "УПСК Діамент" із зазначенням, що найближчим часом "УПСК Діамент" виконає свої договірні зобов'язання згідно договору № 20/06/17 від 20.06.2017.
Згідно частини першої статті 938 ЦК України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
У відповідності до частини першої статті 942 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Згідно статті 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування ін шій особі.
Згідно частин 1, 2 статті 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
У відповідності до статей 950-951 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Збитки, за вдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Згідно з приписами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до умов ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на наведене, враховуючи відсутність доказів наявності у відповідача отриманої продукції загальною вартістю 9 995 495,00 грн., що отримана на виконання умов договору зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017, суд першої інстанції визнав позовну вимогу щодо стягнення 9 995 495,00 грн. збитків обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.
Пунктом 6.3. договору зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017 встановлено, що у випадку неповернення зберігачем поклажодавцю майна у встановлений цим до говором строк, зберігач повинен виплати поклажодавцю штраф у розмірі 100% від вартості неповернутого (несвоєчасно повернутого) майна.
У зв'язку з тим, що вартість неповернутого майна складає 9 995 495,00 грн., суд першої інстанції вважав, що позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф у розмірі 100% від вартості неповернутого (несвоєчасно повернутого) майна, що складає 9 995 495,00 грн.
Проте, керуючись ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 3, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку зменшити розмір нарахованого штрафу на 90%, стягнувши з ТОВ "УПСК Діамент" штраф в розмірі 999 549,50 грн.
Що стосується зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що між ТОВ "Дніпровський трубний завод" та ТОВ "УПСК Діамент" були укладені кілька господарських договорів, які різняться правовою природою. Зокрема, сторонами в матеріали справи надані договір поставки № УПСК/ДТЗ-11/16 від 08.11.2016, договір зберігання № 07/04/17 від 07.04.2017, договір зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017, а також рахунок № СФ-до0645 від 01.08.2017, який, за твердженням ТОВ "Дніпровський трубний завод", є договором поставки, що укладений у спрощений спосіб.
Так, судом першої інстанції при дослідження матеріалів справи встановлено, що згідно п.1.1. договору поставки № УПСК/ДТЗ-11/16 від 08.11.2016, продавець (ТОВ "Дніпровський трубний завод") зобов'язується передати у власність, а покупець (ТОВ "УПСК Діамент") прийняти та оплатити трубну або іншу продукцію, надалі іменовану “Товар”, найменування, сортамент, кількість, ціна якої зазначена в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
До договору поставки № УПСК/ДТЗ-11/16 від 08.11.2016 було укладено додаток № 1 від 07.04.2017 “Специфікація №1” на загальну суму 7551324,32 грн. із визначенням переліку товарів, що мав поставлятися товар.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки перелік товарів, що мав поставлятися, який визначений у додатку № 1 від 07.04.2017 “Специфікація №1”, та перелік товару, фактично переданого видатковою накладною № РН-д000164 від 21.06.2017, є ідентичними, враховуючи хронологію вчинення сторонами дій (укладення договору поставки, складення специфікації, передача товару), здійснена ТОВ “Дніпровський трубний завод” поставка за видатковою накладною № РН-д000164 від 21.06.2017 вчинена на виконання умов договору поставки № УПСК/ДТЗ-11/16 від 08.11.2016.
Також, судом першої інстанції встановлено, що між сторонами у справі укладено договір зберігання № 07/04/17 від 07.04.2017 та договір зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017.
З огляду на надані сторонами докази (договір зберігання № 07/04/17 від 07.04.2017, акти прийому передачі товару на відповідальне зберігання № 1, 2 від 11 квітня 2017 року, № 3, 4, 5 від 12 квітня 2017 року, № 6 від 13 квітня 2017 року, № 7, 8 від 20 квітня 2017 року, № 9 від 26 квітня 2017 року, додаткову угоду № 1 до договору зберігання № 07/04/17 від 07.04.17), суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на виконання договору зберігання № 07/04/17 від 07.04.2017 сторонами по справі були вчинені відповідні дії, передбачені умовами вказаного договору, зокрема у п.1.1. - поклажодавець передає, а Зберігач (ТОВ “УПСК ДІАМЕНТ”) приймає на відповідальне зберігання трубну або іншу продукцію, надалі іменовану “Майно”, асортимент, кількість, ціна якої за значається в специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Тобто, за договором зберігання № 07/04/17 від 07.04.2017 відбувся рух реального товару, договір був виконаний у повній мірі.
Що стосується договору зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017, суд першої інстанції встановив наступне.
Так, умовами даного договору зберігання сторони визначили, що згідно з п.1.1. цього договору в порядку та на умовах, визначених цим договором зберігання, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання трубну або іншу продукцію, надалі іменується “майно”, асортимент, кількість, ціна якої зазначені в специфікаціях” оформлених у вигляді додатків до цьо го договору, які є його невід'ємною частиною. у п.1.2. договору передбачено, що строк зберігання - 30 (тридцять) календарних днів з днів отримання майна.
У відповідності до п.2.1. зберігач зобов'язаний прийняти майно від поклажодавця на відповідальне зберігання та оформити передбачені документи, які свідчать про прийняття майна на зберігання; вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання майна; нести відповідальність за втрату або ушкодження майна поклажодавця. що знаходиться у зберігача, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від поклажодавця до моменту повернення майна поклажодавцю; повернути майно поклажодавцю протягом 1 (однієї) доби з дня отримання першої письмової вимоги останнього або протягом 1 (однієї) доби з дня закінчення строку зберігання, визначеного в п.1.2 нього договору.
До договору зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017 було укладено шість специфікацій на загальну суму 10451975,00 грн., змістом яких сторони визначили асортимент, кількість, ціни продукції, що буде передаватися на зберігання.
Судом встановлено, що наданими в матеріали справи доказами (акти прийому передачі товару на відповідальне зберігання № 1 від 01.07.2017, № 2 від 04.07.2017, № 3 від 05.07.2017, № 4 та № 5 від 07.07.2017, від № 6 від 11.07.2017, № 7 від 13.07.2017, № 8 від 14.07.2017, № 9 від 29.07.2017, № 10 від 01.08.2017) підтверджена передача на виконання умов договору зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017 ТОВ "Дніпровський трубний завод" (як поклажодавець) ТОВ "УПСК Діамент" на відповідальне зберігання продукції на загальну суму 9 995 495,00 грн.
Разом з цим, судом встановлено, що наданими в матеріали справи доказами (платіжним дорученням № 7746 від 22.09.2017 на суму 2000 грн., вимогою ТОВ "Дніпровський трубний завод" (вих. № 170831191 від 31.08.2017) та відповіддю ТОВ "УПСК Діамент" (вих. № 657 від 06.09.2017) підтверджується, що на виконання договору № 20/06/17 від 20.06.2017 сторонами по справі були вчинені відповідні дії, передбачені умовами вказаного договору, тобто, за договором зберігання 20/06/17 від 20.06.2017 відбувся рух реального товару, зокрема щодо передачі продукції на зберігання та її прийняття зберігачем.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що істотні умови договору зберігання № 07/04/17 від 07.04.2017 та договору зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017 та обставини їх виконання свідчать про вчинення сторонами правочину, спрямованого на встановлення правовідносин зберігання майна, яке передавалося ТОВ "УПСК Діамент" на певний строк без права його використання і переходу права власності із визначенням зобов'язання щодо його повернення. А сам по собі факт укладення сторонами по справі інших правочинів за якими здійснювалась передача трубної продукції, не може вказувати на те, що зазначені договори зберігання приховують інші правочини. Позивачем за зустрічним позовом не надано доказів, які б спростовували обставини, що трубна продукція, яка є предметом за зазначеними договорами зберігання та поставки, фактично передавалась за цими договорами відповідно до зазначених вище первинних документів.
За даних обставин, зустрічні позовні вимоги ТОВ "УПСК Діамент" про визнання договору зберігання № 07/04/17 від 07 квітня 2017 року та договору зберігання № 20/06/17 від 20 червня 2017 року удаваними правочинами визнані судом першої інстанції необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
З висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів. Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).
ТОВ "УПСК Діамент" вважає, що суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку, що вимоги зустрічного позову ТОВ "УПСК Діамент" до ТОВ "Дніпровський трубний завод" не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що спірні правочини були спрямовані на приховання іншого правочину договору - договору поставки № УПСК/ДТЗ-11/16 від 08.11.2016; отримана у ТОВ "Дніпровський трубний завод" трубна продукція використовувалась ТОВ "УПСК Діамент" при спорудженні свердловини № 38 Сахалінського НГКР, у відповідності до умов укладеного договору на виконання робіт по спорудженню свердловини Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища від 25.07.2016.
ТОВ "УПСК Діамент" вказує на те, що між сторонами було укладено два удаваних правочина - договір зберігання № 07/04/17 від 07.04.2017 та договір зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017
ТОВ "УПСК Діамент" стверджує, що керівництву ТОВ "Дніпровський трубний завод" та відповідальним особам цього товариства було відомо, що трубна продукція не буде зберігатися ТОВ "УПСК Діамент", а буде використана для будівництва свердловини № 38 Сахалінського НГКР. В підтвердження вказаних обставин апелянт посилається на документи по договору поставки № УПСК/ДТЗ-11/16 від 08.11.2016; документи по договору зберігання № 07/04/17 від 07.04.2017; документи по договору зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017; видаткову накладну № РН-д000164 на загальну суму з ПДВ 7 551 324, 32 гривень, платіжні доручення № 602 від 13 травня 2017 року; № 686 від 25 травня 2017 року; №808 від 02 червня 2017 року; № 826 від 20 червня 2017 року; № 834 від 21 червня 2017 року; № 996 від 25 жовтня 2017 року; документи по кримінальному провадженню № 42017170000000362.
Отже, ТОВ "УПСК Діамент" вважає, що проведені між підприємствами операції не передбачені нормами діючого цивільного законодавства, які регулюють відносини зберігання товару, а регулюються нормами про купівлю-продажу та поставку, тобто наголошує, що між сторонами існували відносини купівлі-продажу трубної продукції (поставки майна), тому, на думку ТОВ "УПСК Діамент", зазначені договори зберігання - є удаваними правочинами згідно з ст. 235 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № УПСК/ДТЗ-11/16 від 08.11.2016, з урахуванням додатку № 1 від 07.04.2017 "Специфікація № 1", ТОВ "Дніпровський трубний завод" поставило, а ТОВ "УПСК Діамент" прийняло товар на загальну суму 7 551 324,32 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-д000164 від 21.06.2017.
Факт оплати платіжними дорученнями № 602 від 13 травня 2017 року; № 686 від 25 травня 2017 року; №808 від 02 червня 2017 року; № 826 від 20 червня 2017 року; № 834 від 21 червня 2017 року товару, поставленого у загальній кількості 173,83 тони на загальну суму з ПДВ 7 551 324, 32 гривень визнається учасниками справи та не підлягає доказуванню в порядку ст.75 ГПК України.
ТОВ "УПСК Діамент" не підтверджено належними та допустимими доказами того, що документи до договору поставки, на які посилається апелянт, були оформлені до спірних договорів зберігання.
Належні докази щодо поставки іншого товару на виконання умов договору поставки № УПСК/ДТЗ-11/16 від 08.11.2016 в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, договір поставки № УПСК/ДТЗ-11/16 від 08.11.2016 виконаний у повному обсязі на загальну суму 7 551 324,32 грн. Докази на підтвердження існування інших специфікацій до договору матеріали справи не містять і таких доказів ТОВ "УПСК Діамент" до матеріалів справи не надано.
Як зазначає ТОВ "Дніпровський трубний завод", претензії до ТОВ "УПСК Діамент" з приводу виконання договору поставки № УПСК/ДТЗ-11/16 від 08.11.2016 відсутні.
За таких обставин, посилання ТОВ "УПСК Діамент" на те, що господарські операції, що існували між сторонами після укладення договору поставки № УПСК/ДТЗ-11/16 від 08.11.2016, але оформлені як відносини по зберіганню продукції, вчинялися саме на виконання договору поставки № УПСК/ДТЗ-11/16 від 08.11.2016 року з метою приховування ТОВ “Дніпровський трубний завод” укладеного насправді правочину поставки для мінімізації своїх податків та обов'язкових платежів, є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, а тому відхиляються колегією суддів.
Також, дослідженням матеріалів справи встановлено, що як за договором поставки № УПСК/ДТЗ-11/16 від 08.11.2016, так і за договорами зберігання № 07/04/17 від 07.04.2017 та № 20/06/17 від 20.06.2017 відбувся фактичний рух реального товару, про що свідчать наявні у справі докази, а саме: договір зберігання № 07/04/17 від 07.04.2017, акти прийому передачі товару на від повідальне зберігання № 1, 2 від 11.04.2017, № 3, 4, 5 від 12.04.2017, № 6 від 13.04.2017, № 7, 8 від 20.04.2017, № 9 від 26.04.2017, додаткова угода № 1 до договору зберігання № 07/04/17 від 07.04.2017; договір зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017, акти прийому передачі товару на відповідальне зберігання № 1 від 01.07.2017, № 2 від 04.07.2017, № 3 від 05.07.2017, № 4 та № 5 від 07.07.2017, від № 6 від 11.07.2017, № 7 від 13.07.2017, № 8 від 14.07.2017, № 9 від 29.07.2017, № 10 від 01.08.2017.
Також, платіжним дорученням № 7746 від 22.09.2017 на суму 2000 грн. підтверджується факт оплати ТОВ "Дніпровський трубний завод" послуг зберігання труб за липень серпень 2017 згідно договору зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017.
Вимогою ТОВ "Дніпровський трубний завод" (вих. № 170831191 від 31.08.2017) підтверджується факт звернення до ТОВ "УПСК “Діамент" про повернення майна поклажодавцю, отриманого на зберігання згідно договору № 20/06/17 від 20.06.2017.
У відповіді ТОВ "УПСК “Діамент" (вих. № 657 від 06.09.2017) на вимогу ТОВ "Дніпровський трубний завод" (вих. № 170831191 від 31.08.2017) про повернення майна з відповідально го зберігання зазначено, що найближчим часом ТОВ "УПСК “Діамент" виконає свої договірні зобов'язання по згідно договору № 20/06/17 від 20.06.2017.
Таким чином, як вбачається із вище встановлених обставин справи, між сторонами при укладанні договору зберігання № 07/04/17 від 07.04.2017 та договору зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017 та вчинення відповідних дій на їх виконання, виникли відносини саме із зберігання, які регулюються нормами глави 66 ЦК України, оскільки умови даних договорів відповідають вимогам чинного законодавства на час укладання, а саме - глави 66 Зберігання Цивільного кодексу України.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання ТОВ "УПСК “Діамент" на те, що вказані договори є удаваними правочинами, оскільки вчинені для приховання іншого правочину - договору поставки.
Так, правові наслідки удаваного правочину встановлені приписами статті 235 Цивільного кодексу України, згідно з якою удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин за своєю формою прикриває реальний правочин.
Ознакою удаваного правочину є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі усіма або принаймні одним із них.
За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину (стаття 235 Цивільного кодексу України).
При цьому, для вчинення удаваного правочину необхідна спільна мета двох сторін приховати іншій правочин, який бажають вчинити обидві сторони та настання відповідних результатів.
Однак, в даному випадку з наявних матеріалів справи не вбачається наявність з боку ТОВ "Дніпровський трубний завод" умислу на укладання фіктивного чи удаваного правочину з ТОВ "УПСК “Діамент", оскільки правочини були вчинені послідовно, вищезазначеними доказами у справі підтверджено, що за договором поставки та договорами зберігання відбувся фактичний рух реального товару; договір поставки № УПСК/ДТЗ-11/16 від 08.11.2016 та договір зберігання № 07/04/17 від 07.04.2017 фактично виконано. Також, як встановлено господарським судом, ТОВ "Дніпровський трубний завод", як поклажодавець, належним чином виконало свої зобов'язання за договором зберігання № 20/06/17 від 20.07.2017, передавши товар на відповідальне зберігання, що підтверджується платіжним дорученням № 7746 від 22.09.2017 на суму 2000 грн.
Щодо посилання ТОВ "УПСК “Діамент" на наявність рахунку № СФ-до0645 на труби обсадні з муфтами та перехідники у загальній кількості 195,73 тони на загальну суму з ПДВ 9 995 495,03 гривень, який частково на суму 2 000 000 гривень платіжним дорученням № 996 від 25 жовтня 2017 року оплачений, колегія суддів погоджується з твердженням ТОВ “Дніпровський трубний завод” про те, що вказані дії підтверджують відносини договору поставки, укладеного у спрощений спосіб, шляхом виставлення рахунку та його акцепту шляхом часткової його оплати.
Суд не погоджується з аргументами ТОВ "УПСК “Діамент", що оплата в розмірі 2 000 000,00 грн., яка здійснена платіжним дорученням № 996 від 25.10.2017, це оплата за придбання товару за договором зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017, оскільки договір зберігання не передбачає можливості придбання товару.
Також не є належним та допустимим доказом належного та своєчасного виконання ТОВ "УПСК “Діамент" своїх зобов'язань за Договором зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017 надання ТОВ "Дніпровський трубний завод" податкової накладної від 25.10.2017 № 251005 на суму отриманих від ТОВ "УПСК “Діамент" грошових коштів за платіжним дорученням № 996 від 25.10.2017, так як видача податкової накладної є обов'язком платника податків у відповідності до ви мог Податкового кодексу України. Податкова накладна видається при настанні першої події, або отримання грошових коштів на рахунок, або відвантаження товару.
В матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження того, що керівництву ТОВ "Дніпровський трубний завод" та відповідальним службовим особам цього товариства було відомо, що трубна продукція не буде зберігатися ТОВ "УПСК “Діамент", а буде використана для будівництва свердловини № 38 Сахалінського НГКР.
Щодо наданого ТОВ "Дніпровський трубний завод" висновку № 99/100 судово-економічної експертизи по КП № 42017170000000362 від 28.02.2018, суд зазначає, що даний документ не є висновком експерта по даній справі в розумінні ст.98 ГПК України, оскільки він наданий на виконання постанови по матеріалам кримінального провадження № 42017170000000362 від 28.02.2018, а не на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Крім того, предметом даного висновку експерта не досліджувалися обставини, які входять до предмета доказування в рамках даної справи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, істотні умови договору зберігання № 07/04/17 від 07.04.2017, договору зберігання № 20/06/17 від 20.06.2017 та обставини їх виконання свідчать про вчинення сторонами правочину, спрямованого на встановлення правовідносин зберігання майна, яке передавалося ТОВ "УПСК “Діамент" на певний строк без права його використання і переходу права власності із визначенням зобов'язання щодо його повернення. А сам по собі факт укладення сторонами по справі інших правочинів за якими здійснювалась передача трубної продукції, не може вказувати на те, що зазначені договори зберігання приховують інші правочини, за відсутністю наявності у обох сторін умислу на укладання удаваного правочину та встановлених господарським судом обставин фактичного виконання господарських операцій за договорами поставки та зберігання.
За даних обставин, вимоги ТОВ "УПСК “Діамент" про визнання договору зберігання № 07/04/17 від 07 квітня 2017 року та договору зберігання № 20/06/17 від 20 червня 2017 року удаваними правочинами, є необґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи.
Отже, ТОВ "УПСК “Діамент" під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності наведених в апеляційній скарзі доводів. Підстав для скасовування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в рішенні суду висновків.
Керуючись ст.ст. 254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 07.03.2018 у справі № 917/2090/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів в порядку ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 11.07.2018.
Головуючий суддя Білецька А.М.
Суддя Гребенюк Н. В.
Суддя Барбашова С.В.