Рішення від 04.07.2018 по справі 918/334/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ

"04" липня 2018 р. Справа № 918/334/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця Дерко Івана Івановича

до Фізичної особи - підприємця Яницького Олексія Володимировича

про стягнення заборгованості в сумі 873 256, 00 грн

за участі представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2018 року Фізична особа - підприємець Дерко Іван Іванович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Яницького Олексія Володимировича про стягнення заборгованості в сумі 873 256, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення положень законодавства України та умов укладеного між сторонами контракту № 1112016U63 про модернізацію/реконструкцію стаціонарної бетонної установки "АБЗУ" від 11.11.2016, взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 873 256, 00 грн, з яких: 456 300,00 грн основний борг, 62 377,33 грн пеня, 24 457,80 грн штраф, 89 899,87 грн інфляційні та 20 102,00 грн 3% річні.

Ухвалою суду від 24.05.2018 року позовну заяву Фізичної особи - підприємець Дерко Івана Івановича залишено без руху.

Ухвалою суду від 07.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/334/18, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 04.07.2018 року.

У судове засідання 04.07.2018 року представники сторін не з'явились, явку своїх повноважних представників у призначене судове засідання не забезпечили, хоча про час, дату і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

При цьому суд зазначає, що місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: 33001, АДРЕСА_1.

Ухвали Господарського суду Рівненської області направлялись судом на зазначену у ЄДРПОУ та ГФ адресу відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 5 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Приймаючи до уваги, що відповідач в судове засідання не з'явився, не подав відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно, всебічно та повно дослідивши надані у справі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11.11.2016 між Фізичною особою - підприємцем Дерко Іваном Івановичем (покупець) та Фізичною особою - підприємцем Яницьким Олексієм Володимировичем (продавець) укладено контракт №1112016U63 про модернізацію/реконструкцію стаціонарної бетонної установки "АБЗУ", відповідно до умов якого продавець зобов'язується виготовити, доставити, змонтувати, налагодити та передати у власність покупця, а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити товар, найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту і викладена в додатку № 1 до нього, на умовах, що викладені у цьому контракті.

Відповідно до п. 1.2. контракту назва товару - комплект обладнання та послуги з модернізації спеціалізованої установки «АБЗУ» -1 комплект.

За умовами контракту, продавець зобов'язується здійснити доставку, роботи по шеф-монтажу та монтажу товару, що буде поставлений за цим контрактом та вивести завод на продуктивність 30 м 3/год товарного бетону (п. 1.3. контракту).

Згідно з п. 1.4.контракту протягом гарантійного терміну експлуатації товару продавець надає покупцю послуги по здійсненню гарантійного обслуговування товару та навчання персоналу покупця щодо експлуатації стаціонарних бетонних вузлів.

Розділом 4 контракту врегульовано ціну товару та суму контракту, а саме: валюта платежу визначається даним контрактом і приймається сторонами в національній валюті України - гривні. Постачання здійснюється за цінами в гривні, і включає в себе: вартість товару, доставку в м. Луцьк, шефмонтаж, монтаж, наладку.

Загальна сума контракту на момент його підписання складає 700 000, 00 грн, без ПДВ (120 силос, 80 шнек). Бартером - 150 000,00 грн. Додаткова знижка 30 000,00 грн (за рахунок використання лебідки складського зберігання-повністю обслужену з мінімальним напрацюванням). Коштами 520 000, 00 грн (передоплата 50 %; після поставки 25%; після здачі 25%;).

Відповідно до п. 5.1. - 5.6. контракту поставка товару в м. Луцьк, за цим контрактом здійснюється до 30.11.2016 року. Продавець направляє бригаду монтажу для координації установки запуску товару. Загальний термін монтажу, пусконалагоджувальних робіт та здачі складає не більше 20 календарних днів - до 20.11.2016 року. Продавець приступає до монтажу та пусконалагоджувальних робіт товару в 2-денний термін з моменту доставки обладнання на об'єкт покупця.

Для проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт покупець має підготувати наступні елементи: провести демонтаж об'єктів, що підлягають заміні; забезпечити наявність підіймального крану для виконання монтажних робіт, забезпечити водопостачання з необхідним тиском та електропостачання на місце монтажу товару.

Шефмонтажні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи, по завершенню оформлюються актом пусконалагоджувальних робіт, підписаним представниками продавця та покупця. Товар відвантажується за актом приймання-передачі товару (партії товару) з обов'язковою вказівкою обладнання (комплектуючих, складових), яке відвантажується, відповідно до переліку складових стаціонарного бетонного вузла, передбаченого специфікацією, що є додатком № 1 до контракту.

Розрахунки між продавцем та покупцем здійснюються таким чином: покупець оплачує продавцю Передоплата - 1: 50%; Передоплата - 2: 25% - із розрахунку половина коштами, а інша половина взаємозаліком обладнання (1 шт ПСБ-500); Передоплата - 3: 25% - із розрахунку половина коштами, а інша половина взаємозаліком обладнання (1 шт ПСБ-500 та пульт керування).

Право власності на товар у покупця виникає з моменту проведення розрахунків та підписання Акта прийому-передачі такого товару. Якщо сплата коштів відбувається шляхом взаємозаліку зобов'язань сторін одна перед одною, то це оформлюється відповідним актом (п. 6.1. - 6.3. контракту).

У п. 7.1. контракту зазначено, що приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем відповідно до вимог чинного законодавства.

Цивільним законодавством передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГК України).

З матеріалів справи встановлено, що контракт №1112016U63 про модернізацію/реконструкцію стаціонарної бетонної установки "АБЗУ" від 11.11.2016 року, укладений між Фізичною особою - підприємцем Дерком Іваном Івановичем та Фізичною особою - підприємцем Яницьким Олексієм Володимировичем підписано обома сторонами та скріплено відбитками печаток.

На виконання умов контракту, відповідач отримав від позивача у кілька етапів грошові кошти на загальну суму 456 300,00 грн, що підтверджується розписками, написаними власноруч відповідачем від 11.11.2016 року, від 18.11.2016 року, від 20.12.2016 року, від 27.12.2016 року та від 30.11.2016 року.

Однак, відповідач свої зобов'язання за контрактом щодо виготовлення, доставки, монтування та передачі у власність позивача товару - комплекту обладнання спеціалізованої установки «АБЗУ» не виконав.

Відтак, борг відповідача перед позивачем становить 456 300,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору 06.03.2018 року та 10.04.2018 року позивачем надіслано на адресу відповідача претензії з вимогою повернення коштів в розмірі 456 300,00 грн, які останнім залишено без відповіді та задоволення.

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем контракту, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Матеріали справи свідчать, що відповідач, взяті на себе зобов'язання за контрактом не виконав.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

У зв'язку з тим, що відповідачем не виконано умови контракту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 456 300,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 62 377,33 грн пені, 24 457,80 грн штрафу, 89 899,87 грн інфляційні та 20 102,00 грн 3% річні.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст.230 ГКУкраїни).

У відповідності до норм ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 ЦКУкраїни).

Пунктом 8.3. контракту передбачено, що у разі невиконання зобов'язань по поставці товару згідно строків постачання або його оплати, передбачених даним контрактом, штраф складає 0,01% від вартості непоставленого товару або несплаченої суми за кожен день такого протермінування.

Як встановлено судом, відповідач повинен був у повному обсязі виконати роботи (у тому числі, виготовити, доставити, змонтувати, налагодити та передати у власність покупця товар) у строк до 30.11.2016 року включно.

За таких обставин, у випадку прострочення виконання відповідачем обов'язку по поставці товару до 30.11.2016 року у позивача виникає право на стягнення з відповідача штрафу у розмірі 0,01% від вартості непоставленого товару або несплаченої суми за кожен день такого протермінування.

Відтак, сума штрафу, що підлягає до стягнення становить 244 576,80 грн (456 300,00 : 100 х 0,1 х 536 = 244 576,80 грн).

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України і ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). А оскільки Господарський кодекс України не містить жорстких обмежень щодо визначення пені або штрафу у господарських відносинах, допускається абсолютна домовленість сторін щодо виду та суті штрафної санкції.

Суд зазначає, що умовами контракту не передбачено відповідальності відповідача у вигляді пені за прострочення виконання певних етапів робіт/поставки товару. Суд зазначає, що боржник несе відповідальність, встановлену законом або договором, при цьому, саме умовами договору сторони визначають характер порушення, за яке настає відповідальність, зокрема у формі стягнення штрафних санкцій.

Переглянувши текст контракту, суд встановив, що умовами контракту не передбачено порядок нарахування та розмір пені, заявленої до стягнення.

Отже, суд дійшов висновку про відмову у стягненні з відповідача 62 377,33 грн пені.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань в розмірі 89 899,87 грн та 20 102,00 грн 3% річних, нарахованих позивачем на підставі ст. 625 ЦК України у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України не виникає у випадках невиконання зобов'язання з поставки товару, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, в позові про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 89 899,87 грн та 3 % річних в розмірі 20 102,00 грн у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну (правничу) допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що 22.08.2017 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги-послуг захисника/представника, за умовами якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу Підзахисному/Довірителю при провадженні у будь яких справах що цієї особи стосуються, незалежно від категорії (кримінальні, адміністративні, цивільні, господарські, виконавчі провадження, без обмеження органу (державні, комунальні, правоохоронні, приватні, банківські, нотаріальні), не беручи до уваги інстанції та структурної підпорядкованості органу, суду з повноваженнями наданими захиснику, представнику особи, стягувану, боржнику, передбаченими відповідними положеннями КПК України, ЦПК України, ГПК України, КАС України, КУпАП тощо (в тому числі з правом підпису будь яких документів, укладення мирових угод, визнання позову, зміни підстав і предмета позову, відмови від позову чи обвинувачення, що стосуються предмета цієї угоди, ознайомлення з матеріалами, що становлять банківську та нотаріальну таємницю, обробки та використання персональних даних Підзахисного/Довірителя) використовувати передбачені процесуальними кодексами України та в інших законодавчих актах засоби, способи і методи захисту з метою з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають відповідальність підзахисного довірителя, а довіритель як замовник послуг, зобов'язується виплатити адвокату гонорар за надання юридичних послуг представника.

За надання правової допомоги Підзахисному/Довірителю замовник послуг виплачує та передає в момент підписання цього Договору Адвокату гонорар у вигляді готівкових коштів у розмірі домовленої між Сторонами суми із розрахунку сплати послуг по 300,00 грн за 1 (одну) відпрацьовану годину роботи Адвоката, включаючи при виконанні виїзних доручень час: починаючи з моменту виїзду Адвоката з міста Луцька та закінчуючи його приїздом до міста Луцька.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів оплати послуг адвоката на суму 5 000, 00 грн за Договором від 22.08.2017 року, звіт щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт.

Відшкодування розміру витрат на оплату послуг адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим з'їздом адвокатів України 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Дослідивши матеріали справи, а також враховуючи зазначені приписи законодавства України, суд дійшов висновку, що у випадку надання документального підтвердження витрат, як-от: платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також звіту щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, суд розгляне питання про відшкодування судових витрат на правову допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 232, 233, 236 - 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Яницького Олексія Володимировича (33001, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця Дерка Івана Івановича (43000, АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) 456 300,00 грн основного боргу, 244 576,80 грн штрафу та 4 005,23 грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області (п.17.5 ч.1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 11.07.2018 року .

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.

Суддя Церковна Н.Ф.

Попередній документ
75217957
Наступний документ
75217959
Інформація про рішення:
№ рішення: 75217958
№ справи: 918/334/18
Дата рішення: 04.07.2018
Дата публікації: 11.07.2018
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Рівненської області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; інші договори