Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" липня 2018 р.Справа № 922/1380/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Суми
до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, м. Харків
про стягнення 21165,32 грн.
за участю представників учасників справи:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився,
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (надалі - відповідач) суму боргу у розмірі 20329,62 грн., 501,08 грн. пені, 244,47 грн. втрат від впливу інфляційних процесів, 90,15 грн. 3% річних. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору №5933000000004566/Г-7 про надання послуг бізнес-мережі для споживачів сегмента малі та середні підприємства, що був укладений між сторонами 01.01.2017. Витрати по оплаті судового бору позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 29.05.2018 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.06.2018 о 10:15.
12.06.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає наявність заборгованості за період з грудня 2017 року по 30 березня 2018 року у сумі 20329,62 грн. та на підставі ч. 2 ст. 233 ГК України просить суд зменшити на 90% розмір штрафних санкцій, що підлягають сплаті відповідачем за прострочення виконання зобов'язання.
Ухвалою суду від 20.06.2018 підготовче провадження було закрито та справа призначена до судового розгляду по суті на 09.07.2018 о 10:30.
Представники сторін у судове засідання 09.07.2018 не з'явилися. Про дату, час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином, відповідно до вимог ст.ст. 120, 121 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності представників сторін.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
01 січня 2017 року між ПАТ “Укртелеком” та Північно - Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції був укладений договір №5933000000004566/Г-7 про надання послуг бізнес-мережі для споживачів сегмента малі та середні підприємства з додатками (в подальшому - Договір).
Згідно п. 1.1 договору, Оператор надає Бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги Бізнес-мережі, що визначаються у Замовленні Послуг та відповідних Угодах до цього Договору, а бізнес-абонент отримує Послуги, визначені у відповідних Угодах, Додатках та Замовленні, та сплачує їх вартість. У разі зміни законодавства в сфері телекомунікацій щодо порядку надання та отримання телекомунікаційних послуг Оператор та Бізнес-абонент зобов'язуються з дати набрання чинності новим актом законодавства дотримуватись його положень. У такому випаду Договір застосовується лише в частині, яка не суперечить чинному законодавству.
Згідно п. 1.2 договору під Бізнес-мережею розуміється система комплексного обслуговування Бізнес-абонента, що забезпечує надання повного спектра телекомунікаційних послуг з підвищеним рівнем обслуговування.
Згідно п. 4.1 договору Бізнес-абонент здійснює оплату замовлених Послуг згідно з тарифами, зазначеними у Додатках до Угод до цього Договору та Умовами Укртелекому.
Згідно п. 4.3 Договору Рахунок (рахунок-акт) за Послуги Бізнес-абонент повинен оплатити не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок Оператора.
Згідно п. 5.2 Договору він набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Умови Договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2017. У разі, коли жодна зі Сторін за два тижні до закінчення строку дії Договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати відносини, Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на таких самих умовах.
Як вказує позивач, в порушення умов договору, відповідач сплатив кошти не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість за період з грудня 2017 року по березень 2018 року яка становить 20329,62 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на день розгляду справи в суді, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з оплати наданих послуг за договором №5933000000004566/Г-7 від 01.01.2017 на суму 20329,62 грн., а позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, вони визнані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України. (дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №3-53гс15).
у п. 4.4 Договору сторони встановили, що пеня за прострочення оплати послуг, починає нараховуватися з 21 числа місяця, що настає по закінченню періоду зазначеного у п. 4.3 Договору.
З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 501,08 грн. підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 90,15 грн. та інфляційних втрат в розмірі 244,47 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 90,15 грн. та інфляційних втрат у розмірі 244,47 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
У відзиві на позовну заяву, користуючись правом, передбаченим ст. 233 ГК України, відповідач просить суд зменшити на 90% розмір штрафних санкцій, що підлягають сплаті відповідачем за прострочення виконання зобов'язання.
Розглянувши вказане клопотання відповідача, суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.
15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, котрим Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.
Нова редакція ГПК не надає суду такого права, як зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, визнані відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610-612, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (61010, м. Харків, вул. Нетіченська, 14, код ЄДРПОУ 40867285) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (40030, м. Суми, вул. Іллінська, 2, код ЄДРПОУ 23825401, рахунок №26007310791 в АТ "Ощадбанк" м. Київ, МФО 300465) - 20329,62 грн. основного боргу, 501,08 грн. пені, 244,47 грн. втрат від впливу інфляційних процесів, 90,15 грн. 3% річних, а також 1762,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій - відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (40030, м. Суми, вул. Іллінська, 2, код ЄДРПОУ 23825401).
Відповідач: Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (61010, м. Харків, вул. Нетіченська, 14, код ЄДРПОУ 40867285).
Повне рішення складено 09 липня 2018 року.
Суддя ОСОБА_1