"02" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/443/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.
при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 по довіреності;
від відповідача: ОСОБА_2- по довіреності;
від третьої особи: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕКС ПРОФІ" (а/с №35,Київ 160,02160) до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ДФК-ПІВДЕНЬ"(Люстдорфська дорога,140А,Одеса,Одеська область,65114) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "БРОКІНВЕСТ ГРУП"(02068, м. Київ, вул. Урлівська, буд. 21 б, кв. 108) про стягнення 378571,66 грн.;
ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕКС ПРОФІ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ДФК-ПІВДЕНЬ", в якому просить господарський суд: про стягнення збитків в сумі 378571,66 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення договору № DI 14 від 14.08.2017року на транспортно - експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.03.2018року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.
30.03.2018 ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕКС ПРОФІ" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про залучення до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "БРОКІНВЕСТ ГРУП"(02068, м. Київ, вул. Урлівська, буд. 21 б, кв. 108) .
Ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено підготовче засідання на 25.04.2018року.
Також від відповідача 24.04.2018 року надійшла заява про залучення до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "БРОКІНВЕСТ ГРУП"(02068, м. Київ, вул. Урлівська, буд. 21 б, кв. 108).
Обгрунтовуючи свої заяви позивач та відповідач посилається на те, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “ДФК ЛОГІСТИК” 12.09.2017р уклало договір №ТІ/12/09/2017 із підприємством - перевізником ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "БРОКІНВЕСТ ГРУП" на перевезення вантажу, узгодивши Заявку №3953, згідно якої транспортний засіб державний номер НОМЕР_1/напівпричіп державний номер НОМЕР_2 було завантажено, та оформлено оформлені товарно-супровідні документи, у тому числі міжнародна товарно-транспортна накладна (СМІІ) №019217 від 13.09.2018р
Сторони вважають, що перевезення вантажу, організоване відповідачем за маршрутом м. Мелець (Польща) - м. Київ (Україна), виконувалось відповідно норм Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів від 19.05.1956р. (надалі - “Конвенція ДПВ”). Безпосереднім виконавцем перевезення була юридична особа - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "БРОКІНВЕСТ ГРУП", вказана у міжнародній товарно- транспортній накладній (CMR) №019217 від 13.09.2018р., водій якої був присутнім на завантаженні, проходив митні процедури, керував транспортним засобом, є особою відповідальною за схоронність вантажу, доставку якого виконував. Конвенція ДПВ декларує апріорну імперативну вину перевізника. Перевізник є відповідальним за втрату або пошкодження вантажу, прийнятого до перевезення в хорошому стані, а розвантаженого з нестачею або в пошкодженому стані. Доказ є таким, що спростовується, тобто на перевізнику лежить тягар надання доказів, що спростовують цю презумпцію. Сторони зазвичай зобов'язані доводити обставини справи, що розглядаються, відомості про які їм доступні або могли бути доступні. Перевізник несе основний тягар доказування, оскільки вантаж перебував в його безпосередньому розпорядженні.
Таким чином, з метою повного та об'єктивного розгляду справи по суті, з урахуванням можливого впливу судового рішення на права та обов'язки ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "БРОКІНВЕСТ ГРУП", суд, відповідно до ст.50 ГПК України, ухвалою від 25.04.2018року залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та відклав підготовче провадження на 14.05.2018року.
24.04.2018року відповідач надав відзив на позов в якому позовні вимоги не визнає та вважає, що Позивач не обґрунтував заявлені позовні вимоги, оскільки в установленому процесуальним законом порядку не довів фактів: здійснення Позивачем фактичних витрат у повному обсязі; виконання належним чином відправником вантажу обов'язку забезпечення правильного розміщення й кріплення вантажу на вантажній платформі для уникнення ушкодження вантажу й рухомого складу під час транспортування; протиправної поведінки Відповідача.
Крім того, 24.04.2018р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання (вх. ГСОО №2-2086/18) про витребування доказів, згідно якого відповідач просить витребувати у Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Перша" (ІК в ЄДР 31681672, вул. Фізкультури, 30, м. Київ, 03150) експертний висновок від 15.11.2017р, який було замовлено Приватним акціонерним товариством "Страхова Компанія "Перша" та яким було встановлено невідповідність кріплення вантажу за перевезенням, яке здійснювалося за міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №019217 від 13.09.2018р. при розгляді заяви ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ДФК-ПІВДЕНЬ" про виплату страхового відшкодування від 26.01.2018р. та 29.01.2018р. по справі №ЦМР - 1002.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2018року, клопотання ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ДФК-ПІВДЕНЬ" від 24.04.2018 (вх. ГСОО №2-2086/18) про витребування доказів по справі №916/443/18 - задоволено. Витребувано у Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Перша" (ІК в ЄДР 31681672, вул. Фізкультури, 30, м. Київ, 03150) експертний висновок від 15.11.2017р, яким було встановлено невідповідність кріплення вантажу за перевезенням, яке здійснювалося за міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №019217 від 13.09.2018р. при розгляді заяви ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ДФК-ПІВДЕНЬ" про виплату страхового відшкодування від 26.01.2018р. та 29.01.2018р. по справі №ЦМР - 1002.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2018року продовжено строк підготовчого провадження до 13.06.018року та відкладено підготовче засідання на 04.06.2018року.
15.05.2018року, позивач надав відповідь на позов відповідно якої позивач вважає, що доводи та твердження відповідача у відзиві на позовну заяву не містять доказів відсутності вини відповідача у заподіянні збитків позивачу та відсутності підстав для звільнення від відповідальності за пошкодження вантажу, яке відбулося у проміжок часу між прийняттям його від вантажовідправника та передачею його позивачу, в результаті якого вантаж став непридатний для використання.
21.05.2018року від Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Перша" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи експертний висновок від 15.11.2017р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2018року відкладено підготовче засідання на 08.06.2018року.
08.06.2018року відповідач надав заперечення на відповідь на відзив та вважає, що Позивач не обґрунтував заявлені позовні вимоги, оскільки в установленому процесуальним законом порядку не довів факт понесення ним збитків, наявність протиправної поведінки з боку Відповідача та причинного зв'язку між протиправною поведінкою Відповідача і збитками, завданими Позивачу, оскільки відсутність хоча б одного елементу цивільного правопорушення, в силу ст. 614 ЦК України та ст. 226 ГК України, виключає можливість застосування до Відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.06.2018року закрито підготовче провадження у справі № 916/443/18 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "02" липня 2018 р.
Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав у повному обсязі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином, письмові пояснення до суду не надав.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував.
В судовому засіданні 02.07.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено сторонам, що повне рішення буде складено 11.07.2018 року.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.
14.08.2017року між ТОВ „ Стакер Профі” (надалі - Клієнт та/або Позивач) та ТОВ "ДФК-ПІВДЕНЬ" (надалі - Експедито та/або Відповідач) був укладений Договір на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № DI 14 (надалі - Договір).
08.09.2017року Позивачем та Відповідачем була узгоджена Заявка на перевезення чотирьох рулонів оцинкованої сталі з полімерним покриттям (надалі - Вантаж) по маршруту м. Мелець (Польща) - м. Київ (Україна).
Як зазначає позивач, із даних міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 019217 та вантажно-митної декларації Відповідач залучив для перевезення вищезазначеного вантажу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «БРОКІНВЕСТ ГРУП» (надалі - Перевізник та/або Третя особа).
Позивач також зазначає, що відповідач листом повідомив Позивача про те, що з автомобілем Перевізника (транспортний засіб RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1/ВЕ0405ХО) сталася надзвичайна подія на трасі Київ-Чоп (00500, Львівська обл., Пустомилівський район). Вантаж Позивача був перевантажений в інший автомобіль (транспортний засіб DAF, реєстраційний номер НОМЕР_3/ВС5098ХХ).
Крім того, позивач стверджує, що 18.09.2017р. під час прибуття Перевізника на склад Позивача були виявлені пошкодження вантажу. Представниками Позивача (у складі начальника відділу технічного контролю, начальника виробничого цеху та комірника) разом з представниками Перевізника (у складі директора та водія Перевізника) були складені Акти приймання продукції по якості № 1 від 18.09.2017 р. та № 2 від 18.09.2017 р. (надалі - Акти). Актами були зафіксовано пошкодження двох одиниць вантажу (механічні пошкодження внутрішньої частини та торців рулонів з обох сторін, пошкодження захисного металевого корпусу та пакування). Було встановлено, що обидві одиниці вантажу випали з автомобілю Перевізника внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди. Наявність дефектів механічного характеру підтвердила і Київська торгово-промислова палата своїм експертним висновком № 1-1622 від 25.09.2017 р.
Позивач посилається на ч. 1-3 ст. 314 ГК України, ст.ст. 924, 932 ЦК України, ч. 3 ст. 14 Закону України „Про транспорто-експедиторську діяльність”, п. 6.6 та п. 6.7. Договору та вважає, що Відповідач несе відповідальність за втрату чи пошкодження вантажу Позивача з моменту його прийняття до перевезення та до моменту передачі вантажу вантажоодержувачеві (в тому числі за дії та недогляд Третьої особи, яка була залучена до виконання вищезазначеного перевезення за Договором).
Крім того, позивач зазначає, що із Заявки на перевезення, вартість перевезення чотирьох одиниць вантажу склала 25 000,00 грн. Оскільки під час перевезення було пошкоджено та підлягає відшкодуванню вартість двох одиниць вантажу, вартість їх перевезення складає 12 500,00 грн.. Із рахунку-фактури на оплату брокерських послуг № 08/2017 від 29.09.2017 р., банківської виписки, що підтверджує оплату брокерських послуг згідно з рахунком-фактурою № 08/2017 від 29.09.2017 р. Позивач під час перевезення вантажу через митну територію України, поніс витрати на оплату брокерських послуг у сумі 491,66 грн.
19.09.2017 р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією про відшкодування завданих збитків. У відповідь Відповідач надіслав лист № 73 від 03.10.2017 р. про витребування додаткових документів, необхідних для розгляду вищезазначеної претензії.
Позивач разом зі своїм листом № 20/10 від 20.10.2017 р. надіслав Відповідачу всі необхідні документи (зокрема, розрахунок вартості пошкодженого вантажу та інших збитків, рахунок (інвойс) на оплату вантажу, банківську виписку, що підтверджує оплату вартості пошкодженого вантажу згідно з рахунком (інвойсом), міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 13.09.2017 р., вантажно-митну декларацію).
Позивач стверджує, що станом на дату подачі цієї позовної заяви, Відповідач відповідь на претензію не надав, вимоги, що було пред'явлені в претензії - не задовольнив.
Отже, позивач в позовній заяві посилається на ст.ст. 224, 225 ГК України, ст. 22 ЦК України та вважає, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу збитки, завдані порушенням Договору, а саме: відшкодувати вартість пошкодженого вантажу у розмірі 365 580,00 грн. з урахуванням сплаченого податку на додану вартість у розмірі 60 930,00 грн., транспортних витрат у розмірі 12 500,00 грн. та витрати на оплату брокерських послуг у розмірі 491,66 грн., а всього 378 571,66 грн..
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕКС ПРОФІ" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ДФК-ПІВДЕНЬ", в якому просить про стягнення збитків в сумі 378571,66 грн.. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 5678,57грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
При вирішенні спору у справі господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.
У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Верховний Суд України у Аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України вказав наступне.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 Цивільного кодексу України).
До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
Абзацом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. (абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 ЦК України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.
Як встановлено судом, 14.08.2017року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № DI 14.
Відповідно до пункту 1.1. Договору Експедитор зобов'язався за плату й за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання передбачених договором послуг, пов'язаних з міжнародним перевезенням вантажу відповідно до діючого законодавства України, вимогами Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, інших міжнародних конвенцій і угод в області міжнародних перевезень, а Клієнт зобов'язався сплатити Експедитору узгоджену плату.
Згідно з пунктом 2.1. Договору конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в Заявці, що є невід'ємною частиною договору. Допускається одержання заявки засобами факсимільного зв'язку або по електронній пошті (e-mail).
08.09.2017року Позивачем та Відповідачем була узгоджена Заявка на перевезення чотирьох рулонів оцинкованої сталі з полімерним покриттям (надалі - Вантаж) по маршруту м. Мелець (Польща) - м. Київ (Україна).
Відповідно до пунктів 3.1.6., 3.1.7. Договору Експедитор зобов'язався організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України й закордонних країн на підставі заявок та укласти від свого імені договір на перевезення вантажу.
Для виконання умов Договору та зазначеної вище Заявки Відповідач скористався послугами товариства з обмеженою відповідальністю “ДФК ЛОГІСТИК” за договором від 02.04.2017р № ТI /№020417 про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.
ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “ДФК ЛОГІСТИК”, в свою чергу, 12.09.2017р уклало договір №ТІ/12/09/2017 із підприємством - перевізником товариством з обмеженою відповідальністю "БРОКІНВЕСТ ГРУП" на перевезення вантажу та узгодило Заявку №3953.
Отже, Відповідач письмово підтвердив приймання Заявки до виконання за маршрутом м. Мелець (Польща) - м. Київ (Україна), зазначивши на ній відповідно до ділових звичаїв данні водія та координати транспортного засобу - вантажного автомобіля НОМЕР_4 та напівпричепа державний номер НОМЕР_2, які в подальшому завантажилися 13.09.2017р. на складі, зазначеному у Заявці за адресою: 39-300, м. Мелець вул Рземиен, 262а, Польща. Вантажовідправником (BW Wacіaw Tryba, Wojska Polskiego 28A, 39-215) ніяких претензій щодо технічного стану наданого транспортного засобу не виказувалось.
Відправник вантажу, який також є учасником транспортного процесу, згідно Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів від 19.05.1956р. вантаж був завантажений, розміщений, закріплений на транспортному засобі. 13.09.2017р. оформлені товарно-супровідні документи, у тому числі міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №019217.
15.09.2017р. зазначений автомобіль пройшов всі необхідні митні процедури, пов'язані з імпортом вантажу до України, про що є відмітки у товарно-суровідних документах.
16.09.2017р. Перевізником - товариством з обмеженою відповідальністю "БРОКІНВЕСТ ГРУП" було повідомлено, що 15.09.2017р. сталася пригода на автодорозі м. Київ - м. Львів. Водій транспортного засобу - ОСОБА_4 для уникнення зіткнення з іншим автомобілем застосував екстрене гальмування, в результаті якого вантаж зрушився з місця та частина вантажу пошкодила транспортний засіб і випала на проїжджу частину.
Відповідальність підприємства перевізника застрахована приватнім акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша” (ПрАТ “СК “Перша”) ІК в ЄДРПОУ 31681672, тому на виконання вимог Договору добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом №12-01.0017.00189 (CMR, CMR+ТТН), (надалі “Договір страхування”) від 19.07.2017р. її представника було викликано на місце події. Після оформлення необхідних документів, проведення фотозйомки представником СК, для закінчення перевезення та передання його отримувачу, вантаж було перевантажено з пошкодженого транспортного засобу на інший транспортний засіб “DAF” державні номери ВС4219АО/ВС5098ХХ.
18.09.2017р. представниками вантажоотримувача ТОВ “Сталекс Профі” при прибутті транспортного засобу на розвантаження було встановлено пошкодження вантажу, а саме рулону сталі тонколистової оцинкованої вартістю 4 884,13 ЄВРО, а також рулону сталі тонколистової оцинкованої вартістю 4 914,88 ЄВРО, всього на суму 9 799,01ЄВРО. Вказаний вантаж у виробничому процесі не може бути використаний, про що було складено акти №№1,2 від 18.09.2017р. в присутності водія транспортного засобу “DAF” державні номери ВС4219АО/ВС5098ХХ.
Відповідно до п. 3.1. Договору №DI14 від 14.08.2017р. на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (надалі - «Договір») експедитор (Відповідач) зобов'язався: письмово підтвердити прийом заявки до виконання, забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу, придатного й повністю готового до перевезення обумовленого вантажу, у погоджений сторонами строк; додержуватися інструкцій Клієнта, що стосуються маршруту проходження, митної обробки, прикордонних переходів, негайно інформувати Клієнта про будь-які затримки й проблеми, що виникають при транспортуванні вантажу, застрахувати вантаж за заявкою й за рахунок Клієнта. Тарифи й умови страхування вказуються в заявці на страхування вантажу, організовувати перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України й закордонних країн на підставі відповідних заявок, укласти від свого імені договір на перевезення вантажу, або іншій договір для виконання обов'язків за договором, виконати розсилання товарно-транспортної документації, провести розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу, брати участь у складанні актів у випадках, передбачених чинним законодавством, і вирішувати із Клієнтом претензійні питання, за згодою сторін виконати інші доручення Клієнта.
Спір між сторонами виник відносно перевезення, здійсненого на підставі заявки Позивача (надалі - «Заявка») на перевезення рулонів сталі тонколистової оцинкованої за маршрутом м. Мелець (Польща) - м. Київ (Україна), предметом позовних вимог у даній справі є відшкодування Позивачу збитків, заподіяних Відповідачем неналежним виконанням умов Договору, укладеного Позивачем та Відповідачем 14.08.2017р. в межах заявки - додатку до даного Договору на організацію перевезення.
Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Законом України від 01.07.2004р. №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (надалі - «Закон про транспортно-експедиторську діяльність»).
У відповідності до ст. 3 Закону про транспортно-експедиторську діяльність відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 934 ЦК України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до гл. 51 цього Кодексу («Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання», ст. ст. 610- 625).
Як встановлено ст. 611 («Правові наслідки порушення зобов'язання»), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом та, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Водночас, виходячи із положень ст. 614 ЦК України («Вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання»), особа несе відповідальність за порушення зобов'язання у лише за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини, згідно з ч. 2 ст. 614 ГК України, доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Отже, судом встановлено, що ані Договором, ані чинними законами України, якими регулюється відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності, не передбачена відповідальність експедитора за пошкодження вантажу незалежно від наявності вини експедитора, то, відповідно, твердження про наявність законних підстав для відшкодування Позивачу збитків за рахунок Відповідача, виходячи виключно з факту пошкодження вантажу, є безпідставним.
Наявність вини, як підстави для покладення відповідальності у вигляді відшкодування збитків на особу, що порушила зобов'язання, передбачена також і нормами ГК України.
Так, зокрема, відповідно до ст. 226 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний у добровільному порядку відшкодувати збитки на вимогу учасників господарських відносин, яким ці збитки завдано, не за будь-яких підстав, а лише у випадку вчинення таким суб'єктом господарського правопорушення.
Таким чином, для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди), або звільнення від неї, суду необхідно з'ясувати наявність чи, навпаки, відсутність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, власне збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.
Виходячи із аналізу наведених вище норм матеріального права України вбачається, що на Позивача законом покладено обов'язок довести факт понесення ним збитків, наявність протиправної поведінки з боку Відповідача та причинного зв'язку між протиправною поведінкою Відповідача і збитками, завданими Позивачу, оскільки відсутність хоча б одного елементу цивільного правопорушення, в силу ст. 614 ЦК України та ст. 226 ГК України, виключає можливість застосування до Відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків, а на Відповідача, відповідно, покладений обов'язок довести відсутність його вини у порушенні зобов'язання.
Відповідно до підпункту 3.2.6 Договору, Клієнт зобов'язаний забезпечити пакування вантажу, що виключає його ушкодження під час штатного (безаварійного) транспортування, розбірливе маркування вантажних місць (у випадку часткового завантаження), правильне розміщення й кріплення вантажу на вантажній платформі щоб уникнути перевантаження, ушкодження вантажу й рухомого складу під час навантаження/вивантаження й транспортування.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного Кодексу України).
Згідно зі статтею 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поставка товару, згідно даних вантажної митної декларації (ВМД) здійснювалась на умовах FCA - Польща (Rzemien), які передбачають, що продавець зобов'язується надати товар перевізнику у вказаному покупцем в названому місці, після чого всі ризики втрати та пошкодження товару переходять до покупця (Позивача). Тобто виконання обов'язку проведення процедур відправлення вантажу лежить, виходячи із правовідносин Позивача та Відповідача - на Позивачеві, а у відносинах Позивач - Продавець - відповідно умов FCA, або умов, визначених у контракті №33/2016 від 31.10.2016, який до матеріалів справи Позивачем не додавався.
Отже, передача відправником вантажу перевізникові (представнику Відповідача) була здійснена з порушенням вимог законодавства, яким регулюються правовідносини з перевезення вантажу в міжнародному сполученні та укладеного Договору, стосовно належного кріплення вантажу. Безпосереднім виконавецем перевезення - ТОВ "БРОКІНВЕСТ ГРУП" було надано відповідь, що була надіслана на його адресу ПрАТ “СК “Перша” - №177/с від 07.02.2018р (по справі №ЦМР - 1002 по розгляду заяви на виплату страхового відшкодування), якою страхова компанія відмовила у виплаті страхового відшкодування страхувальнику - ТОВ "БРОКІНВЕСТ ГРУП", посилаючись на наступне.
ПрАТ “СК “Перша” з'ясовувала чи відповідає перевізник за пошкодження вантажу, встановлюючи, чи є таке пошкодження наслідком дій чи недогляду з боку перевізника , а також чи були обставини, за яких вантаж отримав пошкодження, наслідком дій, яких перевізник міг уникнути чи наслідок яких міг відвернути.
Тобто, згідно даних ПрАТ “СК “Перша”, у випадку, який розглядався, пошкодження вантажу трапилося під час екстреного гальмування автопоїзда внаслідок обриву ременів кріплення, якими вантаж було зафіксовано у напівпричепі, та подальшого зміщення вантажу вперед в напрямку руху автомобіля та його подальшого падіння на проїжджу частину. При цьому слід зазначити, що рішення про схему завантаження та про спосіб кріплення приймалося не перевізником, а відправником вантажу
З метою встановлення відповідності/невідповідності кріплення вантажу встановленим вимогам ПрАТ “СК “Перша” замовила проведення відповідного експертного дослідження. Згідно експертного висновку від 15.11.2017р., “причиною пошкодження вантажу було грубе порушення вимог нормативних документів при підготовці вантажу для транспортування і не були виконані вимоги наступних нормативних документів: Євронорма EN 12 195-1 “Набори інструментів для кріплення вантажів при автомобільних перевезеннях - Безпека - Частина 1: Розрахунок сил кріплення у частині методу кріплення і засобів кріплення та розрахунку необхідної кількості засобів кріплення; Євронорма ЕС (94/55/EG) ”Рекомендації по кріпленню вантажів; ГОСТ 26 65-90 “Підготовка генеральних вантажів до транспортування”; ГОСТ26663-85 “Пакети транспортні. Формування на плоских піддонах. Загальні технічні вимоги”. Застосовані Вантажовідправником упаковка, метод і схема кріплення вантажу, а також їхнє виконання - не забезпечили надійного кріплення і безпеку вантажу під час перевезення. Кріплення вантажу (або його відсутність) - не лише не виключало, навіть більше створювало можливість пошкодження вантажу на платформі, при русі транспортного засобу.
Згідно з п. 2 ст. 17 Конвенції ДПВ перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу або його ушкодження стались внаслідок дій або недогляду правомочної за договором особи, внаслідок інструкцій правомочної за договором особи (відправника або одержувача), не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Тобто, при прийманні вантажу перевізник при відсутності обов'язку з завантаження, розміщення та кріплення вантажу не повинен перевіряти його кріплення. Вказаний обов'язок також не лежить на Відповідачеві.
При цьому доводи позивача про те, що страхова компанія лише встановлювала чи є визначена дорожньо-транспортна пригода страховим випадком та чи є підстави для виплати страхового відшкодування за договором між ПАТ «СК «Перша» та перевізником, не відповідають змісту експертного висновку, та сам позивач не був позбавлений права викликати компетентну на його думку організацію для визначення причин пошкодження вантажу.
Згідно пункту 6.5. Договору Клієнт несе повну матеріальну відповідальність перед Експедитором за будь-які заподіяні збитки, внаслідок відсутності, недостатності, неправдивості або підробки товарно-супровідних документів, а також помилок і недогляду осіб, залучених Клієнтом до виконання даного договору, у розмірі й на умовах, передбачених чинним законодавством, даним договором, як за свої власні дії.
Таким чином, суд вважає, що, відправник при відправленні вантажу допустив недбалість, яка призвела до пошкодження вантажу.
При цьому, щє однією складовою предмету доказування є факт понесення Позивачем збитків.
За природою походження, збитки відповідно до ст. 22 ЦК України поділяються на упущену вигоду та реальні збитки, до яких відносять втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Таким чином, визначальною рисою будь-якого виду збитків є їх реальність, тобто фактична сплата грошових коштів управленою стороною, або фактичне понесення управленою стороною шкоди, яке вимагає певної компенсації для відновлення становища, яке існувало до моменту понесення шкоди та втрата майна, належного управненій стороні на праві власності.
18.09.2017р. представниками вантажоотримувача ТОВ “Сталекс Профі” при прибутті транспортного засобу на розвантаження було встановлено пошкодження вантажу, а саме рулону сталі тонколистової оцинкованої вартістю 4 884,13 ЄВРО, а також рулону сталі тонколистової оцинкованої вартістю 4 914,88 ЄВРО, всього на суму 9 799,01ЄВРО. Вказаний вантаж у виробничому процесі не може бути використаний, про що було складено акти №№1,2 від 18.09.2017р. в присутності водія транспортного засобу “DAF” державні номери ВС4219АО/ВС5098ХХ. На підтвердження суми заявленого збитку Позивачем був наданий висновок експерта №ЕD-1725-6-961.18 від 20.02.2018р. експертного товарознавчого дослідженні рухомого майна, а саме оцинкована сталь з полімерним покриттям. Висновком було встановлено, що виявлені недоліки об'єктів дослідження є істотними та їх подальше використання за функціональним призначенням неможливе, розмір матеріальної шкоди складає 365 580гривень
Суд вважає, що матеріали справи не містять документів, що підтверджують розмір збитку, заявлений до стягнення, оскільки сума збитку може бути встановлена після додатковій оцінки якості товару вимогам, встановленнимими сертифікатом якості та ГОСТ, технічними умовами (в випадку необхідності за допомогою інструментів або спеціального обладнання) з додатковим відбором проб та проведення необхідного комплексу випробуваній, згідно нормативної документації на дану продукцію, ГОСТами (технічними умовами) в незалежній організації, що обрана сторонами. Крім того, Позивачем не наданий акт про списання пошкодженого вантажу, або про його знищення, що може свідчити про його використання в господарської діяльності, або реалізацію доставленого Відповідачем вантажу у майбутньому.
Водночас, з матеріалів, наданих Позивачем, вбачається відсутність будь-яких документів, що підтверджують понесені витрати з оплати транспортно-експедиційних послуг, наданих Відповідачем, частину з яких - 12 500гривень Позивач вимагає відшкодувати.
Відповідно до статті 77 ГПК України (Допустимість доказів), обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Тільки документи про перерахування грошових коштів на поточний рахунок Відповідача - є належним документом про оплату послуг.
Крім того, доводи позивача про те, що страхова компанія лише встановлювала чи є визначена дорожньо-транспортна пригода страховим випадком та чи є підстави для виплати страхового відшкодування за договором між ПАТ «СК «Перша» та перевізником, не відповідають змісту експертного висновку, та сам позивач не був позбавлений права викликати компетентну на його думку організацію для визначення причин пошкодження вантажу.
Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".
Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи п. 3.2.6 Договору та те, що для настання відповідальності експедитора внаслідок спричинення шкоди необхідна наявність складу порушення, що включає в себе: настання шкоди, протиправність поведінки особи, що спричинила шкоду, причинний зв'язок між першими елементами та виною особи що спричинила шкоду, а як вбачається із матеріалів справи та наданих сторонами доказів, причинний зв'язок між транспортуванням вантажу перевізником та пошкодженням товару внаслідок його транспортування відсутній, оскільки такі пошкодження відбулися по причині неправильного та недостатнього кріплення та розміщення вантажу, а тому суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з експедитора збитків, завданих пошкодженням вантажу в процесі його транспортування, задоволенню не підлягають.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволені позову ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕКС ПРОФІ" (а/с №35,Київ 160,02160) до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ДФК-ПІВДЕНЬ"(Люстдорфська дорога,140А,Одеса,Одеська область,65114) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "БРОКІНВЕСТ ГРУП" (02068, м. Київ, вул. Урлівська, буд. 21 б, кв. 108) про стягнення 378571,66 грн. - відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Повне рішення складено 11 липня 2018 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов