вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" червня 2018 р. м. Київ Справа № 911/2012/17
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Майбороди В.М. розглянувши справу
За позовом Приватного акціонерного товариства “Росава”, Київська обл., м. Біла Церква
до ОСОБА_1 міської ради Київської області, Київська обл., м. Біла Церква
третя особа Відкрите акціонерне товариство “Росава”, Київська обл., м. Біла Церква
про визнання протиправним та скасування окремих положень рішення
за позовом Відкрите акціонерне товариство “Росава” Київська обл., м. Біла Церква
до ОСОБА_1 міської ради Київської області, Київська обл., м. Біла Церква
третя особа Приватне акціонерне товариство “Росава” Київська обл., м. Біла Церква
про визнання протиправним та скасування окремих положень рішення
Представники сторін:
прокурор - Ющенко М.А.
позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
третьої особи - ОСОБА_4
позивача - ОСОБА_5
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство «Росава» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_1 міської ради «Про затвердження переліку комунальної інфраструктури м. Біла Церква» № 236-15-VII від 08 вересня 2016 року в частині включення в перелік майна об'єктів комунальної інфраструктури м. Біла Церква наступного майна, що належить ВАТ «Росава»: 1. Палац культури «Росава», м. Біла Церква, вул. Леваневського, 53 (нежитлова будівля літ. «А-3», площею 9 194,5 кв.м.; нежитлова будівля літ. «Б», площею 1 126,7 кв.м.), 2. Полікліника, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 140 (площею 5 917,8 кв.м.).
Представник Приватного акціонерного товариства «Росава» підтримав позовні вимоги, обґрунтовуючи тим, що оскільки спірні об'єкти нерухомості - Палац культури ВАТ «Росава» та Поліклініка (медико-санітарна частина ВАТ «Росава») були приватизовані ВАТ «Росава» у встановленому порядку і є приватною власністю товариства, вказані об'єкти не відносяться до об'єктів комунальної інфраструктури, які в порядку статей 41, 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підлягають передачі в комунальну власність територіальній громаді. Як наслідок, у Відповідача були відсутні законні підстави для винесення оскаржуваного в судовому порядку рішення.
Звернення до господарського суду в порядку ГПК України, з пояснень представника позивача обумовлено тим, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 у справі № 357/13152/16-а (ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2017 відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 міської ради на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 у справі № 357/13152/16-а) провадження в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Росава» до ОСОБА_1 міської ради Київської області, за участю третьої особи без самостійних вимог Відкритого акціонерного товариства «Росава» про скасування рішення було закрито з тих підстав, що звернення позивача з позовом до суб'єкта владних повноважень не є підставою для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства, оскільки, позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із господарських відносин, а саме в рамках проведення процедури банкрутства. Отже, даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Представник Відповідача проти заявленого позову заперечує, мотивуючи тим, що медико-санітарна частина ВАТ «Росава» та Палац культури ВАТ «Росава», які віднесені до переліку видів майнових активів банкрута відповідно до статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підлягають виключенню з ліквідаційної маси юридичної особи - банкрута, міська рада має право визначити, які об'єкти ліквідаційної маси слід віднести до об'єктів комунальної інфраструктури, а які ні, просить відмовити в позові.
ВАТ "Росава" у наданих письмових поясненнях підтримує позовні вимоги позивача.
Відкрите акціонерне товариство «Росава» в позовній заяві про визнання протиправним та скасування окремих положень рішення просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради Київської області «Про затвердження переліку комунальної інфраструктури м. Біла Церква» № 236-15-VII від 08 вересня 2016 року в частині включення в перелік майна об'єктів комунальної інфраструктури м. Біла Церква наступного майна, що належить ВАТ «РОСАВА»: 1. Палац культури «РОСАВА», м. Біла Церква, вул. Леваневського, 53 (нежитлова будівля літ. «А-3», площею 9 194,5 кв.м.; нежитлова будівля літ. «Б», площею 1 126,7 кв.м.), 2. Полікліника, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 140 (площею 5 917,8 кв.м.), обґрунтовуючи вимоги тим, що оскільки спірні об'єкти нерухомості були приватизовані ВАТ «Росава» в установленому порядку і є приватною власністю товариства, вказані об'єкти не відносяться до об'єктів комунальної інфраструктури, які в порядку статей 41, 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підлягають передачі в комунальну власність територіальній громаді, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 міської ради Київської області були відсутні законні підстави для винесення оскаржуваного в судовому порядку рішення.
Відповідач ОСОБА_1 міська рада просить суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що об'єкти соціальної інфраструктури ВАТ "Росава" не будуть змінювати свого перепрофілювання і не будуть приватизованими, тобто дані об'єкти будуть використовуватися для задоволення конституційних, соціально-культурних потреб населенння м. Біла Церква згідно його функціонального та цільового призначення.
Фонд державного майна України в поясненнях зазначив, що ВАТ «Росава» було створено згідно з наказом Фонду від 24.10.1996 № 76-АТ шляхом перетворення Білоцерківського державного виробничого об'єднання «Білоцерківщина» у відкрите акціонерне товариство відповідно до чинної на той час редакції Порядку утворення акціонерного товариства в процесі приватизації, випуску та розміщення акцій такого товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 № 1099. За матеріалами справи з приватизації Білоцерківського державного виробничого об'єднання «Білоцерківщина», які зберігаються в архіві Фонду, об'єкти соціально-побутового призначення, зокрема, медико-санітарна частина на вул. Леваневського, 91, та Палац культури і техніки на вул. Леваневського, 53, були включені до статутного капіталу ВАТ «Росава» для використання за їх прямим призначенням. Згідно з переліком нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Росава», Полікліника (м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91) та Палац культури на 1200 місць (м. Біла Церква, вул. Леваневського, 53) були передані у власність ВАТ «Росава».
Прокурор проти заявлених позовів заперечує, мотивуючи це тим, що спірні об'єкти належать до об'єктів соціальної інфраструктури. Згідно зі статтею 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Отже, вищезазначеною нормою Закону про банкрутство передбачено обов'язкову передачу спірних об'єктів до комунальної власності відповідної територіальної громади. При цьому така передача відбувається без жодних додаткових умов. Зважаючи на функціональну важливість об'єктів соціальної інфраструктури для задоволення соціально-побутових потреб населення, Палац культури ВАТ «Росава» та Полікліника ВАТ «Росава» відповідно мають ознаки об'єктів соціальної сфери та відносяться до комунальної інфраструктури міста, а отже підлягають передачі у комунальну власність.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
Постановою господарського суду Київської області від 17.11.2015 у справі № Б8/191-10 припинено процедуру розпорядження майном боржника ВАТ «Росава»; визнано банкрутом ВАТ «Росава» та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5.
08 вересня 2016 року ОСОБА_1 міською радою Київської області винесено рішення № 236-15-VII «Про затвердження переліку комунальної інфраструктури м. Біла Церква», яким до об'єктів комунальної інфраструктури м. Біла Церква віднесено, зокрема: 1. Палац культури «Росава», м. Біла Церква, вул. Леваневського, 53 (нежитлова будівля літ. «А-3», площею 9 194,5 кв.м.; нежитлова будівля літ. «Б», площею 1 126,7 кв.м.), 2. Поліклініку, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 140 (площею 5 917,8 кв.м.).
Згідно з ч. 1 статті 18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.
Відповідно до ч. 3 статті 24 цього ж Закону, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
При прийнятті актів як нормативного, так і ненормативного (індивідуального) характеру державний чи інший орган повинен бути на це уповноважений, діяти в межах наданої йому компетенції.
Вказана норма, закріплена у ч. 2 статті 19 Конституції України згідно якої органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно Наказу Фонду державного майна України № 76-АТ від 24.10.1996 ОСОБА_1 державне виробниче об'єднання «Білоцерківшина» було перетворене у ВАТ «Росава».
Спірне майно, а саме: палац культури ВАТ «Росава» та Полікліника (медико-санітарна частина ВАТ «Росава») передане ВАТ «Росава» відповідно до вказаного вище Наказу, внесено до статутного фонду ВАТ «Росава» та належить останньому на праві власності, та зареєстровано за ВАТ «Росава» відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до розділу 2 плану приватизації ВО «Білоцерківшина», правонаступником якого є ВАТ «Росава», затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 03.10.1996, до складу підприємства входять: головний шинний завод, житлово-комунальне господарство, радгосп «Шинник», комбінат громадського харчування і об'єкти соціально-побутового і медичного призначення: три дитячі дошкільні заклади, Будинок юних техніків, дитячий оздоровчий табір з базою відпочинку, медико-санітарна частина, санаторій-профілакторій, палац культури і техніки, спортивний клуб «Рось». ВО «Білоцерківшина», правонаступником якого є ВАТ «Росава», є цілісним технологічним і виробничим комплексом, усі підрозділи якого пов'язані єдиною системою конструкторської і технологічної підготовки виробництва, постачання сировини та збуту продукції, транспортного забезпечення, ремонту та обслуговування обладнання, виробничих будівель і споруд та об'єктів соціально-побутового призначення, управління підприємством, організації побуту та оздоровлення працівників.
Згідно Додатку до акту № 2 оцінки вартості цілісного майнового комплексу Білоцерківського виробничого об'єднання «Білоцерківшина», затвердженого Наказом Фонду державного майна України № 15-014 від 31.05.1996, не підлягали приватизації лише такі об'єкти, як: дитячі дошкільні заклади № 32, 33, 48; Будинок юних техніків; човнова станція на р. Рось; будівлі та основні засоби: бомбосховищ № 5, 6; воєнізованої пожежної частини; автомобільна дорога між селами Завадівка-Лобачів Володарського району Київської області.
Палац культури та медико-санітарна частина ВАТ «Росава» (Полікліника) згідно п. 3.4. розділу ІХ «Порядок і умови використання об'єктів» «І. Що включені до статутного фонду АТ» Плану приватизації, обліковуються на балансі підприємства-банкрута, включені до статутного фонду створюваного акціонерного товариства та будуть використовуватися за їх прямим призначенням.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 86423539 від 04.05.2017 - право власності на Палац культури «Росава», м. Біла Церква, вул. Леваневського, 53 (нежитлова будівля літ. «А-3», площею 9 194,5 кв.м.; нежитлова будівля літ. «Б», площею 1 126,7 кв.м.) та Поліклініку, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 140 (площею 5 917,8 кв.м.) зареєстровано за ВАТ «Росава»; підстава виникнення права власності - наказ Фонду державного майна України № 76-АТ від 24.10.1996. Відповідна інформація відображена також в статуті товариства.
Згідно протоколу № 1 засідання центральної інвентаризаційної комісії ВАТ «Росава» від 29.10.2015 Палац культури ВАТ «Росава» та Полікліника (медико-санітарна частина ВАТ «Росава») перебувають на балансі банкрута.
Таким чином, спірне майно - Палац культури ВАТ «Росава» та Полікліника (медико-санітарна частина ВАТ «Росава») є приватизованим ВАТ «Росава» в установленому порядку.
Відповідно до ч. 1 статті 42 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Частиною 13 статті 41 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що у разі ліквідації підприємства - банкрута, зобов'язаного згідно із законодавством передати територіальній громаді об'єкти житлового фонду, в тому числі гуртожитки, дитячі дошкільні заклади та об'єкти комунальної інфраструктури, арбітражний керуючий (ліквідатор) передає, а орган місцевого самоврядування приймає такі об'єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законодавством.
Тобто, закон встановлює обов'язок ліквідатора передати органу місцевого самоврядування об'єкти комунальної інфраструктури.
Згідно з ч. 1 статті 2 ЗУ «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», на який посилаються представники Відповідача та Прокуратури Київської області, об'єктами передачі згідно з цим Законом є: об'єкти житлового фонду, гуртожитки та інші об'єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.
Пунктом 17 ч. 1 статті 1 ЗУ «Про культуру» надано визначення поняття «об'єкти культурного призначення», зокрема це цілісні майнові комплекси клубних закладів (клубів, будинків культури, палаців культури тощо), парків культури та відпочинку, бібліотек, музеїв, архівів історико-культурних заповідників, театрально-видовищних закладів (театрів, філармоній, концертних організацій, музичних колективів, ансамблів тощо), кінотеатрів, інших закладів культури; пам'ятки культурної спадщини, предмети колекцій, зібрання, фонди, будівлі, споруди культурного призначення та інші культурні цінності.
Отже, Палац культури ВАТ «Росава» та Полікліника (медико-санітарна частина ВАТ «Росава») відповідно до плану приватизації Білоцерківського державного виробничого об'єднання «Білоцерківщина» (правонаступник ВАТ «Росава») є об'єктами соціально-побутового призначення, тобто соціальної інфраструктури, проте законодавець не надає цим об'єктам статусу об'єктів комунальної інфраструктури.
Разом з тим, згідно з ч. 2 статті 2 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» не можуть бути об'єктами передачі з державної у комунальну власність об'єкти, щодо яких є відповідне рішення про їх приватизацію.
Дана норма кореспондується з ч. 9 статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно якої державне майно, яке не увійшло до статутного капіталу господарського товариства у процесі приватизації (корпоратизації) та перебуває на балансі банкрута, не включається до складу ліквідаційної маси.
Таким чином, територіальній громаді передаються лише ті об'єкти комунальної інфраструктури, які не увійшли до статутного капіталу господарського товариства у процесі приватизації (корпоратизації), хоча і перебувають на балансі банкрута.
Враховуючи те, що спірні об'єкти нерухомості - Палац культури ВАТ «Росава» та Поліклініка (медико-санітарна частина ВАТ «Росава») були приватизовані ВАТ «Росава» в установленому порядку і є приватною власністю товариства, вказані об'єкти підлягають включенню до ліквідаційної маси ВАТ «Росава» та не можуть бути об'єктами передачі з державної у комунальну власність, останні хоч і є об'єктами соціальної сфери, однак не відносяться до об'єктів комунальної інфраструктури, а отже не підлягають передачі в комунальну власність територіальній громаді в порядку статей 41, 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідні обставини були предметом розгляду в межах провадження у справі про банкрутство ВАТ «Росава» № Б8/191-10.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.10.2016 у справі № Б8/191-10 за результатами розгляду скарги УПФ України у м. Біла Церква на бездіяльність ліквідатора ВАТ «Росава» в частині не передачі ліквідатором банкрута об'єктів комунальної інфраструктури (як вказує скаржник), а саме палацу культури ВАТ «Росава» та поліклініки (медико-санітарної частини ВАТ «Росава») в комунальну власність ОСОБА_1 міській раді встановлено, що майно банкрута - Палац культури ВАТ «Росава» та Поліклініка (медико-санітарна частина ВАТ «Росава») є приватизованим ВАТ «Росава» в установленому порядку і є приватною власністю підприємства, вказані об'єкти хоч і є об'єктами соціальної сфери, однак не відносяться до об'єктів комунальної інфраструктури, які в порядку статей 41, 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підлягають передачі в комунальну власність територіальній громаді. Суд погодився з позицією ліквідатора ВАТ «Росава» арбітражного керуючого ОСОБА_5 про відсутність підстав для передачі Палацу культури ВАТ «Росава» та Поліклініки (медико-санітарної частини ВАТ «Росава») в комунальну власність. У зв'язку з чим суд дійшов висновку, що доводи скарги УПФ України у м. Білій Церкві Київської області на бездіяльність ліквідатора банкрута, а також позицій Прокуратури Київської області і ОСОБА_1 міської ради не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у справі доказами, внаслідок чого відповідна скарга УПФ України у м. Білій Церкві Київської області залишена судом без задоволення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № Б8/191-10 ухвала Господарського суду Київської області від 18.10.2016 залишена без змін. Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.02.2017 відмовлено ОСОБА_1 міській раді Київської області в прийнятті касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 та ухвалу господарського суду Київської області від 18.10.2016 у справі № Б8/191-10.
Згідно зі статтею 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Приймаючи рішення «Про затвердження переліку комунальної інфраструктури м. Біла Церква» № 236-15-VII від 08 вересня 2016 року ОСОБА_1 міська рада Київської області фактично змінила статус належного ВАТ «Росава» на праві власності майна з об'єкту соціальної інфраструктури на об'єкт комунальної інфраструктури, що згідно статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безумовною без жодних додаткових умов підставою для передачі майна у комунальну власність, тобто фактично призведе до зміни власника майна.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Відповідні положення національного законодавства кореспондуються зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол; Конвенція), згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Отже, предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном.
При цьому Перший протокол ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України застосовується судами України як частина національного законодавства. Розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 застосовується українськими судами як джерело права.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти ОСОБА_3» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 2 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналогічне положення міститься в ч. 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», згідно якої акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена статтею 20 Господарського кодексу України).
Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.
Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Таким чином оскільки рішенням ОСОБА_1 міської ради Київської області «Про затвердження переліку комунальної інфраструктури м. Біла Церква» № 236-15-VII від 08 вересня 2016 року фактично змінено статус належного ВАТ «Росава» на праві власності майна з об'єкту соціальної інфраструктури на об'єкт комунальної інфраструктури, що згідно статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безумовною без жодних додаткових умов підставою для передачі майна у комунальну власність, спірні правовідносини мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.
Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна, а також в інших спорах, які виникають з майнових відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору підвідомчі господарським судам.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/340/17.
Питання щодо визначення юрисдикції, в порядку якої має розглядатися справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Росава» до ОСОБА_1 міської ради Київської області, за участю третьої особи без самостійних вимог Відкритого акціонерного товариства «Росава» про скасування рішення ОСОБА_1 міської ради Київської області «Про затвердження переліку комунальної інфраструктури м. Біла Церква» № 236-15-VII від 08 вересня 2016 року в частині включення в перелік майна об'єктів комунальної інфраструктури м. Біла Церква наступного майна, що належить ВАТ «Росава»: 1. Палац культури «Росава», м. Біла Церква, вул. Леваневського, 53 (нежитлова будівля літ. «А-3», площею 9 194,5 кв.м.; нежитлова будівля літ. «Б», площею 1 126,7 кв.м.), 2. Полікліника, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 140 (площею 5 917,8 кв.м.) було предметом розгляду Київського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 22.03.2017 у справі № 357/13152/16-а за результатами розгляду позову Приватного акціонерного товариства «Росава» до ОСОБА_1 міської ради Київської області, за участю третьої особи без самостійних вимог Відкритого акціонерного товариства «Росава» про скасування рішення в частині закрив провадження у справі з тих підстав, що звернення позивача з позовом до суб'єкта владних повноважень не є підставою для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства, оскільки, позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із господарських відносин, а саме в рамках проведення процедури банкрутства. Отже, даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2017 відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 міської ради на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 у справі № 357/13152/16-а.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на відсутність законних підстав для віднесення належних ВАТ «Росава» на праві власності Палацу культури ВАТ «Росава» та Поліклініки (медико-санітарної частина ВАТ «Росава») до об'єктів комунальної інфраструктури, рішення ОСОБА_1 міської ради Київської області «Про затвердження переліку комунальної інфраструктури м. Біла Церква» № 236-15-VII від 08 вересня 2016 року в частині включення в перелік майна об'єктів комунальної інфраструктури м. Біла Церква наступного майна, що належить ВАТ «Росава»: 1. Палац культури «Росава», м. Біла Церква, вул. Леваневського, 53 (нежитлова будівля літ. «А-3», площею 9 194,5 кв.м.; нежитлова будівля літ. «Б», площею 1 126,7 кв.м.), 2. Полікліника, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 140 (площею 5 917,8 кв.м.) є протиправним та підлягає скасуванню.
В той же час, оскільки правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові визнається судом незаконним і скасовується за позовом власника майна, задоволенню підлягає позов ВАТ «Росава». Первісний позов ПрАТ «Росава», задоволенню не підлягає, оскільки його права як кредитора не порушені.
Відшкодування судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладається судом на відповідача за позовом ВАТ "Росава".
Керуючись ст.ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд
1) В задоволенні первісного позову Приватного акціонерного товариства «Росава» відмовити повністю.
2) Позов Відкритого акціонерного товариства «Росава» задовольнити повністю.
3) Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради Київської області № 236-15-VII від 08 вересня 2016 року «Про затвердження переліку комунальної інфраструктури м. Біла Церква» в частині включення в перелік майна об'єктів комунальної інфраструктури м. Біла Церква наступного майна, що належить ВАТ «Росава»: 1. Палац культури «Росава», м. Біла Церква, вул. Леваневського, 53 (нежитлова будівля літ. «А-3», площею 9 194,5 кв.м.; нежитлова будівля літ. «Б», площею 1 126,7 кв.м.), 2. Полікліника, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 140 (площею 5 917,8 кв.м.).
4) Стягнути з ОСОБА_1 міської ради Київської області (09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, код 26376300) на користь Відкритого акціонерного товариства «Росава» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91, код 00152269) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .
Повний текст рішення підписано 09.07.2018 року.
Суддя Л.Я. Мальована