номер провадження справи 15/85/18
11.07.2018 Справа № 908/1316/18
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо - зернова корпорація України», 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрінто», 69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 18-В
про стягнення коштів
без виклику представників сторін
Встановив:
10.07.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо - зернова корпорація України», м. Київ до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрінто», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором поставки продуктів переробки зернових культур № 11 від 11.01.2018 у розмірі 3 830 961,66 грн., з яких, сума основного боргу в розмірі 3 205 424,47 грн., пені в розмірі 324 261,66 грн., штрафу в розмірі 224 379,71 грн., 3% річних у розмірі 28 694,67 грн., інфляційні витрати у розмірі 48 201,15 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2018, справу № 908/1316/18 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Разом із матеріалами позовної заяви Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо - зернова корпорація України подано заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрінто» у межах позовних вимог.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо - зернова корпорація України», це суб'єкт господарювання, який займає ключове місце на сучасному зерновому ринку, юридична особа, що забезпечує інтереси Держави та населення в системі закупівлі і використання зерна, створення сприятливих умов для інвестування елеваторної, борошномельно-круп'яної і комбікормової промисловості, здійснення експорту зерна за міжурядовими домовленостями. Заявник є учасником ряду державних програм у сфері сільського господарства, зокрема, Меморандуму про взаєморозуміння щодо співпраці в реалізації пріоритетних проектів у галузі сільського господарства, підписаного 28.06.2012 між Міністерством аграрної політики та продовольства України та Експортно-імпортним банком Китаю. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 857 від 13 серпня 2012 року про «Питання надання у 2012 році державних гарантій для фінансування проектів у сфері сільського господарства», ст. 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства щодо залучення ОСОБА_1 від Експортно-імпортного банку Китаю кредиту в сумі 24 000 000 тис. гривень (еквівалентній 3 000 000 тис. доларів США) під державні гарантії для фінансування проектів. На думку заявника, у разі неможливості відповідачем сплатити заборгованість, яка виникла перед ПАТ «ДПЗКУ», позивач не зможе виконати свої зобов'язання перед Експортно-імпортним банком Китаю щодо повернення кредитних коштів та сплати відповідних відсотків та потягне за собою не виконання позивачем українсько-китайських домовленостей. При цьому, Експортно-імпортний банк Китаю матиме усі підстави відкликати кредитні кошти, залучені позивачем під державні гарантії Уряду України, що зірве не тільки виконання міжнародних домовленостей, але й призведе до негативних фінансово-економічних наслідків для Держави в цілому. Крім того, розмір статутного капіталу відповідача, який становить 50 000,00 грн. та відсутність нерухомого майна, не дають гарантування погашення заборгованості перед позивачем. Враховуючи вище викладене, просить вжити заходи із забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на рахунках відкритих у банківських установах.
Розглянувши заяву позивача, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного.
Відповідно до приписів ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з приписами ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
При вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, аналіз приписів правових норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.
За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (відповідачами) дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Доводи наведені заявником в обґрунтування клопотання про забезпечення позову, мають оціночний характер та підлягають з'ясуванню, оцінці та доведенню під час вирішення спору по суті, та однозначно не свідчать, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України, у заяві повинно бути зазначено: перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. У поданій до суду заяві про забезпечення доказів, такий перелік відсутній, відповідні докази не надані.
Також заявник посилається розмір статутного капіталу відповідача в розмірі 50 000,00 грн., що на думку позивача є недостатнім для гарантування погашення заборгованості в розмірі 3 830 961,66 грн., та відсутність нерухомого майна.
Суд вважає, що вказані обставини не є достатніми та необхідними доказами на підтвердження необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки укладаючи з відповідачем ОСОБА_2 поставки продуктів переробки зернових культур № 11 від 11.01.2018 позивачем не пов'язувались підстави укладення вказаного договору з розміром статутного капіталу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрінто». ОСОБА_1 веде господарську діяльність на власний розсуд з урахування економічних ризиків, за наявності власного або орендованого як рухомого так і нерухомого майна.
Відповідно до п. 3 Порядку та умов надання у 2012 році державних гарантій для фінансування проектів у сфері сільського господарства, забезпеченням виконання зобов'язань позичальника, оціночна вартість якого становить 100 відсотків суми зобов'язань такого позичальника перед Кабінетом Міністрів України як гарантом, є майнові права за контрактами, укладеними в рамках генерального кредитного договору, та право договірного списання коштів з рахунків позичальника, відкритих в обслуговуючому банку в порядку, визначеному законодавством.
В договорі № 11 від 11.01.2018 відсутні посилання на укладення його на виконання статті 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 201 рік» та постанови Кабінету Міністрів України № 857 від 13.08.2012 «Питання надання у 2012 році державних гарантій для фінансування проектів у сфері сільського господарства». Позивачем не надано доказів пов'язаності договору № 11 від 11.01.2018 за яким відповідачем не сплачено кошти у 2018 році з фінансуванням проектів у сфері сільського господарства в рамках виконання вимог Меморандуму про взаєморозуміння щодо співпраці в реалізації пріоритетних проектів у галузі сільського господарства.
У зв'язку з вищевикладеним, а також враховуючи, що підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є її обґрунтованість, заяву слід визнати такою, що не підлягає задоволенню на даний час через її необґрунтованість та не надання доказів на підтвердження істотного ускладнити чи унеможливлення виконання рішення, викладених у клопотанні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо - зернова корпорація України», м. Київ про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрінто» у межах позовних вимог відмовити.
Ухвалу направити сторонам у справі.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом десяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвалу підписано 11.07.2018.
Суддя І. С. Горохов