ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.06.2018Справа № 910/4587/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи
за позовом фізичної особи - підприємця Хапчука Сергія Вікторовича
до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Промотекс Сервіс»
про зобов'язання вчинити дії та стягнення 65 199,88 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача Вакуленко К.П. - представник (довіреність № ННА652593 від 05.05.2018)
від відповідача не з'явився
від третьої особи не з'явився
У квітні 2018 року фізична особа - підприємець Хапчук Сергій Вікторович (далі - позивач, ФОП Хапчук С.В.) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач, Дарницький РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві) про зобов'язання вчинити дії та стягнення 65 199,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. За твердженням позивача, ним було помилково перераховано дочірньому підприємству «А.Е.Т. Джоін АП» грошові кошти в розмірі 65 199,88 грн. Позивач звернувся до відповідача з проханням повернути грошові кошти у вказаному розмірі, але йому було відмовлено з огляду на арешт коштів боржника (дочірнього підприємства «А.Е.Т. Джоін АП»), накладений постановою ВП № 54358968 від 05.02.2018 Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив зобов'язати Дарницький РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві зняти арешт та повернути кошти в сумі 65 199,88 грн., які належать позивачу та помилково перераховані ним за платіжними дорученнями № 9, № 10, № 11 та № 12 від 01.02.2018, на користь дочірнього підприємства «А.Е.Т. Джоін АП».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2018, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, було відкрито провадження у справі № 910/4587/18 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.06.2018, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Промотекс Сервіс» (далі - третя особа, ТОВ «Промотекс Сервіс»).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.06.2018 повідомлено відповідача - Дарницький РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві та третю особу - ТОВ «Промотекс Сервіс» про судове засідання призначене на 21.06.2018.
21.06.2018 відділом автоматизованого діловодства суду було зареєстроване подане позивачем клопотання по витребування доказів, обґрунтоване тим, що відомості про дочірнє підприємство «А.Е.Т. Джоін АП» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні, а ТОВ «Промотекс Сервіс» станом на 30.01.2018 припинило свою діяльність внаслідок реорганізації.
У зв'язку з цим позивач просив суд витребувати з відділу питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Оболонської РДА у м. Києві копії документів реєстраційної справи для визначення правонаступника товариства з обмеженою відповідальністю «Промотекс Сервіс».
Суд відмовив у задоволенні вищевказаного клопотання з огляду на те, що обставини, які можуть підтвердити такі докази, можуть бути встановлені судом самостійно шляхом дослідження витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У судовому засіданні 21.06.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи в жодне судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідач правом надати відзив на позовну заяву не скористався.
Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 21.06.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
01.02.2018 за платіжними дорученнями № 9, № 10, № 11 та № 12 позивачем на користь ДП «А.Е.Т. Джоін АП» (ідентифікаційний код 31408096) були перераховані грошові кошти в загальному розмірі 65 199,87 грн., які були зараховані на розрахунковий рахунок підприємства № 26008279679100, відкритий у публічному акціонерному товаристві «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»).
Згідно з твердженнями ФОП Хапчука С.В., наведеними у позовній заяві, грошові кошти у вищевказаному розмірі були перераховані на користь підприємства помилково, оскільки жодних договірних відносин між позивачем та ДП «А.Е.Т. Джоін АП» не існувало.
У зв'язку з цим, ФОП Хапчук С.В. (туристична компанія «Тревел Сервіс») звернувся до ПАТ «УкрСиббанк» з заявою від 02.02.2018, в якій просив спірні грошові кошти вважати помилково перерахованими та повернути платнику, а також пояснив, що станом на 21.11.2017 ДП «А.Е.Т. Джоін АП» з ідентифікаційним кодом 31408096 припинило свою діяльність, за вказаним кодом зареєстроване підприємство ДП «Промотекс Сервіс», яке станом на 31.01.2018 також припинено, натомість станом на 30.01.2018 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 31408096 зареєстроване товариство з обмеженою відповідальністю «Промотекс Сервіс».
Судом встановлено, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - дочірнього підприємства «Промотекс Сервіс» (ідентифікаційний код 31408096) внесено 30.01.2018, правонаступником вказаного дочірнього підприємства визначено товариство з обмеженою відповідальністю «Промотекс Сервіс» (ідентифікаційний код 31408096).
У свою чергу, ПАТ «УкрСиббанк» листами № 83-4/7 від 06.02.2018 та № 09/7277 від 15.02.2018 повідомив позивача про те, що відповідно до п. 1.19 Постанови НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 від 21.01.2004», платники та одержувачі коштів здійснюють контроль над своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку.
З матеріалів справи також вбачається, що на виконанні у Дарницькому РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві перебуває зведене виконавче провадження № 55721661 про стягнення з ДП «А.Е.Т. Джоін АП» боргу в загальному розмірі 72 292,00 грн. При цьому, постановою від 05.02.2018, винесеною в межах виконавчого провадження № 54358968, накладено арешт на кошти боржника - ДП «А.Е.Т. Джоін АП».
Судом встановлено, що з метою повернення спірних грошових коштів, позивач звертався до органів державної виконавчої служби з заявою про повернення помилково перерахованих грошових коштів від 07.02.2018, в якій просив повернути йому вказані грошові кошти в розмір 65 199,87 грн. у триденний термін.
Однак, Дарницький РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві листом № 3355 від 26.02.2018, а також Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві листом № 3453 від 26.02.2018 повідомили позивача про те, що підстави для зняття арешту, накладеного в межах виконавчого провадження на грошові кошти боржника - ДП «А.Е.Т. Джоін АП», передбачені ст. 59 Законом України «Про виконавче провадження», станом на 26.02.2018 відсутні.
За таких обставин, вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив зняти арешт та повернути йому кошти в сумі 65 199,88 грн.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд виходив з наступного.
Відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За приписами ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Аналіз змісту статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України вказує на те, що положення цих норм права не можуть застосовуватися до правовідносин, які врегульовуються договором.
Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України. Така позиція суду узгоджена з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24.09.2016 у справі № 6-122цс14.
Судом встановлено, що грошові кошти за платіжним дорученням:
- № 9 від 01.02.2018 сплачені з призначенням платежу «за турпослуги згідно рах. № 979596 від 31.01.2018»;
- № 10 від 01.02.2018 сплачені з призначенням платежу «за турпослуги згідно рах. № 974479 від 01.02.2018»;
- № 11 від 01.02.2018 сплачені з призначенням платежу «за турпослуги згідно рах. № 979576 від 31.01.2018»;
- № 12 від 01.02.2018 сплачені з призначенням платежу «за турпослуги згідно рах. № 979545 від 31.01.2018».
Копії вищевказаних рахунків на оплату № 979596 від 31.01.2018, № 974479 від 01.02.2018, № 979576 від 31.01.2018 та № 979545 від 31.01.2018 долучені до матеріалів справи.
З урахуванням таких обставин суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положенням ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Факт надання ДП «А.Е.Т. Джоін АП» рахунків на оплату туристичних послуг та їх оплата позивачем свідчить про наявність волі вказаних осіб до настання відповідних правових наслідків, виникнення між ними договірних правовідносин та вчинення ними дій, спрямованих на виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач, в порушення приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не довів, що спірні грошові кошти в розмірі 65 199,87 грн. набуті ДП «А.Е.Т. Джоін АП» за позадоговірними відносинами без достатньої правової підстави.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Позивачем не доведено безпідставність набуття боржником спірних грошових коштів в розмірі 65 199,87 грн. внаслідок помилки, отже, не доведено й те, що майно, на яке накладено арешт в межах виконавчого провадження, належить позивачу.
Відтак, підстави для зняття арешту та повернення грошових коштів в сумі 65 199,88 грн., перерахованих позивачем за платіжними дорученнями № 9, № 10, № 11 та № 12 від 01.02.2018 на користь ДП «А.Е.Т. Джоін АП» відсутні.
Суд звертає увагу позивача на те, що у п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016 роз'яснено, що відповідачами в справі про зняття арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Таким чином, оскільки спірні грошові кошти не утримуються відповідачем - Дарницьким РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, враховуючи наведені роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про зобов'язання Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві зняти арешт та повернути кошти в сумі 65 199,88 грн., звернені до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Крім того, суд зазначає, що положення ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають повернення майна, на яке накладено арешт, особі, яке вважає його своєю власністю, а визначають, що порушене право власника підлягає захисту шляхом визнання права власності на таке майно.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 11.07.2018
Суддя О.Г. Удалова