номер провадження справи 9/30/18
03.07.2018 Справа № 908/522/18
м.Запоріжжя
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд", код ЄДРПОУ 38926880 (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка,1; фактична адреса: 03151, м. Київ, вул.Очаківська, пров. Очаківський, 5/6)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Король Валерія Леонідовича, РНОКПП НОМЕР_1 (АДРЕСА_2)
про стягнення суми 159257,17 грн.
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Бичківській О.О.
За участю представників сторін:
від позивача: Левицька В.Г., довіреність № 82-13/18 від 19.01.2018;
від відповідача: не з'явився;
До господарського суду Запорізької області 27.03.2018 надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Король Валерія Леонідовича суми 159257,17 грн., в тому числі: суми 125300,00 грн. основного боргу, суми 16416,19 грн. - пені, суми 14073,16 грн. інфляційних втрат, суми 3467,82 грн. - 3% річних.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 27.03.2018 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/522/18 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 02.04.2018 позовна заява прийнята до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі № 908/522/18, присвоєний номер провадження 9/30/18, підготовче засідання призначено на 02.05.2018. Ухвалою суду від 02.05.2018 підготовче засідання відкладалось на 17.05.2018. Ухвалою суду від 17.05.2018 продовжено строк підготовчого провадження на одинадцять днів - до 12.06.2018 включно та відкладено підготовче засідання на 12.06.2018.
За результатами підготовчого засідання, призначеного на 12.06.2018, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 03.07.2018.
03.07.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Предметом судового розгляду є позовні вимоги викладені у позовній заяві, з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви позивача, поданої 17.05.2018, в обґрунтування якої зазначено, що згідно з витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП Король В.Л. після порушення провадження у справі, а саме: з 07.05.2018, припинив свою підприємницьку діяльність. Враховуючи зміну статусу відповідача та керуючись ст.ст. 42, 169, 170 ГПК України позивач просить стягнути заявлену суму у розмірі 159257,17 грн., в тому числі: 125300,00 грн. - сума основної заборгованості, 16 416,19 грн. сума пені, 14 073,16 грн. - сума інфляційних втрат, 3 467,82 грн. - сума 3% річних, на користь ПАТ "Аграрний фонд" з Короля Валерія Леонідовича, як з фізичної особи. Позовні вимоги, які підтримані позивачем в повному обсязі, мотивовано наступним. Відповідно до договору умов купівлі-продажу продуктів переробки № 155-10/17 від 07.04.2017, позивач згідно з наданим дозволом-довіреністю на переоформлення продуктів переробки № 10/1093 від 10.04.2017 та видатковою накладною №1277 від 10.04.2017 передав, а ФОП Король В.Л. прийняв товарно-матеріальні цінності - борошно пшеничне вищого ґатунку обсягом 22 тонни на загальну суму 135300 грн. З урахуванням п. 3.2 договору, останнім днем розрахунку між продавцем та покупцем за отримані ТМЦ є 19.04.2017. ФОП Король В.Л. з порушенням строків, визначених договором, перерахував тільки 10000 грн. Гарантійними листами від 23.05.2017, від 22.01.2018 ФОП Король В.Л. гарантував здійснення повного розрахунку за договором, проте сума 125300 грн. заборгованості залишилася несплаченою. Направлена відповідачу вимога від 14.02.2018 про сплату боргу з урахуванням інфляційних втрат, пені та 3% річних залишилася без задоволення. У зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання позивачем на підставі п. 8.3 договору, ст. 625 ЦК України нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних. На підставі викладеного, ст.ст. 15,16, 509, 526, 527, 549, 610, 612, 625, 629, ЦК України, ст.193 ГК України позивач просить позов задовольнити.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, позовні вимоги не спростував, письмового відзиву та доказів суду не надав, причину неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Ухвали суду з повідомленням про дату, час і місце судових засідань направлялися на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, яка також співпадає з адресою зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_2. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення ухвала суду від 02.04.2018 про відкриття провадження у справі вручена особисто Король - 05.04.2018. Вказане свідчить, що судом належним чином виконано обов'язок та вжиті заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутністю відповідача.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
07.04.2017 між Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» (Продавець, позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем Король В.Л. , що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (Покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу продуктів переробки № 155-10/17, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності (ТМЦ), а покупець - прийняти та оплатити ТМЦ (п.1.1).
Асортимент, ціна за одиницю, строк та умови поставки ТМЦ, які підлягають поставці за цим договором, визначаються сторонами у Специфікації (Додаток №1 до договору, яка є його невід'ємною частиною. Ціна договору складається з загальної вартості ТМЦ, що передаються згідно цього договору та становить 135300,00 грн., в тому числі ПДВ 22550,00 грн. (п.п.1.2, 2.1).
У підписаній сторонами Специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною зазначеного договору купівлі-продажу, визначено: назва ТМЦ - борошно пшеничне вищого ґатунку, кількість 22 тони, ціна за тону - 6150,00 грн., вартість ТМЦ - 135300,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору оплата ТМЦ здійснюється на рахунок Продавця, що вказаний в розділі 10 цього договору. Розрахунок між Покупцем та Продавцем за договором здійснюється в безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування Покупцем Продавцю 100% вартості ТМЦ зазначеної в Специфікації впродовж 7 банківських днів після надання Дозволу-довіреності на переоформлення ТМЦ.
Згідно з п.п. 4.3, 4.4 Продавець впродовж 3 робочих днів з моменту підписання цього договору, передає Покупцю Дозвіл-довіреність на переоформлення ТМЦ, виданий за формою згідно Додатку 31 до договору. Приймання ТМЦ за кількістю та якістю здійснюється в день поставки та оформлюється видатковою накладною. Датою поставки є дата видаткової накладної.
Строк дії договору розпочинається з моменту його підписання та припиняється 31.12.2017, але в будь-якому разі діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.7.2).
Матеріали справи свідчать, що ПАТ «Аграрний фонд» 10.04.2017 за №10/1093 видано дозвіл-довіреність на переоформлення продуктів переробки зерна, який належить позивачу, а саме: борошно пшеничне в/г 2017 року виготовлення у кількості 22,00 тон у власність ФОП Король В.Л. згідно договору № 155-10/17 від 07.04.2017. За видатковою накладною № 1277 від 10.04.2017 ПАТ «Аграрний фонд» передало, а ФОП Король В.Л. отримав зазначені ТМЦ на загальну суму 135300 грн. У видатковій є посилання на номер та дату договору купівлі-продажу, передача та приймання товару підтверджується підписами сторін, скріпленими печатками.
Гарантійним листом (вх. № 1048 23.05.2017) ФОП Король В.Л. гарантував ПАТ «Аграрний фонд» повну оплату боргу в сумі 135000 грн. до 10.06.2017.
Згідно з банківськими виписками за 10.07.2017 та 17.07.2017, з призначенням платежу: «за товар» та «за борошно пшеничне», з посиланням на видаткову накладну 1277 та договір № 155-10/17 від 07.04.2017, ФОП Король В.Л. перерахував на рахунок ПАТ «Аграрний фонд» суму 5300 грн. та 4700 грн. відповідно, всього 10000 грн.
22.01.2018 відповідач підписав гарантійний лист, в якому повідомив, що розрахунок з ПАТ «Аграрний фонд» за договором № 155-10/17 від 07.04.2017 буде продовжено з 24.01.2018.
У зв'язку з ненадходженням від відповідача залишку заборгованості, з урахуванням того, що останнім днем перерахування коштів згідно з п. 3.2 договору є 19.04.2017, позивач направив ФОП Король В.Л. вимогу від 14.02.2018 за вих. № 02-08/3/256 про сплату суми 125300 грн. основної заборгованості, а також інфляційних втрат, 3% річних та пені. Вимога, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення, отримана адресатом особисто 22.02.2018. Відповіді на вказану вимогу, як вказує позивач, він не отримав.
У зв'язку з тим, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання, позивач 27.03.2018 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, за яким відкрито провадження у даній справі, з вимогами про стягнення з ФОП Король Валерія Леонідовича суми 125300,00 грн. основного боргу, суми 16416,19 грн. пені, суми 14073,16 грн. інфляційних втрат та суми 3467,82 грн. 3% річних. Згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви, пеню нараховано за період з 20.04.2017 по 19.10.2017, інфляційні втрати та 3% річних за період з 20.04.2017 по 15.03.2018.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Умовами укладеного сторонами договору купівлі-продажу передбачено, що розрахунок за договором здійснюється шляхом перерахування Покупцем Продавцю 100% вартості ТМЦ, зазначеної в Специфікації, впродовж 7 банківських днів після надання Дозволу-довіреності на переоформлення ТМЦ. Приймання ТМЦ за кількістю та якістю здійснюється в день поставки та оформлюється видатковою накладною. Датою поставки є дата видаткової накладної (п.п. 3.2, 4.4.).
Як встановлено судом, надання дозволу-довіреності та передача ТМЦ від продавця покупцю за видатковою накладною відбулось в один день - 10.04.2017. Таким чином, кінцевим днем строку оплати є 19.04.2017. Відповідач здійснив часткові оплати 10.07.2017 (5300 грн.) та 17.07.2017 (4700 грн.), інших доказів оплати суду не надано.
Відповідач позовні вимоги в частині заявленої до стягнення суми 125300 грн. основної заборгованості не спростував, доказів її перерахування на рахунок позивача не надав. Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення вказаної суми заборгованості є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
За змістом положень ст.ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В пункті 8.3. договору сторони визначили, що у разі невиконання умов оплати за ТМЦ згідно п. 3.1-3.2 цього договору, покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період обчислення, від вартості ТМЦ зазначеної в п. 2.1 цього договору, за кожний день прострочення.
Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як слідує з аналізу вищевказаних норм законодавства, для розрахунку пені, відсотків річних та втрат від інфляції необхідно здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, встановити розмір боргу, день, коли зобов'язання з його сплати мало бути виконане та день надходження суми, за несплату якої здійснюється нараховується, в тому числі день надходження часткових оплат, перевірити правильність періодів здійснення розрахунку.
Факт порушення відповідачем грошового зобов'язання у строк, встановленим договором, є доведеним.
Згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви, пеню нараховано за період з 20.04.2017 по 19.10.2017 (тобто з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України), інфляційні втрати та 3% річних - за період з 20.04.2017 по 15.03.2018.
Враховуючи здійснення відповідачем часткових оплат 10.07.2017 (5300 грн.) та 17.07.2017 (4700 грн.), сума боргу з 11.07.2017 складала - 130000 грн., з 18.07.2017 - 125300 грн. Граничним строком оплати, згідно з умовами договору, є 19.04.2017.
Таким чином, в даному випадку, з урахуванням заявленого позивачем періоду, обґрунтованим періодом нарахування є: з 20.04.2017 по 09.07.2017 на суму 135300 грн., з 10.07.2017 по 16.07.2017 на суму 130000 грн., з 17.07.2017 по 19.10.2017 (в частині пені) та з 17.07.2017 по 15.03.2018 в частині 3% річних) на суму 125300 грн.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, в цій частині, встановив, що заявлений до стягнення розмір пені та 3% річних визначено позивачем вірно, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 16416,19 грн. пені та суми 3467,82 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В частині стягнення втрат від інфляції суд зазначає наступне. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. В розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При цьому, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місця.
Як зазначалося вище, платіж мав бути здійснений відповідачем у квітні 2017 року (до 20 числа), часткові оплати внесено 10 та 17 липня 2017. За таких обставин, в даному випадку, обґрунтованим є нарахування інфляційних витрат за період: травень - червень 2017 року на суму боргу 135300 грн., за липень 2017 на суму 130000 грн. та за серпень 2017 - лютий 2018 року на суму 125300 грн.
Суд, здійснивши, з урахуванням вказаних обставин, перевірку розрахунку інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду, визначив, що в даному випадку до стягнення підлягає сума 13766,82 грн. втрат від інфляції за загальний період з травня 2107 по лютий 2018. Таким чином, позовні вимоги в частині втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.
Згідно зі ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 2384,26 грн. витрат зі сплати судового збору - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - 07.05.2018, тобто після відкриття провадження у даній справі ухвалою від 02.04.2018, внесено запис про припинення підприємницької діяльності Фізичної особи - підприємця Король Валерія Леонідовича, за власним рішенням.
Частиною 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
Із аналізу вищенаведених приписів законодавства, ст.ст. 598-609 ЦК України слідує, що однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного суду України від 04.12.2013 у справі № 6-125цс13, від 09.08.2017 у справі № 915/1056/16.
Відповідно до абз. 4 п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 (яка наразі є чинною) громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду.
В той же час, суд не залучає фізичну особу до участі у справі як правонаступника фізичної особи - підприємця, оскільки правонаступництво передбачає перехід прав та обов'язків від одного суб'єкта до іншого, а не зміну правового статусу однієї й тієї ж самої особи.
Враховуючи вищевикладене, суд не замінюючи сторону (відповідача) у справі, вирішує спір по суті, вказуючи, при цьому, в резолютивній частині рішення, про стягнення грошових сум з фізичної особи (без зазначення її колишнього статусу суб'єкта підприємницької діяльності).
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Король Валерія Леонідовича (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка,1; фактична адреса: 03151, м. Київ, вул. Очаківська, пров. Очаківський, 5/6, код ЄДРПОУ 38926880) суму 125300 (сто двадцять п'ять тисяч триста) грн. основного боргу, суму 16416 (шістнадцять тисяч чотириста шістнадцять) грн. 19 коп. пені, суму 3467 (три тисячі чотириста шістдесят сім) грн. 82 коп. - 3% річних, суму 13766 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 82 коп. інфляційних втрат та суму 2384 (дві тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 26 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Повне рішення складено та підписано 10.07.2018.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя О.С. Боєва